Постанова

від 26.06.2013 по справі 810/2975/13-а

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 червня 2013 року № 810/2975/13-а

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Колеснікової І.С., при секретарі судового засідання Гололобові В.Ю., за участю представників сторін

від позивача: Дніпрук І.В.,

від відповідача: Падун Є.В.,

від відповідача 2: не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «МТМ-Луч» доКиївської митниці Міндоходів та Головного управління Державного казначейства у Київській області простягнення коштів, в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю «МТМ-Луч» (надалі - позивач) звернулося до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Київської митниці Міндоходів (надалі - відповідач 1) та Головного управління Державного казначейства у Київській області (надалі - відповідач 2) про стягнення на користь позивача помилково та надмірно зарахованих до бюджету митних платежів у розмірі 37761,63 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зауважено на наявність підстав для повернення сплачених митних платежів за вантажною митною декларацією № 125170000/2012/238185 у загальному розмірі 37761,63 грн. Так, позивачем зазначено, що у ході розмитнення товару за вказаною декларацією, митним органом було прийнято рішення від 27.08.2012 № 125170000/2012/710286/2 про коригування митної вартості товарів, проте з метою випуску задекларованих товарів у вільний обіг позивачем подано митному органу заяву про митне оформлення товару в режимі під гарантійне зобов'язання та здійснено коригування їх митної вартості згідно з рішенням митного органу. При цьому, подавши нову митну декларацію, позивачем сплачено всі митні платежі згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом, шляхом перерахування на спеціальний рахунок державного казначейства різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом. Позивач зазначає, що рішення відповідача 1 про визначення митної вартості було скасовано за наслідками судового оскарження, проте суди дійшли висновку про передчасність заявлених позовних вимог щодо повернення надміру сплачених сум податку на додану вартість через відсутність відповідних заяв до митного органу та відмови у задоволенні таких заяв. У подальшому, позивач звертався до митного органу із відповідними заявами про повернення сум сплачених ним платежів, однак, за результатами розгляду таких заяв, відповідачем 1 було відмовлено позивачеві у поверненні сплачених коштів. Відтак, на думку позивача, суми сплачених митних платежів у розмірі 37761,63 грн. є надміру сплаченими, що встановлено відповідними рішенням суду, та у відповідності до вимог статті 301 Митного кодексу України підлягають поверненню позивачеві.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.

Відповідачем 1 позов не визнано, заперечення надано суду у письмовій формі. В обґрунтування заперечень відповідачем зауважено, що у ході судового розгляду справи № 2а-4468/12/1070 позивачем, поряд з вимогою про скасування рішення митного органу від 27.08.2012 № 125170000/2012/710286/2 про коригування митної вартості товарів, заявлено і вимогу про стягнення на користь позивача помилково та надмірно зарахованих до бюджету митних платежів у розмірі 37761,63 грн. Проте, судом було відмовлено у задоволенні позовних вимог щодо стягнення на користь позивача вказаних коштів. Відтак, на думку відповідача 1, позовна заява підлягає залишенню без розгляду з підстав наявності у провадженні суду адміністративної справи між тими сторонами про той самий предмет і з тих саме підстав.

Представник відповідача 1 у судовому засіданні підтримав письмові заперечення проти позову.

Відповідач-2 у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, із заявами про відкладення судового розгляду до суду не звертався, заперечень чи відзиву на позовну заяву до суду не подавав.

Згідно частини четвертої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

За таких обставин суд ухвалив здійснювати розгляд справи за відсутності представника відповідача 2.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, по суті судом встановлено таке.

Товариство з обмеженою відповідальністю «МТМ-Луч» є юридичною особою, що зареєстровано 22.10.2001 Оболонською районною в місті Києві державною адміністрацією.

Як то встановлено судом та не заперечується сторонами, у 2012 році позивач звернувся до Київського окружного адміністративного суду із позовом до Київської обласної митниці та Головного управління Державної казначейської служби України у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення від 27.08.2012 № 125170000/2012/710286/2 про коригування митної вартості товарів на суму 37761,63 грн. та стягнення з Державного бюджету України суми надмірно сплачених коштів у розмірі 37761,63 грн.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 19.11.2012 у справі № 2а-4468/12/1070 адміністративний позов ТОВ «МТМ-Луч» задоволено частково, визнано протиправним та скасовано рішення Київської обласної митниці від 27.08.2012 № 125170000/2012/710286/2 про коригування митної вартості товарів на суму 37761,63 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

За наслідками апеляційного оскарження зазначена постанова залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 07.02.2013, а відтак, в силу приписів статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, постанова суду від 19.11.2012 є такою, що набрала законної сили.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 19.11.2012 у справі №2а-4468/12/1070 встановлені наступні обставини.

