Рішення

від 19.06.2013 по справі 910/6862/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/6862/13 19.06.13 За позовом Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал"

До Житлово-будівельного кооперативу "Авіатор-10"

Про стягнення 35 044,68 грн.

Суддя Прокопенко Л.В.

Представники:

Від позивача Кацко С.І. - представник (дов. № 21 від 01.03.2013)

Сенчило В.В. - представник (дов. № 8 від 24.04.2013)

Від відповідача Титарчук М.М. - представник (дов. № б/н від 06.08.2012)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонере товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" (позивач) звернулось до суду з позовом до Житлово-будівельного кооперативу "Авіатор-10" про стягнення 35 044,68 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 11.04.2013 порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 26.04.2013.

25.04.2013 відділом діловодства суду від представника позивача отримано клопотання про фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

25.04.2013 відділом діловодства суду від представника позивача отримано клопотання по справі та додаткові документи.

26.06.2013 відділом діловодства суду від представника відповідача отримано пояснення по справі та відзив на позовну заяву, відповідно до якого просить відмовити в задоволенні позовних вимог з підстав зазначених у відзиві.

В судове засідання 26.04.2013 представники сторін з'явились.

Відповідно до приписів ст. 81-1 ГПК України на вимогу хоча б одного учасника судового процесу у суді першої чи апеляційної інстанції при розгляді справи по суті або за ініціативою суду здійснюється фіксування судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Клопотання представника позивача про фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу задоволено.

Представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача заперечив проти задоволення позову з підстав зазначених у відзиві на позовну заяву.

В судовому засіданні 26.04.2013 оголошено перерву.

В судовому засіданні 19.06.2013 оголошено повний текст рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, заслухавши пояснення позивача, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Між позивачем та відповідачем укладено договір № 02796/4-03 від 18.07.2003 на послуги водопостачання та водовідведення.

Відповідно до п. 1 договору позивач зобов'язався надавати відповідачу послуги з постачання питної води та водовідведення, а останній - розраховуватися за надані послуги на умовах, які визначені цим договором та Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України № 65 від 1 липня 1994.

Кількість поданої води згідно п.п. 3.1- 3.2 договору, що подається постачальником та використовується абонентом, передбачено визначати за показниками водолічильників, зареєстрованих постачальником. Зняття показників водолічильників здійснюється, як правило, щомісячно представником постачальника спільно з представником абонента. Для абонента із стабільним об'ємом водоспоживання (або незначним коливанням), зняття показників може здійснюватись один раз на квартал. Якщо водолічильники тимчасово знято представником постачальника або їх зіпсовано не з вини абонента, кількість використаної води визначається за середньодобовою витратою за останні два розрахункові місяці за показниками водолічильників. У разі роботи водолічильників менше 2-х місяців кількість води визначається за середньодобовою витратою роботи водолічильника, але не менше 10-ти днів. Такий порядок зберігається до установки нового водолічильника і перерахунок за попередній час не проводиться.

Умовами п. 3.3 договору визначено, що кількість стічних вод визначається за кількістю води, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання, згідно із показниками водолічильника та інших способів визначення об'ємів стоків, що потрапляють у міську каналізацію у відповідності з п. 21.2 Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення у містах і селищах України.

Строк оплати за договором відповідно до умов п. 3.4 встановлений п'ять днів з дня представлення позивачем платіжних документів до банківської установи.

Відповідно до розділу 7 договір є безстроковим, діє на весь час надання послуг до моменту його розірвання і набуває чинності з моменту його підписання. Доказів припинення договору в установленому порядку сторонами до суду не надано.

Відповідно до пояснень позивача, ним належним чином виконувалися зобов'язання за Договором, тоді як відповідач свої зобов'язання за Договором належним чином не виконав, внаслідок чого за період з липня 2010 по вересень 2012 виникла заборгованість в розмірі 33192,82 .грн. При цьому відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог, оскільки не погоджується оплачувати вартість питної води, що використовується для потреб гарячого водопостачання.

Заявлені позовні вимоги про стягнення боргу та нарахованих сум пені, 3% річних та інфляційних втрат суд задовольняє при врахуванні наступного.

Предметом Договору є забезпечення відповідача послугами з постачання питної води, якість якої повинна відповідати вимогам ДОСТу 2874-82 "Вода питна", та приймати від нього в систему каналізації м. Києва стічні води, що не перевищують гранично допустимих концентрацій шкідливих речовин (п.2.1. Договору).

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до вище зазначеного, можна дійти висновку , що підставою для отримання оплати виконавцем є саме надана замовнику послуга.

Межа балансової належності - це лінія розподілу елементів систем водопостачання та водовідведення і споруд на них між власниками або користувачами (ч. 13 п.1.2. Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Мінжитлокомунгоспу від 27.06.2008 № 190 (далі - Правила).

Відповідно до п.3.7. Правил розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюються усіма споживачами щомісячно відповідно до умов договору.

Відповідно до п. 3.1 Правил розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюється споживачами чи виконавцями житлово-комунальних послуг за показаннями водолічильників.

