Постанова

від 19.06.2013 по справі 812/3295/13-а

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 8.2.1

ПОСТАНОВА

Іменем України

19 червня 2013 року Справа № 812/3295/13-а

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

судді: Яковлева Д.О.,

при секретарі: Житній Ю.С.,

в присутності сторін: від позивача - Студеннікова С.В., Серебрякової Н.Ю.;

від відповідача - Буркової О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Луганську справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Донбасс-Слав-Агро» до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м.Луганську Луганської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення форми «В1» від 25.03.2013 №0000081540, -

ВСТАНОВИВ:

До Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Донбасс-Слав-Агро» (далі - ТОВ «Донбасс-Слав-Агро», позивач) до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м.Луганську Луганської області Державної податкової служби (далі - Ленінська МДПІ, відповідач) в якому позивач просив скасувати податкове повідомлення-рішення форми «В1» від 25 березня 2013 року №0000081540 Ленінської міжрайонної податкової інспекції у м.Луганську Луганської області Державної податкової служби.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідно до поданої ТОВ «Донбасс-Слав-Агро» до Ленінської МДПІ декларації з податку на додану вартість за листопад 2012 року сума бюджетного відшкодування з ПДВ складає 47653,00 грн.

На підставі камеральної перевірки проведеної відповідачем зазначена сума була відшкодована ТОВ «Донбасс-Слав-Агро» з державного бюджету України. Відшкодувавши суму податку на додану вартість відповідач виконав дії, направлені на визнання правомірності вимог позивача. При проведенні камеральної перевірки не було виявлено порушень, які б були підставою для відмови у бюджетному відшкодуванні ПДВ. Після відшкодування ПДВ Ленінською МДПІ в період з 18.02.2013 по 20.02.2013 проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Донбасс-Слав-Агро» з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість. При проведенні перевірки Ленінська МДПІ дійшла висновку про порушення позивачем п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, а саме - завищення в податковій декларації заявленої суми бюджетного відшкодування на поточний рахунок за листопад 2012 року на суму 17426,22 грн. Перевіркою підтверджено відображене ТОВ «Донбасс-Слав-Агро» у декларації за листопад 2012 року бюджетне відшкодування ПДВ у сумі 30226,78 грн.

За наслідками перевірки позивачем отримано податкове повідомлення-рішення форми «В1» від 25 березня 2013 року № 0000081540 з розрахунком фінансових санкцій. Відповідно до зазначеного повідомлення-рішення сума завищення бюджетного відшкодування складає 17426,22 грн., штрафні санкції нараховано у розмірі 8713,00 грн.

З зазначеними податковим повідомленням-рішенням Ленінської МДПІ позивач не згоден у повному обсязі та вважає його такими, що підлягає скасуванню.

У судовому засіданні представники позивача позов підтримали, просили його задовольнити повністю, надали пояснення, аналогічні викладеним у адміністративному позові.

Ленінська міжрайонна державна податкова інспекція у м.Луганську Луганської області Державної податкової служби позов не визнала, про що подала суду письмові заперечення проти адміністративного позову, у судовому засіданні представник відповідача просив у задоволенні адміністративного позову відмовити у повному обсязі, надав пояснення, аналогічні викладеним у запереченнях.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.69-72 Кодексу адміністративного судочинства України, суд приходить до наступного.

Згідно із ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди відповідно до вимог ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України та застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до п.п.41.1.1 Податкового Кодексу України контролюючими органами є органи державної податкової служби України - щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у п.п.41.1.2. цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.

Згідно ст.75 Податкового Кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Стаття 200 Податкового кодексу України регламентує порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків.

Відповідно до п.200.1 цієї статті сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з п.200.2 ст.200 Податкового кодексу України при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з п.200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з п.200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (п.200.3).

Згідно з п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з п.200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем товарів/послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Пунктами 200.7 - 200.10 ст.200 Податкового кодексу України закріплено, що платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, а також оригінали митних декларацій (примірників декларанта), що підтверджують вивезення товарів за межі митної території України. Форма заяви про відшкодування та форма розрахунку суми бюджетного відшкодування визначаються центральним органом державної податкової служби. Протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, податковий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.

Згідно п.200.11 ст.200 Податкового кодексу України за наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки.

Відповідно до п.200.14 ст.200 Податкового кодексу України якщо за результатами камеральної або документальної позапланової виїзної перевірки орган державної податкової служби виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі заявленій у податковій декларації, то такий орган: а) у разі заниження платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної органом державної податкової служби за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення - рішення, в якому зазначаються суми такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує її згідно з п.200.6 цієї статті у зменшення податкових зобов'язань з цього податку в наступних податкових періодах; б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною органом державної податкової служби за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування; в) у разі з'ясування за результатами проведення перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови в наданні бюджетного відшкодування.

Абзацом 1 п.123.1 ст.123 Податкового кодексу України передбачено, що в разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суми податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених п.п.54.3.1, 54.3.2, 54.3.5, 54.3.6 п.54.3 ст.54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, неправомірно заявленої до повернення суми бюджетного відшкодування та/або неправомірно заявленої суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість.

Судом встановлено, що позивачем до Ленінської МДПІ була подана податкова декларації з податку на додану вартість за листопад 2012 року, в якій в рядку 23 позивач зазначив суму бюджетного відшкодування в розмірі 47653,00 грн. (Том 1, а.с.30-35).

Ленінської МДПІ була проведена камеральна перевірка даних задекларованих у податкової звітності з податку на додану вартість щодо суми бюджетного відшкодування ТОВ «Донбасс-Слав-Агро» на рахунок платника у банку за листопад 2012 року, за результатами якої було складено довідку від 18.01.2013 №19/19-410/37234384, в якій підтверджено відображене позивачем бюджетне відшкодування за листопад 2012 року у сумі 47653 грн. (Том 2, а.с.33-41).

Платіжним дорученням від 31.01.2013 №517 зазначена сума ПДВ відшкодована позивачу у повному обсязі (Том 1, а.с.210).

На підставі направлення на перевірку від 18.02.2013 №124 головним державним податковим ревізором - інспектором відділу контролю за правомірністю бюджетного відшкодування податку на додану вартість управління оподаткування юридичних осіб відповідача, згідно п.п.20.1.4, п.20.1 ст.20, п.200.11 ст.200 Податкового кодексу України та згідно наказу від 18.02.2013 №217, проведено документальну позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування ТОВ «Донбасс-Слав-Агро» (код за ЄДРПОУ 37234384) бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за листопад 2012 року, за результатами якої складено акт від 27.02.2013 №149/15-420/37234384 (Том 1, а.с.7-18).

Згідно висновків зазначеного акта, перевіркою підтверджено відображене ТОВ «Донбасс-Слав-Агро» у декларації за листопад 2012 року бюджетне відшкодування ПДВ у сумі 30227,00 грн.; на порушення п.200.4 ст.200 Податкового Кодексу України ТОВ «Донбасс-Слав-Агро» завищено суму бюджетного відшкодування на 17426,00 грн.

Не погодившись із зазначеним актом перевірки ТОВ «Донбасс-Слав-Агро» 05.03.2013 подало до Ленінської МДПІ заперечення на акт документальної позапланової перевірки в якому позивач просив скасувати результати перевірки (Том 1, а.с.19). Розглянувши заперечення, Ленінська МДПІ на адресу ТОВ «Донбасс-Слав-Агро» направила відповідь від 13.03.2013 №7414/15-619, якою повідомила позивача, що заперечення не підлягають задоволенню (Том 1, а.с.20).

На підставі акта перевірки від 27.02.2013 №149/15-420/37234384 відповідачем, згідно з п.54.3 ст.54, п.58.1 ст.58 та п.п.20.1.4, п.20.1 ст.20, п.200.11 ст.200 Податкового кодексу України винесене податкове повідомлення-рішення форми «В1» від 25 березня 2013 року №0000081540 про завишення суми бюджетного відшкодування заявленого на рахунок платника у банку з податку на додану вартість у розмірі 17426,00 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 8713,00 грн. (Том 1, а.с.21).

Суд вважає вказане податкове повідомлення-рішення таким, що підлягає скасуванню, з огляду на наступне.

Судом установлено, що сума бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 47653,00 грн. виникла в результаті провадження позивачем господарської діяльності.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом під час судового розгляду справи, на підтвердження фактичного виконання господарських операцій з контрагентами позивач надав первинні бухгалтерські документи, зокрема, копії договорів та контрактів (Том 1,а.с.123-154), податкові накладні (Том 1,а.с.71-80,83-110,112-122), реєстри виданих та отриманих податкових накладних (Том 1,а.с.70,81-82,107,111), банківські виписки (Том 1, а.с.36-69).

Відповідно до ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Досліджена судом первинна документація відповідає вимогам, установленим ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Первинна бухгалтерська документація також була досліджена під час проведення перевірки позивача, в акті перевірки не міститься зауважень щодо складання документів бухгалтерської звітності.

Згідно з ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Доводи відповідача ґрунтуються на тому, що Податковим кодексом України не передбачено можливості для платника приймати самостійне рішення щодо відстрочення реалізації своїх прав на бюджетне відшкодування ПДВ після настання дати виникнення права на таке відшкодування. Тобто, якщо на дату виникнення права на відшкодування ПДВ (в тому числі і в частині окремих сум податку) платник таким правом не скористався, вважається, що ним прийнято рішення не формувати бюджетне відшкодування ПДВ з використанням зазначених сум податку.

З зазначеними доводами суд не погоджується, оскільки Податковий кодекс України не містить прямої заборони платнику податку на додану вартість включати до суми бюджетного відшкодування залишки від'ємного значення ПДВ за будь-який попередній звітний період в межах строку, визначеного кодексом.

Згідно з постановою Верховного Суду України від 10.10.2011 у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Тамко» до Державної податкової інспекції у м.Свердловську Луганської області про визнання протиправним податкового повідомлення-рішення попереднім податковим періодом може бути будь-який податковий період, який передує звітному, тому визначення суми ПДВ, яка підлягає бюджетному відшкодуванню, може здійснюватися за будь-який попередній податковий період, а не лише за період, який передував звітному.

Також абз.3 п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України встановлено, що у разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму ПДВ на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Таким чином, суд вважає, що позивач мав право включити до суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у декларації за листопад 2012 року залишки від'ємного значення ПДВ попередніх податкових періодів.

На підставі викладеного позовні вимоги про скасування податкового повідомлення-рішення форми «В1» від 25 березня 2013 року №0000081540 Ленінської міжрайонної податкової інспекції у м.Луганську Луганської області Державної податкової служби підлягають задоволенню.

Щодо вимог про стягнення з Державного бюджету України на користь ТОВ «Донбасс-Слав-Агро» судових витрат на правову допомогу у розмірі 5600,00 грн. та проведення експертного економічного дослідження у розмірі 945,72 грн., суд зазначає, що вони не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.87 КАС України до складу витрат, пов'язаних з розглядом судової справи, належать: 1) витрати на правову допомогу; 2) витрати сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз; 4) витрати, пов'язані з проведенням огляду доказів на місці та вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи.

Перелік цих витрат є виключним. Інші фактичні витрати учасників процесу, не передбачені у вказаній статті, до складу витрат, пов'язаних з розглядом судової справи не належать. Це, зокрема, витрати з оплати поштових відправлень; копіювання документів у справі як для себе, так і для осіб, які беруть участь у справі; витрати на придбання нормативних актів, пошук доказів; підготовку висновків та одержання консультацій фахівців тощо.

Крім того, суд зазначає, що витрати, пов'язані з розглядом справи, можуть виникати після відкриття провадження у справі, тобто під час розгляду справи. Склад та розмір цих витрат залежить від фактичних дій, які вчиняють учасники процесу, особи, які беруть участь у справі та суд.

На підтвердження здійснення судових витрат позивачем до суду надані висновок експертного економічного дослідження від 17.04.2013 №452/24 зроблений за зверненням директора ТОВ «Донбас-Слав-Агро» від 01.04.2013 №0104 (Том 1, а.с.175-192), договір про надання юридичного обслуговування від 01.03.2013 №0103 (Том 1, а.с.193-194) та платіжні доручення (Том 1, а.с.195-198).

Вимога про стягнення судових витрат на проведення експертного економічного дослідження у розмірі 945,72 грн. не підлягає задоволенню оскільки воно було проведено за зверненням директора ТОВ «Донбас-Слав-Агро» від 01.04.2013 №0104, стосується суми бюджетного відшкодування за жовтень та листопад 2012 року та зроблено до відкриття провадження у справі.

Вимога про стягнення судових витрат на правову допомогу у розмірі 5600,00 грн. не підлягає задоволенню оскільки, як встановлено судом договір про надання юридичного обслуговування №0103 був укладений 01.03.2013, а оскаржуване податкове повідомлення рішення №0000081540 прийняте 25.03.2013, тобто на час підписання договору не існувало. На підставі викладеного суд робить висновок, що вказаний договір про надання юридичного обслуговування не може мати відношення до позову ТОВ «Донбасс-Слав-Агро» про скасування податкового повідомлення-рішення форми «В1» від 25.03.2013 №0000081540, а зроблені на підставі нього оплати не відносяться до розгляду позову у суді.

Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Згідно з ч.3 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

На підставі ч.3 ст.160 КАС України в судовому засіданні 19 червня 2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено на 25 червня 2013 року, про що повідомлено сторонам після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч.4 ст.167 Кодексу адміністративного судочинства України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 6, 7, 17, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Донбасс-Слав-Агро» до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську Луганської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення форми «В1» від 25.03.2013 №0000081540 задовольнити частково.

Скасувати податкове повідомлення-рішення форми «В1» від 25.03.2013 №0000081540 прийняте Ленінською міжрайонною державною податковою інспекцією у м. Луганську Луганської області Державної податкової служби.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Донбасс-Слав-Агро» судовий збір у розмірі 261,39 грн. (двісті шістдесят одна гривня 39 копійок).

У задоволення решти позовних вимог відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої ст.160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою ст.167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ст.186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Постанову складено та підписано у повному обсязі 25 червня 2013 року.

Суддя Д.О. Яковлев