У серпні 2012 року позивач пред'явив до митного оформлення на Київську регіональну митницю товар (прокат плоский з вуглецевої сталі, плакований, оцинкований, з полімерним покриттям, в рулонах, марки DX51D+Z), придбаний у компанії SHANDONG KERUI STEEL PLATE CO., LTD (Китай) на підставі: рахунку фактури (комерційного інвойсу) від 03.03.2012 №-1; зовнішньоекономічного договору (контракту) від 14.06.2012 №-1.

З метою митного оформлення імпортованого товару позивач подав до Київської регіональної митниці вантажну митну декларацію (ВМД) від 23.08.2012 № 125170000/2012/238185, в якій задекларував товар (прокат плоский з вуглецевої сталі, плакований, оцинкований, з полімерним покриттям, в рулонах, марки DX51D+Z, виробник SHANDONG KERUI STEEL PLATE CO., LTD), заявив вартість товару на загальну суму 3705064,91 грн., що за офіційним курсом НБУ на дату митного оформлення (курс USD: 7,993) становить 463538,71 доларів США та визначив код товару згідно з УКТЗЕД 72107080000 з одночасним наданням до вантажної митної декларації пакету документів, необхідною для розмитнення товару, переліченого у графі 44 ВМД, а саме: облікову картку суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності від 23.07.2012 № 1000/26/12/6112 (код 1602); повідомлення про намір ввезення від 14.08.2012 (код 1802); залізничну накладну внутрішнього сполучення від 19.08.2012 № 41880873 (код 2721); коносамент (Bill of Lading) від 07.07.2012 №(код 2761); інвойс на фрахт від 02.08.2012 №-01 (код 2780); рахунок-фактуру (комерційний інвойс) від 03.03.2012 №-1 (код 3105); пакувальний лист від 26.06.2012 №(код 3141); страховий поліс від 07.07.2012 № 144350 (код 3530); зовнішньоекономічний договір (контракт) від 14.06.2012 №-1 (код 4101); сертифікат про походження товару CCPIT 114248842 (код 7000); експортну декларацію країни відправника від 07.07.2012 № 422720120270027136 (код 9610).

Окрім вантажної митної декларації, позивач також подав митному органу декларацію митної вартості від 23.08.2012, до якої додав документи, що підтверджують вартість задекларованого товару, а саме: рахунок-фактуру (комерційний інвойс) від 03.03.2012 №-1 (код 3105); зовнішньоекономічний договір (контракт) від 14.06.2012 №-1; експортну декларація країни відправника від 07.07.2012 № 422720120270027136 (код 9610).

Згідно даних позивача, митна вартість задекларованих товарів становила 950 та 935 доларів США за 1 т металу (в залежності від характеристик рулонів прокату) на умовах поставки FOB - CN Qingdao згідно з умовами Інкотермс

23 серпня 2012 року інспектор митної служби, який здійснював митні процедури, з метою перевірки відомостей про заявлену митну вартість задекларованих товарів витребував від декларанта додаткові документи, а саме: відповідні бухгалтерські документи (видаткові, податкові накладні), а також провів процедуру консультації. Про дані обставини на зворотному боці декларації митної вартості від 23.08.2012 інспектором вчинено відповідні записи.

Як то установлено під час судового розгляду, формальним приводом для витребування від позивача додаткових документів стала та обставина, що з наданих позивачем документів виявилось неможливим встановити вміст металу, поліпропілену та цинку у товарі, що був заявлений до митного оформлення, але, як з'ясувалось, дійсною причиною було те, що спрацювала автоматизована система аналізу та управління ризиками за напрямом митної вартості (код 2), згідно з даними якої товар подібний тому, що задекларовано позивачем, іншими покупцями розмитнювався за більшою вартістю, ніж задекларована позивачем.

На вимогу митного органу, позивач надав копії видаткових накладних, платіжні доручення про перерахування коштів на рахунки постачальника.

27 серпня 2012 року за результатами отриманих від позивача документів та проведених консультацій Київською регіональною митницею прийнято рішення від 27.08.2012 № 125170000/2012/710286/2 про коригування митної вартості товарів, згідно з яким вартість задекларованого товару митний орган визначив за резервним методом виходячи з ціни 1004 та 1015 доларів США за 1 т металу (в залежності від характеристик рулонів прокату).

