Постанова

від 25.06.2013 по справі 2а-2957/12/2770

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

ПОСТАНОВА

Іменем України

25 червня 2013 рокуСправа №2а-2957/12/2770

Окружний адміністративний суд міста Севастополя в складі:

судді - Кравченко М.М.;

при секретарі - Коваль К.М.,

за участю:

представник позивача Кудінов Віталій Миколайович довіреність № б/н від 21.12.12 на підставі паспорту;

представник позивача Крічун Марк Михайлович довіреність № б/н від 15.05.13 на підставі паспорту;

представник відповідача Харькова Олена Олексіївна довіреність № 1836/9/10-0 від 26.06.12 на підставі посвідчення;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Севастополі адміністративну справу за позовом Дочірнього підприємства "Севморрос" Відкритого акціонерного товариства "Севастопольський морський завод" до Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м. Севастополя Державної податкової служби про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

01.04.2008 Дочірнє підприємство «Севморрос» Відкритого акціонерного товариства «Севастопольський морський завод» звернулось до господарського суду міста Севастополя з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Нахімовському районі міста Севастополя про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень №0000912310/0, №0000922310/0 від 30.08.2007, №0000912310/0/1, №0000922310/0/1 від 02.11.2007 та №0000912310/2, №0000922310/2 від 30.08.2007.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 12 грудня 2012 р. відкрито провадження в адміністративній справі № 2а-2957/12/2770.

У судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали, просили суд задовольнити позов з підстав, що у ньому наведені з урахуванням додаткових пояснень.

Представник відповідача заперечував проти позову посилаючись на безпідставність позовних вимог.

Заслухавши думку представників сторін, дослідивши матеріали справи та наявні докази, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог виходячи з такого.

У період з 02.08.2007 по 15.08.2007 Державною податковою інспекцією у Нахімовському районі міста Севастополя (надалі Інспекція) проведена планова документальна перевірка фінансово-господарської діяльності Дочірнього підприємства «Севморрос» Відкритого акціонерного товариства «Севастопольський морський завод» (надалі ДП «Севморрос») з питань дотримання вимог податкового, валютного законодавства за період з 01.04.2004. по 30.06.2007 (акт перевірки №504/10/23-123/24691724/129 від 20.08.2007).

Перевіркою встановлено, що ДП «Севморрос» в порушення статті 65 Закону України "Про державний бюджет України на 2005 рік" занизило частину прибутку (доходу, що підлягає сплаті до загального фонду Державного бюджету України за 2005 рік на 30700грн. (у тому числі за І квартал 2005 року - на 25500грн., за II квартал 2005 року - на 2700грн. та за IV квартал 2005 року - на 2500грн). При цьому в порушення підпункту 7.8.2 пункту 7.8 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» ДП «Севморрос» не сплатило авансовий внесок податку на прибуток у розмірі 2.7тис.грн. (25% від суми дивідендів (частини прибутку) у розмірі 10700грн. сплаченої у IV кварталі 2005 року).

За результатом перевірки Інспекцією прийняті податкові повідомлення-рішення від 30.08.2007 №0000912310/0 про визначення податкового зобов'язання з частини прибутку, що підлягає сплаті до загального фонду Державного бюджету України у розмірі 30700грн. і застосування, штрафних санкцій у сумі 15350грн. та №0000922310/0 про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 2700грн. і застосування штрафних санкцій у сумі 5400грн.

За результатами розгляду первинної та повторної скарг позивача прийняті податкові повідомлення-рішення від 02.11.2007 №0000912310/0/1 і №0000922310/0/1 та №0000912310/2, №0000922310/2 від 30.08.2007 на ту же суму.

