Постанова

від 06.06.2013 по справі 819/1204/13-а

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УКРАЇНА

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа № 819/1204/13-a

"06" червня 2013 р. м. Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Хрущ В. Л.,

за участю: секретаря судового засідання Мельника А.А.,

представника позивача - ОСОБА_1,

представника третьої особи - Яцків І.Я.,

за відсутності представника відповідача,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі адміністративну справу

за позовом ОСОБА_3

до Реєстраційної служби Тернопільського міського управління юстиції Тернопільської області, третя особа - Головне Управління Держземагенства у Тернопільській області ,

про: - визнання незаконними рішень про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень №1270148, №1270084, №1269998 від 30.03.2013 року,

- зобов'язання провести державну реєстрацію права власності за картками прийому заяв №722628, №724063, №721829, -

ВСТАНОВИВ :

До Тернопільського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_3 з адміністративним позовом до Реєстраційної служби Тернопільського міського управління юстиції Тернопільської області про визнання незаконними рішень про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень №1270148, №1270084, №1269998 від 30.03.2013 року, зобов'язання вчинити державну реєстрацію права власності за картками прийому заяв №722628, №724063, №721829.

Позовні вимоги мотивовано тим, що 05.03.2013 року позивачем, ОСОБА_3, до відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Тернопільського міського управління юстиції подано заяви про державну реєстрацію права власності на об'єкти нерухомого майна: земельні ділянки що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, кадастрові номери 6110100000:07:009:0107: 6110100000:07:009:0108: 6110100000:07:009:0109, які виникли у зв'язку з проведення поділу земельної ділянки кадастровий номер 6110100000:07:009:0022, розташованих за адресою: АДРЕСА_1. 25.03.2013 року державним реєстратором прийнято рішення про зупинення розгляду заяв про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, а 30.03.2013 року - оскаржувані рішення №1270148, №1270084, №1269998 про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень. Одну із визначених реєстратором підстав відмови у реєстрації прав на земельні ділянки, а саме: висновок про неможливість реєстрації прав на вказані земельні ділянки через отримання з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна відповідної інформації про перебування земельної ділянки з кадастровим номером 6110100000:07:009:0022 в іпотеці та відсутність згоди іпотекодержателя на проведення поділу об'єкта нерухомого майна, - позивач вважає безпідставною, просить оскаржувані рішення скасувати з підстав, наведених у позовній заяві.

У ході розгляду справи до участі в ній в якості третьої особи залучено Головне Управління Держземагенства у Тернопільській області.

Представником позивача було подано уточнення до позовних вимог, згідно яких позивач просить суд: визнати незаконними та скасувати рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень №1270148, №1270084, №1269998 від 30.03.2013 року, зобов'язати Реєстраційну службу Тернопільського міського управління юстиції Тернопільської області провести державну реєстрацію права власності за картками прийому заяв №722628, №724063, №721829. У судових засіданнях представник позивача уточнені позовні вимоги підтримала повністю, надавала пояснення, аналогічні викладеним у позові, просила позов задовольнити.

Представник відповідача позовні вимоги не визнала, надала письмові заперечення проти позову, та пояснила, що підставою для прийняття оскаржуваних рішень про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень № 1270148, №1269998, №1270084 від 30 березня 2013 року стало неусунення позивачем однієї з обставин, що були підставою для зупинення розгляду заяв, а саме: відсутність згоди іпотекодержателя земельної ділянки з кадастровим номером 6110100000:07:009:0022 на проведення поділу об'єкта нерухомого майна. Посилаючись на положення Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень», затвердженого постановою КМУ від 22.06.2011 року № 703, державний реєстратор вважає, що відмова у державній реєстрації та прийняті нею рішення - є законними, просила в задоволенні позову відмовити.

Представником третьої особи надано витребувану судом від Головного Управління Держземагенства у Тернопільській області письмову інформацію щодо присвоєння кадастрового номеру 6110100000:07:009:0022 земельній ділянці (земельним ділянкам), що знаходяться за адресами: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 та перебувають відповідно у власності гр.ОСОБА_3 та гр.ОСОБА_4 (вих.№50-27/2008 від 06.06.2013 року). Так, Головне Управління Держземагенства у Тернопільській області повідомило, що 30.12.2003 року Тернопільською регіональною філією Центр Державного земельного кадастру видано гр.ОСОБА_5 державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,0610 га за адресою АДРЕСА_1 (кадастровий номер 6110100000:07:009:0022) та зареєстровано за №010364400189; крім того, 09.07.2004 року Тернопільською регіональною філією Центр Державного земельного кадастру видано гр. ОСОБА_4 державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,0600 га за адресою АДРЕСА_2 (кадастровий номер 6110100000:07:009:0022) та зареєстровано за №010464400200; проте, відомості про це в Державному земельному кадастрі (Національній кадастровій системі) відсутні. Крім того, відповідно до інформації Головного Управління Держземагенства у Тернопільській області, - у поточному 2013 році гр. ОСОБА_3 (новий власник земельної ділянки по АДРЕСА_1) здійснила поділ земельної ділянки площею 0,0610га за адресою АДРЕСА_1 (кадастровий номер 6110100000:07:009:0022) на три окремих земельних ділянки, по яких управлінням проведено державну реєстрацію земельної ділянки та 14.02.2013 року видано витяги з державного земельного кадастру (кадастрові номера даних земельних ділянок 6110100000:07:009:0107, 6110100000:07:009:0108, 6110100000:07:009:0108), у зв'язку з чим, у відповідності до п.1 ст. 27 Закону України «Про державний земельний кадастр» - кадастровий номер 6110100000:07:009:0022, який був визначений на земельну ділянку площею 0,0610 га за адресою АДРЕСА_1 (гр. ОСОБА_3), на даний час скасовано. В судовому засіданні представник третьої особи у вирішенні питання про задоволення позову - поклалась на розсуд суду.

Заслухавши пояснення учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.

На підставі рішення 4 скликання 9 сесії Тернопільської міської ради від 12.12.2003 року №4/9/93- гр.ОСОБА_5 набув права власності на земельну ділянку, розташовану по АДРЕСА_1, площею 0,0610 га, - що посвідчується Державним актом про право власності на земельну ділянку серія ТР №018364, виданим Тернопільською міською Радою 30.12.2003 року (зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010364400189). Кадастровий номер даної земельної ділянки - 6110100000:07:009:0022.

Вподальшому, на підставі договору дарування від 22.11.2011 року вищезазначена земельна ділянка гр. ОСОБА_5 була передана в дар гр. ОСОБА_3.

У 2013 році ОСОБА_3 здійснила поділ даної земельної ділянки площею 0,0610га за адресою АДРЕСА_1 (кадастровий номер 6110100000:07:009:0022) на три окремих земельних ділянки, по яких управлінням Держземагенства в області проведено державну реєстрацію земельної ділянки та 14.02.2013 року видано витяги з державного земельного кадастру (кадастрові номера даних земельних ділянок 6110100000:07:009:0107, 6110100000:07:009:0108, 6110100000:07:009:0108).

05.03.2013 року ОСОБА_3 звернулась до Реєстраційної служби Тернопільського міського управління юстиції Тернопільської області із заявами для проведення державної реєстрації права приватної власності на три вищевказані земельних ділянки, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1:

- картка прийому заяви №722628 - кадастровий план земельної ділянки НВ-6100060352013;

- картка прийому заяви №721829 - кадастровий план земельної ділянки НВ -6100060322013;

- картка прийому заяви №724063 - кадастровий план земельної ділянки НВ -6100060412013.

У ході розгляду вищезазначених заяв, які надійшли від позивача, державним реєстратором, враховуючи надані йому повноваження, отримано інформацію від 25.03.2013 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна.

Згідно отриманої інформації державним реєстратором було встановлено, що за параметрами запиту: «кадастровий номер об'єкта нерухомого майна: 6110100000:07:009:0022» до Державного реєстру іпотек та Єдиного державного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна Тернопільським міським приватним нотаріусом ОСОБА_6 13.06.2007 року за повідомленням про реєстрацію іпотеки №11/1335 та заявою про реєстрацію обтяження об'єкта нерухомого майна №11/1338, які надійшли від ТФ ВАТ «Банк Універсальний», внесено відповідні записи про іпотеку та наявність заборони на нерухоме майно - щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6110100000:07:009:0022, площею 0,0600 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, що перебуває у власності ОСОБА_4

Крім того, державним реєстратором було також встановлено, що ОСОБА_3 до вищезазначених заяв для проведення державної реєстрації права приватної власності на земельні ділянки, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1, - не було подано оригіналу договору дарування земельної ділянки.

У зв'язку зі встановленням відсутності у повному обсязі документів, необхідних для проведення державної реєстрації, визначених Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 22.06.2011 р. № 703, а саме: оригіналу договору дарування, а також - згоди іпотекодержателя на проведення поділу об'єкта нерухомого майна (земельної ділянки з кадастровим номером 6110100000:07:009:0022), - державним реєстратором 25.03.2013 року було прийнято рішення про зупинення розгляду вищезазначених заяв про державну реєстрацію права приватної власності ОСОБА_3 на земельні ділянки: №1114135, №1111752, №1113088.

29.03.2013 року заявником ОСОБА_3 було подано оригінал договору дарування №2-1186 від 22.11.2012року.

Інших документів, які б свідчили про усунення обставин, які стали підставою для зупинення розгляду заяв про реєстрацію права власності - ОСОБА_3 державному реєстратору не було подано.

У зв'язку з цим, внаслідок неусунення обставин, що були підставою для зупинення розгляду заяв (а саме: неподання згоди іпотекодержателя земельної ділянки з кадастровим номером: 6110100000:07:009:0022) - 30.03.2013 року державним реєстратором прийнято рішення про відмову ОСОБА_3 у державній реєстрації за нею права власності на земельні ділянки, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1:

- №1270148 (за кадастровим номером земельної ділянки -6110100000:07:009:0107),

- №1270084 (за кадастровим номером земельної ділянки -6110100000:07:009:0108),

- №1269998 (за кадастровим номером земельної ділянки -6110100000:07:009:0109)

Не погоджуючись з вищевказаними рішеннями, ОСОБА_3 із звернулась до суду із даним позовом, посилаючись на те, що, на її думку, з відомостей, отриманих з реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна очевидно, що земельна ділянка, яка належить ОСОБА_3 та розташована за адресою: АДРЕСА_1 не перебуває в іпотечній заставі.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши доводи, викладені в позові, та запереченнях проти позову, заслухавши пояснення учасників судового процесу та надавши їм належну правову оцінку, проаналізувавши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, у їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_3, підлягають частковому задоволенню, - з огляду на наступне.

Згідно зі статтею 55 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Вирішуючи позовні вимоги ОСОБА_3 про визнання незаконними та скасування рішень державного реєстратора про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень №1270148, №1270084, №1269998 від 30.03.2013 року, суд приходить до переконання про необхідність відмову в їх задоволені, з огляду на наступне.

Так, відносини, пов'язані з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно всіх форм власності, їх обтяжень та правочинів щодо нерухомості регулюються Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" вiд 01.07.2004р. № 1952-IV (далі - Закон № 1952), Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 22.06.2011р. № 703 (далі - Порядок № 703) та Порядком ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 26.10.2011 року № 1141 (далі - Порядок № 1141).

Відповідно до статті 8 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 року №1952-IV (далі Закон №1952-IV) орган державної реєстрації прав проводить державну реєстрацію прав та їх обтяжень або відмовляє у їх реєстрації; забезпечує ведення Державного реєстру прав; надає інформацію про зареєстровані права та їх обтяження в порядку, встановленому цим Законом; забезпечує облік безхазяйного нерухомого майна; здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом та іншими законами України.

Відповідно до статті 15 Закону №1952-IV державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку:

1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви;

2)встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень;

3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації;

4) внесення записів до Державного реєстру прав;

5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону;

6) надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.

Крім того, відповідно до положень статті 15 Закону №1952-IV - орган державної реєстрації прав, державні реєстратори зобов'язані надати до відома заявників інформацію про необхідний перелік документів для здійснення державної реєстрації прав, який визначається Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень (частина 2 статті 15).

Державній реєстрації підлягають виключно заявлені права та їх обтяження за умови їх відповідності законодавству і поданим документам (частина 4 статті 15).

Порядок державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, а також порядок надання інформації з Державного реєстру прав встановлює Кабінет Міністрів України (частина 13 статті 15).

На даний час нормативним актом, який визначає процедуру проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав), перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов'язки суб'єктів у сфері державної реєстрації прав, а також процедуру взяття на облік безхазяйного нерухомого майна - є Порядок державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 22.06.2011 року №703 (надалі по тексту - Порядок № 703).

Форма і вимоги до заповнення заяв та запитів, що подаються до органу державної реєстрації прав, а також форма і вимоги до оформлення рішень, що приймаються у зв'язку з проведенням державної реєстрації прав, взяттям на облік безхазяйного нерухомого майна та наданням інформації з Державного реєстру прав, установлюються відповідно до законодавства. (частина 14 статті 15).

У відповідності до положень пункту 1 частини 2 статті 9 Закону №1952-IV (із змінами, внесеними згідно із Законом України від 04.07.2012 р. N 5037-VI)- державний реєстратор прав на нерухоме майно встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність відомостей про нерухоме майно, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до вимог цього Закону; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав.

При цьому, у відповідності до інших пунктів частини 2 статті 9 Закону №1952-IV (із змінами, внесеними згідно із Законом України від 04.07.2012 р. №5037-VI)- державний реєстратор також вчиняє інші визначені цим законом дії, зокрема: приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, про відмову в державній реєстрації, про її зупинення, внесення змін до Державного реєстру прав; надає інформацію з Державного реєстру прав або відмовляє у її наданні у випадках, передбачених цим Законом; у разі потреби вимагає подання передбачених законодавством додаткових документів, необхідних для державної реєстрації прав та їх обтяжень; здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом та іншими законами України.

Аналогічні положення закріплені і у пункті 12 Порядку № 703, яким також встановлено, що під час розгляду заяви про державну реєстрацію і документів, що додаються до неї, державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно, їх обтяженнями, зокрема щодо: відомостей про нерухоме майно, речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах, наявності обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до закону (підпункт 4 пункту 12 у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 21.11.2012 р. N 1156), а також - щодо наявності факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав.

Відповідно до частини 1 статті 10 та статті 11 Закону №1952-IV (із змінами, внесеними згідно із Законом України від 04.07.2012 р. N 5037-VI) - Державний реєстр прав містить відомості про зареєстровані права і обтяження, суб'єктів прав, об'єкти нерухомого майна, документи, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, та складається з розділів, які відкриваються на кожний об'єкт нерухомого майна під час проведення державної реєстрації права власності на нього. Кожний розділ Державного реєстру прав складається з чотирьох частин, які містять відомості про: нерухоме майно; право власності та суб'єкта (суб'єктів) цього права; інші речові права та суб'єкта (суб'єктів) цих прав; обтяження прав на нерухоме майно та суб'єкта (суб'єктів) цих прав.

У відповідності до частини 5 статті 10 Закону №1952-IV - органи державної реєстрації прав, державні реєстратори забезпечують достовірність інформації, її захист від несанкціонованого доступу, оновлення, архівування та відновлення даних, їх оперативний пошук і документальне відтворення процедури державної реєстрації прав, оперативне надання витягів про зареєстровані права та/або їх обтяження з Державного реєстру прав.

Також відповідно до пунктів 92 - 94 Порядку № 703 - державний реєстратор речових прав на нерухоме майно під час проведення державної реєстрації прав використовує дані Реєстру прав власності на нерухоме майно, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, Державного реєстру іпотек та Державного реєстру обтяжень рухомого майна, та встановлює наявність (відсутність) записів про: державну реєстрацію права власності або іншого речового права на нерухоме майно у Реєстрі прав власності на нерухоме майно; обтяження нерухомого майна іпотекою в Державному реєстрі іпотек; обтяження речових прав на нерухоме майно в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна; обтяження податковою заставою речових прав на нерухоме майно у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, порядок доступу до якого встановлює Мін'юст. У разі наявності записів про обтяження речових прав на нерухоме майно в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, Державному реєстрі іпотек та/або Державному реєстрі обтяжень рухомого майна державний реєстратор переносить відповідні записи до розділу Державного реєстру прав, відкритого на об'єкт нерухомого майна.

Як встановлено у ході розгляду даної справи, державним реєстратором при винесенні рішень про зупинення розгляду заяв ОСОБА_3 про державну реєстрацію прав на об'єкти нерухомого майна в межах наданих йому повноважень було вчинено передбачені вищезазначеним Порядком №703, за результатами яких у визначеному законом порядку отримано відповідну інформацію з Державного реєстру іпотек та Єдиного державного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна - за параметрами запиту «кадастровий номер об'єкта нерухомого майна: 6110100000:07:009:0022», - тобто, за кадастровим номером земельної ділянки, яка належала ОСОБА_3

І згідно отриманої інформації було встановлено наявність відповідного запису про іпотеку та наявність заборони на нерухоме майно - щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6110100000:07:009:0022, внесених 13.06.2007 року Тернопільським міським приватним нотаріусом ОСОБА_6 за повідомленням про реєстрацію іпотеки №11/1335 та заявою про реєстрацію обтяження об'єкта нерухомого майна №11/1338, які надійшли від ТФ ВАТ «Банк Універсальний».

Крім того, як зазначалось вище, державним реєстратором було також встановлено факт неподання ОСОБА_3 оригіналу договору дарування земельної ділянки.

Відповідно до статті 22 Закону №1952-IV у разі якщо документи для державної реєстрації прав та їх обтяжень подано не в повному обсязі, передбаченому нормативно-правовими актами, державний реєстратор приймає рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень і письмово повідомляє про це заявника.

Враховуючи норми пункту 1 частини 2 статті 9 та статті 10 Закону №1952-IV, зважаючи на те, що розділи Державного реєстру прав відкриваються на кожний об'єкт нерухомого майна, і за вказаним кадастровим номером 6110100000:07:009:0022 у Державному реєстрі прав містились відомості про зареєстровані права і обтяження на земельну ділянку з саме таким кадастровим номером, а також те, що позивачем не було подано правовстановлюючого документу, - державний реєстратор дійшла висновку про подання ОСОБА_3 документів для державної реєстрації прав не в повному обсязі, та необхідність надання заявником для здійснення реєстрації оригіналу договору дарування земельної ділянки та згоди іпотекодержателя земельної ділянки з кадастровим номером 6110100000:07:009:0022 на проведення поділу об'єкта нерухомого майна.

Вищезазначене, в свою чергу і стало підставою для прийняття державним реєстратором 25.03.2013 року рішень про зупинення розгляду заяв про державну реєстрацію прав, з посиланням на положення статті 22 Закону №1952-IV .

У відповідності до частини 2 статті 22 Закону №1952-IV якщо протягом п'яти робочих днів після отримання письмового повідомлення про прийняття рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень заявник виконав вимоги державного реєстратора, загальний строк розгляду заявленого права продовжується з урахуванням часу, що минув до його зупинення. У разі невиконання зазначених вимог державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень.

Оскаржуючи рішення від 30.03.2013 року №1270148, №1270084, №1269998 про відмову у державній реєстрації прав - позивач посилається, зокрема, на незазначення у даних рішеннях підстав для відмови, визначених статтею 24 Закону №1952-IV, а також на очевидність того, що належна позивачу земельна ділянка - не перебуває в іпотечній заставі.

Разом з тим, оцінюючи такі посилання позивача, суд зазначає, про те, що вони не знайшли свого підтвердження у ході розгляду даної справи, оскільки мотивувальні частини вищезазначених рішень містять чітко зазначені відомості про те, що за результатами розгляду заяв та поданих до них заявником документів державним реєстратором встановлено, що заявником у п'ятиденний строк не усунено обставин, що були підставою для прийняття рішень про зупинення розгляду заяв. При цьому, оскаржувані позивачем рішення містять посилання на статтю 24 Закону №1952-IV та пункти 16 та 23 Порядку №703.

Так, пунктом 16 Порядку №703 встановлено, що за результатами розгляду заяви про державну реєстрацію та документів, необхідних для її проведення, державний реєстратор приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень або рішення про відмову в такій реєстрації.

Згідно з пунктом 23 Порядку №703 - Державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень виключно за наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав, що визначені у Законі України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Так, підстави для відмови в державній реєстрації прав визначені статтею 24 Закону України № 1952-IV.

При цьому, даною статтею визначено ряд окремих підстав, які є самостійними підставами для прийняття державним реєстратором рішень про відмову в державній реєстрації прав.

Так, зокрема, у відповідності до положень пункту 5-4 частини 1 статті 24 Закону № 1952-IV - у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо після завершення п'ятиденного строку з дня отримання заявником письмового повідомлення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав не усунено обставин, що були підставою для прийняття такого рішення.

У ході розгляду даної справи судом встановлено, а сторонами - не заперечувалось того, що подавши реєстратору оригінал договору дарування земельної ділянки, позивачем не було подано документів, які б свідчили про наявність згоди іпотекодержателя земельної ділянки з кадастровим номером 6110100000:07:009:0022 (ТФ ВАТ «Банк Універсальний»). При цьому, жодних заперечень та жодних документів, які б давали змогу державному реєстратору встановити хибність його висновку про необхідність отримання такої згоди позивачем, а також, які б свідчили про відсутність у позивача обов'язку надати докази отримання такої згоди іпотекодержателя, - у строк, наданий для усунення недоліків, визначених рішеннями про зупинення розгляду заяв про реєстрацію прав, - ОСОБА_3 державному реєстратору надано не було.

При цьому, судом також встановлено, що у разі, якщо ОСОБА_3 вважала неправомірним визначення державним реєстратором однією із підстав для зупинення розгляду заяв про державну реєстрацію прав необхідність подання заявником згоди іпотекодержателя земельної ділянки з кадастровим номером 6110100000:07:009:0022, та відсутність у неї обов'язку подавати таку згоду у даному випадку, - то вона мала право у відповідності до статті 30 Закону № 1952-IV оскаржити їх у судовому порядку. Однак, як встановлено судом, станом на час розгляду даної справи - таке право позивачем реалізоване не було, рішення державного реєстратора про зупинення розгляду заяв від 25.03.2013 року ОСОБА_3 - не оскаржувались і у встановленому законом порядку скасовані не були, були чинними, а відтак, - мали бути враховані державним реєстратором на момент прийняття рішень про відмову у реєстрації права власності.

Усе вищезазначене, в свою чергу, дає підстави вважати, що позивачем після завершення п'ятиденного строку з дня отримання письмових повідомлень про зупинення розгляду її заяв про державну реєстрацію прав не усунено обставин, що були підставою для прийняття державним реєстратором таких рішень, а відтак, свідчить і про правомірність висновку державного реєстратора про необхідність винесення рішень про відмову у державній реєстрації прав, - у зв'язку з невиконанням в повному обсязі попередньо прийнятих рішень про зупинення розгляду заяв про державну реєстрацію прав.

Таким чином, при оцінюванні оскаржуваних позивачем рішень, суд прийшов до висновку, що у ході розгляду даної справи позивачем не надано, а судом не здобуто жодних належних і допустимих доказів неправомірності наданих їй відповідачем відмов у реєстрації прав, яка ґрунтувалась на висновку про неусунення обставин, які були підставою для зупинення розгляду відповідних заяв, за безпосереднім аналізом тих документів, які були подані позивачем при зверненні з цими заявами та інформації, отриманої відповідачем у встановленому законом порядку - у межах наданих йому повноважень.

Тому, факт подальшого надання позивачу вищезазначених відмов у реєстрації прав власності на земельні ділянки у формі оскаржуваних рішень про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень №1270148, №1270084, №1269998 від 30.03.2013 року - в даному випадку не може вважатись порушенням її права а відтак, - підстави для скасування у судовому порядку вищезазначених рішень державного реєстратора - відсутні.

Водночас, суд зазначає, що наявність вищезазначених рішень державного реєстратора про зупинення розгляду заяв та рішень про відмову у державній реєстрації прав - не є перешкодою для реалізації позивачем її права на звернення до суду, який під час розгляду конкретних правовідносин на підставі встановлених ним обставин, із відповідним застосуванням необхідних матеріально-правових норм, - може встановити наявність у позивача відповідного права, та у випадку необхідності - сприяти у реалізації такого права у встановленому законом порядку, зобов'язуючи при цьому вподальшому суб'єкта владних повноважень вчинити залежні від нього дії, спрямовані на юридичне закріплення таких прав.

З огляду на вищезазначене, суд не може не прийняти до уваги та не врахувати обставин, які були встановлені у ході розгляду даної справи та мають безпосереднє значення при її вирішенні, - з урахуванням основних завдань адміністративного судочинства, визначених статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України та з дотриманням принципів здійснення правосуддя, закріплених статтями 7 - 11 цього ж кодексу.

Так, судом на підставі наявних у справі матеріалів та пояснень учасників процесу встановлено, що після надання позивачем державному реєстратору оригіналу договору дарування, будь-яких інших законодавчо визначених підстав для відмови у реєстрації за позивачем права власності, окрім відсутності згоди іпотекодержателя на поділ земельної ділянки за кадастровим номером 6110100000:07:009:0022, - не було.

Разом з тим, суд не може звернути уваги на те, що лише у ході розгляду даної справи і лише на підставі документів, наданих представником третьої особи - Головного Управління Держземагенства у Тернопільській області, встановлено, що кадастровий номер 6110100000:07:009:0022, помилково було присвоєно не лише земельній ділянці, яка перебуває у власності гр. ОСОБА_3, - при видачі 30.12.2003 року Тернопільською регіональною філією Центр Державного земельного кадастру гр.ОСОБА_5 державного акту на право власності на земельну ділянку площею 0,0610 га за адресою АДРЕСА_1 (зареєстровано за №010364400189), але і ще одній земельній ділянці, яка перебуває у власності гр.ОСОБА_4, при видачі йому 09.07.2004 року державного акту на право власності на земельну ділянку площею 0,0600 га за адресою АДРЕСА_2 (зареєстровано за №010464400200).

Статтею 28-1 Закону України №1952-IV передбачено взаємодію органу державної реєстрації прав та органу, що здійснює ведення Державного земельного кадастру.

Водночас, також визначено, що порядок надання інформації, визначеної у частинах першій та другій цієї статті, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що особливістю процесу встановлення юридичних фактів державним реєстратором прав на нерухоме майно є те, що предметом його дослідження, а тому і основним джерелом інформації, є задокументовані відомості, оскільки участь заявника в процесі реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень обмежується подачею та отриманням документів, а також можливістю отримання інформації про хід розгляду заяви.

Разом з тим, як видно із пояснень за вих.№50-27/2008 від 06.06.2013 року, наданих суду Головним Управлінням Держземагенства у Тернопільській області, - вищезазначені відомості про присвоєння одного кадастрового номеру 6110100000:07:009:0022 двом різним земельним ділянкам, - відсутні в Державному земельному кадастрі (Національній кадастровій системі).

І відомості щодо наявності іпотеки та обтяжень стосуються не земельної ділянки, належної ОСОБА_3, а іншої земельної ділянки - яка належить гр.ОСОБА_4, розташованої за адресою АДРЕСА_2.

Крім того, лише в ході розгляду даної справи, на підставі інформації Головного Управління Держземагенства у Тернопільській області, встановлено, що у поточному 2013 році гр. ОСОБА_3 (новий власник земельної ділянки по АДРЕСА_1) здійснила поділ земельної ділянки площею 0,0610га за адресою АДРЕСА_1 (кадастровий номер 6110100000:07:009:0022) на три окремих земельних ділянки, по яких управлінням проведено державну реєстрацію земельної ділянки та 14.02.2013 року видано витяги з державного земельного кадастру (кадастрові номера даних земельних ділянок 6110100000:07:009:0107, 6110100000:07:009:0108, 6110100000:07:009:0108), у зв'язку з чим, у відповідності до п.1 ст. 27 Закону України «Про державний земельний кадастр» - кадастровий номер 6110100000:07:009:0022, який був визначений на земельну ділянку площею 0,0610 га за адресою АДРЕСА_1 (гр. ОСОБА_3), на даний час скасовано.

Вищезазначене свідчить про те, що приймаючи рішення про зупинення розгляду заяв ОСОБА_3, а вподальшому - і при прийнятті рішень про відмову у реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, - державний реєстратор не мала змоги встановити вищезазначеного факту, а відтак, - не мала змоги встановити відсутності необхідності подачі у даному випадку позивачем згоди іпотекодержателя земельної ділянки з кадастровим номером: 6110100000:07:009:0022 (ТФ ВАТ «Банк Універсальний»).

Разом з тим, враховуючи наведене, суд не може залишити поза увагою положення абзацу третього

частини третьої статті 24 (доповнення згідно із Законом України від 04.07.2012 р. № 5037-VI) Закону № 1952-IV, яким встановлено, що відмова в державній реєстрації прав та їх обтяжень з підстав, зазначених у пункті 4 частини першої цієї статті, не може здійснюватися у разі наявності помилки в Державному земельному кадастрі, яка виникла після перенесення інформації про земельні ділянки з Державного реєстру земель до Державного земельного кадастру (розташування в межах земельної ділянки частини іншої земельної ділянки; невідповідність меж земельної ділянки, вказаних у Державному реєстрі земель, її дійсним межам; невідповідність площі земельної ділянки, вказаної у Державному реєстрі земель, її дійсній площі у результаті зміни методів підрахунку (округлення); присвоєння декільком земельним ділянкам однакових кадастрових номерів).

Відповідно до частини другої статті 3 Конституції України головним обов'язком держави є утвердження і забезпечення прав і свобод людини. Забезпечення прав і свобод, крім усього іншого, потребує, зокрема, законодавчого закріплення механізмів (процедур), які створюють реальні можливості для здійснення кожним громадянином прав і свобод (абзац четвертий підпункту 3.2 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 24 грудня 2004 року N 22-рп/2004).

Тому, суд приходить до висновку, що неможливість встановлення державним реєстратором через відсутність технічних можливостей факту помилкового присвоєння одного кадастрового номеру 6110100000:07:009:0022 двом різним земельним ділянкам, а відтак, і неможливість дійти висновку про те, що земельна ділянка ОСОБА_3 не перебуває в іпотеці та не обтяжена, - не може бути поставлена у вину позивачу, та не може бути перешкодою для реалізації позивачем наданого їй законом права зареєструвати за собою право власності на новостворені земельні ділянки.

При цьому, як встановлено у ході розгляду даної справи та не заперечувалось і представником відповідача після встановлення вищезазначених обставин справи, - позивач, з урахуванням подальшої подачі оригіналу договору дарування земельної ділянки, мала всі законні підстави для здійснення державної реєстрації за нею права власності на земельні ділянки, оскільки всі необхідні для проведення такої державної реєстрації права власності документи, фактично, були подані з моменту подачі оригіналу договору, і необхідності у наданні згоди іпотекодержателя на поділ об'єкту майна - немає.

Однак, як вже було зазначено вище, - вказані обставини були встановлені лише у ході розгляду даної справи.

З огляду на наведене, суд вважає за необхідне зазначити, що згідно з положеннями статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України - суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким, лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003).

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити як поновлення порушеного права, так і бути адекватним наявним обставинам.

З огляду на викладене, враховуючи те, що всі необхідні документи для проведення державної реєстрації права власності на земельні ділянки за ОСОБА_3, в тому числі і документи, які підтверджують сплату нею державного мита, - були подані, і згода іпотекодержателя іншої земельної ділянки з таким самим кадастровим номером в даному випадку для вирішення даного питання - не була потрібна, суд дійшов до висновку про те, що у ході розгляду даної справи було встановлено відсутність перешкод для здійснення державної реєстрації за ОСОБА_3 права власності на земельні ділянки по АДРЕСА_1 за відповідними кадастровими номерами: 6110100000:07:009:0107, 6110100000:07:009:0108ё6110100000:07:009:0109.

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 19 Закону України №1952 державна реєстрація прав проводиться, зокрема, на підставі рішень судів, що набрали законної сили.

Відтак, беручи до уваги вищевикладене, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінюючи наявні у матеріалах справи письмові докази, які мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, в їх сукупності, суд приходить до переконання, що належним способом захисту прав позивача, який повною мірою відповідатиме їх змісту та забезпечить можливість реалізації позивачем наданого йому законом права на реєстрацію права власності, - є зобов'язання відповідача зареєструвати право власності ОСОБА_3 на земельні ділянки, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 - за кадастровими номерами: 6110100000:07:009:0107, 6110100000:07:009:0108, 6110100000:07:009:0109, з урахуванням всіх документів, які були подані позивачем 05.03.2013 року при зверненні із заявами для проведення державної реєстрації права приватної власності на вищевказані земельні ділянки, в тому числі - і з урахуванням документів, що підтверджують сплату державного мита за проведення реєстраційних дій, - оскільки така реєстрація права власності ОСОБА_3 - не порушуватиме прав інших осіб та інтересів держави.

З огляду на зазначене, позов підлягає частковому задоволенню, з підстав, що викладені вище.

На стягненні судових витрат ні у позовній заяві позивач, ні в судовому засіданні - її представник не наполягали.

Керуючись положеннями 2, 9, 10, 11, 69- 71, 94, 158- 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов ОСОБА_3 задовольнити частково.

2. Зобов'язати Реєстраційну службу Тернопільського міського управління юстиції (м.Тернопіль, вул. Київська, 3а) зареєструвати за ОСОБА_3 (і.п.н. НОМЕР_1, АДРЕСА_1) право приватної власності на земельну ділянку, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 - з кадастровим номером земельної ділянки: 6110100000:07:009:0107.

3. Зобов'язати Реєстраційну службу Тернопільського міського управління юстиції (м.Тернопіль, вул. Київська, 3а) зареєструвати за ОСОБА_3 (і.п.н. НОМЕР_1, АДРЕСА_1) право приватної власності на земельну ділянку, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 - з кадастровим номером земельної ділянки: 6110100000:07:009:0108.

4. Зобов'язати Реєстраційну службу Тернопільського міського управління юстиції (м.Тернопіль, вул. Київська, 3а) зареєструвати за ОСОБА_3 (і.п.н. НОМЕР_1, АДРЕСА_1) право приватної власності на земельну ділянку, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 - з кадастровим номером земельної ділянки: 6110100000:07:009:0109.

5. В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Постанова набирає законної сили за правилами статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

/Повний текст постанови виготовлений та підписаний 10.06..2013 року/.

Головуючий суддя Хрущ В. Л.

Копія вірна:

Суддя Хрущ В. Л.