Рішення

від 25.06.2013 по справі 369/2307/13-ц

КИЄВО-СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 369/2307/13-ц

РІШЕННЯ

іменем України

25.06.2013 року Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі

головуючої судді Дубас Т.В.

при секретарі Дідур М.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, виконкому Горенської сільської ради Києво-Святошинського району Київській області, Горенської сільської ради Києво-Святошинського району Київській області про скасування рішень сільської ради, визнання недійсними свідоцтв про право власності, державних актів на право власності на земельну ділянку, договорів дарування та визнання права власності на житловий будинок,-

встановив:

У березні 2013 року позивач звернувся в суд із зазначеним позовом, посилаючись на те, що він з дня свого народження, тобто з ІНФОРМАЦІЯ_2, і до 1975 року постійно проживав у будинку АДРЕСА_1, який належав його батьку ОСОБА_3, що підтверджується витягом з погосподарської книги, з якої вбачається, що будинок побу дований в 1936 році, а в 1943 році побудовані господарські споруди хлів, сарай, погріб.

Його батько ОСОБА_3 був членом колго спу ім. 13-річчя Жовтня і цей житловий будинок входив до складу колгоспного двору, членами якого були батько, мати та він і усім трьом членам колгоспного двору належало по 1/3 частині спірного житлового будинку.

Згідно умов договору від 28.06.1950 року, укладеного між батьком ОСОБА_3 та матір"ю ОСОБА_4, його батьки оцінили будинок в 6000 крб. і батько вийшов зі складу колгоспного двору, одержавши від матері грошову компенсацію в розмірі 2000 крб. за належну йому 1/3 частину спірного житлового будинку. У зв'язку з виходом батька зі складу колгоспного двору станом на 28.06.1950 року членами колгоспного двору залишилися його мати ОСОБА_4 та він і їм обом належало по 1/2 частині кожному спірного жилого будинку.

У 1957 році колгосп ім. 13-річчя Жовтня перетворився в радгосп "Бучанський", у зв'язку з чим з цього часу колгоспний двір припинив своє існування. Оскільки спірний житловий будинок належав колгоспному двору і зберігся після його перетворення в господарство робітників, то розмір частки колишніх членів даного колгоспного двору визначається виходячи із рівності прав всіх членів двору на спільне майно відповідно до положень ст. ст. 116, 127, 129 ЦК СРСР 1922 року, якими регулювалися спірні правовідносини, та ст. ст. 112, 120, 123 ЦК УРСР 1963 року.

Тобто, позивач вважає, що на час припинення колгоспного двору він, будучи неповнолітнім, не втратив право на частку в майні колгоспного двору, тому за ним збереглося право на 1/2 частку в майні колгоспного двору і за його матір"ю також збереглося право на 1/2 частку в майні колгоспного двору, як колишніх членів колгоспного двору.

Мати позивача ОСОБА_4 19 травня 1965 року уклала шлюб з ОСОБА_5

Після смерті матері, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3, відкрилася спадщина на належну їй ? частину спірного жилого будинку, яку прийняв він шляхом подачі в нотаріальну контору заяви про прийняття спадщини.

Після смерті вітчима ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_4, йому стало відомо, що 30.05.2007 року виконком Горенської сільської ради Києво-Святошинського району Київсь кої області видав ОСОБА_5 свідоцтво про право власності на нерухоме майно на спірний житловий будинок на підставі рішення виконкому Горенської сільської ради від 21.04.2000 року № 16/1, а 29.07.2004 року ОСОБА_5 одержав державний акт на право власності на зе мельну ділянку площею 0,1954 га для обслуговування спірного житлового будинку та гос подарських будівель і споруд на підставі рішення Горенської сільської ради від 15 липня 2003 року. Крім того, йому стало відомо, що згідно договорів дарування від 30.08.2008 року ОСОБА_5 подарував спірний житловий будинок та земельну ділянку своєму синові, відповідачу по справі ОСОБА_2, який 23.09.2011 року одержав державний акт на право власності на зазначену зе мельну ділянку.

Позивач вважає, що зазначені рішення виконкому сільської ради, свідоцтво про право власності на нерухоме майно, договори дарування та державні акти на право власності на земельну діля нку є незаконними та недійсними, оскільки спірний житловий будинок ніколи не належав на праві власності ОСОБА_5, а ? його частина належить позивачеві, інша ? його частина належала ОСОБА_4 і є спадковим майном після її смерті та входить до складу спадщини.

Тому, виконком Горенської сільської ради не вправі був 21.04.2000 року приймати рішення щодо передачі ОСОБА_5 у власність спірного будинку, 15 липня 2003 року приймати рішення щодо передачі ОСОБА_5 безоплатно у власність земельної ділянки, 30.05.2007 року видавати ОСОБА_5 свідоцтво про право власності на нерухоме майно, тобто на спірний будинок, та 29.07.2004 року видавати ОСОБА_5 державний акт на право власності на земельну ділянку.

Про своє порушене право він дізнався після смерті свого вітчима ОСОБА_5, помер лого ІНФОРМАЦІЯ_4, оскільки до його смерті постійно і безперешкодно користувався своїм в тому числі і спадковим майном, а після його смерті відповідач заборонив ним користуватися, повідомивши, що спірний будинок та земельна ділянка йому подаровані його батьком ще у 2008 році.

Тому позивач звернувся в суд за захистом свого порушеного права і просив ухвалити рішення, яким визнати незаконним та скасувати рішення виконкому Горенської сільсь кої ради Києво-Святошинського району Київської області від 21 квітня 2000 року № 16/1 в частині передачі у власність ОСОБА_5 житлового буди нку АДРЕСА_1.

Визнати незаконним та скасувати рішення Горенської сільської ради Києво-Свято шинського району Київської області від 18 липня 2003 року в частині передачі безо платно у приватну власність ОСОБА_5 земельної ділянки площею 0,1954 га для обслу говування житлового будинку та господарських будівель і споруд за адресою АДРЕСА_1

Визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії КВ № 011900 площею 0,1954 га, що знаходиться в АДРЕСА_1, виданий 29.04.2004 року Горенською сільською радою Києво-Святошинського району Київської області на ім"я ОСОБА_5

Визнати недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно на домоволодіння АДРЕСА_1, ви дане 30.05.2007 року виконкомом Горенської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області на ім"я ОСОБА_5, яке складається з одного жилого будинку загальною площею 78,7 кв. м, житловою площею 55,3 кв. м з надвірними будівлями та спорудами.

Визнати недійсним договір дарування житлового будинку загальною площею 78,7 кв. м, житловою площею 55,3 кв. м з надвірними будівлями та спорудами, що розташований по АДРЕСА_1, укладений 30.08.2008 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_2

Визнати недійсним договір дарування земельної ділянки площею 0,1954 га, розташованої по АДРЕСА_1, укладе ний 30.08.2008 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_2

Визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,1954 га, кадастровий номер 3222482402:02:001:0007, що знаходиться АДРЕСА_1, виданий 23.09.2011 року Управ лінням Держкомзему у Києво-Святошинському районі Київської об ласті на ім"я ОСОБА_2

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину житлового будинку загальною площею 78,7 кв. м, житловою площею 55,3 кв. м з господарськими будівлями і спорудами, розташованого за адресою АДРЕСА_1 та на іншу 1/2 частину спірного житло вого будинку з господарськими будівлями і спорудами в порядку спадку вання за законом після смерті матері ОСОБА_4

Позов заявив з підстав, передбачених ст. ст. 109, 116, 127, 129, 130 ЦК СРСР 1922 року, ст. ст. 112, 120-126, 524-526, 529, 548, 549 ЦК УРСР 1963 року, ст. ст. 15, 16, 203, 215, 393 ЦК України 2003 року, ст. ст. 120, 152, 158 ЗК України.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача позов не визнав, пояснив, що, не дивлячись на те, що дійсно спірний жилий будинок належав батьку позивача, однак він після смерті своєї матері у встановленому законом порядку спадщину не прийняв, оскільки протягом шести місяців після її смерті не одержав свідоцтво про право на спадщину.

Відповідачі виконком Горенської сільської ради та Горенська сільська рада Києво-Святошинського району Київській області оповіщені у встановленому порядку про час і місце судового розгляду.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Встановлено, що спірний жилий будинок АДРЕСА_1 належав ОСОБА_3, батьку позивача ОСОБА_1 Дана обставина підтверджується копією будинкової книги, витягом з погосподарської книги та поясненнями представника відповідача, який в судовому засіданні підтвердив ту обставину, що дійсно спірний жилий будинок належав батьку позивача.

Встановлено, що батько позивача ОСОБА_3 був членом колго спу ім. 13-річчя Жовтня і спірний житловий будинок входив до складу колгоспного двору, членами якого були він, мати позивача ОСОБА_4 та позивач. Усім трьом членам колгоспного двору належало по 1/3 частині спірного житлового будинку згідно ст. ст. 116, 127, 129 ЦК СРСР 1922 року, який діяв на час виникнення правовідносин і за правилами яких майно колгоспного двору належить його членам на праві сумісної власності, розмір частки члена колгоспного двору встановлювався виходячи з рівності часток усіх членів двору, включаючи неповнолітніх і непрацездатних.

Встановлено, що 28.06.1950 року батьки позивача ОСОБА_3 та ОСОБА_4 уклали договір, згідно умов якого вони оцінили будинок в 6000 крб. і ОСОБА_3 вийшов зі складу колгоспного двору, одержавши від ОСОБА_4 грошову компенсацію в розмірі 2000 крб. за належну йому 1/3 частину в майні колгоспного двору, що підтверджується договором та розписками про одержання коштів в розмірі 2000 крб.

Тобто, батьки позивача визначили частку члена колгоспного двору ОСОБА_3 при виході його зі складу двору згідно ст. 129 ЦК СРСР 1922 року, за правилами якої частка члена колгоспного двору в майні двору визначалась лише при виході його зі складу двору без утворення нового двору (виділ); при утворенні з одного двору двох і більше дворів (поділ); при зверненні стягнення по особистих зобов'язаннях члена двору. Розмір частки члена двору встановлювався виходячи з рівності часток усіх членів двору, включаючи неповнолітніх і непрацездатних.

Таким чином, у зв'язку з виходом батька позивача зі складу колгоспного двору станом на 28.06.1950 року членами колгоспного двору залишилися позивач ОСОБА_1 та його мати ОСОБА_4 і відповідно до вимог ст. 129 ЦК СРСР 1922 року їм обом належало по 1/2 частині спірного жилого будинку.

Встановлено, що у 1957 році колгосп ім. 13-річчя Жовтня перетворився в радгосп "Бучанський", у зв'язку з чим з цього часу колгоспний двір припинив своє існування.

Згідно роз'яснень п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду УРСР від 2 березня 1973 року № 3 "Про судову практику в справах про поділ колгоспного двору і виділ з нього" розмір частки колишнього члена колгоспного двору у спільному майні, яке належало колгоспному двору і збереглося після його перетворення в господарство робітників або службовців, встановлюється відповідно до ст. 123 Цивільного кодексу. Тому при поділі майна, яке є спільною власністю колгоспного двору, суди повинні виходити з принципу рівності часток усіх колишніх його членів (в тому числі непрацездатних і неповнолітніх), які не втратили право на частку в майні двору на час припинення останнього.

Згідно роз'яснень п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду УРСР № 20 від 22 грудня 1995 року "Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності" з наступними змінами роз'яснити судам, що положення статей 17, 18 Закону "Про власність" щодо спільної сумісної власності поширюються на правовідносини, які виникли після введення в дію цього Закону (з 15 квітня 1991 року). До правовідносин, що виникли раніше, застосовується діюче на той час законодавство. Зокрема, спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15 квітня 1991 року, мають вирішуватися за нормами, ще регулювали власність цього двору, а саме: а) право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. Такими, що втратили це право, вважаються працездатні члени двору, які не менше трьох років підряд до цієї дати не брали участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору (в цей строк не включається час перебування на дійсній строковій військовій службі, навчання в учбовому закладі, хвороба); б) розмір частки члена двору визначається виходячи з рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітніх та непрацездатних. Частку працездатного члена двору може бути зменшено або відмовлено у її виділенні при недовгочасному його перебуванні у складі двору або незначній участі працею чи коштами в господарстві двору. Особам, які вибули з членів двору, але не втратили права на частку в його майні, вона визначається виходячи з того майна двору, яке було на час їх вибуття і яке збереглося.

З урахуванням наведеного, оскільки спірний житловий будинок належав колгоспному двору і зберігся після його перетворення у 1957 році в господарство робітників, то розмір частки колишніх членів даного колгоспного двору визначається виходячи із рівності прав всіх членів двору на спільне майно відповідно до положень ст. ст. 116, 127, 129 ЦК СРСР 1922 року, які діяли на час виникнення правовідносин в колгоспному дворі, та ст. ст. 112, 120, 123 ЦК УРСР 1963 року.

За таких обставин, оскільки на час припинення колгоспного двору позивач ІНФОРМАЦІЯ_2, будучи неповнолітнім, не втратив право на частку в майні колгоспного двору, тому за ним збереглося право на 1/2 частку в майні колгоспного двору і за його матір"ю ОСОБА_4 також збереглося право на 1/2 частку в майні колгоспного двору, як колишніх членів колгоспного двору, відповідно до вимог ст. ст. 116, 127, 129 ЦК СРСР 1922 року.

Таким чином, позивач, як член колгоспного двору, який до 15 квітня 1991 року не втратив право на частку в його майні, має право власності на ? частину жилого будинку з господарськими будівлями та спорудами, який належав колгоспному двору і зберігся після припинення його існування.

Встановлено, що мати сторін ОСОБА_4 19 травня 1965 року уклала шлюб з ОСОБА_5.

Встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 померла ОСОБА_4, після смерті якої відкрилася спадщина за законом на належну їй ? частину спірного жилого будинку і спадщину прийняв позивач шляхом подачі в нотаріальну контору заяви про прийняття спадщини відповідно до вимог ст. 549 ЦК УРСР в редакції 1963 року, що підтверджується копією спадкової справи № 247 від 26 червня 1999 року.

Відповідач ОСОБА_2 всупереч вимогам ст. ст. 10, 57-60 ЦПК України не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження того, що він в установленому законом порядку прийняв спадщину після смерті своєї матері ОСОБА_4, померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 та батька ОСОБА_5, померлого ІНФОРМАЦІЯ_4.

З урахуванням наведеного, судом встановлено, що за позивачем збереглося право власності на 1/2 частину спірного житлового будинку, як члена колишнього колгоспного двору, і в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 він прийняв спадщину на належну останній 1/2 частину спірного жилого будинку з надвірними будівлями та спорудами АДРЕСА_1

Встановлено, що 30.05.2007 року виконком Горенської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області видав ОСОБА_5 свідоцтво про право власності на нерухоме майно на спірний житловий будинок на підставі рішення виконкому Горенської сільської ради від 21.04.2000 року № 16/1, а 29.07.2004 року ОСОБА_5 одержав державний акт на право власності на зе мельну ділянку площею 0,1954 га для обслуговування спірного житлового будинку та гос подарських будівель і споруд на підставі рішення Горенської сільської ради від 15 липня 2003 року.

Згідно договорів дарування від 30.08.2008 року ОСОБА_5 подарував спірний житловий будинок та земельну ділянку відповідачу ОСОБА_2, який 23.09.2011 року одержав державний акт на право власності на зазначену зе мельну ділянку.

Встановлено, що зазначені рішення виконкому сільської ради, свідоцтво про право власності на нерухоме майно, договори дарування та державні акти на право власності на земельну діля нку є незаконними та недійсними, оскільки спірний житловий будинок ніколи не належав на праві власності ОСОБА_5, так як ? його частина належить позивачеві, а інша ? його частина належала ОСОБА_4 і є спадковим майном після її смерті та входить до складу спадщини.

