Постанова

від 02.07.2013 по справі 5006/36/65/2012

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

02.07.2013 р. справа №5006/36/65/2012

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Манжур В.В. суддівБудко Н.В., Москальової І.В., при секретарі Пеленовій О.О. за участю представників сторін: прокурор: від позивача: від відповідача (скаржника): не з'явився Корнєєв Є.І. - за довіреністю не з'явився розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Контіненталь», м.Горлівка на рішення господарського суду Донецької області від 18.06.2012р. (повний текст складено 22.06.2012р.) по справі№ 5006/36/65/2012 (суддя Гриник М.М.) за позовомПрокурора м.Горлівки в інтересах держави в особі Горлівської міської ради, м.Горлівка до Товариства з обмеженою відповідальністю «Контіненталь», м.Горлівка простягнення шкоди в сумі 17407грн., В С Т А Н О В И В:

Прокурор м.Горлівки в інтересах держави в особі Горлівської міської ради, м.Горлівка звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Контіненталь», м.Горлівка про стягнення шкоди в сумі 17407,59грн.

Рішенням господарського суду Донецької області від 18.06.2012р. позовні вимоги прокурора м.Горлівки в інтересах держави в особі Горлівської міської ради, м.Горлівка задоволені. З товариства з обмеженою відповідальністю «Контіненталь» на користь Горлівської міської ради стягнуто шкоду заподіяну внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок у розмірі 17407,59грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Контіненталь», не погодившись з висновками місцевого господарського суду, звернувся до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Донецької області від 18.06.2012р. та прийняти нове рішення, яким відхилити позовні вимоги прокурора м.Горлівки.

Скаржник вважає, що судове рішення є незаконним, а тому підлягає скасуванню. При цьому, заявник зазначає, що прокурор м.Горлівки не мав права на звернення до господарського суду з позовом, оскільки міська рада, в інтересах якої заявлено позовні вимоги, у даному випадку здійснює функції органу місцевого самоврядування, а тому заявлений позов не є позовом в інтересах держави, а є позовом в інтересах територіальної громади.

Представник Горлівської міської ради у судовому засіданні заперечив проти апеляційних вимог скаржника, вважає судове рішення законним та обґрунтованим, а тому просить апеляційну скаргу ТОВ «Контіненталь» залишити без задоволення, а рішення господарського суду Донецької області від 18.06.2012р. - без змін.

Фіксування судового засідання апеляційної інстанції здійснювалось за допомогою звукозаписувального технічного засобу у порядку, встановленому ст.ст.4-4, 81-1, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст.101 ГПК України, у процесі розгляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі доказами повторно розглядає справу та не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Перевіривши матеріали справи та правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права України, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено місцевим господарським судом, 16.09.2011р. головним управлінням держкомзему у Донецькій області проведено перевірку дотримання вимог земельного законодавства ТОВ "Контіненталь", за результатами якої складено відповідний акт. З долученого до матеріалів справи акту вбачається, що товариством з обмеженою відповідальністю «Контіненталь» використовується земельна ділянка загальною площею 0,1807га під розміщення платної автостоянки та будівель із земель житлової та громадської забудови по вул.Гагаріна,61-а у м.Горлівка, із них - 0,0945га на підставі рішення виконкому Горлівської міської ради № 193 від 03.04.2002р., договору оренди від 16.05.2002р. (на площу 0,0900га терміном на один рік) та на підставі рішення господарського суду Донецької області № 32/219пн від 05.01.2009р. (право власності на будівлі та споруди), земельна ділянка площею 0,0862га самовільно зайнята відповідачем, що є порушенням вимог ст.ст.125, 126 Земельного кодексу України.

В приписі № 000561 від 16.09.2011р. товариству з обмеженою відповідальністю «Контіненталь» приписано усунути виявлені порушення земельного законодавства.

Згідно постанови від 03.10.2011о. № 03/10-53, яка надіслана землекористувачу поштою, на підставі ст.53-1 КУпАП на директора ТОВ "Контіненталь" Боброва Андрія Вікторовича було накладено адміністративне стягнення за самовільне зайняття земельної ділянки.

Відповідно до частини 1 статті 13 Конституції України, земля є об'єктом права власності українського народу, від імені якого це право здійснюють органи державної влади і органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією, іншими законодавчими актами України.

Статтею 2 Земельного кодексу України передбачено, що земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб'єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади.

Завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування та державних органів приватизації щодо земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Згідно зі ст.125 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації.

Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж в натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.

За приписами ст.126 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону.

Розмір шкоди, заподіяний державі внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки відповідачем, розрахований прокурором відповідно до Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, затвердженою постановою КМУ від 25.07.2007р. №963 загальна сума шкоди заподіяної самовільним зайняттям земельної ділянки площею 0,0862га із земель житлового фонду під розміщення платної автостоянки та будівель із земель житлової та громадської забудови по вул.Гагаріна, 61-а у м.Горлівка складає 17407,59грн.

Зважаючи на відсутність в матеріалах справи доказів усунення порушення земельного законодавства, місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку про задоволення позовних вимог.

Доводи заявника апеляційної скарги про те, що прокурор не мав права на звернення до суду в інтересах міської ради, спростовуються дослідженими судом першої інстанції обставинами справи в частині наявності порушень інтересів держави у сфері контролю за використанням та охороною земель.

Відповідно до п.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012р. № 7 «Про деякі питання участі прокурора у розгляді справ, підвідомчих господарським судам» у вирішенні питання про порушення справи за позовною заявою прокурора господарському суду слід виходити з такого.

Згідно з абзацом четвертим частини першої статті 2 ГПК України, господарський суд порушує справи за позовами прокурорів, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Частиною другою згаданої статті передбачено, що у позовній заяві прокурор самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, за відсутності ж такого органу або відсутності у нього повноважень зазначає про це в позовній заяві.

Відповідно до пункту 2 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 08.04.99р. № 3-рп/99 зі справи за конституційним поданням Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (далі - Рішення Конституційного Суду України), під поняттям "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах", зазначеним у частині другій статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України, потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Відповідні повноваження органу місцевого самоврядування визначаються з огляду на вимоги Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

В пункті 3 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України зазначено, що під представництвом прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді за змістом пункту 2 статті 121 Конституції України та статей 2 і 29 Арбітражного процесуального кодексу України треба розуміти правовідносини, в яких прокурор, реалізуючи визначені Конституцією України та законами України повноваження, вчиняє в суді процесуальні дії з метою захисту інтересів держави.

В силу статей 5, 7 Конституції України носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування. В Україні визнається і гарантується місцеве самоврядування.

Відповідно до статті 140 Конституції України, місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.

Згідно з частиною 2 статті 327 Цивільного кодексу України, управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.

Відповідно до пункту 2 статті 152 Земельного кодексу України, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Виходячи з аналізу наведених вище норм та положення пункту 1 статті 10 Закону України «Про місцеве самоврядування», міська рада є органом місцевого самоврядування, що представляє відповідні територіальні громади та здійснює від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження органу місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Як представницький орган територіальної громади рада у земельних відносинах за законом набуває повноважень суб'єкта права комунальної власності на землю, виконуючи надані їй територіальною громадою повноваження і, відповідно, набуває статусу виконавчого органу влади у системі органів самоврядування на території населеного пункту, як це визначено у мотивувальній частині та пункті 2 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 08.04.99 року № 3-рп/99.

Оскільки Конституційний Суд України не обмежив представництво прокурора в інтересах органу самоврядування в особі виконавчого органу влади, що не тотожне з поняттям виконавчого комітету ради, колегія суддів відхиляє доводи скаржника щодо відсутності у прокурора права представництва ради щодо захисту права власності на землю територіальної громади.

За таких обставин, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду визначила, що доводи, викладені в апеляційній скарзі, не впливають на висновки місцевого господарського суду, викладені в судовому рішенні.

Отже, відповідно до статті 4 Господарського процесуального кодексу України, судове рішення прийняте суддею за результатами дослідження усіх обставин справи, у зв'язку з чим підстав для скасування рішення господарського суду Донецької області від 18.06.2012р. у справі № 5006/36/65/2012 колегія суддів апеляційної інстанції не вбачає.

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що, відповідно до вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України, рішення господарського суду Донецької області від 18.06.2012р. у справі № 5006/36/65/2012 ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права та не підлягає скасуванню.

Керуючись статтями 33, 34, 43, 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Контіненталь», м.Горлівка - залишити без задоволення, рішення господарського суду Донецької області від 18.06.2013р. у справі № 5006/36/65/2012 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня прийняття постанови.

Головуючий В.В.Манжур

Судді: Н.В.Будко

І.В.Москальова

Надруковано 7 примірників:

1 - прокурору, 1 - позивачу

1 - відповідачу (скаржника)

1 - обл.прокурору

1 - у справу, 1 - ГСДО

1 - ДАГС