Постанова
від 03.10.2013 по справі 910/7993/13
КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" жовтня 2013 р. Справа№ 910/7993/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ропій Л.М.

суддів: Кондес Л.О.

Рябухи В.І.

за участю представників сторін:

від позивача: Цимбровська Ю.О. - представник, дов. № 103Д-143/2013 від 29.08.2013;

від відповідача: не викликався та не з'явився, про місце та час судового засідання повідомлений належним чином;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю "Інфо Терра"

на рішення Господарського суду міста Києва від 05.07.2013

у справі № 910/7993/13 (суддя Куркотова Є.Б.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДПЗКУ-МТС"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інфо Терра"

про стягнення 568 878,00 грн.

На підставі ст.ст. 77, 99 ГПК України ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 02.09.2013 розгляд апеляційної скарги у справі № 910/7993/13 відкладено на 03.10.2013.

ВСТАНОВИВ:

Рішення Господарського суду міста Києва від 05.07.2013 у справі № 910/7993/13 позовні вимоги задоволено частково, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість у розмірі 553 033,60 грн., пеня у розмірі 12 541,16 грн., 3% річних у розмірі 2 625,85 грн., витрати по сплаті судового збору в сумі 11 364,01 грн.; в іншій частині позову відмовлено.

Позов мотивовано тим, що матеріалами справи підтверджено наявність у відповідача грошового зобов'язання по сплаті на користь позивача 553 033,40 грн. на підставі договору за надані послуги з перевезення вантажу; відповідачем вказана заборгованість за змістом листа № 059 від 30.04.2013 визнана, доказів її сплати не надано; за перерахунком суду заявлені до стягнення пеня та 3% річних підлягають стягненню розмірі 12 541,16 грн. та 2 625,85грн., відповідно, а в іншій частині пені та 3% річних необхідно відмовити, оскільки вони обраховані не вірно.

В апеляційній скарзі відповідач просить рішення Господарського суду міста Києва від 05.07.2013 у справі № 910/7993/13 скасувати у частині стягнення з відповідача на користь позивача пені та 3% річних у розмірі 15 167,01 грн., з підстав неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеності обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, невідповідності висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у частині стягнення заборгованості у розмірі 15 167,01 грн.

Підстави апеляційної скарги обґрунтовуються наступними доводами.

Скаржник стверджує про те, що судом порушено норми процесуального права у частині дослідження та оцінки доказів, оскільки розмір стягненої суми 553 033,60 грн. судом не перевірявся, а згідно із відповідними розрахунками, враховуючи порядок сплати грошових коштів згідно з договором, сума, що підлягає стягненню з відповідача, є меншою від задоволеної суми на 15 167,01 грн., із яких 12 541,16 грн. пені та 2 625,85 грн.3% річних.

Посилаючись на положення п.п.3.2 - 3.4 договору, скаржник стверджує про те, що рахунки, по яких не було проведено оплату, йому не передавались; товарно-транспортні накладні не оформлені належним чином, тому, як вважає скаржник, з урахуванням ненадання належним чином оформлених товарно-транспортних накладних, недоведення факту надання відповідачу рахунків щодо оплати, невідповідності чинному законодавству актів здачі-приймання робіт (надання послуг), дати виникнення заборгованості та відповідного нарахування від цієї дати прострочення санкцій, є не встановленими.

Також скаржник посилається на високі невиплати з боку контрагентів, існування заборгованості перед іншими підприємствами, те, що стягнення, крім основного боргу ще й пені, поставить відповідача у скрутне матеріальне становище та вказує на положення ч.3 ст.551 ЦК України.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечує проти доводів скарги, посилаючись, зокрема, на те, що, враховуючи положення п.п.3.3, 3.4 договору, рахунок на оплату надавався позивачем разом із іншими документами, які передбачали необхідність повернення примірника позивачу, після його підписання та проставлення печатки відповідачем; доказом отримання вказаних документів, в тому числі й рахунків, є повернення на адресу позивача підписаних примірників актів та товарно-транспортних накладних; що відповідачем не наведено конкретних фактів порушення вимог до оформлення товарно-транспортних накладних та актів здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг), які ним підписані.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, заслухавши представника позивача, враховуючи доводи відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів встановила наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, 10.09.2012 між позивачем та відповідачем укладено договір № А-КИ-1009/12 про надання транспортних послуг з перевезення вантажів (далі - договір № 1009/12).

Згідно з п.1.1 договору № 1009/12 позивач, за договором перевізник, зобов'язався в інтересах, за дорученням і за рахунок коштів відповідача, за договором замовника, надавати транспортні послуги з перевезення вантажів автомобільним транспортом на території України, а відповідач зобов'язався оплачувати вартість наданих та належним чином виконаних послуг відповідно з порядком та правилами даного договору, в розмірах, узгоджених сторонами.

Відповідно до п.2.2.1 договору № 1009/12 позивач має право від власного імені залучати до виконання своїх обов'язків третіх осіб, передача повноважень виконання обов'язків третім особам не звільняє позивача від відповідальності перед відповідачем.

Згідно з ч.1 ст.316 ГК України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Така ж норма закріплена і в ч.1 ст.929 ЦК України та ст.9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" від 01.07.2004 № 1955-IV із змінами.

В ч.2 ст.929 ЦК України передбачено, що положення цієї глави поширюються також на випадки, коли обов'язки експедитора виконуються перевізником.

Відповідно до ч.1 ст.193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно із ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.ст. 525, 629 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; договір є обов'язковим для виконання сторонами.

В п.п.3.3, 3.5 договору № 1009/12 сторони погодили умови про те, що по кожному перевезенню вантажів, разом з рахунком, позивач зобов'язаний надати відповідачу товарно-транспортні накладні, акти здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг) у двох примірниках та податкові накладні; оригінали документі, зазначених у пункті 3.3. даного договору, позивач зобов'язаний надати відповідачу не пізніше семи днів після виконання перевезень.

Як передбачено в п.3.6 договору № 1009/12, відповідач зобов'язаний розглянути акт здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг) по перевезенню вантажу, підписати його і повернути позивачу один примірник або надати мотивовані зауваження; при відсутності письмово викладених та надісланих на поштову адресу позивача зауважень в семиденний строк з моменту отримання, акт вважається погодженим, а послуги прийнятими, відповідно до умов даного договору.

Згідно із актами здачі-приймання робіт (надання послуг) за №№ 2464, 2484, 2485, 2536, 2636, 2604, 2662, 2688, 2699, 2701, 2782, 2783, 2824, 2871, 2873, 3018, 3091, 1866, 2167, 1701, 2587, 2742, 2588, 3425, 3338, 3484, 3386, 3389, 3391, 3170, 3340, 3387, 3413, 3458, 3017, 3172, 3489, 2823, 3490, 3513, 3523, 3769, 3817, 3819, 3821, 3772, 3881, 3851, 3900, 3951, 3963, 4050 протягом періоду з 12.09.2012 по 17.11.2012 відповідно до договору № 1009/12 позивачем виконано та передано, а відповідачем прийнято робіт, послуг з перевезення, всього на загальну суму 1 409 766,00 грн.

Зазначені акти здачі-приймання робіт (надання послуг) підписані представниками обох сторін, затверджені їх керівниками та скріплені відбитком печаток.

До зазначених актів здачі-приймання робіт (надання послуг) додані, відповідно, розгорнуті реєстри товарно-транспортних накладних, підписані обома сторонами та скріплені відбитком печаток.

Також позивачем до матеріалів справи надано копії товарно-транспортних накладних, підтверджуючих здійснення перевезень (а.с.10 - 244, т.3).

Як стверджує позивач, відповідачем виконані позивачем роботи, надані послуги оплачено частково, всього на загальну суму 856 732,60 грн., у зв'язку з чим розмір основного боргу відповідача перед позивачем становить суму 553 033,60 грн.

Із зазначеною сумою основного боргу відповідач погоджується. У листі від 30.04.2013 за № 059 відповідач визнав заборгованість перед позивачем в розмірі 553 033,60 грн. та зобов'язався погасити зазначену заборгованість в термін до 18.05.2013 в повному обсязі (а.с.150, т.1).

Докази погашення відповідачем заборгованості перед позивачем у вказаній сумі у матеріалах справи відсутні.

Таким чином, матеріалами справи № 910/7993/13 підтверджено надання позивачем відповідачу послуг відповідно до укладеного сторонами договору № 1009/12, а відповідачем не доведено матеріалами справи здійснення оплати виконаних позивачем робіт, наданих послуг вчасно та у повному обсязі.

Згідно з ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

В п.3.4 договору № 1009/12 сторони погодили умову про те, що оплата за надані послуги здійснюється відповідачем шляхом перерахування грошових коштів у національній грошовій одиниці України - гривні, на розрахунковий рахунок позивача, протягом п'яти банківських днів з моменту виставлення рахунку позивачем.

Як вже зазначалось, у п.3.3 договору № 1009/12 сторони передбачили, що по кожному перевезенню вантажів, разом з рахунком, позивач зобов'язаний надати замовнику товарно-транспортні накладні, акти здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг) у двох примірниках та податкові накладні.

Отже, оскільки згідно із умовами договору № 1009/12 перелічені у п.3.3 цього договору документи були лише додатками до рахунку позивача, підтверджуючими факт виконання робіт, надання послуг та розмір вартості наданих послуг, то відсутні підстави для висновку про ненадання позивачем до пакету документів, передбачених пунктом 3.3 договору, рахунку на оплату.

Як вбачається із копій витягів із особового рахунку позивача, відповідачем здійснювалась часткова оплата виконаних робіт, наданих послуг, із посиланням у призначенні платежу як на рахунок, так і на акт здачі-приймання робіт (а.с.129 т.1).

Також до матеріалів справи позивачем надані копії рахунків на оплату (а.с.3-17, т.2).

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що, як свідчать матеріали справи, позивачем були передані відповідачу усі документи, передбачені пунктом 3.3 договору № 1009/12 по кожному перевезенню, у тому числі й рахунки. Отже, по кожному перевезенню належить вважати моментом початку строку спливу зобов'язання відповідача оплатити виконані роботи, надані послуги - момент передання позивачем відповідачу документів, передбачених у п.3.3 договору.

Оскільки сторонами у пакеті документів, зазначених у п.3.3 договору, вказано дати лише підписів актів здачі-приймання робіт (наданих послуг), які відповідають датам складення цих актів, то є підстави для висновку про те, що моментом початку спливу зобов'язання відповідача оплатити виконані роботи, надані послуги, є дати підпису сторонами актів здачі-приймання робіт (надання послуг), відповідно, а спливом строку виконання зобов'язання відповідача - наступний робочий день після спливу п'яти банківських днів, відповідно до п.3.4 договору № 1009/12.

Статтями 610, 611 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання); у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з ч.1 ст.230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі вважаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п.4.2.2 договору № 1009/12 у разі несвоєчасної оплати послуг відповідач сплачує на користь позивача пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення.

В ч.1 ст.216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і у порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши, апеляційна інстанція погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги, в частині стягнення сум пені та 3% річних у розмірах, зазначених судом, є правомірними.

Доводи апеляційної скарги є такими, що не ґрунтуються на нормах законодавства та матеріалах справи, враховуючи викладене та наступні обставини справи.

Твердження скаржника про те, що саме ті рахунки, які відповідачем не оплачені й останньому не передавались позивачем, є голослівними, враховуючи, зокрема, те, що відповідачем підписані без зауважень акти здачі-приймання робіт (надання послуг), які, що випливає із змісту пункту 3.3 договору № 1009/12, були додані до рахунків.

Також про неодержання рахунків відповідач не вказує й у листі від 30.04.2013 № 059, у якому визнано наявність заборгованості перед позивачем.

Оскільки умовами договору № 1009/12 сторонами не погоджено окремо для рахунків порядок передачі їх відповідачу, окрім як разом із документами, зазначеними у п.3.3 договору, то у позивача відсутній обов'язок доведення надання відповідачу, або надсилання окремо, лише рахунку.

Крім того, рахунок-фактура є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перерахувати кошти; ненадання рахунку-фактури не є відкладальною умовою у розумінні статті 212 ЦК України та не є простроченням кредитора в розумінні ст.613 ЦК України, тому наявність або відсутність рахунку-фактури не звільняє відповідача від обов'язку оплати. Такої правової позиції притримується Верховний Суд України в постанові від 29.09.09 № 37/405, Вищий господарський суд України у постановах від 20.05.2010 у справі № 18/321, від 31.03.2011 у справі № 58/24.

Твердження скаржника про ненадання позивачем належним чином оформлених товарно-транспортних накладних спростовується підписаними обома сторонами та скріпленими відбитком печаток реєстрами товарно-транспортних накладних, доданих до актів здачі-приймання робіт (надання послуг); також скаржник не посилається на конкретні товарно-транспортні накладні, які, як вважає скаржник, є неналежно оформленими, тому зазначене твердження є голослівним. Також безпідставним є твердження скаржника про невідповідність чинному законодавству актів здачі-приймання робіт (надання послуг), оскільки в обґрунтування зазначеного твердження скаржником не наведено будь-яких аргументів.

Скаржник безпідставно посилається на положення ч.3 ст.551 ЦК України, адже ним не ставилось питання про можливість зменшення неустойки та у матеріалах справи відсутні докази наявності обставин, які мають істотне значення та можуть бути підставою для вирішення питання про зменшення розміру неустойки.

Стан виконання контрагентами відповідача зобов'язань перед останнім не звільняє відповідача від виконання своїх договірних зобов'язань, згідно із ч.7 ст.193 ГК України не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав, встановлених нормами законодавства та відповідно до матеріалів справи, для задоволення апеляційної скарги та скасування або зміни рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення Господарського суду міста Києва від 05.07.2013 у справі № 910/7993/13 залишити без змін, а скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інфо Терра" без задоволення.

2. Справу № 910/7993/13 повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя Ропій Л.М.

Судді Кондес Л.О.

Рябуха В.І.

СудКиївський апеляційний господарський суд
Дата ухвалення рішення03.10.2013
Оприлюднено07.10.2013
Номер документу33934707
СудочинствоГосподарське

Судовий реєстр по справі —910/7993/13

Ухвала від 12.11.2014

Господарське

Господарський суд міста Києва

Прокопенко Л.В.

Постанова від 03.10.2013

Господарське

Київський апеляційний господарський суд

Ропій Л.М.

Ухвала від 15.08.2013

Господарське

Київський апеляційний господарський суд

Ропій Л.М.

Рішення від 05.07.2013

Господарське

Господарський суд міста Києва

Куркотова Є.Б.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні