Постанова

від 13.11.2013 по справі 910/6862/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 листопада 2013 року Справа № 910/6862/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дунаєвської Н.Г. - головуючого,

Мележик Н.І.,

Плюшко І.А.,

розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 10 вересня 2013 року у справі № 910/6862/13 Господарського суду міста Києва за позовом Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал", м. Київ, до Житлово-будівельного кооперативу "Авіатор-10", м. Київ, про стягнення 35 044,68 грн.,

за участю представників:

позивача - Радченко Ю.О. (дов. № 199 выд 01.10.13);

відповідача - не з'явився,

встановив:

У квітні 2013 року позивач ПАТ "Акціонерна компанія "Київводоканал" пред'явив у господарському суді позов до відповідача Житлово-будівельного кооперативу "Авіатор-10" про стягнення 35 044,68 грн.

Вказував, що 18.07.03 між ним (постачальником) та відповідачем (абонентом) був укладений договір № 02796/4-03 на послуги водопостачання та водовідведення, згідно умов якого постачальник зобов'язався надавати абоненту послуги з постачання питної води та водовідведення, а абонент - сплачувати вартість отриманих послуг на визначених договором умовах.

Посилаючись на порушення відповідачем умов договору в частині повної оплати отриманих послуг з водопостачання та водовідведення у період з липня 2010 року по вересень 2012 року, позивач просив стягнути з відповідача 33 192,82 грн. боргу, 947,17 грн. 3 % річних, 527,01 грн. інфляційних втрат та 377,68 грн. пені, а всього - 35 044,68 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 19 червня 2013 року (суддя Прокопенко Л.В.) позов задоволено.

Постановлено стягнути з Житлово-будівельного кооперативу "Авіатор-10" на користь ПАТ "Акціонерна компанія "Київводоканал" 33 192,82 грн. боргу, 947,17 грн. 3 % річних, 527,01 грн. інфляційних втрат, 377,68 грн. пені та 1 720,50 грн. судового збору.

Рішення мотивоване посиланнями на порушення відповідачем договірних зобов'язань в частині повної оплати вартості отриманих послуг з водопостачання та водовідведення за період з липня 2010 року по вересень 2012 року, що є підставою для покладення на нього обов'язку по сплаті боргу, інфляційних втрат, 3 % річних та пені.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 10 вересня 2013 року (колегія суддів у складі: Баранця О.М. - головуючого, Кондес Л.О., Синиці О.Ф.) рішення скасовано, постановлено нове рішення про відмову в позові.

Постанова мотивована посиланнями на ту обставину, що умовами укладеного між сторонами договору на водопостачання та водовідведення не передбачено обов'язку оплати питної води, що йде на підігрів.

У касаційній скарзі ПАТ "Акціонерна компанія "Київводоканал", посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.ст. 525, 629 ЦК України та ст. 43 ГПК України, просить скасувати постанову апеляційної інстанції та залишити в силі рішення місцевого господарського суду.

Розглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права у вирішенні даного спору, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 10.03.04 між ВАТ "Акціонерна компанія "Київводоканал" (постачальником) та відповідачем (абонентом) був укладений договір № 02796/4-03 на послуги водопостачання та водовідведення, згідно умов якого постачальник зобов'язався надавати абоненту послуги з постачання питної води та водовідведення, а абонент - сплачувати вартість отриманих послуг на визначених договором умовах.

Пунктами 3.1-3.2 договору сторони погодили, що кількість поданої води, що подається постачальником та використовується абонентом, передбачено визначати за показниками водолічильників, зареєстрованих постачальником. Зняття показників водолічильників здійснюється, як правило, щомісячно представником постачальника спільно з представником абонента. Для абонента із стабільним об'ємом водоспоживання (або незначним коливанням), зняття показників може здійснюватись один раз на квартал. Якщо водолічильники тимчасово знято представником постачальника або їх зіпсовано не з вини абонента, кількість використаної води визначається за середньодобовою витратою за останні два розрахункові місяці за показниками водолічильників. У разі роботи водолічильників менше 2-х місяців кількість води визначається за середньодобовою витратою роботи водолічильника, але не менше 10-ти днів. Такий порядок зберігається до установки нового водолічильника і перерахунок за попередній час не проводиться.

