Постанова

від 26.06.2013 по справі 816/2060/13-а

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2013 року м. ПолтаваСправа № 816/2060/13-а

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Ясиновського І.Г.,

при секретарі - Христич О.С.,

за участю:

представника позивача - Дашка М.В.,

представника відповідача - Педченко М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Оверком" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

12 квітня 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Оверком" (надалі - позивач, ТОВ "Оверком") звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби (надалі - відповідач, Кременчуцька ОДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 29.03.2013 року № 0001802204/647, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток в розмірі 33330 грн, з яких 26664,00 грн - за основним платежем, 6666 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями, № 0001822204/648, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 54184,75 грн, в тому числі 41879 грн - за основним платежем, 12305,75 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями та № 0001832204, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 16123 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті податковим органом на підставі висновків перевірки про порушення позивачем п.198.1, п. 198.4, п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, пп.5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", пп.7.4.4 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" під час господарських правовідносин із ТОВ "Стар Прайм", ТОВ "Промислова група "Інтекс Торг", ТОВ "Економ Ресурс", ТОВ "Реал Інвест", ТОВ "Імпекс Продгарант", ТОВ "Чєнгун", ТОВ "Верес Груп" та ТОВ "Спецпросервіс". Позивач вважає такі висновки необґрунтованими з огляду на те, що вказані контрагенти на момент здійснення господарської операції були зареєстровані як суб'єкти підприємницької діяльності, перебували на податковому обліку, позивачем було отримано відповідні товари та послуги, що в подальшому використані у господарській діяльності. Правомірність формування податкового зобов`язання з податку на прибуток та з податку на додану вартість за наслідками господарських операцій підтверджено належними документами.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав, просив задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, просив відмовити в повному обсязі.

У письмових запереченнях відповідач в обґрунтування правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень зазначав, що перевіркою Кременчуцької ОДПІ встановлено порушення позивачем п.198.1, п. 198.4, п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, пп.5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", пп.7.4.4 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" під час формування податкового кредиту з ПДВ та податкового зобов`язання з податку на прибуток підприємств за наслідками господарських взаємовідносин із ТОВ "Стар Прайм", ТОВ "Промислова група "Інтекс Торг", ТОВ "Економ Ресурс", ТОВ "Реал Інвест", ТОВ "Імпекс Продгарант", ТОВ "Чєнгун", ТОВ "Верес Груп" та ТОВ "Спецпросервіс". Вказував, що надані позивачем в ході проведення перевірки документи не підтверджують реальності здійснення господарської операції. Зазначав, що у спірних контрагентів, по відносинам з якими сформовано податковий кредит, відсутні виробничо-складські приміщення та інше майно, які економічно необхідні для виконання постачання або здійснення діяльності, а також трудові ресурси для здійснення основного виду діяльності. А тому податковим органом правомірно констатовано заниження податку на додану вартість та податку на прибуток, завищення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість та донараховано позивачу відповідні податкові зобов'язання.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Оверком" зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради Полтавської області 25.12.2003 року, ідентифікаційний код 32802574, номер запису 1 585 105 0001 000236, свідоцтво серії А00 № 126211, а також є платником податку на додану вартість, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи, свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість (а.с. 21, 23, т. 1). Відповідно до довідки з єдиного державного реєстру підприємств та організацій України АБ № 784880, основними видами діяльності позивача є вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур; оптова торгівля хімічними продуктами; вантажний автомобільний транспорт; оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами (а.с. 22, т.1).

В період з 26.02.2013 року по 04.03.2013 року на підставі направлень від 26.02.2013 року № 1268/001268, 1269/001269 та відповідно до наказів від 26.02.2013 року № 870 та від 26.02.2013 року № 985 Кременчуцькою ОДПІ проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача по взаємовідносинам з ТОВ "Продсервіс 2012", ТОВ "Самі Груп", ТОВ "Леда-Ком", ТОВ "Сі Гейт", ТОВ "Всеукраїнська творча спілка", ТОВ "Анві Груп", ТОВ "Арвет", ТОВ "Стар Прайм", ТОВ "Печерський міст ЛТД", ПП "Дан-Кремінь", ТОВ "Чєнгун", ТОВ "Економ-Ресурс", ТОВ "Імпекс Продгарант", ТОВ "Верес Груп", ТОВ "Спецпродсервіс", ТОВ "ПГ "Інтексторг", ТОВ "Реал Інвест" за період з 01.01.2009 року по 31.12.2012 року у зв'язку з надходженням постанови старшого слідчого з ОВС ВРКС СУ ПМ ДПС у Полтавській області підполковника податкової міліції Сєрякова О.А. від 08.02.2013 року, за результатами якої складено акт від 12.03.2013 року № 387/22.4-09/32802574 (а.с. 27-105, т.1) в якому відображено порушення позивачем, зокрема:

- зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування по ПДВ на загальну суму 16123 грн, в т.ч. за березень 2011 року на суму 14340 грн, за січень 2012 року в сумі 1783 грн;

- пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI, що призвело до заниження податку на прибуток всього у сумі 26664 грн, в т.ч. за ІІІ квартал 2010 року в сумі 26664 грн,

- п. 198.1, 198.4, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2756-VI, що призвело до заниження ПДВ всього у сумі 46761 грн, в т.ч. за грудень 2009 року в сумі 372 грн, за січень 2010 року в сумі 2010 грн, за лютий 2010 року в сумі 2500 грн, за липень 2010 року в сумі 16971 грн, за листопад 2010 року в сумі 5412 грн, за грудень 2010 року в сумі 7500 грн, за березень 2011 року в сумі 2328 грн, за листопад 2011 року в сумі 5335 грн, за лютий 2012 року в сумі 4333 грн.

На підставі вказаного акту перевірки Кременчуцькою ОДПІ винесено податкові повідомлення-рішення від 21.03.2013 року:

- № 0001802204/647, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств за основним платежем на суму 26664 грн та за штрафними санкціями на суму 6666 грн (а.с. 108-109,т.1 );

- № 0001822204/648, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (роботах, послугах) за основним платежем на суму 41879 грн та за штрафними санкціями на суму 12305,75 грн (а.с. 110-111, т.1);

- № 000183220, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 16123 грн (а.с. 106-107, т.1).

Позивач не погодившись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, оскаржив їх до суду.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи оцінку оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням від 29.03.2013 року за № 0001822204/648, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (роботах, послугах) за основним платежем на суму 41879 грн та за штрафними санкціями на суму 12305,75 грн, та № 000183220, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 16123 грн, суд виходить з наступного.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, діючого на момент подання позивачем декларації з ПДВ за травень 2011 року та червень 2011 року, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

З огляду на викладене, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності .

Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України визначено, що податкова накладна є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно п. 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Відповідно до п. 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Згідно з п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Пункт 201.5 ст. 201 Податкового кодексу України встановлює, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця .

Відповідно до п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому ст. 182 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість. Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Згідно п. 7.4.5. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). За своїм змістом ця норма Закону передбачає як підставу для невключення до складу податкового кредиту лише випадок повної відсутності будь-яких розрахункових, платіжних та інших документів , а тому і неможливість віднесення до складу податкового кредиту нереальних сум, не підтверджених документально.

Згідно пп. 7.4.1. п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Суд також враховує, що статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що господарська операція - це дія або подія, що викликає зміни у структурі активів і зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Із положень ч. 1, 3 ст. 9 вказаного Закону вбачається, що бухгалтерський облік полягає, зокрема, у складанні та прийнятті до обліку первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій, складенні на їх підставі зведених облікових документів, систематизації інформації первинних документів на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку.

З огляду на викладене, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними податковими накладними, первинними документами, що відображають реальність господарської операції , яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Судом встановлено, протягом періоду, що перевірявся позивач (по тексту договору Покупець) мав господарські правовідносини з ТОВ "Стар Прайм", між якими був укладений договір поставки № 31/03 від 31.03.2011 року, відповідно до якого продавець поставляє Покупцю на умовах цього Договору сою згідно його заявки, а Покупець приймає товар і оплачує його. Постачання товару за цим Договором може проводитись партіями. Ціна на товар визначається сторонами на момент відвантаження кожної окремої партії та вказується в накладних на кожну партію (а.с. 43, т.2).

На підтвердження виконання умов вказаного договору позивачем на вимогу суду долучено до матеріалів справи належним чином завірені копії наступних документів:

- видаткові накладні на товар від 31.03.2011 року № 3103/3 та від 10.11.2011 року № ПН-1011/1 (а.с. 44, 55, т.2);

- довіреність, на підставі якої був отриманий товар (а.с. 58, т.2).

В ході виконання поставки позивачу видані наступні податкові накладні від 31.03.2011 року № 19 щодо поставки сої на загальну суму 100008 грн, в тому числі ПДВ - 16668 грн, а також від 10.11.2011 року № 1011 щодо поставки сої на загальну суму 32010 грн, в тому числі ПДВ - 5335 грн (а.с. 45, т.2; 103, т.3).

Зазначені податкові накладні відповідають вимогам п. 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, підписані та скріплені печаткою ТОВ "Стар Прайм", яке на момент їх видачі було зареєстроване як юридична особа та мало статус платника ПДВ, що підтверджується наявними у справі документами та не заперечується сторонами.

