Постанова

від 02.07.2013 по справі 903/310/13

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" липня 2013 р. Справа № 903/310/13

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Савченко Г.І.

судді Мельник О.В. ,

судді Грязнов В.В.

при секретарі судового засідання Новак Р.А.

за участю представників сторін:

Від позивача - представник Савчук В.Ф. (довіреність в матеріалах справи);

Від відповідача - ФОП Грищук О.С., представник Бельський І.В. діє відповідно до угоди про надання правової допомоги від 10.06.2013р.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача Підприємця Грищука Олександра Степановича на рішення господарського суду Волинської області від 15.04.13 р. у справі №903/310/13 (суддя Слупко Валентина Леонтіївна)

за позовом Комунального підприємства "Любешівський ринок"

до Підприємця Грищука Олександра Степановича

про стягнення 2 610, 00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Волинської області від 15 квітня 2013 року у справі №903/310/13 позов задоволено.

Стягнуто з підприємця Грищука Олександра Степановича на користь комунального підприємства "Любешівський ринок" 2610грн. заборгованості по орендній платі відповідно до договору оренди торгівельного місця від 25 лютого 2011 року та 1720 грн.50коп. витрат по судовому збору.

Відповідач підприємець Грищук О.С. подав апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду. Просить його скасувати, в позові відмовити.

Посилається на порушення місцевим господарським судом норм процесуального права. Доводить, що розгляд справи призначався місцевим судом на 11 годину 15 квітня 2013 року.

Судом безпідставно не задоволено клопотання про відкладення розгляду справи подане телеграмою того ж дня о 9 год. 23 хв.. Необхідність відкладення розгляду справи викладено наміром укласти наступного дня угоду про надання правової допомоги.

Крім того, апелянт доводить, що неповне з'ясування місцевим господарським судом обставин справи призвело до прийняття неправильного рішення. А саме, договір був укладений 25 лютого 2011 року, а 24 червня 2011 року позивач демонтував торговий павільйон з торгівельного місця №661 та перевіз в інше місце не придатне для зайняття торгівельною діяльністю.

Апелянт вказує, що умовами договору не передбачено перевезення контейнера на інше місце. Доводить, що сплачував орендну плату регулярно, тому не було підстав для розірвання договору за несплату орендної плати. разом з тим відповідач заперечує укладання нового договору після 01 серпня 2011 року.

Апелянт вказує, що з матеріалів справи неможливо з'ясувати за який період заявлені вимоги про стягнення боргу по орендній платі. Допускає, що позов міг бути заявлений в межах двох місяців до демонтажу контейнера.

Дослідивши докази у справі, судова колегія Рівненського апеляційного господарського суду встановила.

Рішенням Виконавчого комітету Любешівської селищної ради від 04.02.2011 року №1 затверджено тарифи і послуги, графік роботи Комунального підприємства "Любешівський ринок", згідно якого вартість одного квадратного метра торгівельної площі становить 15 гривень.

25.02.2011р. між комунальним підприємством "Любешівський ринок" та підприємцем Грищуком Олександром Степановичем було укладено договір оренди торгівельного місця, відповідно до умов якого відповідач набув право користування торгівельним місцем №661 загальною площею 11,6м 2 , що розташоване на території КП "Любешівський ринок" з дня підписання договору (а.с.5). Місцезнаходження об'єкта оренди зазначається на плані території ринку.

Строк дії договору з 01 січня по 30 червня 2011 року (п.6.1). Договір може бути автоматично продовжено, якщо орендар продовжує користування об'єктом оренди після закінчення строку дії договору за умови відсутності протягом одного місяця заперечень орендодавця.

Відповідно до розділу 4 договору відповідач зобов'язувався вносити орендну плату з розрахунку 15грн. за квадратний метр щомісячно через банківську установу на розрахунковий рахунок позивача не пізніше 10-го числа після звітного місяця, за який проводиться оплата.

При наявності 3-х місячної заборгованості по сплаті орендної плати договір вважається розірваним в односторонньому порядку без згоди орендаря.

26 березня 2013 року позивач звернувся з позовом до господарського суду Волинської області про стягнення з відповідача 2610 грн. боргу по орендній платі.

Позов обгрунтований тим, що заборгованість по орендній платі не сплачено. Претензійні вимоги №6 від 30 березня 2012 року, №12 від 27 червня 2012 року залишені без задоволення.

