Постанова

від 02.07.2013 по справі 20/98б/2011

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2013 року Справа № 20/98б/2011 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Ткаченко Н.Г. (головуючого), Катеринчук Л.Й. (доповідача), Коробенка Г.П. розглянувши касаційну скаргуЛенінської міжрайонної державної податкової інспекції у місті Луганську на постанову та ухвалуДонецького апеляційного господарського суду від 22.04.2013 року господарського суду Луганської області від 18.03.2013 року у справі господарського суду № 20/98б/2011 Луганської області за заявою ТОВ "Геккон-Інтернет" про визнання банкрутом ліквідаторКулик В.В. в судове засідання представники учасників провадження не з'явилися

В С Т А Н О В И В :

ухвалою господарського суду Луганської області від 23.11.2011 року за заявою боржника порушено провадження про банкрутство ТОВ "Геккон-Інтернет" з урахуванням особливостей, передбачених статтею 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закону) (в редакції Закону, чинній на момент введення ліквідаційної процедури у справі) (том 1, а.с. 1 - 2).

Постановою господарського суду Луганської області від 23.12.2011 року, залишеною в силі Постановою Вищого господарського суду України від 15.05.2012 року, боржника визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру строком на 12 місяців - до 23.12.2012 року, ліквідатором банкрута призначено голову ліквідаційної комісії - арбітражного керуючого Кулика В.В., якого зобов'язано здійснити ліквідаційну процедуру у строк до 23.12.2012 року та надати суду звіт та ліквідаційний баланс банкрута (том 2, а.с. 39 - 43, 81 - 86).

Ухвалою господарського суду Луганської області від 25.06.2012 року поновлено провадження у справі №20/98б/2011, призначено судове засідання на 27.08.2012 року, зобов'язано ліквідатора боржника Кулика В.В. надати докази виконання вимог пункту 6 резолютивної частини постанови про визнання боржника банкрутом від 23.12.2011 року (том 2, а.с. 88 - 89).

18.03.2013 року, як вбачається з відтиску штампа вхідної кореспонденції господарського суду Луганської області, супровідним листом за вих. №13/08 від 18.03.2013 року ліквідатор боржника Кулик В.В. надав суду звіт ліквідатора, ліквідаційний баланс банкрута та протокол зборів комітету кредиторів, яким затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс банкрута (том 4, а.с. 45 - 50).

Ухвалою господарського суду Луганської області від 18.03.2013 року (суддя Кірпа Т.С.) припинено ліквідаційну процедуру банкрута, затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс банкрута, ліквідовано ТОВ "Геккон-Інтернет", провадження у справі припинено, скасовано мораторій на задоволення вимог кредиторів, вимоги, незадоволені за недостатністю майна боржника, визнано погашеними, зобов'язано ліквідатора боржника передати до відповідної архівної установи на зберігання документи банкрута, які згідно з нормативно-правовими документами підлягають обов'язковому зберіганню, та у строк до 18.04.2013 року надати суду письмові докази здачі документації банкрута на збереження до архівної установи та знищення печаток і штампів банкрута у встановленому чинним законодавством порядку (том 4, а.с. 59 - 61).

Не погоджуючись з винесеною ухвалою, Ленінська міжрайонна державна податкова інспекція у місті Луганську (далі - скаржник) звернулась до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просила скасувати ухвалу суду першої інстанції від 18.03.2013 року та припинити провадження у справі, мотивуючи тим, що боржником не було додержано процедури самоліквідації в порядку, передбаченому статтями 105 - 111 Цивільного кодексу України, на момент звернення до суду зі заявою про порушення провадження у справі про банкрутство за статтею 51 Закону, а зокрема, не надано доказів повідомлення податкового органу про ліквідацію, доказів проведення податкової перевірки дійсності проміжного ліквідаційного балансу та не підтверджено належними доказами наявності кредиторської заборгованості боржника.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 22.04.2013 року (колегія суддів у складі: головуючого судді - Гези Т.Д., суддів: Будко Н.В., Мартюхіної Н.О.) апеляційну скаргу залишено без задоволення, а ухвалу господарського суду Луганської області від 18.03.2013 року у справі №20/98б/2011 - без змін. Апеляційний суд дійшов висновку про повноту здійснених ліквідатором дій в ході ліквідаційної процедури та спростував доводи податкового органу про порушення його права на проведення податкової перевірки на предмет додержання боржником приписів податкового законодавства у зв'язку з порушенням провадження у справі про банкрутство, та пред'явлення кредиторських вимог до боржника (том 4, а.с. 72 - 74).

