Рішення

від 04.07.2013 по справі 0907/2-7715/2011

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 0907/2-7715/2011

Провадження № 2/344/671/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2013 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого - судді Шамотайло О.В.

секретаря Устинської Н.С.

з участю представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

адвоката ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Будінвестсервіс» до ОСОБА_4 про розірвання договору №1203 дольової участі у будівництві багатоквартирного житлового будинку з приміщеннями громадського призначення, поруч станції швидкої допомоги на вул. Надрічній, 221 від 08 січня 2006року із змінами, внесеними додатковою угодою від 19 червня 2008року та додатковою угодою від 09 лютого 2009 року,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся з вказаним позовом до відповідача, та з посиланням на норми ст. 526,626,610,611, 615, 651 ЦК України просили суд договір №1203 дольової участі у будівництві багатоквартирного житлового будинку з приміщеннями громадського призначення, поруч станції швидкої допомоги на вул. Надрічній, 221 від 08 січня 2006року із змінами, внесеними додатковою угодою від 19 червня 2008року та додатковою угодою від 09 лютого 2009 року розірвати, а понесені судові витрати покласти на відповідача.

В судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги позову та просив його задовольнити.

Сторона відповідача в судовому засіданні заперечувала проти задоволення позову та зазначала, що за відповідачем визнано право власності на квартиру, для отримання у власність якої і було укладено договір, який позивач просить розірвати.

Заслухавши сторін, дослідивши матеріали справи судом встановлені наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Стаття 626 ЦК України визначає поняття та види договорів, а статтею 629 ЦК України передбачена обов'язковість договору для виконання сторонами.

Згідно до приписів статей 6, 627, 628 та 638 ЦК України сторони вільні в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 651 ЦК України підставами для зміни або розірвання договору є згода сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Відповідно до статті 615 ЦК України передбачено випадки односторонньої відмови від зобов'язання, зокрема у разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом. Одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання. Внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання частково або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобов'язання або воно припиняється.

Згідно до ст. 610 та 611 ЦК України визначено поняття порушення зобов'язання та правові наслідки за порушення зобов'язання.

Між сторонами по справі 08.01.2006р. було укладено договір №1203 дольової участі у будівництві багатоквартирного житлового будинку з приміщеннями громадського призначення, поруч станції швидкої допомоги на вул. Надрічній, 221 (а.с. 7-8), а також додаткові угоди від 19.06.2008р. та 09.02.2009р. (а.с. 9-10) до оспорюваного правочину.

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 11.02.2013р. в справі №0907/2-4261/2011 вказано, що : «З вищевказаних умов Договору вбачається, що ОСОБА_4 виконала належним чином всі умови даного Договору та нею своєчасно та в повному обсязі сплачені всі платежі, за фактичними даними вимірів Івано-Франківського ОБТІ, а саме: 379 325 (Триста сімдесят дев'ять тисяч триста двадцять п'ять) гривень, що підтверджується квитанціями про оплату (а.с. 20-22)» та було задоволено позов ОСОБА_4 до ТОВ «Будінвестсервіс» про визнання права власності на нерухоме майно, а в задоволенні зустрічного позову ТОВ «Будінвестсервіс» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за договором відмовлено, дане рішення суду ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 20.04.2013р. залишено без змін.

Отже за ОСОБА_4 визнано право приватної власності на трьохкімнатну квартиру АДРЕСА_1, що в м. Івано-Франківську, згідно до договору №1203 від 08.01.2006 року та додаткової угоди від 19.06.2008 року та на гараж №3 в будинку №221 по вул.Надрічній, що в м. Івано-Франківську на підставі Додаткової угоди від 09.02.2009 року до договору №1203 від 08.01.2006 року, а також стягнуто з ТОВ «Будінвестсервіс» (код ЄДРПОУ 32604940) на користь ОСОБА_4 неустойку (пеню), передбачену п. 5.5 Договору №1203 від 08.01.2006 року за період з 01.01.2009 року по 08.12.2010 року в розмірі 165442 грн. 56 коп.

В судовому засіданні представник позивача вказав, що право власності ОСОБА_5 стороною позивача визнається, однак на зазначені рішення судів першої та другої інстанції було подано касаційну скаргу, рішення по якій на даний час не прийнято.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст.10, 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За змістом ст. 57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів.

Відповідно до ст. 64 ЦПК України письмовими доказами є будь-які документи, акти, довідки, листування службового або особистого характеру або витяги з них, що містять відомості про обставини, які мають значення для справи.

Згідно ст. 179 ЦПК України предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи (причини пропуску строку позовної давності тощо) і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Для встановлення у судовому засіданні фактів, зазначених у частині першій цієї статті, досліджуються показання свідків, письмові та речові докази, висновки експертів.

Відповідно до ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

Судом не встановлено підстав для розірвання договору, оскільки покликання позивача на не своєчасне виконання умов договору спростовується наявними матеріалами справи.

Стороною позивача не представлено жодних належних та допустимих доказів, які б свідчили про обґрунтування позовних вимог, а за таких обставин, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що правових підстав для розірвання договору не має, тож заявлені позовні вимоги не підлягають до задоволення.

Виходячи з наведеного, ст. 6, 610,611,615,626,627,628,629,638, 651 ЦК України, керуючись ст.ст. 10, 11, 57, 58, 60, 88, 179, 208, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, установлених статтею 294 ЦПК України, залишається без розгляду, якщо апеляційний суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

( Повний текст рішення виготовлений 04.07.2013р.)

Суддя Шамотайло О.В.