Постанова

від 03.07.2013 по справі 904/2093/13

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.07.2013 року Справа № 904/2093/13

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Антонік С.Г.(доповідач),

суддів: Крутовських В.І., Чимбар Л.О.

при секретарі судового засідання: Ненарочкін І.О.

за участю представників сторін:

від позивача: Мазурак Я.А., представник, довіреність № 01 від 20.02.13;

від відповідача: ОСОБА_5, представник, довіреність № ВТС 559554 від 21.03.13;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства "Розвилка" ,м. Кривий Ріг на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 23.04.2013 року у справі № 904/2093/13

за позовом Приватного підприємства "Розвилка" ,м. Кривий Ріг ,Дніпропетровська область

до Субєкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_3, м. Кривий Ріг , Дніпропетровська область

про повернення приміщення та стягнення 10 451грн.61 коп.

ВСТАНОВИВ:

Розпорядженням секретаря судової палати від 03.07.2013р. розгляд апеляційної скарги ПП «Розвилка» передано колегії суддів у складі головуючого судді Антонік С.Г., суддів Крутовських В.І., Чимбар Л.О.

Ухвалою суду від 03.07.2013р. даною колегією суддів апеляційна скарга ПП «Розвилка» прийнята до свого провадженя.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 23.04.2013р. ( суддя Пархоменко Н.В.) в задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду мотивовано ч.1 ст.764 ЦК України у відповідності до якого, позивач не надав доказів заперечень висловлених до закінчення терміну дії договору оренди або протягом одного місяця після закінчення строку .

Приватне підприємство "Розвилка" не погодившись з рішенням суду звернулося з апеляційною скаргою до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

В апеляційній скарзі позивач зазначив, що листом за №12 від 28.12.2012р. на ім'я ФОП ОСОБА_3 ПП «Розвилка» направило письмове попередження, в якому повідомляло відповідача про припинення дії договору суборенди приміщення та зазначало , що пролонгації договір не підлягає. Повідомлення прийняте відповідачем 28.12.2012р., про що вказує відмітка з датою прийняття та підписом.

Крім того суд не дав оцінки тому факту, що у позивача самого, як орендаря, на це приміщення, власником якого є ПрАТ «Картель», закінчився строк оренди, а тому договір суборенди не міг бути продовженим. Як останній запобіжний захід щодо повернення приміщення відповідачу було відключено 21.01.2013р. електроенергію і воду. 31.01.2013р. ФОП ОСОБА_3 закрив приміщення, в якому залишилося обладнання та виїхав у невідомому напрямку. До цього часу власник не має можливості користуватися приміщенням. Просить рішення господарського суду скасувати і прийняти нове, яким позов задовольнити.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав доводи наведені в апеляційній скарзі

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу та його представник у судовому засіданні зазначили, що рішення суду є законним та обґрунтованим. Відповідач користувався приміщенням протягом більше місяця після закінчення строку дії договору і не отримував від позивача повідомлень про небажання продовжувати дію договору. Тому договір вважається продовжений на такий же термін. Про продовження дії договору відповідач листом повідомляв позивача. але відповіді не отримав. Замість відповіді позивач відключив електроенергію в орендованому приміщенні. Вимоги позивача є необґрунтованими, оскільки Договір є діючим на сьогоднішній день.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно зі ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм чинного законодавства при винесенні рішення суду, встановила наступне.

03.01.2012р. між Приватним підприємством «Розвилка» (орендодавець) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (орендар) укладено договір суборенди приміщення №03. Предметом договору є приміщення площею 50,1 кв.м в АДРЕСА_2.

Термін оренди складає 364 дня з моменту прийняття приміщення , що орендується, за актом приймання. Загальна сума орендної плати складає за місяць з урахуванням ПДВ 1800,00грн.. Орендна плата сплачується щомісяця в безготівковому порядку на розрахунковий рахунок орендодавця авансом не пізніше 5-го числа поточного місяця на підставі рахунку орендодавця (пункт 4.1, 5.1, 5.2.).

Порядок повернення орендодавцю приміщення та майна, що орендується сторони погодили в розділі 8 Договору.

Так, після закінчення терміну оренди орендар зобов'язаний передати орендодавцю приміщення, що орендується, протягом двох днів з моменту закінчення терміну оренди за актом прийому передачі, що є невід'ємною частиною договору ( п.8.1 Договору).

Згідно пункту 12.3. договору даний договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє терміном до 31.12.2012р.

03.01.2012р. за актом прийому передачі приміщення орендодавець передав приміщення орендарю.

Власник приміщення ПрАТ «Картель» листом від 27.12.2012р. за № 27/12 звернувся до позивача, в якому просив попередити орендарів позивача про закінчення договорів суборенди без подальшої пролонгації.

В зв'язку з закінченням строку оренди, позивач направив відповідачу листа №12 від 28.12.2012 про припинення дії договору суборенди з 01.01.2013р.

21.01.2013р. позивач звернувся листом до власника майна ПрАТ «Картель» в якому просило відключити подачу електроенергії та води ФОП ОСОБА_3, оскільки останній в порушення умов договору та вимог листа від 28.12.2012р. не звільнив приміщення.

Після даного звернення подача електроенергії в приміщення орендоване ФОП ОСОБА_3 була припинена та не відновлена і по сьогоднішній день.

Власник майна листом від 17.02.2013р. запропонував позивач, у зв'язку з тим, що орендар (ФОП ОСОБА_3) не звільняє орендоване приміщення, звернутися з позовом до суду для захисту порушених прав. оскільки згода на суборенду приміщення давалася тільки до 31.12.2012р. Та попередили позивача, що у разі не звернення до суду змушені будуть в односторонньому порядку роз торгнути договір оренди з позивачем ( № 020113 від 02.01.2013р.) з нарахуванням штрафних санкцій.

Оскільки відповідач орендоване майно не повернув, позивач звернувся з позовом про зобов'язання ФОП ОСОБА_3 повернути орендоване приміщення та стягнути пеню згідно умов договору у розмірі 3 367,74 грн. та неустойку відповідно до ч.2 ст.785 ЦК України у сумі 6 967,74 грн.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції у зв'язку з наступним.

Згідно статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч.3. ст..774 ЦК України, до договору піднайму застосовуються положення про договір найму.

Статтею 759 ЦК України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язаний передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно ч. 1 ст. 763 ЦК України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Відповідно до ст. 764 ЦК України якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму (оренди), то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Аналогічна норма міститься в частині другій статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", відповідно до якої у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Зі змісту зазначених правових норм вбачається, що після закінчення строку договору оренди він може бути продовжений на такий самий строк, на який цей договір укладався, за умови, якщо проти цього не заперечує орендодавець. При цьому, такі заперечення мають бути висловлені ним як до закінчення терміну дії договору оренди, так і протягом одного місяця після закінчення цього строку.

Відтак, якщо на дату закінчення строку договору оренди і протягом місяця після закінчення цього строку мали місце заперечення орендодавця щодо продовження договору на новий строк, то такий договір припиняється.

Посилання відповідача на продовження користуватись спірним приміщенням і після закінчення строку оренди як на підставу вважати договір оренди фактично продовженим безпідставно прийняті до уваги судом апеляційної інстанції, оскільки відповідно до положень норм ст. 764 ЦК України та частини 2 статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" необхідною передумовою для автоматичного продовження для орендаря договору оренди на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором, є відсутність заяви (заперечень) орендодавця про припинення договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору.

Крім того, згідно ч.2 ст.774 ЦК України, строк договору піднайму не може перевищувати строку договору найму. Як встановлено матеріалами справи, договір оренди власником з позивачем був укладений до 31.12.2012р. (а.с.42) і власник надавав дозвіл на суборенду приміщення лише до 31.12.2012р.

Слід також зазначити, що за умовами п. 12.4 договору суборенди всі зміни і доповнення до нього вносяться за взаємної згоди сторін з обов'язковим складанням належним чином оформленого документа, що є невід'ємною частиною даного договору. Однак, відповідачем не надано доказів підписання з позивачем додаткової угоди про подальше, після 31.12.2013р., продовження строку договору оренди.

Волевиявлення орендодавця щодо припинення договірних відносин і повернення об'єкту оренди підтверджується його листом № 12 від 28.12.2012р., а також в подальшому відключенням електроенергії в орендованому приміщенні.

Колегія суддів зазначає, що оскільки чинне законодавство факт припинення договору оренди пов'язує з закінченням строку його дії і з фактом наявності заяви орендодавця про припинення договору оренди, а не з фактом одержання її орендарем, посилання скаржника на неотримання зазначеної заяви неправомірно прийняті судом першої інстанції в якості підстави для відмови у позові і звільнення відповідача від відповідальності за порушення умов договору.

Відповідно до частини 1 статті 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" в разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, визначених договором оренди.

Частиною 1 статті 785 ЦК України встановлено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Обов'язок орендаря повернути майно орендодавцю за актом приймання-передачі протягом 2 днів з моменту закінчення терміну оренди передбачений і пунктами 8.1, 8.2 договору.

Тому позовні вимоги в частині зобов'язання відповідача повернути орендоване майно підлягають задоволенню.

Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, що передбачено ст. 611 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України, якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Однак пунктом 9.2 Договору сторони встановили, що орендодавець у випадку прострочення по здачі орендарю приміщення, що орендується сплачує пеню у розмірі денної вартості орендної плати за кожен день прострочення.

Оскільки сторони договором передбачили неустойку меншу, ніж встановлено законом, то стягненню з відповідача підлягає пеня у розмірі 3 367,74 грн., а у стягненні 6 967,74 грн. слід відмовити.

З урахуванням викладеного апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення господарського суду частковому скасуванню. Позов підлягає частковому задоволенню.

Витрати з судового збору покласти на відповідача.

На підставі викладеного керуючись ст..ст.49, 101 - 105 ГПК України, суд-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Розвилка" ,м. Кривий Ріг задовольнити частково.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 23.04.2013 року у справі № 904/2093/13 скасувати частково та прийняти нове рішення.

Позов задовольнити частково.

Зобов'язати Фізичну особу-підприємця ОСОБА_3 (50036, АДРЕСА_1, ідент. номер НОМЕР_1) повернути Приватному підприємству «Розвилка» (50105, Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, Дніпропетровське шосе, 84-А, ЄДРПОУ 36220046) орендоване приміщення площею 50,1 кв.м. розташоване за адресою м. Кривий Ріг, вул..Дніпропетровське шосе, 84-А.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (50036, АДРЕСА_1, ідент. номер НОМЕР_1) на користь Приватного підприємства «Розвилка» (50105, Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, Дніпропетровське шосе, 84-А, ЄДРПОУ 36220046) 3 367,74 грн. пені та 2 580 грн. витрат з судового збору.

В іншій частині позову відмовити.

Видачу наказу доручити господарському суду Дніпропетровської області.

Повний текст постанови складено 04.07.2013р.

Головуючий:

---

С.Г. Антонік

Судді:

---

В.І.Крутовських

---

Л.О.Чимбар