Так, митний орган визначив, що митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, оскільки: у наданих декларантом до митного оформлення документах для підтвердження митної вартості містяться розбіжності; декларантом не подано додаткових документів для підтвердження митної вартості; методи визначення митної вартості за ціною контракту не застосовуються в зв'язку з відсутністю інформації щодо складових задекларованого товару для визначення за заявленим методом; митна вартість раніше імпортованих товарів (ВМД від 15.08.2012 № 101060000/2012/13834, від 14.08.2012 № 209120000/2012/809300), випущених у вільний обіг, є більшою.

28 серпня 2012 року позивач звернувся до Київської регіональної митниці із заявою від 28.08.2012 вх. № 17844/12-45 про митне оформлення товару в режимі "під гарантійне зобов'язання", подав нову вантажну митну декларацію № 125170000/2012/238268 від 28.08.2012, в якій задекларував цей же товар за митною вартістю, що визначена з урахуванням рішення митного органу про коригування митної вартості товарів, сплатив всі митні платежі згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом, перерахував на спеціальний рахунок державного казначейства різницю між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом (дані обставини підтверджується відповідними відмітками на ВМД).

З огляду на вказане, 28.08.2012 товар пропущено на митну територію України та випущено у вільний обіг.

У подальшому 03.09.2012 позивач звернувся до митного органу з листом від 03.09.2012 № 154, в якому просив визнати заявлену декларантом митну вартість та скасувати рішення від 27.08.2012 № 125170000/2012/710286/2 про коригування митної вартості товарів, до якого додав документи на підтвердження заявленої митної вартості, зокрема: довідку від 17.08.2012 № 9/555 Державного підприємства «Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішньоекономічних товарних ринків»; калькуляцію від 26.06.2012; прайс-лист виробника від 25.05.2012; видаткові накладні, експортну вантажну митну декларацію та платіжні доручення про перерахування коштів.

За результатами розгляду листа позивача Київська регіональна митниця листом від 10.09.2012 № 12-45/09-7026 відмовила в перегляді рішення від 27.08.2012 № 125170000/2012/710286/2 про коригування митної вартості товарів, оскільки у наданих позивачем документах виявлено розбіжності.

Суд звертає увагу, що вказані обставини не заперечуються сторонами і в силу приписів частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства не потребують доказування , оскільки є такими, що встановлені судовим рішенням, яке набрало законної сили.

Як то вбачається з мотивувальної частини постанови Київського окружного адміністративного суду від 19.11.2012 у справі № 2а-4468/12/1070 суд дійшов висновку, що митний орган неправомірно відмовив позивачеві у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом, визначив митну вартість за резервним методом та прийняв рішення про коригування митної вартості товару. Тому позовні вимоги про скасування рішення відповідача від 27.08.2012 № 125170000/2012/710286/2 про коригування митної вартості товарів, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Однак, щодо позовних вимог про стягнення на користь позивача помилково та надмірно зарахованих до бюджету митних платежів у розмірі 37761,63 грн. судом зазначено, що позивач не надав суду доказів подання до митного органу заяви про повернення з Державного бюджету України коштів суду, тому, вимога позивача про стягнення з Державного бюджету України суму надмірно сплачених коштів у розмірі 37761,63 грн. є передчасною, звернутою на майбутнє, тому позов у цій частині задоволенню не підлягає.

Відтак, судом встановлено, що за наслідками судового оскарження вказаного рішення було підтверджено неправомірність визначення відповідачем 1 митної вартості товарів, що було підставою для сплати позивачем митних платежів у більшому розмірі, ніж він сплатив би при застосуванні митної вартості, визначеної позивачем.

Ураховуючи наявність вищевказаних судових рішень, позивач 08.02.2013 та 21.02.2019 звертався до відповідача 1 із заявами вих. № 18 та № 19 про повернення надмірно сплачених коштів у розмірі 37761,63 грн.

Проте, за результатами розгляду вказаних заяв, відповідачем 1 було відмовлено позивачеві у поверненні надмірно сплачених митних платежів, про що позивача було повідомлено листами від 22.02.2013 за № 12-45/2/09-1258 та від 05.03.2013 за № 12-45/1/09-1632.

У подальшому позивач втретє звернувся до відповідача 1 із заявою вих. №47 від 17.05.2013 про повернення надмірно сплачених коштів у розмірі 37761,63 грн.

Судом встановлено, що вказана заява підписана генеральним директором та головним бухгалтером позивача, також до заяви додані оригінали відповідних вантажних митних декларацій, постанова Київського окружного адміністративного суду від 19.11.2013 та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 07.02.2013 у справі № 2а-4468/12/1070, копія рішення про коригування митної вартості товару та копії платіжних доручень від 28.08.2013 № 155 та № 158.

Між тим, відповідачем 1 вкотре було відмовлено позивачеві у поверненні надмірно сплачених митних платежів, про що позивача було повідомлено листом від 31.05.2013 за № 12-45/2/09-3680.

Зі змісту вказаного листа вбачається, що підставою для такої відмови є відсутність законодавчих підстав для повернення коштів з Державного бюджету України, оскільки судовими рішеннями у справі № 2а-4468/12/1070 позивачеві було відмовлено у задоволенні позовних вимог щодо стягнення надмірно сплачених митних платежів.

Не погоджуючись з такою відмовою, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає таке.

Відносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, справлянням митних платежів, регулюються положеннями Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI, який набув чинності з 01.06.2012.

Так, частиною першою статті 301 Митного кодексу України визначено, що повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів здійснюється відповідно до Бюджетного та Податкового кодексів України.

Згідно приписів частини третьої зазначеної статті, помилково та/або надміру зараховані до державного бюджету суми митних платежів повертаються з державного бюджету в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері фінансів.

Відповідно до приписів частини другої статті 45 Бюджетного кодексу України центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, веде бухгалтерський облік усіх надходжень Державного бюджету України та за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.

На виконання частини другої статті 45 Бюджетного кодексу України розроблено Порядок повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затверджений наказом Державної митної служби України від 20.07.2007 № 618 (надалі - Порядок № 618).

Розділом ІІІ зазначеного Порядку передбачено, що для повернення з Державного бюджету України митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, платником податків до загального відділу митного органу, яким здійснювалось оформлення митної декларації, подається заява довільної форми, яка підписується керівником і головним бухгалтером суб'єкта господарської діяльності або фізичною особою.

Заява може бути подана не пізніше 1095-го дня, наступного за днем зарахування коштів до Державного бюджету України.

Заява, зареєстрована в загальному відділі, після розгляду керівником (заступником керівника) митного органу разом з пакетом документів передається до Відділу для перевірки обґрунтованості повернення заявлених сум. Відділ перевіряє факт перерахування митних та інших платежів з відповідного рахунку до Державного бюджету України та наявність переплати.

Для підготовки висновку про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи (далі - Висновок про повернення), керівництвом Відділу за потреби ініціюється проведення перевірки в митному органі щодо правильності митного оформлення із залученням відповідних підрозділів митного органу.

Спільним наказом Державної митної служби України та Державного казначейства України від 20.07.2007 № 611/147 затверджено Порядок взаємодії митних органів з органами Державного казначейства України в процесі повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи (надалі - Порядок № 611/147).

Згідно пункту 2 вказаного вище Порядку, повернення помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів здійснюється на підставі висновку митного органу, що здійснював оформлення митної декларації. Зазначений висновок оформлюється відповідно до заяви платника, яка подається до митного органу, що здійснював оформлення митної декларації (далі - митний орган).

Пунктом 5 Порядку № 611/147 передбачено, що митний орган на підставі заяви платника готує висновок про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи (далі - Висновок про повернення), форма якого наведена в додатку 1 до цього Порядку, та не пізніше п'яти робочих днів від дня прийняття керівником (заступником керівника) митного органу рішення про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи, направляє його для виконання відповідному органу Державного казначейства України разом із супровідним листом, в якому вказується кількість висновків, загальна сума, яка підлягає поверненню, а також наводиться перелік висновків із зазначенням такої інформації: номера та дати висновку, найменування юридичної або ім'я фізичної особи - платника, ідентифікаційного коду за ЄДРПОУ платника - юридичної особи або ідентифікаційного номера за ДРФО платника - фізичної особи (за наявності), суми, яка підлягає поверненню за кожним з висновків.

На підставі отриманого висновку про повернення відповідний орган Державного казначейства України готує платіжні документи на перерахування коштів з рахунку з обліку доходів державного бюджету на рахунок, зазначений у Висновку про повернення, та протягом п'яти робочих днів від дати отримання Висновку про повернення здійснює повернення коштів з бюджету (пункт 7 Порядку № 611/147).

Відтак, право на повернення сплачених податків і зборів пов'язане з певними обставинами та відповідною процедурою, зокрема, прийняття митним органом відповідного рішення та подання заяви платником.

Як то встановлено судом, позивач скористався передбаченою законодавством можливістю доведення правомірності визначення позивачем суми митних платежів, що підлягають сплаті до Державного бюджету України, за першим методом (ціною угоди) шляхом судового оскарження відповідного рішення відповідача 1 про коригування митної вартості товарів.