Перевезення товару здійснювалось ТОВ "Оверком" власним транспортом, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями товарно-транспортних накладних від 31.03.2011 року та 10.11.2011 року (а.с. 59, т.2; 134, т.3).

Наявність власного автомобільного транспорту у позивача підтверджується свідоцтва про реєстрацію транспортних засобів, належним чином засвідченні копії яких містяться в матеріалах справи (а.с. 52-56, т.3). Використання даних транспортних засобів урегульовано на підставі наказів директора ТОВ "Оверком" та актів приймання-передачі транспортних засобів працівникам товариства (а.с. 5-6, 11-12, 21, т. 3). З працівниками ТОВ "Оверком", які виконували функції водіїв по перевезенню вантажів укладенні трудові угоди та договори про повну матеріальну відповідальність, належним чином засвідченні копії яких містяться в матеріалах справи (а.с. 7-10, 13-20, 22-25, т. 3).

Згідно тверджень представника позивача, товар, зокрема сою та ячмінь, які він придбавав у спірних контрагентів, а згодом використовуючи у своїй господарській діяльності реалізовував в подальшому іншим контрагентам, в період між такою реалізацією зберігав на власному зерносховищі. На підтвердження чого надав належним чином засвідченні копії договору купівлі-продажу зерносховища від 08.02.2007 року та договір купівлі-продажу від 25.09.2007 року, витяги з державного реєстру правочинів, акти приймання-передачі зерносховища, витяги про реєстрацію права власності на нерухоме майно, технічні паспорти на будівлю зерносховища (а.с. 26-43, т. 3). Договір оренди землі від 30.01.2012 року та акт приймання-передачі земельної ділянки (а.с. 44-51, т.3).

Оплата придбаного товару здійснювалась ТОВ "Оверком" у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на користь вказаного контрагента, що підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками та платіжними дорученнями (а.с. 46-47, т.2).

Судом встановлено, що товар, який поставлявся позивачеві спірним контрагентом у подальшому був використаний в межах господарської діяльності, а саме поставлявся Товариству з обмеженою відповідальністю "Славтрейд Агро", згідно видаткових та податкових накладних. На отримання товару товариством було надано довіреності, оплата підтверджується платіжними дорученнями. На підтвердження транспортування надано товарно-транспортні накладні, належним чином завірені копії яких наявні в матеріалах справи (а.с. 104-111, т.3).

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що господарські операції позивача з ТОВ "Стар Прайм" у перевіряємий період мали реальний характер, викликаючи зміни в структурі активів позивача, підтверджені документами первинного бухгалтерського обліку, тому формування позивачем податкового кредиту з ПДВ на підставі належним чином оформлених податкових накладних ґрунтується на вимогах Податкового кодексу України.

Також, судом встановлено, що протягом періоду, що перевірявся позивач (по тексту договору Покупець) мав господарські правовідносини з ТОВ "Імпекс Продгарант" (постачальник), між якими був укладений договір поставки № 357/с від 04.11.2010 року, згідно якого постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти сою в кількості 9,550 т. Вартість поставки складає 32470 грн. Поставка сої здійснюється автотранспортом покупця на умовах EXW Інкотермс 2010, м. Київ (а.с.75, т.2).

На підтвердження виконання умов вказаного договору позивачем на вимогу суду долучено до матеріалів справи належним чином завірені копії наступних документів:

- видаткова накладна на товар від 04.11.2010 року № 2/0411 (а.с. 79, т.2);

- рахунок-фактури від 04.11.2010 року № 05/11 (а.с. 78, т.2);

- довіреність, на підставі якої був отриманий товар № 140 від 01.11.2010 року (а.с. 84, т.2).

В ході виконання поставки позивачу видано податкову накладну від 04.11.2010 року № 8 щодо поставки сої на загальну суму 32470 грн, в тому числі ПДВ - 5411,67 грн (а.с. 80, т.2).

Зазначена податкова накладна відповідає вимогам п. 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, підписана та скріплена печаткою ТОВ "Імпекс Продгарант", яке на момент їх видачі було зареєстроване як юридична особа та мало статус платника ПДВ, що підтверджується наявними у справі документами та не заперечується сторонами.

Оплата придбаного товару здійснювалась ТОВ "Оверком" у безготівковій формі шляхом перерахування коштів 04.11.2010 року на суму 32470 грн на користь ТОВ "Імпекс Продгарант", що підтверджується наявними на підприємстві банківськими виписками (а.с. 82-83, т.2). Згідно даних перевірки між ТОВ "Оверком" та ТОВ "Імпекс Продгарант" станом на час перевірки кредиторська заборгованість по розрахунках з ТОВ "Імпекс Продгарант" відсутня.

