Рішення

від 27.06.2013 по справі 910/9984/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/9984/13 27.06.13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція»

До Товариства з обмеженою відповідальністю «Аніс»

про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію у розмірі 24864,11 грн.

Суддя Полякова К.В.

Представники сторін:

від позивача: Івченко-Шавула Т.А. (дов. №28 від 09.08.2012), Петришина А.М. (дов. № 3 від 21.01.2013)

від відповідача: не зявився,

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція» звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аніс» про стягнення 23198,60 грн. суми основного боргу за спожиту теплову енергію, 24,98 грн. інфляційної складової боргу, 3% річних у розмірі 266,03 та пеню у розмірі 1374,50 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов'язань, взятих на себе відповідно до умов Договору на постачання теплової енергії у вигляді гарячої води № 420326 від 02.07.2012, у Товариства з обмеженою відповідальністю «Аніс» за період з 01.12.2012 по 01.05.2013 виникла сума заборгованості.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.05.2013 порушено провадження за вищезазначеним позовом та призначено справу до розгляду на 27.06.2013 року.

Через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва 27.06.2013 позивачем подано письмове уточнення до позовної заяви, у якому Товариство з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція» зменшило розмір позовних вимог, а саме зменшило суму основного боргу, заявлену до стягнення до 14158,60 грн., у зв'язку із проведенням відповідачем часткової сплати боргу.

Під час судового засідання 27.06.2013 судом роз'яснено про прийняття заяви позивача про зменшення розміру позовних вимог. Представники позивача надали у судовому засіданні копію складеного акту звіряння, складеного на стан 01.05.2013 та надісланого на адресу відповідача.

Відповідач не направив свого представника для участі у судовому засідання, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином.

Статтею 22 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Нормами ст. 77 ГПК України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст. 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихсь обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно із п. 3.9.2 постанови N 18 від 26.12.2011 Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

За таких обставин, незважаючи на те, що відповідач не з'явився на виклик суду, за висновками суду, наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, а неявка вказаних учасників судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників позивача, дослідивши оригінали документів, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

02.07.2012 між позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція» (енергопостачальна організація) та відповідачем - Товаритсвом з обмеженою відповідальністю «Аніс» (покупць) укладено Договір на постачання теплової енергії у вигляді гарячої води №420326, відповідно до якого енергопостачальна організація зобов'язується виробляти, систематично поставляти та передавати у власність покупцю теплову енергію у вигляді гарячої води (товар) у період з 01.07.2012 по 30.06.2013 у кількості 123,373 Гкал, з максимальним тепловим навантаженням 0,065 Гкал/год, в т.ч. на потреби: опалення 0,065 Гкал, а покупець зобов'язується прийняти товар та своєчасно здійснити оплату за нього на умовах договору (п.1.2. Договору)

Умовами договору, сторони погодили, що поставка товару (постачання теплової енергії) здійснюється «Енергопостачальною організацією» на межу балансової належності, визначену у додатку №1 до договору (п.2.1. Договору); подача теплової енергії покупцю та заповнення системи тепло-споживання покупця теплоносієм здійснюється виключно на підставі нарядів встановленої форми, що виписуються енергопостачальною організацією (п.2.2.); розрахунки з покупцем за теплову енергію проводяться згідно з тарифами, по групах споживачів, що затвердженні розпорядженнями (рішеннями) Київської міської державної адміністрації (а також органами місцевого самоврядування, актами інших органів), що затверджують (погоджують, встановлюють) тарифи на теплову енергію для енергопостачальної організації за кожну відпущену Гігакалорію (грн./1 Гкал).

Тарифи можуть змінюватись у зв'язку зі змінами розмірів складових калькуляцій собівартості теплової енергії (ціни на паливо, тощо), а також в інших випадках передбачених діючим законодавством та нормативними актами. У разі зміни тарифів на теплову енергію сторони здійснюють розрахунки за новими тарифами, з дня їх введення в дію згідно умов договору. Діючі на час укладення договору тарифи на теплову енергію обумовлені додатком №4 до договору (п.6.1. Договору); всі розрахунки по договору виконуються на підставі рахунків, які покупець отримує від енергопостачальної організації, виключно у грошовій формі за винятком випадків, передбачених чинним законодавством України (п.6.4. Договору); покупець самостійно сплачує за прийняту теплову енергію згідно з отриманим рахунком-фактурою не пізніше 25 числа поточного місяця, в тому числі теплову енергію, яка використана субабонентами покупця (п.6.6. Договору); при здійсненні розрахунків за спожиту теплову енергію покупець обов'язково повинен зазначити у платіжному дорученні номер договору на постачання теплової енергії а також місяць та рік, в якому була поставлена теплова енергію, що оплачується покупцем (п.6.7.1. Договору); у разі несплати покупцем за прийняту теплову енергію у встановлені строки енергопостачальна компанія нараховує пеню за кожний прострочений день у розмірі подвійної облікової ставки НБУ (п.9.2. Договору).

Як зазначив позивач, у зв'язку із наведеним, на виконання вимог договору на постачання теплової енергії у вигляді гарячої води №420326 від 02.07.2012, позивач разом із актами приймання-передавання товарної продукції, які наявні у матеріалах справи (а. с. 50-56), передав відповідачу рахунки для оплати наданих послуг в період з січня 2013 по травень 2013 року (а. с. 58-62).

Згідно останнього акту звіряння від 30.04.2013 між ТОВ «Євро-Реконструкція» та ТОВ «Аніс» за договором №420326 від 02.07.2012, який наданий позивачем, заборгованість відповідача перед позивачем станом на 01.05.2013 становить 25788,60 грн.

Відповідно розрахунку заборгованості між Товариством з обмеженою відповідальністю «Аніс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція» за договором на постачання теплової енергії у вигляді гарячої води №420326 від 02.07.2012, який наданий до суду відповідачем, заборгованість відповідача перед позивачем станом на 01.05.2013 становить 23198,60 грн.

Згідно з бухгалтерськими виписками по банківським операціям, наданих позивачем до суду (а. с. 23-32, 102-103), відповідачем в період з 22.10.2012 по 11.06.2013, згідно договору на постачання теплової енергії у вигляді гарячої води №420326 від 02.07.2012, перераховано на розрахунковий рахунок позивача грошові кошти загальною сумою 53717.38 грн.

Позивач у позовній заяві наголошує на тому, що ним виконані свої зобов'язання за договором на постачання теплової енергії у вигляді гарячої води №420326 від 02.07.2012, тобто надано, а відповідачем отримано теплову енергію за період з жовтня 2012 по травень 2013, вартість якої складає 67875,98 грн., проте відповідач здійснив оплату за отриману теплову енергію лише частково у розмірі 53717,38 грн., у зв'язку з чим позивач звернувся до суду про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 14158,60 грн., з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог в частині суми основного боргу.

Суд, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, дійшов висновку про те, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Нормами частини 1 статті 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов"язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Пунктом 1 частини 2 зазначеної статті визначені підстави виникнення цивільних прав та обов"язків, якими зокрема є договори та інші правочини. Отже внаслідок укладання договору № 8624026 від 01.06.2007 між сторонами виникли цивільні права та обов'язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України (далі ГК України) як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Стаття 175 ч.1 Господарського кодексу України встановлює, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до п.1 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Також цією статтею передбачено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до п.1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник)зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно,сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з п.1 статті 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За приписами ч.1 та ч.4 статті 631 Цивільного кодексу України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Згідно статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Частина 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позивачем, на виконання умов договору на постачання теплової енергії у вигляді гарячої води №420326 від 02.07.2012, як енергопостачальною організацією, у період з жовтня 2012 по травень 2013, надано, а відповідачем, як покупцем, отримано теплову енергію, без жодних зауважень та заперечень, вартість якої складає 67875,98 грн., що підтверджується особистими картками Товариства з обмеженою відповідальністю «Аніс» та актами приймання-передавання товарної продукції.

Проте, відповідач, як покупець, свій обов'язок, встановлений п.1.2. договору на постачання теплової енергії у вигляді гарячої води №420326 від 02.07.2012, щодо оплати переданої теплової енергії позивачем у період з жовтня 2012 по травень 2013 виконав лише частково у розмірі 53717,38 грн., що підтверджується наданими позивачем бухгалтерськими виписками по банківським операціям та платіжними дорученнями.

Відповідач заявлених до нього вимог не спростував, доказів належного виконання ним зобов'язань щодо оплати отриманих послуг за договором на постачання теплової енергії у вигляді гарячої води №420326 від 02.07.2012 - не надав. Проти факту існування заборгованості у розмірі 14158,60 грн. - не заперечував.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що відповідачем порушено умови договору на постачання теплової енергії у вигляді гарячої води №420326 від 02.07.2012, а також положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України.

За таких обставин, враховуючи те, що матеріали у справі свідчать про наявність у відповідача заборгованості за договором на постачання теплової енергії у вигляді гарячої води №420326 від 02.07.2012 у розмірі 14158,60 грн., суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача у частині стягнення з відповідача суми основного боргу є законними, обґрунтованими, доведеними належними та допустимими доказами та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі у розмірі 14158,60 грн.

Крім того, у зв'язку з простроченням відповідачем виконання грошового зобов'язання щодо оплати за отримані послуги у період з жовтня 2012 по травень 2013, за договором на постачання теплової енергії у вигляді гарячої води №420326 від 02.07.2012, позивач у відповідності до умов п.9.2. вищевказаного договору просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 1374,50 грн. та у відповідності до ст. 625 Цивільного кодексу України просить стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 266,03 грн., а також інфляційні збитки у розмірі 24,98 грн.

Відповідно до ч.1. статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно п.1. статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з ч.6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до інформаційного листа № 01-06/928/2012 від 17.07.2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права» сказано, що нарахування неустойки за прострочення виконання зобов'язання за шість місяців, що передують моменту звернення з позовом, можливе лише в тому випадку якщо період нарахування неустойки не перевищує одного року від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ч.4 статті 631 Цивільного кодексу України, закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Судом було перевірено розрахунок пені з урахуванням приписів ст. 232 Господарського кодексу України, з яким суд погоджується щодо сум, строків, ставок і методики нарахувань за період з січня 2013 по травень 2013 у розмірі 1374,50 грн.

Крім того, судом перевірено наданий позивачем розрахунок 3% річних у розмірі 266,03 грн. а також інфляційних збитків у сумі 24,98 грн., з яким суд погоджується щодо сум, строків, ставок і методики нарахувань за період з січня 2013 по травень 2013 року.

Враховуючи вищенаведене та те, що відповідачем прострочено виконання грошового зобов'язання по оплаті отриманої теплової енергії за договором на постачання теплової енергії у вигляді гарячої води №420326 від 02.07.2012, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача пені, 3% річних та інфляційних збитків у відповідності до п.9.2. договору на постачання теплової енергії у вигляді гарячої води №420326 від 02.07.2012, а також статей 549 та 625 Цивільного кодексу України та статті 230 Господарського кодексу України - є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, а саме: пеня - 1374,50 грн., 3% річних - 266,03 грн. та інфляційні втрати - 24,98 грн.

Таким чином, вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі, а саме: основний борг - у розмірі 14158,60 грн., пеня - у розмірі 1374,50 грн., 3% річних - 266,03 грн., інфляційні втрати - 24,98 грн.

Судовий збір згідно статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача.

Також, суд зазначає, що кошти у розмірі 625,74 грн. підлягають поверненню позивачу з Державного бюджету України у зв'язку зі зменшенням розміру позовних вимог, на підставі ч.2 статті 7 закону України «Про судовий збір».

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 22, 33, 34, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аніс» про стягнення 14158,60 грн. суми основного боргу за спожиту теплову енергію, 24,98 грн. інфляційної складової боргу, 3% річних у розмірі 266,03 та пеню у розмірі 1374,50 грн. - задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Аніс» (02139, місто Київ, вулиця Микитенка, 9-В; код ЄДРПОУ 22912762) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція» (01011, місто Київ, Печерський район, вулиця Панаса Мирного, будинок 28, офіс 20; код ЄДРПОУ 37739041) суму основного боргу у розмірі 14158 (чотирнадцять тисяч сто п'ятдесят вісім) гривень 60 копійок, пеню у розмірі 1374 (одну тисячу триста сімдесят чотири) гривні 50 копійок, 3% річних - 266 (двісті шістдесят шість) гривень 03 копійки, інфляційні збитки - 24 (двадцять чотири) гривні 98 копійки та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1094 (одна тисяча дев'яносто чотири) гривні 76 копійок.

Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція» (01011, місто Київ, Печерський район, вулиця Панаса Мирного, будинок 28, офіс 20; код ЄДРПОУ 37739041) з спеціального фонду Державного бюджету України, кошти у розмірі 625 (шістсот двадцять п'ять) гривень 74 копійки на підставі ч.2 статті 7 закону України «Про судовий збір» у зв'язку зі зменшенням розміру позовних вимог.

Рішення постановлено у нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частини у судовому засіданні 27.06.2013 у присутності представників позивача.

Повний текст рішення складено - 02.07.2013 року.

Наказ видати відповідно до статті 116 Господарського процесуального кодексу України, після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя К.В. Полякова