Не погоджуючись з прийнятою постановою, скаржник звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову апеляційного суду від 22.04.2013 року та ухвалу суду першої інстанції від 18.03.2013 року, провадження у справі припинити, аргументуючи порушенням судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема, статей 20, 78 Податкового кодексу України, статті 60 Господарського кодексу України (далі - ГК України) , статей 4, 43, 104 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України). Зокрема, скаржник доводить безпідставність порушення провадження у даній справі з огляду на непроведення перевірки податковим органом повноти та достовірності проміжного ліквідаційного балансу боржника, як обов'язкової передумови для порушення провадження у справі про банкрутство за заявою боржника, та нездійснення податкової перевірки боржника на предмет додержання приписів податкового законодавства згідно статті 78 Податкового кодексу України.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку постанову апеляційного суду від 22.04.2013 року та ухвалу суду першої інстанції від 18.03.2013 року на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судами норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з такого.

Відповідно до частини 2 статті 4 1 ГПК України, провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим кодексом з врахуванням вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", норми якого, як спеціальні норми права, превалюють у застосуванні над загальними нормами Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з частиною 1 статті 5 Закону, провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України (в редакції Закону, чинній на момент введення ліквідаційної процедури у справі) .

Частинами 1, 2 статті 51 Закону передбачено, що якщо вартості майна боржника - юридичної особи, щодо якого прийнято рішення про ліквідацію, недостатньо для задоволення вимог кредиторів, така юридична особа ліквідується в порядку, передбаченому цим Законом. У разі виявлення зазначених обставин ліквідатор (ліквідаційна комісія) зобов'язані звернутися в господарський суд зі заявою про порушення справи про банкрутство такої юридичної особи. За результатами розгляду заяви про порушення справи про банкрутство юридичної особи, майна якої недостатньо для задоволення вимог кредиторів, господарський суд визнає боржника, який ліквідується банкрутом, відкриває ліквідаційну процедуру, призначає ліквідатора. Обов'язки ліквідатора можуть бути покладені на голову ліквідаційної комісії (ліквідатора) незалежно від наявності в нього ліцензії (в редакції Закону, чинній на момент введення ліквідаційної процедури у справі) .

Отже, у випадку порушення провадження у справі про банкрутство згідно зі статтею 51 Закону, в першому ж судовому засіданні за наслідком розгляду заяви ліквідатора про порушення справи про банкрутство, приймається постанова про визнання боржника банкрутом, що виключає можливість застосування до боржника інших судових процедур банкрутства, визначених статтею 4 Закону.

Відповідно до частини 1 статті 25 Закону, ліквідатор з дня свого призначення здійснює, зокрема, такі повноваження: виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута; здійснює інвентаризацію та оцінку майна банкрута згідно з законодавством; аналізує фінансове становище банкрута; очолює ліквідаційну комісію та формує ліквідаційну масу; пред'являє до третіх осіб вимоги щодо повернення дебіторської заборгованості банкруту; з підстав, передбачених частиною десятою статті 17 цього Закону, подає до господарського суду заяви про визнання недійсними угод боржника; вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб; реалізує майно банкрута для задоволення вимог, включених до реєстру вимог кредиторів, у порядку, передбаченому цим Законом; здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом (в редакції Закону, чинній на момент введення ліквідаційної процедури у справі) .

Згідно з частинами 1, 2, 5 статті 32 Закону, після завершення всіх розрахунків з кредиторами ліквідатор подає до господарського суду звіт та ліквідаційний баланс, до якого додаються: показники виявленої ліквідаційної маси (дані її інвентаризації); відомості про реалізацію об'єктів ліквідаційної маси з посиланням на укладені договори купівлі-продажу та акти приймання-передачі майна; реєстр вимог кредиторів з даними про розміри погашених вимог кредиторів; документи, які підтверджують погашення вимог кредиторів. Господарський суд після заслуховування звіту ліквідатора та думки членів комітету кредиторів або окремих кредиторів виносить ухвалу про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу. Якщо за результатами ліквідаційного балансу після задоволення вимог кредиторів не залишилося майна, господарський суд виносить ухвалу про ліквідацію юридичної особи - банкрута. Копія цієї ухвали направляється органу, який здійснив державну реєстрацію юридичної особи - банкрута, та органам державної статистики для виключення юридичної особи з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, а також власнику (органу, уповноваженому управляти майном), органам державної податкової служби за місцезнаходженням банкрута. Якщо ліквідатор не виявив майнових активів, що підлягають включенню до ліквідаційної маси, він зобов'язаний подати господарському суду ліквідаційний баланс, який засвідчує відсутність у банкрута майна (в редакції Закону, чинній на момент введення ліквідаційної процедури у справі).

Отже, законодавцем передбачено певну сукупність дій, яку необхідно вчинити в ході ліквідаційної процедури та перелік додатків до звіту ліквідатора, які подаються суду разом із зазначеним звітом та є предметом дослідження в судовому засіданні за підсумками ліквідаційної процедури, яке проводиться за участю кредиторів (комітету кредиторів), подання звіту та ліквідаційного балансу здійснюється ліквідатором за наслідком всіх проведених нім дій в ході ліквідаційної процедури.

Відповідно до частини 1 статті 33 та частини 2 статті 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, постановою господарського суду Луганської області від 23.12.2011 року боржника - ТОВ "Геккон-Інтернет" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру строком на 12 місяців, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Кулика В.В., якого зобов'язано здійснити ліквідаційну процедуру та надати суду звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс банкрута (том 2, а.с. 39 - 43).

Судом першої інстанції встановлено, що на виконання зазначеної постанови ліквідатором боржника здійснено офіційну публікацію оголошення про визнання ТОВ "Геккон-Інтернет" банкрутом в газеті "Голос України" №5 (5255) від 13.01.2012 року (том 2, а.с. 94).

Судами встановлено, що після офіційної публікації оголошення про визнання боржника банкрутом до ліквідатора надійшли заяви кредиторів з грошовими вимогами до боржника, а саме: Ленінської МДПІ в місті Луганську на суму 10 808, 02 грн., ПрАТ "Доріс" на суму 19 125, 10 грн., Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення у місті Луганську на суму 97 841, 47 грн. та ПАТ "Укртелеком" в особі Центру телекомунікаційних послуг Луганської філії ПАТ "Укртелеком" на суму 78 733, 79 грн.; зазначені вимоги було розглянуто та визнано ліквідатором в повному обсязі і включено до реєстру вимог кредиторів боржника, про що кредиторів повідомлено листами (том 2, а.с. 95 - 106, 107 - 118, 119 - 138, 140 - 141, 142 - 143, 144).

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, 18.03.2013 року супровідним листом за вих. №13/08 від 18.03.2013 року ліквідатор боржника надав суду звіт ліквідатора, ліквідаційний баланс банкрута та протокол зборів комітету кредиторів про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу банкрута і клопотав перед судом про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу банкрута (том 4, а.с. 45 - 50).

Оцінивши надані ліквідатором документи в їх сукупності, суд першої інстанції у судовому засіданні від 18.03.2013 року дійшов висновку про те, що ліквідатор Кулик В.В. вжив усіх передбачених законом заходів для виявлення можливих майнових активів банкрута, що підтверджується інвентаризаційними описами майна боржника, актом оцінки майна та не заперечується учасниками провадження у справі, вчинив дії щодо стягнення дебіторської заборгованості, та належно провів ліквідаційну процедуру боржника, в ході якої встановлено відсутність в банкрута активів, які можна було б спрямувати на погашення вимог кредиторів, та обставини нездійснення підприємством-боржником господарської діяльності, у зв'язку з чим затвердив звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс банкрута, ліквідував банкрута та припинив провадження у справі №20/98б/2011.

Переглядаючи справу в повному обсязі, апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про повноту дій ліквідатора у ліквідаційній процедурі та спростував доводи податкової інспекції про те, що нездійснення податкової перевірки проміжного ліквідаційного балансу боржника на предмет повноти та достовірності його даних є обставиною, що перешкоджає зверненню до суду зі заявою про порушення провадження у справі про банкрутство за спеціальною процедурою згідно статті 51 Закону, зазначивши, що перевірка підставності порушення провадження у справі про банкрутство належить до компетенції господарського суду, а також про те, що ці обставини вже були предметом перевірки при апеляційному та касаційному оскарженні постанови суду про визнання боржника банкрутом та відхилені за наслідками такого перегляду.

Також суд апеляційної інстанції зазначив про безпідставність твердження ДПІ про неможливість проведення комплексної перевірки боржника з метою виявлення можливих порушень податкового законодавства, та у разі їх виявлення, звернення до боржника з кредиторськими вимогами, з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, Ленінська МДПІ у місті Луганську звернулася зі заявою з кредиторськими вимогами до боржника на загальну суму 10 808, 02 грн., які було визнано ліквідатором боржника в повному обсязі та включено до реєстру вимог кредиторів (том 2, а.с. 95 - 106).

При цьому, апеляційний суд встановив, що в ході ліквідаційної процедури ліквідатором боржника було направлено податковому органу заяву про припинення платника податків №01/08 від 04.08.2011 року за формою №8-ОПП, а 20.09.2011 року до податкового органу було направлено лист №24-9 про ліквідацію ТОВ "Геккон-Інтернет" з проханням провести податкову перевірку, однак зазначена перевірка проведена не була (том 1, а.с. 124, 125).

Апеляційним судом встановлено, що за результатами розгляду клопотання ліквідатора боржника від 19.10.2012 року про зобов'язання Ленінської МДПІ у місті Луганську провести податкову перевірку боржника (том 3, а.с. 108) судом ухвалою від 25.10.2012 року зобов'язано податковий орган у строк до 01.12.2012 року провести перевірку ліквідаційного балансу боржника, інформацію про проведення вказаної перевірки надати суду (том 3, а.с. 111 - 113).

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено апеляційним судом, 28.11.2012 року податковим органом надано суду акт неможливості проведення перевірки за №13/22 від 21.11.2012 року, відповідно до якого податковою інспекцією встановлено, що за юридичною адресою: м. Луганськ, вул. 16-та Лінія, 7 боржник не знаходиться, тоді як на момент виходу працівників ДПІ з метою проведення перевірки боржника за фактичною адресою його місцезнаходження посадові особи підприємства-боржника були відсутні (том 3, а.с. 148).

Також апеляційним судом встановлено обставини надіслання 29.11.2012 року ліквідатором боржника листа податковому органу, з якого вбачається, що боржник не отримав рішення керівника податкового органу про проведення позапланової перевірки, йому не було вручено під розписку копії наказу про проведення зазначеної перевірки, а тема проведення перевірки не узгоджується з ухвалою суду першої інстанції від 25.10.2012 року про проведення перевірки ліквідаційного балансу, у зв'язку з чим просив Ленінську МДПІ у місті Луганську організувати проведення перевірки відповідно до Податкового кодексу України та узгодити з ліквідатором банкрута місце її проведення та перелік документів, що надаються для перевірки (том 4, а.с. 31).

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено апеляційним судом, ухвалою господарського суду Луганської області від 10.12.2012 року за клопотанням ліквідатора банкрута граничний термін перевірки банкрута податковим органом продовжено до 01.02.2013 року та зобов'язано Ленінську МДПІ у місті Луганську з'явитися в наступне судове засідання, термін ліквідаційної процедури у справі продовжено до 23.02.2013 року (том 4, а.с. 6 - 10).

Апеляційний суд встановив, що 11.12.2012 року податковим органом одержано повторний лист ліквідатора боржника щодо проведення податкової перевірки, яким ТОВ "Геккон-Інтернет" повідомило Ленінську МДПІ у місті Луганську про те, що у зв'язку з закінченням терміну договору оренди боржник за юридичною адресою (місто Луганськ, вул. 16-та Лінія, 7) не знаходиться, а місцезнаходженням ліквідаційної комісії відповідно до даних ЄДРПУО є: 90151, місто Луганськ, вул. Жукова, 4/27; також зазначено контактні телефони (том 4, а.с. 32).

Апеляційним судом встановлено, що документи для проведення податкової перевірки підприємства-банкрута надіслані ліквідатором поштою на адресу податкової інспекції листом від 22.01.2013 року (том 4, а.с. 35) , проте відповіді ліквідатор банкрута не отримав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено апеляційним судом, ухвалою суду першої інстанції від 21.02.2013 року за клопотанням банкрута строк ліквідаційної процедури продовжено до 23.03.2013 року, Ленінську МДПІ у місті Луганську втретє зобов'язано провести перевірку ліквідаційного балансу ТОВ "Геккон-Інтернет" у строк до 15.03.2013 року, визначено обов'язковою явку податкового органу у наступне судове засідання, однак, податкова інспекція у судове засідання не з'явилася, інформації про проведення податкової перевірки боржника суду не надала (том 4, а.с. 43 - 44). При цьому, в апеляційній скарзі Ленінська МДПІ у місті Луганську зазначила, що у квітні 2013 року планується розпочатись перевірка ТОВ "Гекон-Інтернет".

З огляду на встановлене та враховуючи те, що справа про банкрутство ТОВ "Гекон-Інтернет" порушена ще в 2011 році, а строк ліквідаційної процедури неодноразово продовжувався, та з огляду на неодноразові звернення ліквідатора до податкового органу з клопотаннями провести податкову перевірку боржника, апеляційний суд дійшов висновку про те, що Ленінська МДПІ у місті Луганську не довела належними доказами неможливості проведення податкової перевірки банкрута - ТОВ "Гекон-Інтернет" в межах строку ліквідаційної процедури у справі, визначеного судом першої інстанції.

З огляду на встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи, колегія суддів касаційного суду погоджується з висновками судів про повноту проведених ліквідатором дій в ході ліквідаційної процедури, належність та відповідність законові звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу, а також зазначає, що доводи скаржника, викладені у касаційній скарзі, пов'язані з неможливістю проведення податкової перевірки боржника, спростовані судами першої та апеляційної інстанцій, спрямовані на переоцінку доказів судом касаційної інстанції, що виходить за межі повноважень касаційного суду відповідно до статті 111 7 ГПК України та є необґрунтованими.

Доводи скаржника про необхідність проведення податкової перевірки проміжного ліквідаційного балансу боржника, як обов'язкової передумови для порушення справи про банкрутство з посиланням на частину 5 статті 60 ГК України, є необґрунтованими, оскільки зазначеною нормою права передбачено обов'язкову перевірку ліквідаційного балансу боржника при здійсненні ним самоліквідації в порядку, передбаченому Цивільним кодексом України, однак не зазначено про те, що перевірці підлягає проміжний ліквідаційний баланс боржника.

При цьому, належність та допустимість проміжного ліквідаційного балансу, як одного з доказів у справі, зобов'язаний перевірити господарський суд, який порушив справу про банкрутство, вирішуючи в першому судовому засіданні після прийняття ухвали про порушення провадження у справі питання про підставність порушення провадження у справі про банкрутство за участі сторін (учасників провадження у справі про банкрутство).

Доводи скаржника (податкового органу) про неможливість проведення податкової перевірки через відсутність органів управління боржника за адресою місцезнаходження, як на підставу для припинення вже порушеної справи про банкрутство, колегія суддів касаційного суду вважає необґрунтованими з огляду на те, що в будь-якому випадку відкриття ліквідаційної процедури щодо суб'єкта господарювання як платника податків не може бути перешкодою податковому органу у здійсненні ним позапланової перевірки боржника та не доводить порушення прав податкового органу на проведення податкової перевірки згідно норм податкового законодавства, який був належно повідомлений про самоліквідацію боржника шляхом надіслання заяви про припинення платника податків за формою №8-ОПП, з огляду на наявність оперативних повноважень у податкових органів (податкової міліції) щодо розшуку недобросовісних платників податків, вилучення документів, накладення арештів та інше, які дозволяють їм належне виконання посадових обов'язків на предмет проведення податкових перевірок (том 1, а.с. 124).

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, викладеними у прийнятих ними рішеннях, доводи касаційної скарги вважає необґрунтованими та не вбачає підстав для скасування прийнятих у справі рішень про завершення ліквідаційної процедури боржника та припинення провадження у справі.

На підставі викладеного та керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 - 111 11 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у місті Луганську залишити без задоволення.

2. Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 22.04.2013 року та ухвалу господарського суду Луганської області від 18.03.2013 року у справі №20/98б/2011 залишити без змін.

Головуючий Н.Г. Ткаченко

Судді Л.Й. Катеринчук

Г.П. Коробенко