Тому, виконком Горенської сільської ради та Горенська сільська рада не вправі були 21.04.2000 року приймати рішення щодо передачі ОСОБА_5 у власність спірного жилого будинку, 15 липня 2003 року приймати рішення щодо передачі ОСОБА_5 безоплатно у власність земельної ділянки з цільовим призначенням для його обслуговування, 30.05.2007 року видавати ОСОБА_5 свідоцтво про право власності на спірний жилий будинок та 29.07.2004 року видавати ОСОБА_5 державний акт на право власності на земельну ділянку.

Згідно ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

За правилами ч. 1 та ч. З ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно ч. 1 ст. 393 ЦК України правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Таким чином, рішення виконкому Горенської сільської ради та рішення Горенської сільської ради повинні бути визнані незаконними та підлягають скасуванню, а державні акти на право власності на земельну ділянку та договори дарування є недійсними на підставі вищезазначених норм матеріального права.

Позовні вимоги в частині визнання права власності на ? частину спірного житлового будинку в порядку спадкування за законом підлягають захисту в судовому порядку, оскільки Перша Київська обласна державна нотаріальна контора постановою від 10 квітня 2013 року відмовила позивачу у вчиненні нотаріальної дії.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 3, 10, 15, 118, 119, 209, 212-215, 218 ЦПК України, ст. ст. 109, 116, 127, 129, 130 ЦК СРСР 1922 року, ст. ст. 120-126, 524-526, 529, 548, 549 ЦК УРСР 1963 року, ст. ст. 15, 16, 203, 215, 393 ЦК України 2003 року, ст. ст. 120, 152, 158 ЗК України, роз'ясненнями постанови Пленуму Верховного Суду України від 2 березня 1973 року № 3 "Про судову практику в справах про поділ колгоспного двору і виділ з нього", постанови Пленуму Верховного Суду УРСР № 20 від 22 грудня 1995 року "Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності" з наступними змінами, внесеними постановою Пленуму Верховного Суду УРСР № 15 від 25 травня 1998 року, суд, -

вирішив:

Позов задоволити.

Визнати незаконним та скасувати рішення виконкому Горенсь кої сільсь кої ради Києво-Святошинського району Київської області від 21 квітня 2000 року № 16/1 в частині передачі у власність ОСОБА_5 житлового буди нку АДРЕСА_1.

Визнати незаконним та скасувати рішення Горенської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області від 18 липня 2003 року в частині передачі безоплатно у приватну власність ОСОБА_5 земельної ділянки площею 0,1954 га для обслу говування житлового будинку та господарських будівель і споруд за адресою АДРЕСА_1

Визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії КВ № 011900, площею 0,1954 га, що знаходиться в АДРЕСА_1, виданий 29.04.2004 року Горенською сільською радою Києво-Святошинського району Київської області на ім"я ОСОБА_5.

Визнати недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно на домоволодіння АДРЕСА_1, видане 30.05.2007 року виконкомом Горенської сільської ради Києво-Святошинського району Київсь кої області на ім"я ОСОБА_5, яке складається з одного жилого будинку загальною площею 78,7 кв. м, житловою площею 55,3 кв. м з надвірними будівлями та спорудами.

Визнати недійсним договір дарування житлового будинку загальною площею 78,7 кв. м, житловою площею 55,3 кв. м з надвірними будівлями та спорудами, що розташований по АДРЕСА_1, укладений 30.08.2008 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_2.

Визнати недійсним договір дарування земельної ділянки площею 0,1954 га за адресою: АДРЕСА_1, укладе ний 30.08.2008 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_2.

Визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,1954 га, кадастровий номер 3222482402:02:001:0007, що знаходиться АДРЕСА_1, виданий 23.09.2011 року Управлінням Держкомзему у Києво-Святошинському районі Київської об ласті на ім"я ОСОБА_2.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину житлового будинку загальною площею 78,7 кв. м, з господарськими будівлями і спорудами, розташованого за адресою АДРЕСА_1.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину житлового будинку загальною площею 78,7 кв. м, з господарськими будівлями і спорудами, розташованого за адресою АДРЕСА_1, в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_4, померлої ІНФОРМАЦІЯ_3.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Київської області протягом десяти днів з дня його оголошення .

Суддя Т.В. Дубас