Постанова

від 18.06.2013 по справі 814/2059/13-а

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Миколаївський окружний адміністративний суд вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54001 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 червня 2013 року Справа № 814/2059/13-а

м. Миколаїв

09:30

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Птичкіної В.В., розглянувши в порядку письмового провадження справу

за позовом:Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби, вул. Потьомкінська, 24/2, м. Миколаїв, 54030 до відповідача:Товариства з обмеженою відповідальністю «Фенікс-Україна», вул. Лягіна, 29/а, кв. 42, м. Миколаїв, 54017 про:стягнення податкового боргу в сумі 1375,63 грн., В С Т А Н О В И В:

Державна податкова інспекція у Центральному районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби (надалі - позивач або ДПІ) звернулась до суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фенікс-Україна» (надалі - відповідач або Товариство) податкового боргу в сумі 1375,63 грн.

Представник позивача подав клопотання про розгляд справи без його участі в порядку письмового провадження (ар. с. 32-33).

Ухвала суду від 24.05.2013, що була направлена за місцезнаходженням відповідача, повернулась без вручення адресату (ар. с. 31-33). Частиною 11 статті 35 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у разі повернення поштового відправлення з повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином. У разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів (частина 4 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України). Згідно з частиною 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні.

Враховуючи це, справу було розглянуто у письмовому провадженні.

Дослідивши письмові докази, суд встановив таке.

24.11.2003 Товариство було взято на облік в якості платника податків за № 14036302.

19.05.2011 відповідач подав до ДПІ податкову декларацію з податку на додану вартість за квітень 2011 року, в якій самостійно визначив суму податку, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет, - 20 грн. (ар. с. 13-14). Відповідно до пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової звітності, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

07.11.2011 позивачем було проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість за листопад 2010 року, за результатами якої був складений Акт № 3239/15-001/32719889 (надалі - Акт за листопад, ар. с. 12). Як зазначено в Акті за листопад, відповідач, в порушення підпункту 49.18.2 пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України, не подав декларацію з податку на додану вартість за листопад 2010 року. На підставі пункту 120.1 статті 120 Податкового кодексу України позивач податковим повідомленням-рішенням від 17.11.2011 № 0027311520 (ар. с. 8) застосував до відповідача штраф в сумі 170 грн. Акт за листопад і повідомлення-рішення від 17.11.2011 № 0027311520 направлялись позивачем на адресу відповідача (ар. с. 7), але були повернуті до ДПІ без вручення адресату.

07.11.2011 позивачем було проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість за січень 2011 року, за результатами якої був складений Акт № 3240/15-001/32719889 (надалі - Акт за січень, ар. с. 10-11). Як зазначено в Акті за січень, відповідач, в порушення підпункту 49.18.2 пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України, не подав декларацію з податку на додану вартість за січень 2011 року. На підставі пункту 120.1 статті 120 Податкового кодексу України позивач податковим повідомленням-рішенням від 17.11.2011 № 0027321520 (ар. с. 8) застосував до відповідача штраф в сумі 170 грн. Акт за січень і повідомлення-рішення від 17.11.2011 № 0027321520 направлялись позивачем на адресу відповідача (ар. с. 7), але були повернуті до ДПІ без вручення адресату.

08.11.2011 позивачем було проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість за березень 2011 року, за результатами якої був складений Акт № 3249/15-001/32719889 (надалі - Акт від 08.11.2011, ар. с. 18). Як зазначено в Акті від 08.11.2013, відповідач, в порушення підпункту 49.18.2 пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України, не подав декларацію з податку на додану вартість за березень 2011 року. На підставі пункту 120.1 статті 120 Податкового кодексу України позивач податковим повідомленням-рішенням від 21.11.2011 № 0027581520 (ар. с. 17) застосував до відповідача штраф в сумі 1020 грн. Акт від 08.11.2013 і повідомлення-рішення від 21.11.2011 № 0027581520 направлялись позивачем на адресу відповідача (ар. с. 15-16), але були повернуті до ДПІ без вручення.

01.06.2011 направив відповідачу податкову вимогу № 933 (ар. с. 24). Згідно з пунктом 59.5 статті 59 Податкового кодексу України у разі коли у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується, погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що виник після надіслання (вручення) податкової вимоги. Товариство податкову вимогу не виконало.

Матеріали справи не містять доказів оскарження відповідачем податкових повідомлень-рішень.

Сума податкового боргу відповідача, з урахуванням наявної суми переплати (4,37 грн.) складає 1375,63 грн.

Підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що сума узгодженого грошового зобов'язання, але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, є податковим боргом.

Підпунктом 20.1.28 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України органам державної податкової служби надано право стягувати до бюджетів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом. Відповідно до підпункту 20.1.18 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини. Згідно з пунктом 95.1 статті 95 Податкового кодексу України орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог ДПІ.

Відповідно до пункту 95.3 статті 95 Податкового кодексу України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу. Відповідно до пункту 95.4 статті 95 Податкового кодексу України орган державної податкової служби на підставі рішення суму здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідач позов визнав, але доказів погашення заборгованості станом на час розгляду справи не надав.

З урахуванням викладеного суд визнає позовні вимоги такими, що належить задовольнити.

Керуючись статтями 11, 71, 128, 158 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фенікс-Україна», вул. Лягіна, 29/А, кв. 42, м. Миколаїв, 54017 (відомості про банківські реквізити не відомі, ідентифікаційний код 32719889) на користь Державного бюджету України (відомості про банківські реквізити не відомі) податковий борг в сумі 1375,63 грн.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя В.В. Птичкіна