Постановою Київського окружного адміністративного суду у справі від 19.11.2012 № 2а-4468/12/1070, яка набрала законної сили, підтверджено неправомірність визначення відповідачем 1 митної вартості товарів, внаслідок чого, з метою випуску товарів у вільний обіг для використання в господарській діяльності, позивач був змушений сплатити митні платежі у більшому розмірі.

Відтак, позивачем фактично внесено до бюджету кошти з розрахунку митної вартості товарів, визначеної всупереч положенням чинного законодавства за шостим методом, в той час як належною митною вартістю таких товарів була вартість, визначена за ціною договору,

З огляду на вказане, внаслідок неправомірних дій відповідача 1, сплачені позивачем до бюджету кошти в розмірі більшому, ніж встановлено законодавством, є надмірно сплаченими та належать поверненню позивачеві.

Суд також зауважує на помилковості твердження відповідача 1 шодо наявності підстав для залишення позовної заяви без розгляду з підстав наявності у провадженні суду адміністративного справи про спір між тими сторонами про той самий предмет і з тих саме підстав, з огляду на таке.

В обґрунтування своєї позиції відповідач 1 посилається на частину першу статті 155 Кодексу адміністративного судочинства, згідно якої суд залишає позовну заяву без розгляду, якщо у провадженні цього або іншого адміністративного суду є адміністративна справа про спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Аналіз вищевказаної норми права свідчить, що залишення позову без розгляду у справі у цьому разі можливе лише за умови, якщо у провадженні цього або іншого адміністративного суду має перебувати така сама (тотожна) адміністративна справа, тобто спір у такій справі виник між тими самими сторонами; спір у справі стосується одного й того самого предмету; позов у справі заявлений з тих самих підстав.

При цьому, відсутність хоча б однієї з названих ознак виключає залишення позовної заяви без розгляду.

Суд зауважує, що під позовом слід розуміти в широкому контексті звернення до суду за захистом порушеного або оспорюваного права, що було спричинено діями або бездіяльністю конкрет ної особи, до якої й пред'являються вимоги щодо припинення правопорушення, відновлення прав, тощо.

Між тим, підстави позову - це обставини, з яких випливає право вимоги позивача та обґрунтування розміру його вимог щодо відповідача і є основою доказо вої діяльності позивача щодо їх існування та заперечень відпо відача проти їх існування в контексті його відповідальності.

Дослідивши зміст позовної заяви та судових рішень у справі № 2а-4468/12/1070, судом встановлено, що підстави заявлених позовних вимог у вказаних судових справах не є тотожними.

Так, у справі № 2а- 4468 /12/1070 позовні вимоги про стягнення на користь позивача помилково та надмірно зарахованих до бюджету митних платежів у розмірі 37761,63 грн. не були задоволені у зв'язку із передчасністю, оскільки на час розгляду судами першої та апеляційної інстанції вказаної справи, позивач не звертався до митного органу із відповідною заявою, а тому право на повернення переплачених платежів у позивача не виникало.

На момент розгляду даної справи, відповідачем 1, за результатами розгляду заяв позивача, було відмовлено у поверненні вказаної суми.

З урахуванням викладеного суд вважає, що порушене право позивача на повернення з Державного бюджету України надмірно сплачених митних платежів у розмірі 37761,63 грн., які було сплачено через неправомірне рішення відповідача 1, яке у подальшому було скасовано у судовому порядку, підлягає поновленню шляхом задоволення позовних вимог щодо стягнення такої суми на користь позивача.

Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, коли судом здійснюється розгляд справ про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, у яких обов'язок щодо доведення правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На виконання цих вимог відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено правомірності своїх дій.

Водночас, докази, подані позивачем, підтверджують обставини, на які позивач посилається в обґрунтування позовних вимог та не були спростовані доводами відповідача, а відтак, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Згідно статті 87 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Як то вбачається з матеріалів справи, позивачем сплачено судовий збір у розмірі 377,62 грн. та понесено витрати, пов'язані з вчиненням дій необхідних для розгляду справи у розмірі 62,20 грн.; вказане підтверджується наявними у сраві платіжними дорученнями.

Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). Відтак, понесені позивачем судові витрати підлягають стягненню на користь позивача.

Керуючись статтями 11, 14, 69, 70, 71, 94, 157-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «МТМ-Луч» (код ЄДРПОУ 31724684) помилково та надмірно зараховані до бюджету митні платежі у розмірі 37761 (тридцять сім тисяч сімсот шістдесят одна) 63 коп.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «МТМ-Луч» судові витрати у розмірі 438 (чотириста тридцять вісім) грн. 82 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Колеснікова І.С.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 02 липня 2013 р.