Ухвала

від 14.08.2013 по справі 812/3295/13-а

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1 інстанції - Яковлев Д.О.

Суддя-доповідач - Ханова Р.Ф.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 серпня 2013 року справа №812/3295/13-а приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд колегією суддів у складі:

головуючого судді: Ханової Р.Ф.

суддів: Чумака С.Ю.

Ястребової Л.В.

при секретарі судового засідання:

Корадо А.А.

за участю представників:

від позивача: Студенников С.В. - за дов. від 13 серпня 2013 року

від відповідача:

не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги

Товариства з обмеженою відповідальністю «Донбасс-Слав-Агро»

Ленінської об'єднаної державної податкової інспекції у м. Луганську Головного управління Міндоходів у Луганській області

на постанову Луганського окружного адміністративного суду

від 19 червня 2013 року (повний текст складений та підписаний 25 червня 2013 року)

по адміністративній справі № 812/3295/13-а (суддя Яковлев Д.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Донбасс-Слав-Агро»

до Ленінської об'єднаної державної податкової інспекції у м. Луганську Головного управління Міндоходів у Луганської області

про

скасування податкового повідомлення - рішення форми «В1» від 25 березня 2013 року № 0000081540, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 19 червня 2013 року у справі № 812/3295/13-а частково задоволені позовні вимоги Товариства з обмеженню відповідальністю «Донбасс-Слав-Агро» (надалі товариство, позивач у справі) до Ленінської об'єднаної державної податкової інспекції у м. Луганську Головного управління Міндоходів у Луганській області (надалі податковий орган, інспекція, відповідач у справі) про скасування податкового повідомлення - рішення, внаслідок чого з підстав протиправності прийняття скасоване податкове повідомлення - рішення податкового органу форми «В1» від 25 березня 2013 року № 0000081540. В задоволені вимог про стягнення з Державного бюджету України на користь товариства судових витрат на правову допомогу у розмірі 5600 грн. та проведення експертного економічного дослідження у розмірі 945 грн. 72 коп. товариству відмовлено (том 2 арк. справи 117-121).

В апеляційній скарзі позивач посилаючись на положення статті 22 Цивільного кодексу України за якою особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права має право на їх відшкодування, норми статті 87 КАС України якою визначений склад витрат, пов'язаних з розглядом справи, та статтю 94 цього кодексу, доводить, що для відновлення своїх порушених прав товариство вимушено понесло витрати на правову допомогу, яка надана на підставі договору про надання юридичних послуг, а саме про представництво інтересів у Луганському окружному адміністративному суді, за які сплачено 5600 грн. Крім того, понесені витрати на суму 945 грн. 72 коп., за проведення експертного економічного дослідження. Позивач просить змінити постанову суду першої інстанції та стягнути на його користь суму 6554 грн. 72 коп. (том 2 арк. справи 134-135).

Відповідач посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення незаконної постанови та задоволення позовних вимог товариства, просить скасувати постанову суду першої інстанції і прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі ( том 2 арк. справи 124-127). Стосовно неправильного застосування норм матеріального права апелянт наводить положення статей 198, 200 ПК України, порушення норм процесуального права полягає в неповному з'ясуванні обставин справи, а саме статей 10, 11, 49, 51, 71, 156 КАС України.

Апеляційний розгляд справи здійснювався із застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу відповідно до статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційних скарг, заперечення на скаргу, встановила наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Донбасс-Слав-Агро», зареєстроване виконавчим комітетом Луганської міської ради 30 липня 2010 року, як юридична особа, включена до ЄДРПОУ за номером 37234384, діє на підставі статуту, перебуває на обліку податкового органу (відповідача у справі) з 2 серпня 2010 року, є платником податку на додану вартість з 21 жовтня 2010 року.

Фахівцями податкового органу у лютому 2013 року проведена документальна позапланова виїзна перевірка товариства з питань бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за листопад 2012 року (надалі акт перевірки, том 1 арк. справи 7-18).

На підставі акту перевірки, згідно з пунктом 54.3 статті 54 та підпункту 58.1 статті 58 Податкового кодексу України та згідно з підпунктами 20.1.4 пункту 20.1, пункту 200.11 статті 200 цього кодексу, керівником податкового органу 25 березня 2013 року прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000081540 яким встановлено завищення товариством суми бюджетного відшкодування заявленого на рахунок платника податку у банку з податку на додану вартість у сумі 17426 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 8713 грн. Правовими підставами завищення суми бюджетного відшкодування наведені норми пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, норми на підставі яких застосовані штрафні (фінансові) санкції застосовані спірним рішенням не визначені (том 1 арк. справи 21).

Позивачем, як платником податку на додану вартість 19 грудня 2012 року подана до податкового органу податкова декларація з податку на додану вартість за листопад 2011 року, якою в рядку 23 визначена сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню у розмірі 47653,00 грн. (том 1 арк. справи 30-35). Наведена сума відповідає даним декларації за жовтень 2011 року (рядок 20.2) та додатку 3 до податкової декларації (том 1 арк. справи 31, 33).