Позивач вважає, що спірні податкові повідомлення-рішення були прийнятті відповідачем необгрунтовано та не відповідають вимогам діючого законодавства України та порушують права позивача. Пояснив, що його скарги від 07.09.2007 №232-710, №232- 711 на податкові повідомлення-рішення від 30.08.2007 №0000912310/0, №0000922310/0 є повністю задоволеними на користь позивача через порушення відповідачем терміну їх розгляду. Крім того, вважає, що сплата частина прибутку (доходу) господарських організацій, що вилучається до бюджету, не охоплюється нормами Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", у зв'язку з чим у Інспекції не було правових підстав застосування до позивача штрафних санкцій, передбачених статтею 17 вказаного Закону, та винесення податкових повідомлень-рішень №0000912310/0 від 30.08.2007, №0000912310/0/1 від 02.11.2007 №0000912310/2 від 30.08.2007, прийняття та направлення яких регламентовано нормами Закону, який в цьому випадку не підлягає правозастосуванню.

Відповідач позовні вимоги не визнав, пояснив, що відповідно до статті 65 Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік» ДП "Севморрос" належало нарахувати й сплатити до бюджету частину прибутку, отриманого за результатами господарської діяльності в 2004 році у сумі 21774грн., за результатами І кварталу 2005 року р сумі 3728грн., за II квартал 2005 року - 2698грн., за III квартал 2005 року - 4895грн., за ІV квартал 2005 року - 2542 грн.: всього 35.6тис.грн. Проте підприємством самостійно нарахована частина прибутку (доходу), що підлягає сплаті до бюджету, тільки в декларації за 3 квартали 2005 року у розмірі 4.9тис.грн.. у зв'язку із чим заниження податкових зобов'язань склало 30.7тис.грн. (у т.ч. за І квартал 2005 року - у розмірі 25.5тис.грн.. за II квартал 2005 року - у розмірі 2,7тис.грн., за IV квартал 2005 року - у розмірі 2.5тис.грн.), надав суду додаткові пояснення, просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити.

Провівши оцінку зібраним по справі доказам суд вважає вимоги позивача такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Статтею 65 Закону України «Про державний бюджет України на 2005 рік» (і змінами та доповненнями, здесь і далі нормативні акти у редакції, що діяла на дату виникнення спірних правовідносин) встановлено, що господарські організації: державні, казенні підприємства та їх об'єднання і дочірні підприємства, а також акціонерні, холдингові компанії та інші суб'єкти господарювання, у статутному фонді яких державі належать частки (акції, паї), та їх дочірні підприємства сплачують до загального фонду Державної о бюджету України частину прибутку (доходу).

Частина прибутку (доходу) сплачується до Державного бюджету України за результатами фінансово-господарської діяльності 2004 року (крім результатів фінансово- господарської діяльності у 2004 році, з яких сплачено частину прибутку (доходу) відповідно до статті 72 Закону України «Про Державний бюджет України на 2004 рік» та наростаючим підсумком щоквартальної фінансово-господарської діяльності у 2005 році.

Для акціонерних, холдингових компаній та інших суб'єктів господарювання, у статутному фонді яких державі належать частки (акції, паї), та їх дочірніх підприємств означені відрахування провадяться з частини прибутку (доходу) відповідно до розміру державної частки (акцій, паїв) у їх статутних фондах. Норматив і порядок відрахування частини прибутку (доходу),' визначеної цією статтею, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до статей 1, 2 Закону України „Про систему оподаткування" під податком і збором (обов'язковим платежем) до бюджетів та до державних цільових фондів слід розуміти обов'язковий внесок до бюджету відповідного рівня або державного цільового фонду, здійснюваний платниками у порядку і на умовах, що визначаються законами України про оподаткування. Ставки, механізм справляння податків і зборів (обов'язкових платежів) не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів про оподаткування. Податки і збори (обов'язкові платежі), справляння яких не передбачено цим Законом, сплаті не підлягають.

Крім того, частиною дев'ятою статті 1 Закону України "Про систему оподаткування" встановлено, що будь-які податки і збори (обов'язкові платежі), які запроваджуються законами України, мають бути включені до цього Закону. Всі інші закони України про оподаткування мають відповідати принципам, закладеним у цьому Законі.

Відповідно до статей 14, 15 Закону України «Про систему оподаткування» до загальнодержавних податків і зборів віднесено податок на прибуток підприємств, у тему числі дивіденди, що сплачуються до бюджету державними некорпоратизованими. казенними або комунальними підприємствами.

Зазначений перелік податків і зборів (обов'язкових платежів) є вичерпним.

Статтею 1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" передбачено, що платіж, який здійснюється державним некорпоратизованим, казенним чи комунальним підприємством на користь відповідно держави або органу місцевого самоврядування у зв'язку з розподілом частини прибутку такого підприємства прирівнюється до дивідендів.

Згідно до пункту 1.2 Статуту ДП „Севморрос" засновником позивача є Відкрите акціонерне товариство „Севастопольський морський завод". Отже, позивач не відноситься до переліку підприємств, зазначених в статті 14 Закону України «Про систему оподаткування» та статті 1 Закону України „Про оподаткування приб тку підприємств".

Відповідно до пункту 20 статті 2 Бюджетного кодексу України Закон про державний бюджет України - це закон, який затверджує повноваження органам державної влади здійснювати виконання Державного бюджету України протягом бюджетного періоду. При цьому, відповідно до частини другої статті 7 Закону України „Про систему оподаткування", зміна податкових ставок і механізм справляння податків і зборів (обов'язкових платежів) не можуть запроваджуватися Законом України про Державний бюджет України на відповідний рік.

Таким чином, можливо зробити висновок, що зазначений платіж не має податкової природи, не є податком, збором або іншим обов'язковим платежем в розумінні чинного податкового законодавства України.

Отже, сплата частина прибутку (доходу) господарських організацій, що вилучається до бюджету, не охоплюється нормами Закону України „Про порядок погашення зобов'язані, платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", у зв'язку з чим Інспекції не було правових підстав для застосування до позивача штрафних санкцій, передбачених статтею 17 вказаного Закону, та винесення податкових повідомлень-рішень №0000912310/0 від 30.08.2007, №0000912310/0/1 від 02.11.2007, №0000912310/2 від 30.08.2007.

Крім того, згідно з підпунктом 7.8.2 пункту 7.8 статті 7 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" емітент корпоративних прав, який приймає рішення про виплату дивідендів своїм акціонерам (власникам), нараховує та вносить до бюджету авансовий внесок з податку на прибуток у розмірі ставки, встановленої пунктом 10.1 статті 10 цього Закону, нарахованої на суму дивідендів, призначених для виплати, без зменшення суми такої виплати на суму податку. Зазначений авансовий внесок вноситься до бюджету до/або одночасно із виплатою дивідендів. Тобто вказана норма передбачає одночасну сплату дивідендів всім акціонерам (власникам) та за рішенням емітента, я не окремо випадок нарахування частини прибутку на рахунки держави.

Відповідно до пункту 1.9 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» під дивідендами розуміється платіж, який здійснюється юридичною особою- емітентом корпоративних прав чи інвестиційних сертифікатів на користь власника таких корпоративних прав (інвестиційних сертифікатів) у зв'язку з розподілом частини прибутку такого емітента, розрахованого за правилами бухгалтерського обліку. До дивідендів прирівнюються також платіж, який здійснюється державним некорпоратизованим,, казенним чи комунальним підприємством на користь відповідно держави або органу місцевого самоврядування у зв'язку з розподілом частини прибутку такого підприємства.

При цьому корпоративні права пунктом 1.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначені як право власності на статутний фонд (капітал) юридичної особи або частку (пай), включаючи права на управління, отримання відповідної частки прибутку юридичної особи, а також активів у разі її ліквідації відповідно до чинного законодавства, незалежно від' того, чи створена така юридична особа у формі господарського товариства, підприємства, заснованого на власності однієї юридично" абс фізичної особи, або в інших організаційно-правових формах.

Оскільки держава, не є засновником (власником корпоративних прав) позивача, сплата частини прибутку (доходу) до Державного бюджету України не може вважатись сплатою дивідендів. Виходячи із змісту пункту 1.9 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», зазначений платіж не може бути прирівняним до дивідендів, оскільки позивач не відноситься до державних некорпоратизованих. казенних або комунальних підприємств.

