Ухвала

від 11.12.2013 по справі 2а-2957/12/2770

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-2957/12/2770

11.12.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Санакоєвої М.А.,

суддів Омельченка В. А. ,

Цикуренка А.С.

секретар судового засідання Даніліна К.В.

за участю сторін:

представник позивача - Дочірньго підприємства "Севморрос" Відкритого акціонерного товариства- Крічун Марк Михайлович, довіреність № б/н від 15.05.13

представник позивача - Дочірньго підприємства "Севморрос" Відкритого акціонерного товариства- Кудінов Віталій Миколайович, довіреність № б/н від 21.12.12

представник відповідача - Державної податкової інспекції у Нахімовському районі Головного управління Міндоходів у м. Севастополі - Дерябкіна Вікторія Любомирівна, довіреність № 985/9/10.1-04 від 05.11.13

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м. Севастополя Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополь (суддя Кравченко М.М. ) від 25.06.13 у справі № 2а-2957/12/2770

за позовом Дочірнього підприємства "Севморрос" Відкритого акціонерного товариства "Севастопольський морський завод" (вул. Героїв Севастополя, 13,Севастополь,99001)

до Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м. Севастополя Державної податкової служби (вул. Героїв Севастополя, 74,Севастополь,99001)

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Севастополь від 25.06.13 позовні вимоги Дочірнього підприємства "Севморрос" Відкритого акціонерного товариства "Севастопольський морський завод" до Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м. Севастополя Державної податкової служби про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень - задоволені.

Визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м. Севастополя від 30.08.2007 №0000912310/0 і №0000922310/0, від 02.11.2007 №0000912310/0/1 і №0000922310/0/1 та №0000912310/2, №0000922310/2 від 30.08.2007 про визначення Дочірньому підприємству "Севморрос" Відкритого акціонерного товариства "Севастопольський морський завод" податкового зобов'язання з частини прибутку (доходу), що підлягає сплаті до загального фонду Державного бюджету України у розмірі 30700грн. і застосування штрафних санкцій у сумі 15350грн. та про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 2700грн. і застосування штрафних санкцій у сумі 5400грн.

Стягнуто з Державного бюджету України (п/р 31113095700007 в ГУ УДКУ у м. Севастополі, одержувач Держбюджет, Ленінський район 22090200, МФО 824509. ЄДРПОУ 24035598) на користь Дочірнього підприємства "Севморрос" Відкритого акціонерного товариства "Севастопольський морський завод" (99001, м. Севастополь, вул. Героїв Севастополя, 13, ідентифікаційний код 24691724) судовий збір в розмірі 03,40 грн., сплачений платіжним дорученням №495 від 21.03.2008 (оригінал платіжного доручення знаходиться в матеріалах справи).

Не погодившись з зазначеною постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополь від 25.06.13 та прийняти нове рішення.

Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Під час апеляційного розгляду справи була здійснена заміна відповідача - Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м. Севастополя Державної податкової служби на належного відповідача - Державну податкову інспекцію у Нахімовському районі Головного управління Міндоходів у м. Севастополі.

В судовому засіданні 11.12.13 представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги з підстав, зазначених в ній.

Представники позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечували.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, підтверджується матеріалами справи, що у період з 02.08.2007 по 15.08.2007 Державною податковою інспекцією у Нахімовському районі міста Севастополя (надалі Інспекція) проведена планова документальна перевірка фінансово-господарської діяльності Дочірнього підприємства "Севморрос" Відкритого акціонерного товариства "Севастопольський морський завод" (надалі ДП "Севморрос") з питань дотримання вимог податкового, валютного законодавства за період з 01.04.2004. по 30.06.2007.

За результатами перевірки складений акт перевірки №504/10/23-123/24691724/129 від 20.08.2007, яким виявлено, що ДП "Севморрос" в порушення статті 65 Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" занизило частину прибутку (доходу, що підлягає сплаті до загального фонду Державного бюджету України за 2005 рік на 30700грн. (у тому числі за І квартал 2005 року - на 25500грн., за II квартал 2005 року - на 2700грн. та за IV квартал 2005 року - на 2500грн). При цьому, в порушення підпункту 7.8.2 пункту 7.8 статті 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", ДП "Севморрос" не сплатило авансовий внесок податку на прибуток у розмірі 2.7тис.грн. (25% від суми дивідендів (частини прибутку) у розмірі 10700грн. сплаченої у IV кварталі 2005 року).

За результатом перевірки Інспекцією прийняті податкові повідомлення-рішення від 30.08.2007 №0000912310/0 про визначення податкового зобов'язання з частини прибутку, що підлягає сплаті до загального фонду Державного бюджету України у розмірі 30700грн. і застосування штрафних санкцій у сумі 15350грн. та №0000922310/0 про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 2700грн. і застосування штрафних санкцій у сумі 5400грн.

За результатами розгляду первинної та повторної скарг позивача прийняті податкові повідомлення-рішення від 02.11.2007 №0000912310/0/1 і №0000922310/0/1 та №0000912310/2, №0000922310/2 від 30.08.2007 на ту же суму.

Перевіряючи обґрунтованість зазначених висновків акту перевірки та перевіряючи правомірність прийняття податкових повідомлень - рішень судовою колегією встановлено наступне.

Статтею 65 Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" (і змінами та доповненнями, що діяла на дату виникнення спірних правовідносин) встановлено, що господарські організації: державні, казенні підприємства та їх об'єднання і дочірні підприємства, а також акціонерні, холдингові компанії та інші суб'єкти господарювання, у статутному фонді яких державі належать частки (акції, паї), та їх дочірні підприємства сплачують до загального фонду Державного бюджету України частину прибутку (доходу).

Частина прибутку (доходу) сплачується до Державного бюджету України за результатами фінансово-господарської діяльності 2004 року (крім результатів фінансово - господарської діяльності у 2004 році, з яких сплачено частину прибутку (доходу) відповідно до статті 72 Закону України "Про Державний бюджет України на 2004 рік" та наростаючим підсумком щоквартальної фінансово-господарської діяльності у 2005 році.

Для акціонерних, холдингових компаній та інших суб'єктів господарювання, у статутному фонді яких державі належать частки (акції, паї), та їх дочірніх підприємств означені відрахування провадяться з частини прибутку (доходу) відповідно до розміру державної частки (акцій, паїв) у їх статутних фондах. Норматив і порядок відрахування частини прибутку (доходу), визначеної цією статтею, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Як встановлено нормами статей 1, 2 Закону України „Про систему оподаткування", під податком і збором (обов'язковим платежем) до бюджетів та до державних цільових фондів слід розуміти обов'язковий внесок до бюджету відповідного рівня або державного цільового фонду, здійснюваний платниками у порядку і на умовах, що визначаються законами України про оподаткування. Ставки, механізм справляння податків і зборів (обов'язкових платежів) не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів про оподаткування. Податки і збори (обов'язкові платежі), справляння яких не передбачено цим Законом, сплаті не підлягають.

Частиною дев'ятою статті 1 Закону України "Про систему оподаткування" встановлено, що будь-які податки і збори (обов'язкові платежі), які запроваджуються законами України, мають бути включені до цього Закону. Всі інші закони України про оподаткування мають відповідати принципам, закладеним у цьому Законі.

Відповідно до статей 14, 15 Закону України "Про систему оподаткування" до загальнодержавних податків і зборів віднесено податок на прибуток підприємств, у тому числі дивіденди, що сплачуються до бюджету державними некорпоратизованими, казенними або комунальними підприємствами.

Зазначений перелік податків і зборів (обов'язкових платежів) є вичерпним.

Статтею 1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" передбачено, що платіж, який здійснюється державним некорпоратизованим, казенним чи комунальним підприємством на користь відповідно держави або органу місцевого самоврядування у зв'язку з розподілом частини прибутку такого підприємства прирівнюється до дивідендів.

Згідно до пункту 1.2 Статуту ДП "Севморрос", засновником позивача є Відкрите акціонерне товариство „Севастопольський морський завод". Отже, позивач не відноситься до переліку підприємств, зазначених в статті 14 Закону України "Про систему оподаткування" та статті 1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств".

Відповідно до пункту 20 статті 2 Бюджетного кодексу України, Закон про державний бюджет України - це закон, який затверджує повноваження органам державної влади здійснювати виконання Державного бюджету України протягом бюджетного періоду. При цьому, відповідно до частини другої статті 7 Закону України „Про систему оподаткування", зміна податкових ставок і механізм справляння податків і зборів (обов'язкових платежів) не можуть запроваджуватися Законом України про Державний бюджет України на відповідний рік.

На підставі викладеного, судова колегія приходить до висновку, що зазначений платіж не має податкової природи, не є податком, збором або іншим обов'язковим платежем в розумінні чинного податкового законодавства України.

Таким чином, сплата частини прибутку (доходу) господарських організацій, що вилучається до бюджету, не охоплюється нормами Закону України „Про порядок погашення зобов'язань, платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", у зв'язку з чим у Інспекції не було правових підстав для застосування до позивача штрафних санкцій, передбачених статтею 17 вказаного Закону, та винесення податкових повідомлень-рішень №0000912310/0 від 30.08.2007, №0000912310/0/1 від 02.11.2007, №0000912310/2 від 30.08.2007.

Відповідно до підпункту 7.8.2 пункту 7.8 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», емітент корпоративних прав, який приймає рішення про виплату дивідендів своїм акціонерам (власникам), нараховує та вносить до бюджету авансовий внесок з податку на прибуток у розмірі ставки, встановленої пунктом 10.1 статті 10 цього Закону, нарахованої на суму дивідендів, призначених для виплати, без зменшення суми такої виплати на суму такого податку. Зазначений авансовий внесок вноситься до бюджету до/або одночасно із виплатою дивідендів.

Як встановлено пунктом 1.9 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", під дивідендами розуміється платіж, який здійснюється юридичною особою- емітентом корпоративних прав чи інвестиційних сертифікатів на користь власника таких корпоративних прав (інвестиційних сертифікатів) у зв'язку з розподілом частини прибутку такого емітента, розрахованого за правилами бухгалтерського обліку. До дивідендів прирівнюються також платіж, який здійснюється державним некорпоратизованим, казенним чи комунальним підприємством на користь відповідно держави або органу місцевого самоврядування у зв'язку з розподілом частини прибутку такого підприємства.

При цьому, корпоративні права, пунктом 1.8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", визначені як право власності на статутний капітал юридичної особи або його частку (пай), включаючи права на управління, отримання відповідної частки прибутку такої юридичної особи, а також активів у разі її ліквідації відповідно до чинного законодавства, незалежно від того, чи створена така юридична особа у формі господарського товариства, підприємства, заснованого на власності однієї юридичної або фізичної особи, або в інших організаційно-правових формах.

Оскільки держава не є засновником (власником корпоративних прав) позивача, сплата частини прибутку (доходу) до Державного бюджету України не може вважатись сплатою дивідендів. Виходячи зі змісту пункту 1.9 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", зазначений платіж не може бути прирівняним до дивідендів, оскільки позивач не відноситься до державних некорпоратизованих, казенних або комунальних підприємств.

Розрахунок виявленої відповідачем суми заниження частини прибутку (доходу) наведений на стор.16-17 Акту № 504/10/23-123/24691724/129 від 20 серпня 2007 року, складеного за результатами виїзної планової перевірки ДП "Севморрос" з питання дотримання вимог податкового, валютного законодавства за період з 01 квітня 2004 року по 30 червня 2007 року (надалі - "Акт перевірки"), з якого вбачається, що зобов'язання позивача зі сплати частину прибутку (доходу) за 2004-2005рр. складає 35637,00 грн., у тому числі: за 2004 рік - 21774,00 грн.; за 1 квартал 2005 року - 3728,00 грн.; за 2 квартал 2005 року - 2698,00 грн.; за 3 квартал 2005 року - 4895,00 грн.; за 4 квартал 2005 року - 2542,00 грн.

Матеріалами справи підтверджується, що на виконання цих зобов'язань позивач нарахував та сплатив до бюджету частину прибутку (доходу) за 2004 рік в сумі 21851,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №78 від 21.02.2005р. Більш того, платіжним дорученням №77 від 21.02.2005р. позивач помилково (на підставі роз'яснень відповідача) одночасно зі сплатою цього платежу вніс до бюджету авансовий платіж з податку на прибуток в сумі 5500,00 грн.

За наслідком розгляду справи в касаційної інстанції, суд визнав, що відповідач помилково ототожнює частину прибутку (доходу) із дивідендами, що обумовлю безпідставність застосування до спірних правовідносин п.7.8.2 п.7.8. ст.7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та, як наслідок, безпідставність нарахування авансового платежу з податку на прибуток на частину прибутку (доходу), сплаченого до Державного бюджету України на підставі ст.65 Закону "Про Державний бюджет України".

На підставі викладеного, здійснений позивачем авансовий платіж з податку на прибуток в розмірі 5500,00 грн. має бути зарахований у сплату частини прибутку (доходу) за 2005 рік.

Таким чином, протягом перевіреного періоду позивачем були перераховані до Державного бюджету України наступні платежі у сплату частини прибутку (доходу):

- платіжним дорученням №78 від 21,02.2005р.- 21851,00 грн.;

- платіжним дорученням №77 від 21.02.2005р. - 5500,00 грн.;

- платіжним дорученням №541 від 21.11.2005р. - 4900,00 грн.;

- платіжним дорученням №598 від 29.12.2005р. - 5800,00 грн.;

Всього - 38051,00 грн.

Таким чином, нараховані відповідачем за результатом перевірки платежі сплачені позивачем у повному обсязі, переплата складає - 2414,00 грн. (35637,00 грн. - 38051,00 грн. = - 2414,00 грн.)

Факт перерахування позивачем вищевказаних платежів також вбачається з Акту перевірки. Зокрема, на стор.17 Акту відповідач зазначив, що позивачем сплачувалась частина прибутку (доходу) платіжним дорученням №541 від 21.11.2005р. на суму 4900,00 грн., платіжним дорученням №598 від 29.12.2005р. на суму 5800,00 грн. Крім того, відповідач вказав на перерахування позивачем 5500,00 грн. "на суму держдивідендів". Незважаючи на це, у розрахунку частини прибутку (доходу), що підлягає сплаті позивачем, відповідач враховував лише один платіж в сумі 4900,00 грн.

З урахуванням викладеного, судова колегія погоджується з вірним висновком суду першої інстанції, що відповідач неправильно встановив суму, яка була перерахована позивачем на сплату частини прибутку (доходу) у 2005 році, внаслідок чого дійшов хибного висновку про заниження частини прибутку (доходу) на 30700,00 грн.

Що стосується штрафних платежів, нарахованих відповідачем на частину прибутку (доходу) в сумі 15350,00 грн., касаційний суд погодився із висновками місцевого та апеляційного судів, що частина прибутку (доходу), виплата якої передбачена ст.65 Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік", має характер самостійного платежу та не є податковим зобов'язанням, що виключає можливість застосування до позивача штрафних санкцій на підставі пункту 17.1.3 ст.17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами".

Щодо ототожнення частини прибутку (доходу), сплата якого здійснюється на підставі ст.65 Закону України "Про Державний бюджет України", із дивідендами, що сплачуються до бюджету державними некорпоратизованими, казенними та комунальними підприємствами судова колегія зазначає, що це підтверджує безпідставність застосування п.п.7.8.2 п.7.8. ст.7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" при перерахуванні позивачем частини прибутку (доходу) та, як наслідок, безпідставність нарахування авансового платежу з податку на прибуток на частину прибутку (доходу), сплаченого до Державного бюджету України на підставі ст.65 Закону "Про Державний бюджет України".

З Акту перевірки (стор.17) вбачається, що протягом перевіреного періоду позивач перерахував засновнику дивіденди у загальній сумі 67000,00 грн., у тому числі: у 1-му кварталі 2005 року - 12000,00 грн.; у 2-му кварталі 2005 року - 27500,00 грн.; у 3-му кварталі 2005 року - 27500,00 грн.; у 4-му кварталі 2005 року дивіденди не нараховувались та не сплачувались.

На виконання п.7.8.2 п.7.8. ст.7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" одночасно із виплатою дивідендів позивач перерахував до бюджету авансові платежі з податку на прибуток у загальній сумі 16800 грн., у тому числі:

- платіжним дорученням №129 від 24.03.2005р. - 3000,00 грн.;

- платіжним дорученням №238 від 31.05.2005р. - 2800,00 грн.;

- платіжним дорученням №268 від 16.06.2005р. - 4100,00 грн.;

- платіжним дорученням №403 від 30.08.2005р. - 6900,00 грн.

Факт здійснення вказаних платежів також відображений на стор.17 Акту перевірки.

Аналіз наведених норм та обставин, дає судовій колегії право на висновок, що висновок Акту перевірки про заниження позивачем авансового внеску з податку на прибуток, який сплачується в порядку п.п.7.8.2 п.7.8. ст.7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", є безпідставним та необгрунтованим.

Відповідно до ст. 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В порядку, передбаченому ст. 71 КАС України, відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, що спростовують правомірність вимог позивача.

З урахуванням викладеного, судова колегія дійшла висновку про недоведеність відповідачем достатніх доказів необґрунтованості позовних вимог, у зв'язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, оскільки не суперечать вимогам діючого законодавства та підтверджені матеріалами справи.

Зважаючи на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що правова оцінка, яку дав суд першої інстанції обставинам справи, не суперечить чинному законодавству.

Судове рішення не може бути скасовано чи змінено з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.

Згідно статті 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198,205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м. Севастополя Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополь від 25.06.13 у справі № 2а-2957/12/2770 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 16 грудня 2013 р.

Головуючий суддя підпис М.А.Санакоєва

Судді підпис В.А.Омельченко

підпис А.С. Цикуренко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя М.А.Санакоєва