Рішення

від 05.07.2013 по справі 910/7993/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/7993/13 05.07.13

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «ДПЗКУ-МТС» ДоТовариства з обмеженою відповідальністю «Інфо Терра» Простягнення 568 878,00 грн. Суддя Куркотова Є.Б.

Представники: Від позивача:Цимбровська Ю.О. Від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ДПЗКУ-МТС» (далі-позивач) звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інфо Терра» (далі-відповідач) про стягнення 568 878,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач на виконання умов договору про надання транспортних послуг з перевезення вантажів №А-КИ-100-/12 від 10.09.2012 р. надав послуги з перевезення вантажів, а відповідач належним чином грошове зобов'язання по оплаті наданих послуг не виконав, в зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 553 033,40 грн. Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення пені у розмірі 13 197,65 грн. та 3% річних у розмірі 2 646,75 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 24.04.2013 р. порушено провадження у справі. Розгляд справи призначено на 22.05.2013 р.

14.06.2013 р. через канцелярію суду від представника позивача надійшло клопотання про витребування додаткових доказів у справі.

Через канцелярію суду 14.06.2013 р. від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву за змістом якого останній заперечував в задоволенні позовних вимог оскільки позивачем не передавалось відповідачу належним чином оформлених ТТН (товарно-транспортних накладних) та рахунків на оплату наданих послуг із перевезення. Крім того, представник відповідача зазначив про неналежне оформлення актів прийому - передачі виконаних робіт, що є підставою вважати такі акти неналежним доказом надання та прийому послуг із перевезення вантажів.

В судовому засіданні оголошено перерву до 14.06.2013 р.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 14.06.2013 р. у зв'язку із необхідністю витребування додаткових доказів у справі, розгляд справи відкладено до 03.07.2013 р.

02.07.2013 р. через канцелярію суду від представника позивача надійшли письмові пояснення по справі до яких додані копії товарно-транспортних накладних на підтвердження надання послуг із перевезення вантажів відповідачу.

В судовому засіданні 03.07.2013 р. оголошено перерву до 05.07.2013 р.

У судове засідання представник позивача з'явився, позовні вимоги підтримав та просив задовольнити їх у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час і місце судового засідання був належним чином повідомлений, що підтверджується його підписом у розписці про оголошення перерви від 03.07.2013 р.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, заслухавши пояснення представників позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

10.09.2012 р. між позивачем (перевізник) та відповідачем (замовник) був укладений договір про надання транспортних послуг з перевезення вантажів №А-КИ-1009/12 (надалі - Договір).

Згідно п. 1.1 Договору за даним договором перевізник зобов'язується в інтересах, за дорученням і за рахунок коштів замовника надавати транспортні послуги з перевезення вантажів автомобільним транспортом, на території України, а замовник зобов'язується оплачувати вартість наданих та належним чином виконаних послуг у відповідності з порядком та правилами даного Договору, в розмірах узгодженими сторонами.

Пунктом 2.3.6 Договору встановлено, що замовник зобов'язаний після закінчення перевезення своєчасно сплачувати рахунки перевізника на умовах передбачених у даному договорі, та в розмірі узгодженому в Заявці.

Згідно із п. 3.2 Договору розрахунок за перевезення вантажів проводиться замовником на підставі надання рахунку перевізника, який має бути виписаний на підставі належним чином оформлених ТТН.

Відповідно до п. 3.3 Договору по кожному перевезенню вантажів, разом з рахунком, перевізник зобов'язаний надати замовнику товарно-транспортні накладні, акти здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг) у двох примірниках, та податкові накладні.

Із змісту п. 3.4 Договору вбачається, що оплата за надані послуги здійснюється замовником шляхом перерахування грошових коштів, у національній валюті України - гривні, на розрахунковий рахунок Перевізника, протягом п'яти банківських днів з моменту виставлення рахунку перевізником.

Пунктом 3.7 Договору встановлено, що сторони погодили, що рахунки передані за допомогою факсимільного зв'язку підлягають оплаті та мають силу оригіналу, до моменту отримання замовником всіх необхідних документів у відповідності до п. 3.3 даного Договору. Факсимільні копії рахунків перевізник повинен відправити в адресу замовника за допомогою факсимільного зв'язку не пізніше трьох днів після виконання перевезень. Датою виконання перевезення є відмітка про отримання вантажу вантажоодержувачем в ТТН.

Відповідно до п. 8.1 Договору, договір набирає чинності з моменту підписання та діє до 31.12.2012 р.

На виконання умов Договору у період з 12.09.2012 р. по 17.11.2012 р. позивачем було надано відповідачу послуги із перевезення вантажів на суму 1 409 766,20 грн.

Факт виконання послуг підтверджується підписаними та скріпленими печатками сторін актами здачі - приймання робіт (надання послуг) №2464 від 12.09.2012 р., №2484 від 13.09.2012 р., №2485 від 15.09.2012 р., №2536 від 19.09.2012 р., №2636 від 19.09.2012 р., №2604 від 21.09.2012 р., №2662 від 22.09.2012 р., №2688 від 23.09.2012 р., №2699 від 25.09.2012 р., №2701 від 26.09.2012 р., №2782 від 27.09.2012 р., №2783 від 29.09.2012 р., №2824 від 02.10.2012 р., №2871 від 04.10.2012 р., №2873 від 07.10.2012 р., №3018 від 08.10.2012 р., №3091 від 10.10.2012 р., №1866 від 11.10.2012 р., №2167 від 15.10.2012 р., №1701 від 15.10.2012 р., №2587 від 15.10.2012 р., №2742 від 16.10.2012 р., №2588 від 16.10.2012 р., №3425 від 17.10.2012 р., №3338 від 18.10.2012 р., №3484 від 21.10.2012 р., №3386 від 22.10.2012 р., №3389 від 22.10.2012 р., №3391 від 22.10.2012 р., №3170 від 24.10.2012 р., №3340 від 24.10.2012 р., №3387 від 24.10.2012 р., №3413 від 24.10.2012 р., №3458 від 24.10.2012 р., №3017 від 27.10.2012 р., №3172 від 27.10.2012 р., №3489 від 29.10.2012 р., №2823 від 30.10.2012 р., №3490 від 30.10.2012 р., №3513 від 30.10.2012 р., №3523 від 31.10.2012 р., №3769 від 07.11.2012 р., №3817 від 08.11.2012 р., №3819 від 08.11.2012 р., №3821 від 08.11.2012 р., №3772 від 09.11.2012 р., №3881 від 09.11.2012 р., №3851 від 10.11.2012 р., №3900 від 11.11.2012 р., №3951 від 12.11.2012 р., №3963 від 14.11.2012 р. та №4050 від 17.11.2012 р., копіями реєстрів товарно-транспортних накладних, а також копіями товарно-транспортних за спірний період.

При цьому, усі вищезазначені документи підписані та скріплені печатками сторін.

Виконуючи зобов'язання за договором, відповідач частково сплатив вартість наданих позивачем послуг у розмірі 856 732,60 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками по особовому рахунку позивача та довідкою №02331/155 від 11.04.2013 р виданою ПАТ «Банк Камбіо».

14.12.2012 р. позивач звернувся до відповідача із претензією №130юр-347/2012, за змістом якої просив останнього сплати борг за надані послуги із перевезення вантажів на суму 553 033,60 грн.

30.04.2013 р. відповідач листом №059 надіслав відповідь на претензію, за змістом якого визнав заборгованість у розмірі 553 033,60 грн. у повному обсязі та гарантував її погашення в строк до 18.05.2013 р.

Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов'язання по оплаті наданих послуг з перевезення вантажу, у зв'язку з чим позивач вказує на існування заборгованості у розмірі 553 033,60 грн.

Договір є договором перевезення , а відтак виникли відносини, які підпадають під правове регулювання Глави 32 Господарського кодексу України та Главами 64, 65 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Частиною 2 ст. 307 Господарського кодексу України встановлено, що договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства.

Матеріалами справи (актами здачі-прийняття робіт, товарно-транспортними накладними та реєстрами ТТН) підтверджується надання відповідачу послуг із перевезення вантажів, їх прийняття останнім без заперечень, часткову сплату вартості наданих послуг та існування заборгованості на користь позивача у розмірі 553 033,40 грн.

З відзиву на позовну заяву вбачається, що як на підставу своїх заперечень, відповідач посилається на неналежне оформлення позивачем товарно-транспортних накладних, при цьому факт їх передачі позивачем відповідачу останнім не заперечується.

В свою чергу, спір у даному випадку виник з приводу невиконання відповідачем зобов'язання зі сплати наданих послуг із перевезення вантажів, виконання яких позивачем підтверджується актами здачі-прийняття робіт, при цьому доказів неналежного оформлення позивачем ТТН відповідачем не надано, а зміст доданого до відзиву акту позапланової виїзної перевірки з питань податкового законодавства за період з 01.01.2012 р. по 30.11.2012 р. не містить посилань на неналежне оформлення ТОВ «ДПЗКУ-МТС» спірних ТТН, а відображає порушення податкового законодавства відповідачем за наслідком здійснення господарської діяльності з іншими юридичними особами, ніж позивач.

Також суд відзначає, що додані до позовної заяви реєстри та товарно-транспортні накладні, які підписані та скріплені печатками сторін, містять посилання на пункти навантаження та розвантаження, вагу, дати, найменування вантажу та відстань між пунктами розвантаження та навантаження, що спростовує твердження відповідача про їх неналежне оформлення.

Відповідно до п. 3.3 Договору по кожному перевезенню вантажів, разом з рахунком, перевізник зобов'язаний надати замовнику товарно-транспортні накладні, акти здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг) у двох примірниках, та податкові накладні.

З наданих на підтвердження виконання позивачем послуг із перевезення вантажів актів здачі-прийняття робіт вбачається, що усі акти містять підпис представника відповідача та відтиск печатки його підприємства, при цьому зазначені акти містять припис, що замовник претензій за обсягами, якістю і терміном надання послуг (робіт) не має.

Положеннями п. 2.3.7 Договору визначено, що замовник зобов'язується підписувати акти здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг) по перевезенню вантажів протягом п'яти календарних днів з моменту їх одержання від перевізника. У випадку не згоди, у цей же строк, у письмовому вигляді, направити перевізникові свої претензії по виконаних перевезеннях.

В свою чергу, матеріали справи не містять доказів письмового звернення відповідача до позивача із претензіями щодо виконання останнім послуг, натомість зазначені акти підписані та скріплені печаткою підприємства замовника, а відтак твердження останнього про неналежність оформлення зазначених актів здачі-прийняття робіт, з огляду їх підписання без зауваження та відсутності будь-яких звернень із претензіями є необґрунтованими та вказані акти є належним доказом надання позивачем послуг із перевезення вантажів відповідача.

Із змісту п. 3.4 Договору вбачається, що оплата за надані послуги здійснюється замовником шляхом перерахування грошових коштів, у національній валюті України - гривні, на розрахунковий рахунок Перевізника, протягом п'яти банківських днів з моменту виставлення рахунку перевізником.

При цьому, умовами договору не передбачено обов'язкового надсилання позивачем рахунків шляхом поштового пересилання, а із змісту п. 3.3 Договору вбачається, що рахунок на оплату послуг передається відповідачу разом із актами здачі-прийняття робіт.

Враховуючи наявність на усіх актах здачі-прийняття робіт підпису та відтиску печатки відповідача та відсутність будь-яких заперечень відповідача щодо отримання цих актів від перевізника, підстави вважати, що на виконання умов п. 3.3 Договору та часткового оплатою відповідачем вартості послуг із перевезення, рахунки на оплату послуг не були передані відповідачу разом із актами здачі-прийняття послуг відсутні, а відтак позивач не зобов'язаний надавати докази саме поштового пересилання рахунків на оплату наданих послуг.

Крім того, суд відзначає, що рахунок-фактура є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перерахувати кошти. Ненадання рахунку-фактури не є відкладальною умовою у розумінні ст. 212 Цивільного кодексу України та не є простроченням кредитора в розумінні ст. 613 Цивільного кодексу України, а тому наявність або відсутність рахунку-фактури не звільняє відповідача від обов'язку оплати.

Такої ж позиції дотримується Верховний суд України у своїй постанові від 29.09.2009 р. №37/405.

Згідно із ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України, враховуючи п. 3.4 Договору строк виконання грошового зобов'язання відповідача по сплаті наданих послуг за Договором на момент розгляду справи настав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання по сплаті на користь позивача 553 033,40 грн. на підставі Договору за надані послуги з перевезення вантажу. Відповідачем вказана заборгованість за змістом листа №059 від 30.04.2013 р. визнана, доказів її сплати не надано.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідачем обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що вимога позивача, розміру позовних вимог, про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 553 033,40 грн. підлягає задоволенню.

Також, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 13 197,65 грн. та 3% річних у розмірі 2 646,75 грн. нарахованих за прострочення виконання грошового зобов'язання по сплаті наданих послуг з перевезення вантажу.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений Договором строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Згідно із п. 4.2.2 Договору у разі несвоєчасної оплати послуг замовником сплачує на користь перевізника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення.

Із змісту п. 3.4 Договору вбачається, що оплата за надані послуги здійснюється замовником шляхом перерахування грошових коштів, у національній валюті України - гривні, на розрахунковий рахунок Перевізника, протягом п'яти банківських днів з моменту виставлення рахунку перевізником.

Відповідно до п. 3.3 Договору по кожному перевезенню вантажів, разом з рахунком, перевізник зобов'язаний надати замовнику товарно-транспортні накладні, акти здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг) у двох примірниках, та податкові накладні.

Враховуючи отримання відповідачем рахунків на оплату послуг разом із актами здачі-приймання виконаних робіт, суд здійснює перерахунок заявлених до стягнення пені та 3% річних від дати підписання відповідних актів з урахуванням спливу п'яти банківських днів, тобто строку визначеного п. 3.4 Договору.

Частиною 5 статті 254 Цивільного кодексу України передбачає, що якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

На підставі викладеного за перерахунком суду з урахуванням наданого позивачем розрахунку та встановленого судом періоду нарахування пені за прострочення виконання грошового зобов'язання по сплаті вартості наданих послуг, що підлягає стягненню з відповідача, становить 12 541,16 грн.

В іншій частині заявленої до стягнення пені у розмірі 656,49 грн. необхідно відмовити оскільки вона обрахована невірно.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За перерахунком суду розмір 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання по сплаті вартості послуг з перевезення становить 2 625,85 грн.

В іншій частині заявлених до стягнення 3% річних у розмірі 20,09 грн. необхідно відмовити, оскільки вони обраховані не вірно.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості у розмірі 553 033,60 грн., пені у розмірі 12 541,16 грн. та 3% річних у розмірі 2 625,85 грн.

В іншій частині заявлених до стягнення позовних вимог необхідно відмовити з викладених підстав.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ДПЗКУ-МТС» задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інфо Терра» (03062, м. Київ, пр. Перемоги, буд. 65 б, оф. 455; ідентифікаційний код 36019168) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДПЗКУ-МТС» (01033, м. Київ, вул. Саксаганського, 1; ідентифікаційний код 37702357) заборгованість у розмірі 553 033 (п'ятсот п'ятдесят три тридцять три) грн. 60 коп., пеню у розмірі 12 541 (дванадцять тисяч п'ятсот сорок одну) грн. 16 коп., 3% річних у розмірі 2 625 (дві тисячі шістсот двадцять п'ять) грн. 85 коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 11 364 (одинадцять тисяч триста шістдесят чотири) грн. 01 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Є.Б. Куркотова

Дата підписання повного тексту рішення - 05.07.2013 р.