Правильність формування позивачем задекларованих даних цією податковою декларацією у тому числі бюджетне відшкодування, підтверджена довідкою відповідача від 18 січня 2013 року №19/19-410/37234384, складеною за результатами проведення камеральної перевірки. Заявлена до відшкодування сума відшкодована позивачу у повному обсязі за платіжним дорученням від 31 січня 2013 № 517 (том 2, арк. справи 33-41, том 1 арк. справи 210).

До складу податкового кредиту наступного звітного періоду за декларацією жовтня 2010 року (рядком 20.2) визначена сума 47653 грн., яка є від'ємним значенням виключно жовтня 2012 року (том 1 арк. справи 24).

За висновками акту перевірки від 27 лютого 2013 року, товариством завищено суму бюджетного відшкодування у декларації за листопад 2012 року на 17426,00 грн., із 47653 грн. задекларованих у цьому звітному (податковому) періоді. Підставою такого зменшення стало включення позивачем до суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у декларації за листопад 2012 року залишків від'ємного значення податку на додану вартість попередніх податкових періодів, факт сплати податку на додану вартість не є спірною обставиною між сторонами, доведений аналізом акту перевірки, платіжними документами долученими до матеріалів справи та експертним висновком.

На підтвердження фактичного виконання господарських операцій з контрагентами які вплинули на результати стану податкового обліку позивач надав первинні бухгалтерські документи, зокрема, копії договорів та контрактів, податкові накладні реєстри виданих та отриманих податкових накладних, банківські виписки (том 1, арк. справи 36-69, 70, 71-80, 81-82, 83-110,107,111, 112-122, 123-154).

Всі надані позивачем документи відповідають вимогам статей 1, частини другої статті 3, статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-14.

Як правильно встановив податковий орган, доводи відповідача ґрунтуються на тому, що Податковим кодексом України не передбачено можливості для платника приймати самостійне рішення щодо відстрочення реалізації своїх прав на бюджетне відшкодування ПДВ після настання дати виникнення права на таке відшкодування. Тобто, якщо на дату виникнення права на відшкодування ПДВ (в тому числі і в частині окремих сум податку) платник таким правом не скористався, вважається, що ним прийнято рішення не формувати бюджетне відшкодування ПДВ з використанням зазначених сум податку.

Суд першої інстанції не прийняв доводи податкового органу з огляду на те, що ПК України не містить прямої заборони платнику податку на додану вартість включати до суми бюджетного відшкодування залишки від'ємного значення ПДВ за будь-який попередній звітний період в межах строку, визначеного кодексом, пославшись при цьому на правові позиції викладені в постанові Верховного Суду України від 10 жовтня 2011 у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Тамко» до Державної податкової інспекції у м. Свердловську Луганської області про визнання протиправним податкового повідомлення-рішення зазначено, що попереднім податковим періодом може бути будь-який податковий період, який передує звітному, тому визначення суми ПДВ, яка підлягає бюджетному відшкодуванню, може здійснюватися за будь-який попередній податковий період, а не лише за період, який передував звітному.

Абзацом третім пункту 198.6 статті 198 ПК України встановлено, що у разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму ПДВ на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

За правилами підпункту «б» пункту 200.4 статті 200 ПК України, залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

З огляду на правомірність формування податкового кредиту та від'ємного бюджетного відшкодування жовтня 2012 року, факту сплати сум податку на додану вартість у жовтні та з'ясування експертним висновком описки в номері податкової накладної отриманої від товариства з обмеженою відповідальністю Агро ресурси № 5 від 24 жовтня 2012 року сума податку на додану вартість за якою складає 1983 грн. 25 коп., доводи апелянта є неприйнятними.

Колегія суддів, погоджує позицію суду першої інстанції щодо безпідставності вимог товариства про стягнення з Державного бюджету України на його користь судових витрат на правову допомогу у розмірі 5600,00 грн. та проведення експертного економічного дослідження у розмірі 945,72 грн., з огляду що останні не відносяться до судових витрат за правилами статті 87 КАС України.

Стосовно відшкодування витрат на правову допомогу, за правилами частини першої статті 90 КАС України витрати, пов'язані з оплатою допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, які надають правову допомогу за договором, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги, передбачених законом, яка у межах спірних відносин відсутня.

Посилання позивача на положення статті 22 ЦК України колегія суддів не приймає, оскільки питання шкоди і відшкодування судових витрат є різними правовими питаннями. За предметом правового регулювання шкода не предметом правового регулювання.

На підставі вищенаведеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та судове рішення ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 55, 94, 160, 167, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Донбасс-Слав-Арго» на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 19 червня 2013 року у справі № 812/3295/13-а - залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Ленінської об'єднаної державної податкової інспекції у м. Луганську Головного управління Міндоходів у Луганській області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 19 червня 2013 року у справі № 812/3295/13-а - залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 19 червня 2013 року у справі № 812/3295/13-а - залишити без змін.

Вступна та резолютивна частини ухвали складені у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 14 серпня 2013 року. Повний текст ухвали складений та підписаний у нарадчій кімнаті 14 серпня 2013 року.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвала може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: Р.Ф. Ханова

Судді: С.Ю.Чумак

Л.В. Ястребова