Постанова

від 12.12.2006 по справі 8/373-ап-06

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8/373-АП-06

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м.Херсон, вул. Горького, 18

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И

"12" грудня 2006 р.                                                           Справа № 8/373-АП-06

Господарський суд Херсонської області у складі судді  Хом'якової В.В. при секретарі Зибцевій А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу  

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Луа-Біл"

до Нововоронцовської міжрайонної державної податкової інспекції  

про  визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень.

за участю представників сторін:  

від  позивача - представник Деменко М.І., дов. №64 від 21.07.06., керівник  Лазаренко Л.П., пасп. серії МО №310161 від 28.05.97, представник Ампилогова С.І., дов. №404 від 21.07.06.

від  відповідача - ГДПРІ Каліновська В.П., дов. №1535 від 05.09.06., СДПІ Попович О.В., дов. №1526 від 04.09.06.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛУА-БІЛ" звернулось до суду з адміністративним позовом до Нововоронцовської міжрайонної державної податкової інспекції про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень Нововоронцовської МДПІ № 0000172801/0 від 30 травня 2006 року про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 20620 грн. 53 коп., №0000182801/0 від 30 травня 2006 року про визначення податкових зобов'язань з податку на прибуток в сумі 3968 грн. 18 коп. Позивач вказує, що  перейшов на спрощену систему оподаткування за ставкою 10 відсотків з 3 листопада 2005 року, переставши бути платником податку на додану вартість. За період з квітня 2004 року по червень 2005 року товариство придбавало запасні частини на технічні засоби для ремонту (Блок циліндра КАМАЗ вартістю 7188,61 грн., гусениця двигуна вартістю 22327,20 грн., двигун СМД-62 з пусковим двигуном вартістю 18000 грн., зап. частини на суму 10511,50 грн., усього  на суму  58027,31 грн. ( в т. Ч ПДВ -    9671,21 грн.) Зазначені запасні частини використані для  ремонту технічних засобів товариства. На суму вкладених запасних частин, кожна одиниця технічних засобів збільшена на вартість вкладених запасних частин і, з урахуванням збільшення вартості транспортного засобу, проводились амортизаційні відрахування до державного бюджету. Станом на  03.11.2005  залишків запасних частин у товариства не було, тому умовного продажу позивач не мав можливості здійснити, як того вимагає податкова інспекція.  Акт перевірки має різномовлення, різні значення і показники, яке об'єктивно не підтверджено. Платник податку, в обліку якого на день анулювання реєстрації знаходиться товарні залишки або основні фонди, стосовно яких був нарахований податковий кредит у минулих або поточному податковому періодах, зобов'язаний визнати умовний продаж таких товарів за звичайними цінами та відповідно збільшити суму своїх податкових зобов'язань за наслідками податкового періоду, протягом якого відбувається анулювання. Згідно наданих податковому органу бухгалтерських документів видно, що автозапчастини,  використані задовго до анулювання свідоцтва товариства як платника ПДВ, тобто, до червня 2005 року. Залишків запасних частин не було, а тому немає підстав визнавати використаний товар умовним продажем. І відповідно до цього не можливо визнавати податковому органу порушення ст. 9 п. 9.8. Закону „Про податок на додану вартість".

Безпідставне нарахування штрафних санкцій по податку на прибуток  спростовується бухгалтерськими даними та звітами, де товариством самостійно виправлені були помилки і перерахована сума 385,25 грн. Згідно до Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" відповідно п. 17.1.3. (цього Закону) „у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами , викладеними у п. „б" підпункту 4.2.2. п. 4.2. ст.4 цього закону, такий платник повинен сплатити штраф у розмірі 10 відсотків від суми недоплати за кожен з податкових періодів...., але не більше 50 відсотків такої суми та не менше 10 неоподаткованих мінімумів доходів громадян сукупно за весь період недоплати, незалежно від кількості податкових періодів." Якщо донараховано податку в сумі 385,25 грн., то  штраф не може перевищувати 50% недорахованої суми, що складе 192,63 коп. та плюс 10 неоподаткованих мінімумів доходів громадян сукупно за весь період недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, тобто  170 грн.  Але ні як не може бути розмір штрафу 3 582,93 грн. В доповненням до позову вказує, що В.Олександрівське відділення Нововоронцовської МДПІ не є юридичною особою, тому працівники відділення не мають права за своєю ініціативою  проводити перевірку товариства , Нововронцовська МДПІ не надавала повноважень службовим особам Великоолександрівського відділення на проведення перевірки у ТОВ „Луа-Біл”. Титульний лист акта документальної перевірки надрукований не на номерному бланку органу державної податкової служби.