Розрахунок виявленої відповідачем суми заниження частини прибутку (доходу) наведений на стор.16-17 Акту № 504/10/23-123/24691724/129 від 20 серпня 2007 року, складеного за результатами виїзної планової перевірки ДП «Севморрос» з питання дотримання вимог податкового, валютного законодавства за період з 01 квітня 2004 року по 30 червня 2007 року (надалі - «Акт перевірки»), з якого вбачається, що зобов'язання позивача зі сплати частину прибутку (доходу) за 2004-2005рр. складає 35637,00 грн., у тому числі:

- за 2004 рік - 21774,00 грн.;

- за 1 квартал 2005 року - 3728,00 грн.; за 2 квартал 2005 року - 2698,00 грн.; за 3 квартал 2005 року - 4895,00 грн.; за 4 квартал 2005 року - 2542,00 грн.

На виконання цих зобов'язань позивач нарахував та сплатив до бюджету частину прибутку (доходу) за 2004 рік в сумі 21851,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №78 від 21.02.2005р. Більш того, платіжним дорученням №77 від 21.02.2005р. позивач помилково (на підставі роз'яснень відповідача) одночасно зі сплатою цього платежу вніс до бюджету авансовий платіж з податку на прибуток в сумі 5500,00 грн.

За наслідком розгляду справи касаційний суд визнав, що відповідач помилково ототожнює частину прибутку (доходу) із дивідендами, що обумовлю безпідставність застосування до спірних правовідносин п.7.8.2 п.7.8. ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та, як наслідок, безпідставність нарахування авансового платежу з податку на прибуток на частину прибутку (доходу), сплаченого до Державного бюджету України на підставі ст.65 Закону «Про Державний бюджет України».

За таких умов, здійснений позивачем авансовий платіж з податку на прибуток в розмірі 5500,00 грн. має бути зарахований у сплату частини прибутку (доходу) за 2005 рік.

Таким чином, протягом перевіряємого періоду позивачем були перераховані до Державного бюджету України наступні платежі у сплату частини прибутку (доходу):

- платіжним дорученням №78 від 21,02.2005р.- 21851,00 грн.;

- платіжним дорученням №77 від 21.02.2005р. - 5500,00 грн.;

- платіжним дорученням №541 від 21.11.2005р. - 4900,00 грн.;

- платіжним дорученням №598 від 29.12.2005р. - 5800,00 грн.;

Всього - 38051,00 грн.

За таких умов, нараховані відповідачем за результатом перевірки платежі сплачені позивачем у повному обсязі, переплата складає - 2414,00 грн. (35637,00 грн. - 38051,00 грн. = - 2414,00 грн.)

Факт перерахування позивачем вищевказаних платежів також вбачається з Акту перевірки. Зокрема, на стор.17 Акту відповідач зазначив, що позивачем сплачувалась частина прибутку (доходу) платіжним дорученням №541 від 21.11.2005р. на суму 4900,00 грн., платіжним дорученням №598 від 29.12.2005р. на суму 5800,00 грн. Крім того, відповідач вказав на перерахування позивачем 5500,00 грн. «на суму держдивідендів». Незважаючи на це, у розрахунку частини прибутку (доходу), що підлягає сплаті позивачем, відповідач враховував лише один платіж в сумі 4900,00 грн. За таких умов відповідач неправильно встановив суму, яка була перерахована позивачем на сплату частини прибутку (доходу) у 2005 році, внаслідок чого дійшов хибного висновку про заниження частини прибутку (доходу) на 30700,00 грн., який спростовується матеріалами справи.

Що стосується штрафних платежів, нарахованих відповідачем на частину прибутку (доходу) в сумі 15350,00 грн., касаційний суд погодився із висновками місцевого та апеляційного судів, що частина прибутку (доходу), виплата якої передбачена ст.65 Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік», має характер самостійного платежу та не є податковим зобов'язанням, що виключає можливість застосування до позивача штрафних санкцій на підставі пункту 17.1.3 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами».