В позовній заяві відсутній розрахунок суми боргу та період за який належить стягнути орендну плату.

В претензійних вимогах (а.с.16, 18) також відсутні вказані обставини.

До позовної заяви додано особистий рахунок орендаря (а.с.15) з якого вбачається, що борг становить 2610 грн., однак не вказано за який період. Лише відмічено, про наявне сальдо на 01 січня 2012 року.

Місцевий господарський суд погодився з позовними вимогами позивача, позов задоволив. При цьому клопотання відповідача про відкладення розгляду справи не задоволив.

Давши оцінку доказам у справі, доводам сторін, судова колегія Рівненського апеляційного господарського суду прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково.

Місцевим господарським судом порушені норми процесуального права.

Призначаючи до розгляду позовну заяву ухвалою від 28 березня 2013 року на 15.04.2013 року, місцевий господарський суд вимагав від відповідача пояснення про причини невиконання договірних зобов'язань. Явка сторін обов'язковою не визнавалась.

Справа розглянута без участі представника відповідача. Мотивуючи можливість розгляду справи без участі представника та відхиляючи клопотання про відкладення розгляду справи для надання можливості для укладання договору про правову допомогу, місцевий господарський суд послався на те, що укладення договору про надання правової допомоги не є достатньою підставою для відкладення розгляду справи, тим більше, що явка представників сторін судом не визнавалась обов'язковою. Відповідач не був позбавлений права надати суду письмове пояснення про причини невиконання договірних зобов'язань, як це вимагалось ухвалою суду від 28.03.2013р., яка була ним отримана ще 01.04.2013р., що підтверджується поштовим повідомленням №0021503.

При цьому місцевий господарський суд послався на телеграму від 15.04.2013 року про відкладення розгляду справи.

Як встановлено апеляційним судом в протоколі судового засідання від 15.04.2013 року (а.с.22) відсутнє посилання на клопотання відповідача. В матеріалах справи наявний електронний варіант телеграми отриманий судом 15.04.2013 року о 9 годині 21 хв. (а.с.25) та сама телеграма (а.с.26). Вказані документи підшиті після судового рішення.

Судовий розгляд почато о 11 год. як вбачається з протоколу.

Таким чином в оскаржуваному рішенні дана оцінка клопотанню яке не було предметом розгляду в судовому засіданні.

Відповідно до п.4 ч.2 ст.81-1 ГПК України у протоколі судового засідання зазначаються відомості про явку в судове засідання представників сторін, інших учасників судового процесу або про причини їх неявки. Якщо телеграма надійшла до початку судового засідання, в протоколі необхідно було вказати про причини неявки в судове засідання представника відповідача, або не посилатись на вказане клопотання в судовому рішенні, якщо воно передано судді після судового розгляду справи. Телеграми підшиті після судового рішення, відмітка про передачу судді відсутня, тому неможливо встановити чи мало бути предметом розгляду в судовому засіданні дане клопотання.

Відповідно до ч.2 ст.104 ГПК України порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.

Судова колегія Рівненського апеляційного господарського суду вважає що таке порушення призвело до прийняття неправильного рішення.

Місцевий господарський суд мав можливість відкласти розгляд справи. Провадження у справі порушено 28 березня 2013 року. Судове рішення прийнято 15.04.2013 року. Було достатньо часу для розгляду справи.

Тим більше, місцевий господарський суд вирішив спір без пояснення яке вимагав у відповідача.

Як встановлено судовою колегією, порушення норм процесуального права, поспішне вирішення спору призвело до неповного з'ясування обставин, що мають значення у справі.

Місцевий господарський суд не дав оцінки тим обставинам, що в позовній заяві не зазначено за який період підлягає стягненню борг, з особового рахунку (а.с.15) не вбачається період виникнення боргу.

В оскаржуваному рішенні не вказано за який період стягується заборгованість.

Таким чином оскаржуване рішення підлягає скасуванню, та приймається нове рішення.

Відповідно до ч.2 ст.101 ГПК України судова колегія Рівненського апеляційного господарського суду за наявними у справі і додатково наданими та витребуваними доказами повторно розглядає справу.

Зокрема на вимогу апеляційного суду позивач надав розрахунок боргу. Відповідач надав докази часткової сплати боргу.

Позивач надав витяг з плану - схеми території Любешівського ринку з відзивом на апеляційну скаргу.

Як вбачається з розрахунку боргу наданого позивачем апеляційному суду (а.с.52) позивач вказує, що за січень - грудень 2011 року включно відповідачеві було нараховано плату в сумі 2088 грн.. Сплачено 13 квітня 2011 року 522 грн.. Надав витяг особового рахунку. Залишок боргу становить 1566 грн..

За січень - червень 2012 року включно нараховано 1044 грн., оскільки у вказаний період проплата не здійснювалась. Таким чином як вважає позивач заборгованість становить 2610 грн., як вказано в позовній заяві.

Відповідач надав пояснення та свій розрахунок боргу з доказами про часткову оплату боргу.

З пояснення та квитанцій про часткову сплату боргу (а.с.56, 57) вбачається, що відповідачем після звернення до суду та до прийняття судового рішення сплачено за березень, квітень, травень 2011 року по 174 грн. за місяць, разом 522 грн. (квитанція №104 від 12.04.2011 року). Сплачено за чотири дні лютого 2011 року (25, 26, 27, 28 лютого) - 24 грн. 84 коп. та 139 грн. 20 коп. за 24 дні червня 2011 року. Разом 164 грн. 40 коп. (квитанція №k12/R/146 від 27 червня 2011 року), тобто після прийняття судового рішення.

Відповідач вважає, що оплату здійснив з 25 лютого 2011 року (день укладання договору) до 24 червня 2011 року до дня коли позивач демонтував його контейнер.

Судова колегія Рівненського апеляційного господарського суду прийшла до висновку, що позов підлягає задоволенню частково на підставі статтей 174, 193 ГК України, ст.526 ЦК України.

А саме, підлягає стягненню орендна плата за січень 2011 року в сумі 174 грн., та за 24 дні лютого 2011 року (з 01 по 24.02 включно), що становить 149 грн. 16 коп.. Разом 323 грн. 16 коп..

Судова колегія виходить з того, що договір оренди торгового місця від 25 лютого 2011 року (а.с.5) за своєю правовою природою є договором (найму) торгових площ. Про що зазначено в п.1 розділу 2 договору.

Вказаний договір містить всі істотні умови договору оренди, а саме: в договорі вказане конкретне торгівельне місце №661, вказана плата за один місяць 174 грн., з розрахунку 15 грн. за 1м 2 площі. Здано в оренду 11,6м 2 . Сторонами не заперечується, що площа фактично була передана в оренду. Орендар набуває права користування об'єктом оренди з дня підписання договору (розділ 1 договору). Однак, як вбачається з п.6.1 розділу 6. договір укладено строком з 01 січня по 30 червня 2011 року. Тобто сторони визначили, що оплата здійснюється з 01 січня 2011 року. Тому підлягає стягненню плата за січень 2011 року та за 24 дні лютого 2011 року (з 01 по 24.02 включно). За останніх чотири дні лютого відповідач сплатив добровільно.

Судова колегія прийшла до висновку, що позов не підлягає задоволенню в частині стягнення орендної плати з 24 червня 2011р. та за 2012 рік.

Відповідно до розділу 1 договору бувше місце знаходження об'єкта оренди зазначається на плані території ринку.

Позивач подав план - схему ринку (а.с.47), на якому вказано розташування торгового місця на момент передачі в оренду.

Матеріалами справи встановлено, що 24 червня 2011р. позивач вивіз контейнер, який належить відповідачеві з торгового місця, тобто позбавив орендаря права користування ним.

Відповідно до ч.6 ст.762 ЦК України - наймач звільняється від сплати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Договором не надано право орендодавця самовільно змінювати торгівельне місце.

Відповідно до пункту 2 Правил торгівлі на ринках ринок - це суб'єкт господарювання, створений на відведеній за рішенням місцевого органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування земельній ділянці і зареєстрований в установленому порядку, функціональними обов'язками якого є надання послуг та створення для продавців і покупців належних умов у процесі купівлі-продажу товарів за цінами, що складаються залежно від попиту і пропозицій

Абзацом 3 пункту 13 даних Правил передбачено, що торговельне місце - площа, відведена для розміщення необхідного для торгівлі інвентарю (вагів, лотків тощо) та здійснення продажу продукції з прилавків (столів), транспортних засобів, причепів, візків (у тому числі ручних), у контейнерах, кіосках, палатках тощо. Розмір торговельного місця визначається в правилах торгівлі на ринках, що затверджуються відповідно до законодавства.

Апелянт подав до апеляційної скарги копію постанови про закриття кримінальної справи від 10 квітня 2013р. Любешівською РВ УМВС України у Волинській області (а.с.39), з якої вбачається, що бувший директор ринку з її пояснень, у серпні 2011р. вивезла контейнер з торгового місця оскільки орендар не сплачував чотири місяці орендної плати, а значить договір розірваний відповідно до п.4.4 договору. Однак, у постанові вказано, що відповідач пояснює про вивезення контейнера 24 серпня 2011р.

Судова колегія вважає, що вказаною постановою не встановлено дати звільнення торгового місця, оскільки дані обставини описуються зі слів сторін. Відповідно до ст.35 ГПК України дана постанова не є підставою звільнення від доказування.

Позивач не спростував того факту, що контейнер було демонтовано 24.06.2011р.. Як вказує відповідач, контейнер в серпні 2011р. був перевезений позивачем ще на інше місце.

Позов в частині стягнення орендної плати за березень, квітень, травень 2011р. в сумі 522 грн. задоволенню не підлягає, оскільки вказана сума сплачена квитанцією №104 від 12.04.2011р.. Позов в частині стягнення боргу за період з 24 червня 2011р. по червень 2012р. включно задоволенню не підлягає за безпідставністю.

Провадження у справі в частині стягнення боргу за чотири дні лютого (25, 26, 27, 28) в сумі 24,84 грн. та за 24 червня 2011р. в сумі 139 грн. 20 коп., разом 164 грн. 40 коп. підлягає припиненню за відсутності предмету спору, оскільки вказана сума сплачена квитанцією №k12/R/146 від 27.06.2013р.

Судові витрати покладаються на сторін пропорційно до задоволених вимог.

Позивачем заявлений позов на суму 2610 грн. Позов задоволений на суму 323 грн. 16 коп.. Провадження у справі припинено в сумі 164 грн. 40 коп. Тому судовий збір із загальної суми 487 грн. 56 коп. покладається на відповідача. В позові відмовлено на суму 2122 грн. 44 коп.

Судовий збір за розгляд справи в суді першої інстанції сплачено позивачем в сумі 1720 грн. 50 коп.

Тобто, позов задоволений і припинено провадження у справі на 18,7%.

Вказана сума витрат по судовому збору підлягає стягненню в розмірі 91 грн. 17 коп. з відповідача на користь позивача.

За розгляд апеляційної скарги відповідачем сплачено 860 грн. 25 коп.. Апеляційну скаргу задоволено частково.

З врахуванням задоволення позову на 18,7%, та задоволенням апеляційної скарги на 81,3% витрати по судовому збору підлягають відшкодуванню позивачем на користь відповідача в сумі 699 грн. 38 коп..

Керуючись ст.ст. 49, 99, п.1-1 ч.1, ст.80, 101, 103, 104, 105 ГПК України, Рівненський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Підприємця Грищука Олександра Степановича на рішення господарського суду Волинської області від 15 квітня 2013 року у справі №903/310/13 задоволити частково.

2. Рішення господарського суду Волинської області від 15 квітня 2013 року у справі №903/310/13 скасувати. Прийняти нове рішення, яким позов задоволити частково.

3. Стягнути з відповідача Підприємця Грищука Олександра Степановича на користь позивача Комунального підприємства "Любешівський ринок" - 323 грн. 16 коп. боргу; 91 грн. 17 коп. витрат по судовому збору. В решті позову відмовити.

4. Провадження у справі на суму 164 грн. 40 коп. припинити.

5. Стягнути з позивача Комунального підприємства "Любешівський ринок" на користь відповідача Підприємця Грищука Олександра Степановича - 699 грн. 38 коп. витрат по судовому збору за розгляд апеляційної скарги.

6. Місцевому господарському суду видати накази.

7. Матеріали справи № 903/310/13 повернути до господарського суду Волинської області.

8. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя Савченко Г.І.

Суддя Мельник О.В.

Суддя Грязнов В.В.