Кількість стічних вод визначається за кількістю води, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання, згідно із показниками водолічильника та інших способів визначення об'ємів стоків, що потрапляють у міську каналізацію у відповідності з п. 21.2 Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення у містах і селищах України (п. 3.3 договору).

Пунктом 3.4 договору абонент зобов'язався розраховуватися за надані постачальником послуги у п'ятиденний термін з дня надання постачальником платіжних документів до банківської установи.

Приписами ст.ст. 11, 629 ЦК України встановлено, що договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України).

Згідно п. 2.1 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України № 190 від 27.06.08 № 190, договірні відносини щодо користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення здійснюються виключно на договірних засадах відповідно до Законів України "Про питну воду та питне водопостачання" та "Про житлово-комунальні послуги".

Судом апеляційної інстанції встановлено, що різниця між нарахованою позивачем та фактично сплаченою відповідачем сумою боргу в розмірі 33 192,82 грн. є вартістю питної води, що йде на підігрів.

Разом з тим, укладеним між сторонами договором № 02796/4-03 на поставку питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі не передбачено обов'язку відповідача здійснювати оплату обсягів холодної (питної) води, що йде на підігрів.

Пунктом 3.13 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України встановлено, що суб'єкти господарювання, у яких теплові пункти (котельні) перебувають на балансі або яким вони передані в управління, повне господарське відання, користування, концесію, здійснюють розрахунки з виробником на основі укладених договорів за весь обсяг питної води, яка відпущена з систем водопостачання і використана на потреби гарячого водопостачання та інші потреби, а також розраховуються за власний обсяг водовідведення.

Таким чином, саме енергопостачальник споживає холодну воду для вироблення гарачої води, а споживач оплачує холодну воду, яка йде на підігрів, лише в тому випадку, якщо він отримує від водопостачальника холодну воду та самостійно підігріває її до стану гарячої води.

Між тим, апеляційним судом встановлено, що позивачем без узгодження з відповідачем та без внесення змін до договору було відкрито окремий код №3-50076 для додаткового нарахування води, яка використовується для виготовлення гарячої води на обладнані (бойлері), що належить окремому господарюючому суб'єкту ПАТ "Київенерго" та за якість та кількість її надання позивач не несе ніяких зобов'язань.

Враховуючи ту обставину, що між сторонами відсутні договірні правовідносини спрямовані на підігрів води, а також те, що у відповідача на балансі відсутні теплові пункти (котельні), з яких йому здійснюється постачання гарячої води, то у відповідача відсутній обов'язок здійснювати оплату зазначених послуг та нарахованих позивачем на суму боргу інфляційних втрат, 3 % річних та пені.

З вказаних обставин правильно виходив суд апеляційної інстанції скасовуючи рішення місцевого суду та постановляючи нове рішення про відмову в позові.

Разом з тим, місцевим судом не було встановлено правову природу боргу та не надано належної правової оцінки викладеним обставинам в їх сукупності, що є порушенням вимог ст. 43 ГПК України та вплинуло на правильність встановлення дійсних обставин справи, застосування норм матеріального права та вирішення спору по суті.

За таких обставин, судом апеляційної інстанції на підставі встановлених фактичних обставин, з'ясовано дійсні права і обов'язки сторін та правильно застосовано матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини.

Доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з оскаржуваною постановою суду апеляційної інстанції та не спростовують правильних висновків суду про відсутність правових підстав до стягнення з відповідача вартості поставленої води, що йде на підігрів та нарахованих на суму боргу інфляційних втрат, 3 % річних та пені, тому їх слід залишити поза увагою суду.

Суд апеляційної інстанції дав оцінку наявним у справі доказам за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, що відповідає вимогам ст. 43 ГПК України, переоцінка доказів, відповідно до ст. 111 7 ГПК України, не входить до повноважень суду касаційної інстанції.

Постанова апеляційного господарського суду прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального законодавства, доводи касаційної скарги правильності викладених у ній висновків не спростовують, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 10 вересня 2013 року у справі № 910/6862/13 залишити без змін.

Головуючий суддя: Н.Г. Дунаєвська

Судді: Н.І.Мележик

І.А. Плюшко