Рішення

від 27.06.2013 по справі 667/1886/13-ц

КОМСОМОЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХЕРСОНА

Справа № 667/1886/13-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 червня 2013 року Комсомольський районний суд міста Херсона у складі:

головуючого - судді: Майдан С.І.,

при секретарі: Коноплянніковій І.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Херсоні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Концерн «Енергія» про стягнення боргу за договором позики,

встановив:

11.03.2013 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом, посилаючись на те, що 26.08.2009 року між ним та ТОВ «Концерн «Енергія» в особі директора Зикова О.С. був укладений договір про сумісну діяльність. Згідно п.3 вказаного договору відповідач зобов'язався організувати розлив оцту, маючи приміщення, технологічне обладнання та технологію з розливу, а позивач в свою чергу забезпечувати фінансову допомогу у вигляді придбання допоміжних комплектуючих для розливу оцту. Згідно п.4.1 договору поро сумісну діяльність ОСОБА_1 в результаті сумісної діяльності мав отримувати 20% прибутку. Оскільки відповідачем виконувались свої обов'язки частково, то до грудня 2012 року утворилась заборгованість в розмірі 11543 доларів США, що еквівалентно 92228,50 грн. 18.12.2012 року відповідач написав розписку про зобов'язання виплатити ОСОБА_1 суму боргу у розмірі 92228,50 грн. в строк до 01.02.2013 року, але до теперішнього часу відповідач кошти не повернув, у зв'язку з чим станом на 06.02.2013 року утворилась заборгованість у розмірі 92478,72 грн., з якої 92228,50 грн. - сума основного боргу, 250,15 грн. - 3% річних. Просив суд стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Концерн «Енергія» на свою користь 92478,72 грн., а також понесені судові витрати у розмірі 924,78грн.

У судовому засіданні позивач підтримав заявлені вимоги, просив суд їх задовольнити з підстав, зазначених в позовній заяві. Зазначив, що згідно ст.ст. 604, 1053 ЦК України на теперішній час між ним та відповідачем виникли відносини на підставі договору позики, а не на підставі договору про сумісну діяльність.

Представник відповідача в судовому засіданні не спростовуючи розмір заборгованості, зазначив, що договору позики між товариством та ОСОБА_1 не уклався. Внесені ним кошти товариством були витрачені на технологічне обладнання за договором про спільну діяльність від 26.08.2009 року, проте прибуток за зазначеним договором не отримується. Будь яких змін до договору про спільну діяльність, укладеного між сторонами, не вносилося.

Заслухавши пояснення осіб, які брали участь у справі, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 26.08.2009 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Концерн «Енергія» в особі директора Зикова О.С. був укладений договір про сумісну діяльність.

Згідно п.3.1 вказаного договору відповідач зобов'язався організувати розлив оцту, маючи приміщення, технологічне обладнання та технологію з розливу, а позивач згідно п.4.1 зобов'язався забезпечувати фінансову підтримку у вигляді придбання допоміжних комплектуючих для розливу оцту. Кошти та інші речові вклади сторін, а також майно створене або отримане в результаті спільної діяльності, являється спільною власністю сторін, і кожна із них не вправі розпоряджатися цим майном без згоди іншої сторони. Вкладом позивача станом на 26.08.2009 року становить 132500 грн.

Згідно п.5.1 договору в результаті діяльності цеху отриманий дохід товариство отримує 50% від прибутку, а ОСОБА_1 20% від прибутку.

З розписки від 18.12.2012 року директора ТОВ «Концерн «Енергія» Зикова О.С. вбачається, що він зобов'язався виплатити залишок статутного вкладу в сумі 11543 доларів США в строк до 01.02.2013 року.

З пояснень свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 вбачається, що в їх присутності Зиков О.С. обіцяв повернути заборгованість перед ОСОБА_1, але не повернув.

Відповідно до ч.1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст.1053 ЦК України за домовленістю сторін борг, що виник із договорів купівлі-продажу, найму майна або з іншої підстави, може бути

замінений позиковим зобов'язанням. Заміна боргу позиковим зобов'язанням провадиться з додержанням вимог про новацію і здійснюється у формі, встановленій для договору позики (стаття 1047 цього Кодексу). Стаття 1053 закріплює правило, яким передбачено можливість новації у позикове зобов'язання іншого боргу. Новація - це спосіб припинення зобов'язання за домовленістю сторін про заміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням між тими ж сторонами згідно з вимогами ч. 2 ст. 604 ЦК.

Відповідно до ч. 1 ст. 1053 ЦК за домовленістю сторін борг, що виник із договорів купівлі-продажу, найму майна або з іншої підстави, може бути замінений позиковим зобов'язанням. Різниця між належними до сплати і вже сплаченими коштами буде становити предмет позики. Юридичною підставою договору позики, що виникає при новації, буде угода сторін про припинення первісного зобов'язання.

Частина 2 ст. 1053 ЦК містить вимоги щодо форми правочину про новацію боргу у позикове зобов'язання. Заміна боргу позиковим зобов'язанням має проводитися з додержанням вимог про новацію, встановлених чинним законодавством. Новація припиняє зобов'язання, пов'язані з первісним зобов'язанням, якщо інше не встановлено договором. Заміна боргу позиковим зобов'язанням має здійснюватися у формі, встановленій для договору позики..

За ст. 10 ЦПК цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Аналогічним чином питання обов'язків доказування і подання доказів регулює ст. 60 ЦПК , за якою кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу .

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

З огляду на те, що позивачем не надано доказів на підтвердження укладення сторонами договору позики, внесення відповідних змін до договору про спільну діяльність, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Вимоги щодо стягнення судових витрат не підлягають задоволенню у зв'язку з відмовою у задоволенні позовних вимог відповідно до ст.88 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 11, 57, 88, 212, 213-215 ЦПК України, ст.ст.1049 ч.1, 1050, 1053 ЦК України, суд -

вирішив:

В задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Концерн «Енергія» про стягнення боргу за договором позики відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Херсонської області через Комсомольський районний суд м.Херсона шляхом подання апеляційної скарги на протязі 10 днів з моменту проголошення рішення.

СуддяС. І. Майдан