Щодо ототожнення частини прибутку (доходу), сплата якого здійснюється на підставі ст.65 Закону України «Про Державний бюджет України», із дивідендами, що сплачуються до бюджету державними некорпоратизованими, казенними та комунальними підприємствами суд зазначає, що це підтверджує безпідставність застосування п.п.7.8.2 п.7.8. ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» при перерахуванні позивачем частини прибутку (доходу) та, як наслідок, безпідставність нарахування авансового платежу з податку на прибуток на частину прибутку (доходу), сплаченого до Державного бюджету України на підставі ст.65 Закону «Про Державний бюджет України».

З Акту перевірки (стор.17) вбачається, що протягом перевіряємого періоду позивач перерахував засновнику дивіденди у загальній сумі 67000,00 грн., у тому числі:

- у 1-му кварталі 2005 року - 12000,00 грн.;

- у 2-му кварталі 2005 року - 27500,00 грн.;

- у 3-му кварталі 2005 року - 27500,00 грн.;

- у 4-му кварталі 2005 року дивіденди не нараховувались та не сплачувались.

На виконання п.7.8.2 п.7.8. ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» одночасно із виплатою дивідендів позивач перерахував до бюджету авансові платежі з податку на прибуток у загальній сумі 16800 грн., у тому числі:

- платіжним дорученням №129 від 24.03.2005р. - 3000,00 грн.;

- платіжним дорученням №238 від 31.05.2005р. - 2800,00 грн.;

- платіжним дорученням №268 від 16.06.2005р. - 4100,00 грн.;

- платіжним дорученням №403 від 30.08.2005р. - 6900,00 грн.

Факт здійснення вказаних платежів також відображений на стор.17 Акту перевірки.

За таких умов висновок Акту перевірки про заниження позивачем авансового внеску з податку на прибуток, який сплачується в порядку п.п.7.8.2 п.7.8. ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», спростовується матеріалами справи.

Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Як визначено положеннями частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Отже, з наведеного випливає, що позивач може обрати будь-який спосіб захисту свого порушеного права, який не заборонено законом, а суд повинен захистити таке право, якщо буде встановлено його порушення.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Системно аналізуючи докази по справі у їх сукупності, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено правомірності своїх дій та рішень, а заперечення відповідача на позов спростовуються фактичними обставинами, які були досліджені у судовому засіданні.

Керуючись ст. ст. 158-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м. Севастополя від 30.08.2007 №0000912310/0 і №0000922310/0, від 02.11.2007 №0000912310/0/1 і №0000922310/0/1 та №0000912310/2, №0000922310/2 від 30.08.2007 про визначення Дочірньому підприємству «Севморрос» Відкритого акціонерного товариства «Севастопольський морський завод» податкового зобов'язання з частини прибутку (доходу), що підлягає сплаті до загального фонду Державного бюджету України у розмірі 30700грн. і застосування штрафних санкцій у сумі 15350грн. та про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 2700грн. і застосування штрафних санкцій у сумі 5400грн.

Стягнути з Державного бюджету України (п/р 31113095700007 в ГУ УДКУ у м. Севастополі, одержувач Держбюджет, Ленінський район 22090200, МФО 824509. ЄДРПОУ 24035598) на користь Дочірнього підприємства «Севморрос» Відкритого акціонерного товариства «Севастопольський морський завод» (99001, м. Севастополь, вул. Героїв Севастополя, 13, ідентифікаційний код 24691724) судовий збір в розмірі 03,40 грн., сплачений платіжним дорученням №495 від 21.03.2008 (оригінал платіжного доручення знаходиться в матеріалах справи).

Повний текст постанови складений 01.07.2013 р.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України, та може бути оскаржена до Севастопольського апеляційного адміністративного суду у порядок і строки, передбачені ст. 186 КАС України.

Постанова не набрала законної сили.

Суддя М.М. Кравченко