Рішення

від 18.12.2006 по справі 35/453

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ГОСПОДАРСЬКИЙ

СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ

ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ

УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

14.12.06р.

Справа № 35/453

За позовом  Приватного підприємця ОСОБА_1, м.

Дніпропетровськ

до  Приватного підприємця ОСОБА_2, м.

Дніпропетровськ

про

визнання недійсним договору  та стягнення

726 грн

Суддя  Широбокова Л.П.

Представники:

Від Позивача - ОСОБА_3, представник, дов.НОМЕР_1.                          ОСОБА_1, приватний

підприємець, свідоцтво від 11.10.04 р.

Від Відповідача - ОСОБА_2,

приватний підприємець, свідоцтво від 13.07.99 р.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач просить визнати усну угоду

про оплату вступного внеску в сумі 373 грн недійсною відповідно до ст. 230

п.1.2. Цивільного кодексу України та зобов'язати відповідача виплатити збитки в

подвійному розмірі в сумі 746,00 грн, визнати п.2.2.3. і 4.1. договору

недійсними відповідно до ст. 230 п.1.2. Цивільного кодексу України та

зобов'язати відповідача сплатити збитки в подвійному розмірі 726 грн,  на підставі ст. 90 ГПК України повідомити про

дії відповідача  по виготовленню та збуту

фальшивих дозволів органи внутрішніх справ чи прокуратуру, посилаючись на

договір НОМЕР_2

13 12.2006р. від позивача надійшло

доповнення до позовної заяви, в якому він просить стягнути з відповідача як

відшкодування моральної шкоди 1000 грн, посилаючись на те, що коли йому стало

відомо про неповернення йому вступного внеску в сумі 373 грн, він зрозумів, що

його ввели в оману при укладенні договору, в зв'язку з чим він пережив стрес,

що перешкоджає йому здійснювати професійну діяльність як водія автомобіля.

Представник Позивача позовні вимоги

підтримав та просить їх задовольнити.

             Відповідач письмовий відзив на

позов не надав, в судовому засіданні проти позову заперечив, посилаючись на

його необґрунтованість та виконання ним умов договору належним чином.

              Дослідивши матеріали справи,

заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши докази в їх сукупності,

господарський суд, -

ВСТАНОВИВ :

Відповідно до ст. 6 та ст. 627  Цивільного кодексу України  сторони є вільними в укладенні договору,

виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього

Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог

розумності та справедливості.

Стаття 205, 206 Цивільного кодексу

України  встановлює форми правочинів,

одним із яких являється договір, та згідно яких усно можуть бути вчинені

правочини, які повністю виконуються сторонами в момент їх вчинення.  Відповідно до ст. 208 цього Кодексу письмова

форма правочину вимагається при вчиненні правочинів між юридичними особами, а

також фізичними особами між собою, що перевищує у двадцять і більше разів

розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, тобто 340 грн.

Позивач та відповідач зареєстровані

як фізичні особи-підпримці, являються суб'єктами господарювання, та

користуються всіма правами та обов'язками, що визначені законодавством для

юридичних осіб. Отже, правочини, що вчиняються 

між ними, повинні укладатися з додержанням письмової форми.

Недодержання сторонами письмової

форми правочину відповідно до ч. 1 ст. 218 Цивільного кодексу України, немає

наслідком його недійсність, крім випадків встановлених законом.

Вчинення усного правочину може

підтверджуватися лише письмовими доказами, та твердження про його вчинення не

може ґрунтуватися на свідченнях свідків.

Позивач стверджує, що між ним та

відповідачем було укладено усну угоду про сплату вступного внеску в розмірі 373

грн. Разом з тим, укладення такого угоди не підтверджується жодними письмовими

доказами. Меморіальний ордер №НОМЕР_3 підтверджує сплату 373 грн за

інформаційні послуги, а не вступного внеску, як стверджує позивач.

Таким чином, позивачем не доведено

належними доказами про укладення усної угоди, та не укладена угода не може визнаватися

судом недійсною, і в цій частині вимоги позивача задоволенню не підлягають.

31.03.2005р. сторонами було

укладено договір №НОМЕР_2 на інформаційне обслуговування, згідно якого

виконавець (відповідач) зобов'язався надати послуги радіо  та телефонного зв'язку при справній роботі

радіостанції та наявності у замовника (позивача) відповідного дозволу на

використання рації, виданого Укрчастотнаглядом м. Дніпропетровська, а замовник

зобов'язався сплачувати за надані послуги та сплачувати абонентну плату, розмір

якої встановлений в п.4.1. та 4.2. договору та складає -абонентна плата 59 грн,

за послуги -2 грн та 2,40 грн за автомобіль.

Позивач просить визнати недійсними

п. 2.2.3. та 4.1. цього договору в частині обов'язку сплачувати абонентну плату

та встановлення її розміру.

Відповідно до ст. 215 Цивільного

кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент

вчинення  правочину, вимог, встановлених

частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 Цивільного кодексу України.

Підстав для визнання правочину

недійсним, наведених в ст. 203 Кодексу, позивачем не наведено. Посилання

позивача на ст. 230 Цивільного кодексу України суд вважає неправомірним,

оскільки згідно приписів цієї статті правочин може бути визнаний судом

недійсним, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману

щодо обставин, які мають істотне значення. Істотне значення мають помилки щодо

природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей та якості

речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим

призначенням.

В п.1.1 спірного договору, який

позивач підписав добровільно, як учасник господарських відносин, вказано, що

послуги радіо  та телефонного зв'язку

надаються при справній роботі радіостанції та наявності у замовника (позивача)

відповідного дозволу на використання рації, виданого Укрчастотнаглядом м.

Дніпропетровська, в договорі відсутні посилання про надання відповідачем

будь-яких дозволів на перевезення пасажирів, оскільки предметом договору не

являються такі перевезення, та позивач, як учасник ринку пасажирських

перевезень, повинен знати правила здійснення цього виду господарської

діяльності. Дозволи на перевезення пасажирів на ім'я позивача відповідачем не

надавалися. 

Таким чином, твердження позивача щодо   введення його в оману при укладенні договору

щодо обставин, які мають істотне значення, не знайшли свого підтвердження під

час судового розгляду справи. Відсутні і інші підстави для визнання  п. 2.2.3. та 4.1. договору НОМЕР_2недійсними.

Позивач добровільно сплачував

відповідачу абонентну плату, користувався інформаційними послугами в період дії

договору, та відсутні підстави для стягнення 726 грн збитків.

Згідно меморіального ордера

№НОМЕР_3 позивач сплатив  373 грн за

інформаційні послуги. Договір НОМЕР_2не передбачена оплата такої суми за

інформаційні послуги, відповідачем не надано доказів надання послуг на цю суму,

а, отже, відповідач безпідставно отримав вказані грошові кошти, та в цій

частині вимоги позивача обґрунтовані та з відповідача підлягає стягненню 373

грн.

             Таким чином, вимоги позивача

обґрунтовані та підлягають задоволенню в сумі 373 грн. В решті позову слід

відмовити.

Відповідно до ст. 49 ГПК України

судові витрати по справі відносяться на сторони пропорційно задоволеним вимогам.

Доповнення до позовної заяви щодо

стягнення відшкодування моральної шкоди 1000 грн судом залишаються без

розгляду, оскільки всупереч вимогам ст. 22, 54-56 Господарського процесуального

кодексу України, не надано доказів сплати державного мита відповідно до ст. 3

Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито»та копія вказаного

доповнення не направлена відповідачу.

Виготовлення та збут фальшивих

документів не було предметом господарського спору, розслідування  фактів щодо цього відноситься до компетенції

правоохоронних органів, куди позивач може звернутися самостійно.

Керуючись ст. 44, 49, 82-85, 116,

117 Господарського процесуального кодексу України,   господарський суд,  -

ВИРІШИВ :

            Позов задовольнити частково.

            Стягнути з Суб'єкта підприємницької

діяльності -фізичної особи ОСОБА_2 - АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_4

(ІНФОРМАЦІЯ_1) на користь Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи

ОСОБА_1 -АДРЕСА_2, ідентифікаційний код НОМЕР_5 (р/р відсутні) безпідставно

отримані грошові кошти - 373,00 грн (триста сімдесят три грн 00 коп),

витрати по сплаті  державного мита -25,81

грн (двадцять п'ять грн 81 коп) 

та витрати  на

інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі  29,85 грн (двадцять дев'ять  грн 85 коп).

              В решті позову відмовити.

               Наказ видати після набрання

рішенням законної сили.     

               Рішення набирає законної

сили  після закінчення десятиденного

строку з дати його прийняття.

Суддя

 Л.П. Широбокова

Рішення підписано