Рішення

від 24.03.2014 по справі 369/2307/13-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 369/2307/13-ц Головуючий у І інстанції Дубас Т.В. Провадження № 22-ц/780/1149/14 Доповідач у 2 інстанції Олійник Категорія 1 24.03.2014

РІШЕННЯ

Іменем України

19 березня 2014 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

Головуючого - судді Олійника В.І.,

суддів: Іванової І.В., Сліпченка О.І.,

при секретарі Власенко О.В.,

розглянувши матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 25 червня 2013 року в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, виконкому Горенської сільської ради Києво-Святошинського району Київській області, Горенської сільської ради Києво-Святошинського району Київській області про скасування рішень сільської ради, визнання недійсними свідоцтв про право власності, державних актів на право власності на земельну ділянку, договорів дарування та визнання права власності на житловий будинок, -

в с т а н о в и л а :

У березні 2013 року ОСОБА_2 звернувся до суду з вказаним позовом до ОСОБА_1, виконкому Горенської сільської ради Києво-Святошинського району Київській області, Горенської сільської ради Києво-Святошинського району Київській області про скасування рішень сільської ради, визнання недійсними свідоцтв про право власності, державних актів на право власності на земельну ділянку, договорів дарування та визнання права власності на житловий будинок, посилаючись на те, що він від дня свого народження, тобто від 1947 року і до 1975 року постійно проживав у будинку АДРЕСА_2 який належав його батьку ОСОБА_3, що підтверджується витягом з погосподарської книги, з якої вбачається, що будинок побудований в 1936 році, а в 1943 році побудовані господарські споруди - хлів, сарай та погріб.

Його батько ОСОБА_3 був членом колгоспу імені 13-річчя Жовтня і цей житловий будинок входив до складу колгоспного двору, членами якого були батько, мати та він і усім трьом членам колгоспного двору належало по 1/3 частині спірного житлового будинку.

Згідно умов договору від 28 червня 1950 року, укладеного між батьком ОСОБА_3 та матір'ю ОСОБА_4, його батьки оцінили будинок в 6000 крб. і батько вийшов зі складу колгоспного двору, оотримавши від матері грошову компенсацію в розмірі 2000 крб. за належну йому 1/3 частину спірного житлового будинку. У зв'язку з виходом батька зі складу колгоспного двору станом на 28 червня 1950 року членами колгоспного двору залишилися його мати ОСОБА_4 та він і їм обом належало по 1/2 частині кожному спірного жилого будинку.

У 1957 році колгосп імені 13-річчя Жовтня перетворився в радгосп "Бучанський", у зв'язку з чим з цього часу колгоспний двір припинив своє існування. Оскільки спірний житловий будинок належав колгоспному двору і зберігся після його перетворення в господарство робітників, то розмір частки колишніх членів даного колгоспного двору визначається виходячи з рівності прав всіх членів двору на спільне майно відповідно до положень ст.ст.116, 127, 129 ЦК СРСР 1922 року, якими регулювалися спірні правовідносини, та ст.ст.112, 120, 123 ЦК УРСР 1963 року.

Таким чином, позивач вважав, що на час припинення колгоспного двору він, будучи неповнолітнім, не втратив право на частку в майні колгоспного двору і тому за ним збереглося право на 1/2 частку в майні колгоспного двору і за його матір'ю також збереглося право на 1/2 частку в майні колгоспного двору, як колишніх членів колгоспного двору.

Мати позивача ОСОБА_4 19 травня 1965 року уклала шлюб з ОСОБА_5

Після смерті матері, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3, відкрилася спадщина на належну їй 1/2 частину спірного жилого будинку, яку прийняв він шляхом подачі в нотаріальну контору заяви про прийняття спадщини.

Після смерті вітчима ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 року, йому стало відомо, що 30 травня 2007 року виконком Горенської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області видав ОСОБА_5 свідоцтво про право власності на нерухоме майно на спірний житловий будинок на підставі рішення виконкому Горенської сільської ради від 21 квітня 2000 року №16/1, а 29 липня 2004 року ОСОБА_5 отримав державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,1954 га для обслуговування спірного житлового будинку та господарських будівель і споруд на підставі рішення Горенської сільської ради від 15 липня 2003 року.

Крім того, йому стало відомо, що згідно договорів дарування від 30 серпня 2008 року ОСОБА_5 подарував спірний житловий будинок та земельну ділянку своєму синові (відповідачу по справі ОСОБА_1), який 23 вересня 2011 року отримав Державний акт на право власності на зазначену зе мельну ділянку.

Позивач зазначав, що зазначені рішення виконкому сільської ради, свідоцтво про право власності на нерухоме майно, договори дарування та державні акти на право власності на земельну ділянку є незаконними та недійсними, оскільки спірний житловий будинок ніколи не належав на праві власності ОСОБА_5, 1/2 його частина належить позивачу, а інша 1/2 його частина належала ОСОБА_4 і є спадковим майном після її смерті та входить до складу спадщини.

Тому позивач вважав, що виконком Горенської сільської ради не вправі був 21 квітня 2000 року приймати рішення щодо передачі ОСОБА_5 у власність спірного будинку, 15 липня 2003 року приймати рішення щодо передачі ОСОБА_5 безоплатно у власність земельної ділянки, 30 травня 2007 року видавати ОСОБА_5 свідоцтво про право власності на нерухоме майно, тобто на спірний будинок, та 29 липня 2004 року видавати ОСОБА_5 Державний акт на право власності на земельну ділянку.

Про своє порушене право він дізнався після смерті свого вітчима ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 року, оскільки до його смерті постійно і безперешкодно користувався своїм в тому числі і спадковим майном, а після його смерті відповідач заборонив ним користуватися, повідомивши, що спірний будинок та земельна ділянка йому подаровані його батьком ще у 2008 році.

Тому позивач звернувся в суд за захистом свого порушеного права і просив ухвалити рішення, яким визнати незаконним та скасувати рішення виконкому Горенської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області від 21 квітня 2000 року №16/1 в частині передачі у власність ОСОБА_5 житлового будинку АДРЕСА_2

Визнати незаконним та скасувати рішення Горенської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області від 18 липня 2003 року в частині передачі безоплатно у приватну власність ОСОБА_5 земельної ділянки площею 0,1954 га для обслуговування житлового будинку та господарських будівель і споруд за адресою: АДРЕСА_2

Визнати недійсним Державний акт на право власності на земельну ділянку серії КВ №011900 площею 0,1954 га, що знаходиться в АДРЕСА_2 виданий 29 квітня 2004 року Горенською сільською радою Києво-Святошинського району Київської області на ім'я ОСОБА_5

Визнати недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно на домоволодіння АДРЕСА_2, видане 30 травня 2007 року виконкомом Горенської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області на ім'я ОСОБА_5, яке складається з одного жилого будинку загальною площею 78,7 кв.м., житловою площею 55,3 кв.м. з надвірними будівлями та спорудами.

Визнати недійсним договір дарування житлового будинку загальною площею 78,7 кв.м., житловою площею 55,3 кв.м. з надвірними будівлями та спорудами, що розташований по АДРЕСА_2 укладений 30 серпня 2008 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_1

Визнати недійсним договір дарування земельної ділянки площею 0,1954 га, розташованої по АДРЕСА_2 укладений 30 серпня 2008 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_1

Визнати недійсним Державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,1954 га (кадастровий номер 3222482402:02:001:0007), що знаходиться по АДРЕСА_2 виданий 23 вересня 2011 року Управлінням Держкомзему у Києво-Святошинському районі Київської області на ім'я ОСОБА_1

Визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину житлового будинку загальною площею 78,7 кв.м., житловою площею 55,3 кв.м. з господарськими будівлями і спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 та на іншу 1/2 частину спірного житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_4

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 25 червня 2013 року позов ОСОБА_2 задоволено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 з підстав порушення судом норм матеріального і процесуального права ставиться питання про зміну рішення, визнання за нею права власності на 5/6 частин будинку, визнання за ОСОБА_2 права власності на 1/6 частину будинку і визнання договорів дарування будинку та земельної ділянки, укладених між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 частково недійсними в 1/6 частині.

Колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково виходячи з наступних підстав.

Колегія суддів, заслухавши суддю доповідача, пояснення учасників, дослідивши надані докази, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, приходить до наступного.

Відповідно до ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що на час припинення колгоспного двору позивач (ІНФОРМАЦІЯ_2), будучи неповнолітнім, не втратив право на частку в майні колгоспного двору, а тому за ним збереглося право на 1/2 частку в майні колгоспного двору і за його матір'ю ОСОБА_4 також збереглося право на 1/2 частку в майні колгоспного двору, як колишніх членів колгоспного двору відповідно до вимог ст.ст.116, 127, 129 ЦК СРСР 1922 року. Тому спірні рішення виконкому сільської ради, свідоцтво про право власності на нерухоме майно, договори дарування та державні акти на право власності на земельну ділянку на ім'я відповідача суд вважав незаконними та недійсними, оскільки 1/2 частина спірного будинку належить позивачу, а інша 1/2 його частина перейшла до позивача в порядку спадкування за законом після смерті його матері ОСОБА_4

Однак, суд першої інстанції не в повному обсязі врахував обставини справи.

Так, судом встановлено, що згідно витягу з погосподарської книги Горенської сільської ради станом на 1946 рік, виданого архівним відділом Києво-Святошинської райдержадміністрації, вбачається, що членами двору були ОСОБА_3 та ОСОБА_4., яким належала кожному по 1/2 частині у майні колгоспного двору.

Крім того, як вбачається з архівного витягу із погосподарських книг Горенської сільської ради за період від 1951 року до 1957 року та повідомлення Горенської сільської ради від 25 грудня 2013 року від 1950 року до 1957 року до складу колгоспного двору, головою якого була ОСОБА_4, входив батько відповідача ОСОБА_5 незважаючи на те, що до 1965 року не перебував з нею у зареєстрованому шлюбі, виходячи з того, що до складу колгоспного двору входять також особи, які не перебувають у зареєстрованому шлюбі, але спільно проживають та беруть участь у веденні господарства двору.

Отже, виходячи з рівності прав членів двору на спільне майно, відповідно до ст.ст.116, 127, 129 ЦК СРСР в редакції 1922 року та ст.ст.112, 120, 123 Цивільного Кодексу УРСР в редакції 1963 року, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та позивач ОСОБА_2 мали право кожний на 1/3 частину у майні колгоспного двору, що збереглося після припинення його існування та перетворення в господарство робітників.

Таким чином, суд першої інстанції, правильно встановивши правовий режим господарства померлої ОСОБА_4, як колгоспного двору, в той же час неправильно визначив суб'єктний склад колгоспного двору та не врахував того, що право вимагати поділу майна колишнього колгоспного двору, що збереглося, мають право тільки ті особи, які входили до його складу на момент припинення існування двору, за умови, що вони не втратили це право за підставами ст.126 Цивільного Кодексу УРСР.

Відповідно до ст.126 Цивільного Кодексу УРСР працездатний член колгоспного двору втрачає право на частку в майні двору, якщо він не менше трьох років підряд не брав участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору.

У п.6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 року «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» зазначено, що положення ст.ст.17,18 Закону України «Про власність» щодо спільної сумісної власності поширюється на правовідносини, які виникли після введення в дію цього Закону (від 15 квітня 1991 року).

До правовідносин, що виникли раніше, застосовується діюче на той час законодавство. Зокрема, спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15 квітня 1991 року, мають вирішуватися за нормами, що регулювали власність цього двору, а саме: а) право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. Такими, що втратили це право, вважаються працездатні члени двору, які не менше 3-х років підряд до цієї дати не брали участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору.

Проте, як встановлено судом та зазначено самим позивачем у позові, він проживав і був зареєстрований в спірному будинку АДРЕСА_2 до 1975 року, що також підтверджується записом у будинковій книзі, яка є в матеріалах справи. А від 1975 року і дотепер позивач живе в АДРЕСА_1.

При цьому доказів того, що проживаючи в Києві, позивач приймав участь своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору - будинку АДРЕСА_2 останній не надав, що є його обов'язком відповідно до засад змагальності процесу за ст.10 ЦПК України. При цьому суд створив всі умови для змагального процесу.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що позивач втратив право на 1/3 частку у майні колишнього колгоспного двору, а тому частки решти членів двору, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 збільшились і становили по 1/2 частки за кожним.

Відповідно до ст.563 Цивільного Кодексу України в редакції 1963 року у випадку перетворення колгоспного двору у двір робітника або службовця і збереження в ньому майна колгоспного двору спадщина відкривається після смерті колишнього члена двору на його частку в цьому майні на загальних підставах, тобто виходячи із правил ст.ст.529, 548, 549 цього Кодексу.

Таким чином, судова колегія вважає, що 8 березня 1999 року після смерті ОСОБА_4 відкрилась спадщина на належну їй 1/2 частину спірного будинку, спадкоємцями за законом на яку в рівних частках були чоловік померлої ОСОБА_5 та її діти позивач ОСОБА_2 і відповідач ОСОБА_1, які успадкували кожний по 1/6 частині будинку.

При цьому, колегія суддів встановила, що ОСОБА_5 та ОСОБА_1 прийняли спадщину шляхом фактичного вступу в управління та володіння спадковим майном відповідно до ст.ст.548, 549 Цивільного Кодексу України, що підтверджується записом у будинковій книзі про те, що на день смерті ОСОБА_4 вони проживали в спірному будинку.

При цьому позивач ОСОБА_2 також прийняв спадщину шляхом подачі заяви в нотаріальну контору про прийняття спадщини (а.с. 126).

Таким чином, після смерті ОСОБА_4 частки співвласників становили: у ОСОБА_5 - 2/3 частини, у позивача та відповідача по 1/6 частини спірного будинку.

Тому, враховуючи що відповідач ОСОБА_1 не оскаржував спірні рішення виконкому Горенської сільської ради, рішення Горенської сільської ради, свідоцтво про право власності на нерухоме майно, державний акт на право власності на земельну ділянку, видані тільки на ім'я його батька ОСОБА_5, у тому числі і на частку, що належала йому, як спадкоємцю після смерті матері, фактично відмовившись цим від своє частки на користь батька, та погодившись з його діями, колегія суддів вважає, що заявлені ОСОБА_2 позовні вимоги підлягають до задоволення частково, а саме спірні рішення та правочини підлягають визнанню недійсними в 1/6 частині, з урахуванням 1/6 частки позивача ОСОБА_2 у спадковому майні після смерті матері.

Доводи апелянта про те, що спірна земельна ділянка не увійшла в склад спадщини не заслуговують на увагу, оскільки після смерті матері позивача останній був позбавлений можливості оформити своє право на частину земельної ділянки пропорційно частині у праві власності на спадкову частину будинку, так як спірним рішенням ради вся земельна ділянка призначена для обслуговування житлового будинку та господарських будівель і споруд була передана у власність ОСОБА_5

Таким чином, судова колегія вважає, що висновки суду не в повній мірі відповідають обставинам справи та вимогам закону, що призвело до неправильного вирішення спору.

Відповідно до ст.307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право:

1) постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін;

2) скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог;

3) змінити рішення;

4) постановити ухвалу про скасування рішення суду першої інстанції і закриття провадження у справі або залишення заяви без розгляду;

Як встановлено ст.309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є:

1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими;

3) невідповідність висновків суду обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права, а також розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні рішення судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, що викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглядав справу.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку щодо необхідності скасувати рішення суду першої інстанції з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.303, 307, 309, 313, 314, 316 України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 25 червня 2013 року скасувати і ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити частково.

Визнати незаконним та скасувати рішення виконкому Горенської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області від 21 квітня 2000 року № 16/1 в частині передачі у власність ОСОБА_5 1/6 житлового будинку АДРЕСА_2

Визнати незаконним та скасувати рішення Горенської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області від 18 липня 2003 року в частині передачі безоплатно у приватну власність ОСОБА_5 земельної ділянки площею 0,0326 га для обслуговування житлового будинку та господарських будівель і споруд за адресою АДРЕСА_2

Визнати частково недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії КВ №011900 в частині належної ОСОБА_5 частки розміром 0,0326 га, що знаходиться в АДРЕСА_2 виданий 29 квітня 2004 року Горенською сільською радою Києво-Святошинського району Київської області на ім'я ОСОБА_5.

Визнати недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно в частині 1/6 на домоволодіння АДРЕСА_2 видане 30 травня 2007 року виконкомом Горенської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області на ім'я ОСОБА_5, яке складається з одного жилого будинку загальною площею 78,7 кв.м, житловою площею 55,3 кв.м з надвірними будівлями та спорудами.

Визнати недійсним договір дарування 1/6 частини житлового будинку загальною площею 78,7 кв. м, житловою площею 55,3 кв. м з надвірними будівлями та спорудами, що розташований по АДРЕСА_2, укладений 30 серпня 2008 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_1.

Визнати недійсним договір дарування земельної ділянки площею 0,0326га за адресою: АДРЕСА_2 укладений 30 серпня 2008 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_1.

Визнати частково недійсний державний акт на право власності на земельну ділянку в частині належної ОСОБА_5 частки розміром 0,0326 га, (кадастровий номер 3222482402:02:001:0007), що знаходиться по АДРЕСА_2, виданий 23 вересня 2011 року Управлінням Держкомзему у Києво-Святошинському районі Київської області на ім'я ОСОБА_1.

Визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/6 частину житлового будинку загальною площею 78,7 кв. м. з господарськими будівлями і спорудами, розташованого за адресою АДРЕСА_2 в порядку спадку вання за законом після смерті матері ОСОБА_4, померлої ІНФОРМАЦІЯ_3.

Рішення апеляційного суду Київської області набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий: Олійник В.І.

Судді: Іванової І.В.

Сліпченко О.І.