Пунктом 3.13. цих правил передбачено, що суб'єкти господарювання, у яких теплові пункти (котельні) перебувають на балансі або яким вони передані в управління, повне господарське відання, користування, концесію, здійснюють розрахунки з виробником на основі укладених договорів за весь обсяг питної води, яка відпущена з систем водопостачання і використана на потреби гарячого водопостачання та інші потреби, а також розраховуються за власний обсяг водовідведення.

Обсяг питної води, поданої до теплових пунктів (котелень), фіксується засобами обліку, які встановлені на межі балансової належності (абз.2).

Обсяг гарячого водопостачання, переданий споживачам виконавцем послуг з постачання гарячої води, ураховується в загальному обсязі стічних вод споживачів і оплачується ним за договором з виробником на підставі показів засобів обліку або в порядку, обумовленому договором (абз.3).

При цьому, згідно п. 1.2 цих Правил, виробник послуг централізованого водопостачання та водовідведення - суб'єкт господарювання, що виробляє або створює послуги з централізованого водопостачання та водовідведення (далі - виробник).

Згідно приписів статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується . Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається . Предметом договору енергопостачання є окремі види енергії з найменуванням, передбаченим у державних стандартах або технічних умовах .

Разом з тим, суд зазначає, що спір у даній справі виник з приводу оплати послуг з водопостачання та водовідведення, обсяги яких сторонами визначено актами у відповідності з умовами договору, а не у зв'язку із оплатою обсягів води, яка є сировиною для виробництва гарячої води, як про це зазначає відповідач, а відтак їх правовідносини регулюються умовами договору, виходячи із складених двосторонніх актів.

Із встановлених судом обставин справи вбачається, що представники позивача разом з уповноваженими представниками відповідача щомісячно, знімають показники з водолічильників, які знаходяться на межі балансової належності, та визначають об'єми наданих послуг з постачання питної води, що передається відповідачу для її подальшого використання ним у своїй господарській діяльності щодо забезпечення споживачів послугою з гарячого водопостачання. Показники з водолічильників були внесені в акти про зняття показників з приладів обліку, що є документами первинного бухгалтерського обліку. Акти про зняття показань з приладів обліку, що підписані та погоджені повноважними представниками відповідача, були складені відповідно до умов чинного Договору.

Відповідачем не доведено, що сторонами не дотримано визначений умовами договору порядок зняття показників лічильників, відповідач проти правильності визначення такого обсягу та вартістю наданих послуг у порядку, передбаченому п. 3.5. договору, заперечень не надав, а його заперечення зводились до неврегульованості умовами договору оплати поставленої холодної води для виготовлення гарячої.

Відповідач не надав доказів того, що він уклав договір і оплачує послуги будь-якої особи, крім позивача, з постачання питної води для підігріву або послуги з постачання гарячої води.

Відтак, виконуючи свій обов'язок із оплати за частину поставленої і облікованої води, відповідач на виконання умов договору зобов'язаний був оплатити і за ту кількість поставленої і облікованої води, яка в подальшому використовувалась на підігрів.

Аналогічну правову позицію викладено в Постановах Вищого господарського суду України від 16.05.2012 у справі № 3/75-64/269, від 27.11.2012 у справі № 52/237-35/143-2012, від 30.10.2012 у справі №37/129-69/131-2012.

Згідно положень статті 193 Господарського кодексу України та статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм викладених вище, а також на те, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в розмірі 33 192,82 грн. нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню.

Крім суми основної заборгованості, позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 377,68 грн., 527,01 грн. - інфляційної складової боргу, 947,17 грн. - 3% річних у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором № 02796/4-03 від 18.07.2003 на послуги водопостачання та водовідведення.

Згідно з п. 4.2 договору за несвоєчасну оплату послуг абонент сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаче6ної суми за кожний день прострочення.

Статтею 230 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Стаття 611 чинного Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно статті 624 ЦКУ, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків. Договором може бути встановлено обов'язок відшкодувати збитки лише в тій частині, в якій вони не покриті неустойкою.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно розрахунку позивача сума пені складає 377,68 грн. Розрахунок пені відповідає матеріалам справи та умовам договору.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення пені у розмірі 377,68 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок позивача збитків від інфляції та 3% річних з простроченої суми, суд вважає його обґрунтованим, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача 527,01 грн. - збитків від інфляції та 947,17 грн. - 3% річних, підлягають задоволенню.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 33, 49, ст.ст. 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" задовольнити.

2. Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу "Авіатор-10" (02217, м. Київ, вул.. Закревського, 29-б, код ЄДРПОУ 22933790) на користь Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, 1 А код 03327664) 33 192 (тридцять три тисячі сто дев'яносто дві) грн. 82 коп. суми основного боргу, 947 (дев'ятсот сорок сім) грн. 17 коп. - три проценти річних, 527 (п'ятсот двадцять сім) грн. 01 коп. інфляційних втрат, 377 (триста сімдесят сім) грн. 68 коп. пені, 1720 (одну тисячу сімсот двадцять) грн. 50 коп. витрат по оплаті судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Л.В. Прокопенко