Ухвала

від 03.07.2013 по справі 22-ц-4041/12

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц-4041/12 Головуючий у І інстанції Кириченко В.І. Провадження № 22-ц/780/31/13 Доповідач у 2 інстанції Воробйова Н.С. Категорія 44 03.07.2013

УХВАЛА

Іменем України

01 липня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого - судді Воробйової Н.С.

суддів : Волохова Л.А.., Березовенко Р.В.

при секретарі- Бобку О.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні у м.Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Кагарлицького районного суду від 28 травня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 (правонаступник ОСОБА_6), Леонівської сільської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог -Кагарлицький районний відділ земельних ресурсів про встановлення факту, визнання права власності на земельну ділянку, зобов»язання не чинити перешкоди в користуванні земельною ділянкою.

Встановила :

У травні 2012 року позивач ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5, Леонівської сільської ради Кагарлицького району Київської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог - Кагарлицький районний відділ земельних ресурсів про встановлення факту, визнання права власності на земельну ділянку, зобов'язання не чинити перешкод. Просив суд встановити факт знаходження земельної ділянки площею 0,2327 га., кадастровий номер 3222284802:02:025:0007 за адресою АДРЕСА_1 та визнати за позивачем право власності на земельну ділянку та зобов'язати відповідача ОСОБА_5 не чинити перешкод позивачу в користуванні вказаною земельною ділянкою. Обґрунтував позов тим, що йому видано державний акт про право власності на земельну ділянку серії ЯЕ № 574478 на земельну ділянку площею 0,2327 га., кадастровий номер 3222284802:02:025:0007 за адресою АДРЕСА_2 для будівництва та обслуговування жилого будинку. У вказаному документі Леонівською сільською радою допущено технічну помилку, так як неправильно вказана адреса земельної ділянки і слід було вказати АДРЕСА_1. Відповідач ОСОБА_5 чинить перешкоди в користуванні та володінні його земельною ділянкою та житловим будинком, користуючись ними та мотивуючи тим, що спірне майно належить йому та не визнає його право власності на земельну ділянку відповідно до ст.153 ЗК України.

Рішенням Кагарлицького районного суду Київської області від 28 травня 2012 року у задоволені позову ОСОБА_3 до ОСОБА_5, Леонівської сільської ради Кагарлицького району Київської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог - Кагарлицький районний відділ земельних ресурсів про встановлення факту, визнання права власності на земельну ділянку, зобов'язання не чинити перешкод - відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення Кагарлицького районного суду Київської області від 28 травня 2012 року скасувати з підстав порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідності висновків суду обставинам справи, неповного з'ясування обставин, які мають значення для справи та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

Розглянувши матеріали цивільної справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов»язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 цього Кодексу.

В силу ч.3 ст.61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказується при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Згідно ч.1 ст.116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та право користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Відповідно до ст..126 ЗК України право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом.

По справі встановлено, що ОСОБА_5 був власником земельної ділянки по АДРЕСА_1 площею 0,25 га для будівництва та обслуговування житлового будинку з кадастровим номером 3222284801:02:325:0017,що підтверджується Державним актом від 07 вересня 2007року.

14 травня 2004 року ОСОБА_7 отримав державний акт про право власності на земельну ділянку в АДРЕСА_1, яку він відповідно до договору купівлі-продажу від 06 вересня 2006 року продав ОСОБА_8( після зміни прізвища-ОСОБА_3).

16 травня 2007року ОСОБА_3 отримав державний акт на право власності на земельну ділянку в АДРЕСА_1, площею 0,23 га кадастровий номер 3222284802:02:025:0007 для будівництва та обслуговування житлового будинку.

Як видно з матеріалів справи дана обставина щодо місцезнаходження земельних ділянок, їх адреси та їх власників була предметом розгляду судових інстанцій неодноразово.

Зокрема, рішенням Кагарлицького районного суду від 27 січня 2012 року, залишеною без змін Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 29 березня 2012 року встановлено, що ОСОБА_5 та ОСОБА_7, а потім ОСОБА_8 ( на даний час змінив прізвище на ОСОБА_3були власниками різних земельних ділянок, які мають різну площу, різні кадастрові номери,адреси розташування (а.с.35-36,42-44).

Рішенням Апеляційного суду Київської області від 20 квітня 2011 року (залишено без змін касаційною інстанцією) було відмовлено у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_8 до Леонівської сільської ради, ОСОБА_5 про визнання незаконним та скасування рішення Леонівської сільської ради про передачу ОСОБА_5 у власність земельної ділянки та затвердження матеріалів технічної документації по складанню державного акту та скасування державного акту на ім.»я останнього. При цьому, судом було встановлено також, що ОСОБА_5 та ОСОБА_8 є власниками різних земельних ділянок, мають різну площу, кадастрові номери, адреси розташування, площі, отже їх право власності на зазначені земельні ділянки ніяким чином не порушує прав інших осіб , в тому числі і прав один одного і доказів такого порушення сторони суду не надали. При цьому судом встановлено, що земельна ділянка по АДРЕСА_1, площею 0,25 га межує з земельними ділянками ОСОБА_10 та ОСОБА_11, а земельна ділянка по АДРЕСА_2, площею 0,23 га межує з ділянками ОСОБА_12та ОСОБА_13 (а.с.37, 39).

Ухвалюючи рішення про відмову ОСОБА_3 у задоволенні позову, суд виходив з того, що відповідач не довів, що земельна ділянка за адресою АДРЕСА_1 належить саме йому, а в його державному акті допущено технічну помилку- неправильно вказано адресу, оскільки слід було вказати АДРЕСА_1 і що ОСОБА_5 користується земельною ділянкою, що належить йому на праві власності та чинить йому перешкоди в користуванні його земельною ділянкою, а тому дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають до задоволення.

Даний висновок суду колегія вважає правильним та таким що відповідає вимогам закону та обставинам справи.

Посилання позивача на довідку виконкому Леонівської сільської ради від 27.07.2009 року про те, що в 2007 році АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 були однією і тією ж територією обґрунтовано відхилені судом, оскільки дане питання вже було предмет ом дослідження судовими інстанціями, а також що довідка виконкому не є допустимим доказом в розумінні ч. 2 ст. 59 ЦПК України, так як дана обставина підтверджується відповідною технічною документацією із землеустрою, яка виготовляється згідно до положень ст..26 ЗУ «Про землеустрій».

Висновки суду відповідають вимогам закону та обставинам справи.

Відповідно до ст.308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права.

Рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстав до його скасування при апеляційному розгляді справи не встановлено.

В апеляційній скарзі не приведено доводів, які б спростували висновки суду, викладені в рішенні.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія судів, -

Ухвалила :

Апеляційну скаргу відхилити.

Рішення Кагарлицького районного суду від 28 травня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді