Постанова

від 02.07.2013 по справі 38/5005/11233/2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2013 року Справа № 38/5005/11233/2012

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Панової І.Ю., суддів:Коваленка В.М., Хандуріна М.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 25.04.2013 у справі господарського суду№ 38/5005/11233/2012 Дніпропетровської області за заявою Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Домашній затишок" про визнання банкрутом, розпорядник майнаарбітражний керуючий Лукашук М.В., за участю представників сторін:

ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" - Вегера А.А. (дов. від 28.02.213 № 220/13-Н), Рожко Р.І. (довв. від 28.02.2013 № 218/13-Н),

встановив:

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 19.02.2013 (суддя Бондарєв Е.М.) визначено розмір вимог ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" до боржника у сумі 2 004 046,53 грн. Введено процедуру розпорядження майном боржника строком на 6 місяців. Призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Лукашука М.В., якого зобов'язано скласти реєстр вимог кредиторів та скликати перші збори кредиторів. Зобов'язано заявника ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" подати до офіційного друкованого органу оголошення про порушення справи про банкрутство.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 25.04.2013 (колегія суддів у складі: Виноградник О.М. - головуючий, Джихур О.В., Лисенко О.М.) ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 19.02.2013 скасовано, припинено провадження у справі.

В касаційній скарзі ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 25.04.2013 в повному обсязі. В обгрунтування посилається на порушення норм матеріального та процесуального права, зокрема ст.ст. 1, 6, 7, 11 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку оскаржувані судові рішення на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судом норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Відповідно до вимог статті 4-1 Господарського процесуального кодексу України, господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі Закон).

Загальні підстави для порушення провадження у справі про банкрутство визначені п. 3 ст. 6 Закону. Цією нормою передбачено, що справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно складають не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим Законом.

Вимоги до заяви про порушення справи про банкрутство встановлені ст. 7 Закону.

Як вбачається, ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 24.12.2012 за заявою ініціюючого кредитора ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", на підставі ст.ст. 7, 11, 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" порушена справа про банкрутство ТОВ "Домашній затишок".

Свою заяву ініціюючий кредитор обґрунтував тим, що 19.12.2007 між ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" та ТОВ "Твій Бізнес Партнер" було укладено Генеральну кредитну угоду № 012/18-01/006-07, предметом якої було надання кредиту в сумі 12 000 000 грн., в межах якої між Банком та ТОВ "Твій Бізнес Партнер" 19.12.2007 було укладено кредитну угоду № 012/18-01/008-07 (з урахуванням додаткової угоди № 012/18-01/008-07/6 від 29.09.2009 про збільшення ліміту кредитування до 8 697 757,72 грн.), відповідно до якої Банком був наданий кредит в сумі 8 500 000,00 грн. Крім того, в межах Генеральної кредитної угоди між ТОВ "Твій Бізнес Партнер" та Банком був укладений ще один кредитний договір № 012/110-20/012-08 від 02.09.2008, відповідно до якого Банк надав кредитні кошти в сумі 653 000,00 доларів США (зі збільшенням ліміту кредитування до 655 225,24 долари США відповідно до додаткової угоди № 012/110-20/012-08/52 від 29.09.2009.).

З метою забезпечення зобов`язань по цим договорам між Банком та боржником був укладений договір іпотеки № 012/18-01/006/1-07 від 19.12.2007 (з урахуванням додаткових угод від 02.09.2008 та 29.09.2009), згідно якого ТОВ "Домашній затишок" передало в іпотеку нерухоме майно: чотирьохповерхову нежитлову будівлю літ.А-4, загальною площею 1766,6 кв.м., що знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, м.Кривий Ріг, вул..Кириленка, буд.8. Згідно даного договору іпотеки сторонами узгоджена вартість предмету іпотеки - 12 675 509,00 грн.

06.07.20010 у зв`язку з порушенням ТОВ "Твій Бізнес Партнер" умов кредитних договорів приватним нотаріусом Дніпропетровського нотаріального округу Хоміч О.М. був вчинений виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 1201, згідно з яким було звернено стягнення на майно боржника в межах суми 14 679 555,53 грн., що є предметом іпотеки за вищевказаним договором.

Постановою відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби м.Києва від 17.08.2010 відкрите виконавче провадження з виконання виконавчого напису № 1201 від 06.07.2010 про звернення стягнення на майно боржника.

Як зазначив ініціюючий кредитор в своїй заяві про порушення провадження у справі, оскільки сума безспірних вимог Банку до боржника склала 14 679 555,53 грн., а сума не забезпечена заставою - 2 004 046,53 грн., які не задовольнялись протягом трьох місяців, то це є підставою звернення до господарського суду з заявою про порушення провадження у справі про банкрутство.

Відповідно до ст. 1 Закону грошове зобов'язання - це зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України. Склад і розмір грошових зобов'язань, в тому числі розмір заборгованості за передані товари, виконані роботи і надані послуги, сума кредитів з урахуванням процентів, які зобов'язаний сплатити боржник, визначаються на день подачі в господарський суд заяви про порушення провадження у справі про банкрутство, якщо інше не встановлено цим Законом.

Тобто, необхідною ознакою набуття статусу кредитора у справі про банкрутство, виходячи з вимог п.п. 3, 7 ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" є наявність саме зобов'язань грошового, тобто фінансового характеру. Правові підстави для визнання у справі про банкрутство вимог кредиторів, які ґрунтуються на договорах майнової поруки відсутні.

Відповідно до вимог ст. 1 Закону України "Про заставу" застава - це спосіб забезпечення зобов'язань.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 583 ЦК України заставодавцем може бути боржник або третя особа ( майновий поручитель).

Згідно з ст. 1 Закону України "Про іпотеку" іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким, іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Майновий поручитель - особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання зобов'язання іншої особи-боржника.

Майновий поручитель, виходячи з вимог ст. 583 ЦК України, є суб'єктом такого виду забезпечення виконання основного зобов'язання, як застава.

Відповідно до умов укладених кредитних договорів та договору застави, боржник виступав майновим поручителем, а тому відповідно до змісту договорів та вимог ст.ст. 583, 590 ЦК України, майно боржника було передано в заставу для забезпечення виконання грошового зобов'язання третьої особи за укладеними банком з нею кредитними договорами. Таким чином, боржник не є позичальником за кредитними договорами та не отримував від банку грошових коштів, а виступає майновим поручителем позичальника і як майновий поручитель несе відповідальність перед банком тільки власним майном, переданим в заставу.

Отже, як вірно встановлено судом апеляційної інстанції, вимоги ініціюючого кредитора не є грошовими саме в розумінні ст.1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", оскільки за виконавчим написом нотаріуса було звернуто стягнення на майно - предмет іпотеки. При цьому, ні при поданні заяви про порушення провадження у справі про банкрутство, ні в ході розгляду справи ініціюючим кредитором не були подані докази на обгрунтування саме грошових вимог до боржника.

За таких обставин, апеляційний господарський суд, оцінивши наведені вище обставини справи та подані докази, дійшов обґрунтованого висновку про припинення провадження у справі про банкрутство.

Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" не врегульовано подальшого перебігу провадження у справі у випадках, коли у встановленому законодавством порядку виявлено безпідставність вимог кредитора (кредиторів), за заявою якого (яких) було порушено справу про банкрутство боржника, або коли порушено провадження у справі про банкрутство підприємств, стосовно яких діє законодавча заборона порушувати справи про банкрутство. У таких випадках судам слід припиняти провадження у справі на підставі п. 7) ч. 1 ст.40 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (за відсутності інших підстав для такого припинення) та п. 1 1 ) ч. 1 ст. 80 ГПК України (за відсутністю предмету спору) (п. 36 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про банкрутство" № 15 від 18.12.2009 року).

Враховуючи вказане, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що доводи касаційної скарги не спростовують правильних висновків господарського суду апеляційної інстанції про наявність підстав для припинення провадження у справі та зводяться до переоцінки доказів у справі, що виходить за межі встановлених ст.ст. 111 5 , 111 7 ГПК України повноважень суду касаційної інстанції.

З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що під час розгляду справи апеляційним господарським судом її фактичні обставини були встановлені на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів в їх сукупності, висновок суду відповідає цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка, а тому відсутні підстави для зміни чи скасування оскаржуваного судового рішення.

Керуючись статтями 111 7 , 111 9 , 111 11 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 25.04.2013 у справі № 38/5005/11233/2012 залишити без змін.

Головуючий Панова І.Ю.

Судді Коваленко В.М.

Хандурін М.І.