          Нововоронцовська міжрайонна державна податкова інспекція (відповідач) у відзиві на позовну заяву вказує, що МДПІ проведено комплексну планову документальну перевірку дотримання вимог податкового та валютного законодавства, про що складено акт № 17-23-03582020 від 30.05.2006 року. Перевіркою були виявлені порушення та донараховане податку на додану вартість в сумі 20620,53 грн, та податку на прибуток в сумі 3968,18 грн. ТОВ "ЛУА-БІЛ" перейшло на спрощену систему оподаткування за ставкою єдиного податку 10%  з 01 07 2005 року згідно наданої заяви від 09 06 2005 . Підприємство не було платником податку на додану вартість з 01 07 2005 року, що підтверджується наданим ТОВ "ЛУА-БІЛ"  "Розрахунком сплати єдиного податку " за III квартал 2005 року . Підприємство  на законній підставі придбавало з квітня 2004 року по червень 2005 року запасні частини для ремонту  технічних засобів.  При цьому у підприємства з'явилось право для відображення податкового кредиту. На суму вкладених запасних частин , придбаних за період з 01 04 2004 по 30.06 2005 років, кожна одиниця технічних засобів збільшена на вартість вкладених запасних частин та з урахуванням збільшення вартості транспортного засобу проводились амортизаційні відрахування,  які зменшували суму валових доходів для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, за декларацією по податку на прибуток  за 1 півріччя 2005 року. Платник податку, в обліку  якого на день анулювання його як платника ПДВ, знаходяться товарні залишки, або основні фонди, стосовно яких  було нараховано у минулих або поточному податкових періодах податковий кредит, зобов'язаний визнати умовний продаж таких товарів за звичайними цінами та відповідно збільшити суму податкових зобов'язань за наслідками податкового періоду протягом якого відбувається таке анулювання. Позивачем  не  здійснено умовної реалізації основних засобів, було відображено податковий кредит по придбаним запасним частинам на суму 14863 грн., які в подальшому були використані при модернізації основних з засобів.  Зазначені запасні частини були встановлені на транспортні засоби чим збільшили їх балансову вартість на 73418,74грн. Але в процесі виробництва на них було нараховано амортизаційні відрахування в сумі 4683,56грн, та відображено суму амортизаційних відрахувань в декларації по податку на прибуток, після чого станом на 01 07 2005 року сума збільшення вартості основних фондів становила 68735,18грн. ( 73418,74- 4683,56= 68735,18)

          Перевіркою встановлено, що в порушення п.9.8"в" ст.9 Закону України від 03 04 1997р №168/97-ВР "Про податок на додану вартість" підприємством на день анулювання реєстрації як платника ПДВ, при переході на спрощену систему оподаткування за ставкою 10% з 01.07.2005 року не визнано умовний продаж залишку основних фондів групи № 2 ( в частині збільшення балансової вартості за рахунок віднесення запчастин на модернізацію за період, що перевіряється,  Д-т 10 К-т 151 рахунків) з суми 68735,18грн, який становить 13747,02 грн.(68735,18 х 20%= 13747,02). Таким чином, підприємство занизило податкове зобов'язання з ПДВ від умовної реалізації в частині модернізації в сумі 13747,02 грн. за червень 2005 року. Штрафну санкцію в розмірі 6873,51 грн. нараховано з дати виникнення податкового зобов'язання по час написання акту перевірки, але не більше 50% від 13747,02грн.( п.7 Інструкції про порядок застосування штрафних санкцій органами державної податкової служби №110 від 17 03 2001 року, зі змінами від 10 08 2005 року №326).

Підприємству за актом перевірки  донараховане податок на прибуток в сумі 385,25 грн., через невірно нараховані амортизаційні відрахування, заперечень від ТОВ "ЛУА-БІЛ" з цього питання немає. Штрафна санкція нараховано як і зазначено у позовній заяві на підставі п.17.1.3 ст.17 17 Закону України від 21 12 2000 року №2181-111 "Про порядок погашення податкових зобов'язань перед бюджетами та державними цільовими фондами", яким передбачено, що платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати за кожен з податкових періодів, установлених для такого податку, але не більше 50% від такої суми та не менше 170 грн. за весь строк недоплати незалежно від кількості податкових періодів що минули.  Підприємством невірно визначено за 1 півріччя 2004 року податок на прибуток, який треба було сплатити згідно розрахунку в сумі 9325 грн. (37300 х 25%= 9325), через невірно визначений приріст товарно-матеріальних цінностей на 01. 07.2004 року, штрафна санкція за 2 податкові періоди 20% -1865грн.  Підприємством невірно визначено за 9 місяців 2004 року податок на прибуток, який треба було сплатити згідно розрахунку в сумі 15375 грн. ( 61500 х 25%= 15375), через невірно визначений приріст товарно-матеріальних цінностей станом на 01 10 2004 року, штрафна санкція за один податковий період 10%-1537,50грн.  Підприємством невірно визначено податок на прибуток, через невірно нараховані амортизаційні відрахування, занижено податок на прибуток на 385,25 грн. Штрафна санкція нарахована в сумі 180,43 грн., що менше 50 % - 192,63 грн. Загальна сума штрафної санкції становить 3582.93 грн. (1865+1537.50+180,43= 3582,93).

          Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд -

          В С Т А Н О В И В :

          Податкові повідомлення-рішення Нововоронцовської МДПІ, які є предметом  оскарження, прийняті за висновками акту від 30 травня 2006 року № 17-23-03582020 «Про результати комплексної планової документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства товариства з обмеженою відповідальністю «ЛУА-БІЛ»за період з 01.04.2004 по 31.03.2006. В акті перевірки зазначено, що в порушення п. 5.9 ст. 5 та п. 11.3.1 ст. 11 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” від 28.12.94 № 334/94-ВР позивач невірно  визначив приріст (убуток) товарно-матеріальних цінностей в розрізі податкових періодів. Станом на 01.07.04 фактичний приріст ТМЦ становив 37,3 тис. грн.., в декларації з податку на прибуток станом на 01.07.04 відображено „0”, за 1-й квартал розмір податку на прибуток мав становити 9325 грн. Станом на 01.10.2004 фактично приріст товарно-матеріальних цінностей по підприємству становив 61,5 тис. грн., В декларації по податку на прибуток відображено „0”, податок на прибуток складає  за  9 місяців 2004 року 15375 грн. Вказані порушення позивач виправив самостійно в річній декларації з податку на прибуток за 2004 рік, але штрафну санкцію в розмірі 5 % не нарахував. При перевірці сум амортизаційних відрахувань позивачем зайво нараховано амортизацію по реалізованому навантажувачу з ковшем Т-156К в сумі 1541 грн. За результатами перевірки підприємству донараховано податку на прибуток 385,25 грн. Позивач не заперечує викладені в акті порушення при визначенні розміру донарахованого податкового зобов'язання з податку на прибуток.

Відповідно до підпункту 17.1.3 статті 17 Закону України № 2181-Ш, якщо контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків з підстав, викладених у підпункті „б” підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків суми недоплати за кожний із податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми і не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості минулих податкових періодів.  За змістом підпункту 17.1.3 ст. 17 Закону граничний максимальний та мінімальний розмір штрафної санкції стосується загальної суми недоплати, виявленої  за результатами перевірки підприємства позивача,  і не може бути застосований за кожний податковий період  Згідно Інструкції про порядок застосування штрафних  (фінансових) санкцій органами державної податкової служби  (п. 6.1.3) максимальний розмір штрафних (фінансових) санкцій також обчислюється від сукупної суми недоплат:

''… Для дотримання    вимог    щодо   максимального   (п'ятдесяти відсотків)  та  мінімального  (десять  неоподаткованих   мінімумів доходів громадян) розміру штрафних (фінансових) санкцій:

    1) визначається сукупно сума недоплат за кожною з  декларацій за всіма податковими періодами, в яких вони виявлені;

    2) визначається сукупно сума штрафних (фінансових) санкцій за всіма податковими періодами, у яких були виявлені суми недоплат та за якими нараховані такі штрафні (фінансові) санкції;

    3) здійснюється  обрахування  максимального  та  мінімального розміру штрафних (фінансових) санкцій від сукупної  суми  недоплат та   порівнюється   із   фактично   нарахованою   сумою   штрафних (фінансових) санкцій, визначеною сукупно за всі податкові періоди, в яких були виявлені суми недоплат.

    До сплати визначаються суми штрафних (фінансових) санкцій, що не перевищують   максимальний розмір та не є нижчими від мінімального розміру, визначених цих пунктом.     

          Отже, податкова інспекція неправомірно  вважає, що граничні розміри штрафу застосовуються окремо щодо кожної недоплати і в цілому може перевищувати загальний розмір донарахованої суми податкового зобов'язання. Штраф не може перевищувати  192 грн. 63 коп. (385,25 грн. х 50 %), решта штрафу 3390 грн. 30 коп.(3582 грн. 93 коп. –192 грн. 63 коп.) застосовано неправомірно. Даний висновок суду базується також на судовій практиці в аналогічних спорах (Ухвала Вищого адміністративного суду України від 02.08.2006).

Що стосується визнання нечинним податкового повідомлення-рішення про  визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість, суд вважає, що податкова інспекція не допустила порушень діючого законодавства. Податкова інспекція встановила заниження податку на додану вартість за червень  2005 року у розмірі 13747 грн. 02 коп.: задекларовано податкового зобов'язання в сумі 14756 грн., тоді як податкова інспекція встановила, що фактичний розмір податкового зобов'язання має складати 28503 грн. 02 коп.  З квітня 2004 року по червень 2005 року позивач придбавав запасні частини на технічні засоби, користуючись при цьому правом на податковий кредит.  Запасні частини використані  на модернізацію  транспортних засобів, що призвело до  збільшення вартості  цих транспортних засобів на вартість вкладених запасних частин. Позивач не заперечує тієї обставини, що податковий кредит по придбаним запасним частинам (загальна вартість 73418 грн. 74 коп.)  був відображений в податкової звітності. Запасні частини були використані для модернізації основних фондів, що призвело до збільшення їх балансової вартості. Дана обставина підтверджується  даними бухгалтерського обліку (Д-т 10 К-т 151 рахунків), та нарахуванням амортизації на збільшену вартість основних фондів. Витрати на придбання, модернізацію, ремонт  та інші поліпшення основних фондів не включаються до складу валових витрат. Амортизації підлягають  витрати на проведення всіх видів ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшень основних фондів. Під терміном „амортизація” основних фондів розуміється поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення, на зменшення скоригованого прибутку платника податку у межах норм амортизаційних відрахувань. Амортвідрахування зменшували суму валових доходів для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а не відраховувались до державного бюджету, як зазначено у позовній заяві. Станом на 01.07.2005 сума збільшення вартості основних фондів становила 68735 грн. 18 коп., оскільки в процесі виробництва на  транспортні засоби нараховувалась амортизація, частина амортвідрахувань, яка припадає на  вартість запасних частин, склала за період  амортизації 4683 грн. 56 коп.  

Згідно з п.9.8"в" ст.9 Закону України від 03 04 1997р №168/97-ВР "Про податок на додану вартість" платник податку в обліку якого на день анулювання його як платника ПДВ знаходяться товарні залишки, або основні фонди, стосовно яких було нараховано у минулих або поточному податкових періодах податковий кредит, зобов'язаний визнати умовний продаж таких товарів за звичайними цінами та відповідно збільшити суму податкових зобов'язань за наслідками податкового періоду протягом якого відбувається таке анулювання. Таким чином, закон передбачає цією нормою  що податкові зобов'язання при умовному продажу мають “компенсувати”  попередньо відображений платником в обліку податковий кредит. Товарних залишків на день переходу на спрощену систему оподаткування у позивача не було, але були основні фонди, стосовно яких було нараховано  податковий кредит. Підприємство на день анулювання реєстрації як платника ПДВ, при переході на спрощену систему оподаткування за ставкою 10% з 01.07.2005 року не здійснило умовний продаж тієї частини основних фондів групи № 2, стосовно  якої був нарахований податковий кредит. Вартість запасних частин в сумі 73418 грн. 74 коп. в процесі експлуатації основних фондів  зменшилась на суму амортизаційних відрахувань (4683 грн. 56 коп.), станом на 1 липня 2005 року їх вартість у складі основних засобів становила 68735 грн. 18 коп., Таким чином, підприємство, не здійснивши такого умовного продажу, тим самим не нарахувало  податкового зобов'язання з ПДВ від такої умовної реалізації в  сумі 13747,02 грн. (68735,18 х 20%= 13747,02). Податкова інспекція  правомірно нарахувала податкові зобов'язання тільки на матеріальну складову основних фондів,  яка збільшила у свій час податковий кредит. Посилання позивача на те, що  запасні частини були використані на ремонт, а не на модернізацію суд вважає безпідставним, як документально не підтверджені.  В бухгалтерському обліку позивача вартість запасних частин  віднесена на модернізацію (Д-т рах. 10 „основні засоби” Кредит 151 рахунку)

Штрафна санкція за заниження ПДВ нарахована в сумі 6873 грн. 51 коп., що  не перевищує  50 % від суми донарахованого податкового зобов'язання з ПДВ, тому застосована правомірно.  

Посилання позивача в позовній заяві на те, що   підприємство перейшло на спрощену систему оподаткування з 3 листопада 2005 року не знайшло свого підтвердження при розгляді справи. Фактично ТОВ „Луа-Біл” перейшло на спрощену систему оподаткування за ставкою єдиного податку 10 % з 1 липня 2005 року, що підтверджується свідоцтвом  про право сплати єдиного податку від 1 липня 2005 року .

Доводи позивача про нікчемність акту перевірки, відсутність  у  спеціалістів Великоолександрівського відділення Нововоронцовської МДПІ повноважень проводити перевірки спростовується матеріалами справи. Акт перевірки це не правочин, як вважає позивач, а результат фіксування дій посадової особи податкового органу, який проводив перевірку, акт не має обов'язкового характеру для підприємства.  До суду оскаржується податкове повідомлення-рішення, яке прийнято від імені Нововоронцовської МДПІ та підписано  керівником МДПІ Корнієнко Н.В., завірено печаткою МДПІ. Направлення на перевірку видано Нововоронцовською МДПІ, підписано заст. начальника МДПІ. Друкування копії акту перевірки, який вручений позивачу, не на номерному бланці, не спростовує викладені в акті виявлені порушення податкового законодавства. Відсутність номерного бланку є суто формальним порушенням, яке само по собі не може бути достатньою підставою для визнання недійсним рішення про донарахування податкових зобов'язань та застосування штрафних санкцій.  

На підставі викладеного, позовні вимоги задовольняються частково, судові витрати відносяться на позивача.

Керуючись ст.ст. 159-163, 167 КАС України,  суд -

П О С Т А Н О В И В:

                    1. Позов задовольнити частково. Визнати нечинним  та скасувати податкове повідомлення-рішення Нововоронцовської МДПІ № 0000182801/0 від 30 травня 2006 року про визначення податкових зобов'язань з податку на прибуток в частині застосування штрафу в сумі 3390 грн. 30 коп.

          2. В решті позову відмовити.

          3. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.  

          4. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                  В.В. Хом'якова

Повний текст постанови оформлено та підписано

21 грудня 2006 року.