Перевезення товару здійснювалось власним транспортом ТОВ "Оверком", що підтверджується наявною в матеріалах справи копією товарно-транспортної накладної від 04.11.2010 року (а.с. 81, т.2).

Судом встановлено, що товар, який поставлявся позивачеві спірним контрагентом у подальшому був використаний в межах господарської діяльності, а саме поставлявся Товариству з обмеженою відповідальністю "Славтрейд Агро", згідно видаткових та податкових накладних, довіреностей, банківської виписки, акту здачі-прийняття робіт (надання послуг), а також товарно-транспортних накладних, копії яких наявні в матеріалах справи (а.с. 89-93, т.2).

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що господарські операції позивача з ТОВ "Імпекс Продгарант" у період, що перевірявся, мали реальний характер, викликаючи зміни в структурі активів позивача, підтверджені документами первинного бухгалтерського обліку, тому формування позивачем податкового кредиту з ПДВ на підставі належним чином оформлених податкових накладних ґрунтується на вимогах Податкового кодексу України та Закону України "Про податок на додану вартість".

Також, судом встановлено, що протягом періоду, що перевірявся позивач (по тексту договору Покупець) мав господарські правовідносини з ТОВ "Верес Груп" (постачальник), між якими був укладений договір поставки № 14/17/я від 15.12.2010 року, згідно якого постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти ячмінь в кількості 18,974 т. Вартість поставки складає 37000 грн Поставка сої здійснюється автотранспортом покупця на умовах EXW Інкотермс 2010, м. Київ до складу Покупця - с. Кияшки Кременчуцького району Полтавської області (а.с.94-95, т.2).

На підтвердження виконання умов вказаного договору позивачем на вимогу суду долучено до матеріалів справи належним чином завірені копії наступних документів:

- видаткова накладна на товар від 15.12.2010 року № 15/2 (а.с. 99, т.2);

- рахунок-фактура від 15.12.2010 року № 1512/1 (а.с. 98, т.2);

- довіреність, на підставі якої був отриманий товар № 155 від 15.12.2010 року (а.с. 101, т.2).

В ході виконання поставки позивачу видано податкову накладну від 15.12.2010 року № 2 щодо поставки ячменю на загальну суму 37000 грн, в тому числі ПДВ - 6166,67 грн (а.с. 100, т.2).

Зазначена податкова накладна відповідає вимогам п. 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, підписані та скріплені печаткою ТОВ "Верес Груп", яке на момент їх видачі було зареєстроване як юридична особа та мало статус платника ПДВ, що підтверджується наявними у справі документами та не заперечується сторонами.

Оплата придбаного товару здійснювалась ТОВ "Оверком" у безготівковій формі шляхом перерахування коштів 15.12.2010 року на суму 26000 грн та 05.01.2011 року на суму 11000 грн на користь ТОВ "Верес Груп", що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями з відмітками банківської установи (а.с. 102-103, т. 2). Згідно даних перевірки між ТОВ "Оверком" та ТОВ "Верес Груп" станом на час перевірки кредиторська заборгованість по розрахунках з ТОВ "Верес Груп" відсутня.

Перевезення товару здійснювалось власним транспортом ТОВ "Оверком", що підтверджується наявною в матеріалах справи копією товарно-транспортної накладної від 15.12.2010 року (а.с. 104, т.2).

Судом встановлено, що товар, який поставлявся позивачеві спірним контрагентом у подальшому був використаний в межах господарської діяльності, а саме поставлявся в Закритому акціонерному товариству "Оболонь", згідно видаткової накладної № РН-15/12 від 27.012.2010 року (а.с. 109, т.2).

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що господарські операції позивача з ТОВ "Верес Груп" у період, що перевірявся, мали реальний характер, викликаючи зміни в структурі активів позивача, підтверджені документами первинного бухгалтерського обліку, тому формування позивачем податкового кредиту з ПДВ на підставі належним чином оформлених податкових накладних ґрунтується на вимогах Податкового кодексу України та Закону України "Про податок на додану вартість".

Також, судом встановлено, що між позивачем та ТОВ "Спецпродсервіс" був укладений договір поставки № 14/03/я від 21.07.2010 року (а.с. 110-111, т. 2), згідно якого Постачальник зобов'язується поставити, а Покупець прийняти та сплатити ячмінь в кількості 129,939 тон. Сума Договору складає 127989,92 грн. Поставка ячменю здійснюється на умовах EXW Інкотермс 2010. Місце поставки товару - м. Кременчук, вул. 1905 року, 21, ДП ДАК "Хліб України" Кременчуцький КХП". Розрахунок за наданий товар здійснюється безготівковим шляхом на рахунковий рахунок Постачальника протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів з моменту укладення Договору поставки.

На підтвердження виконання умов вказаного договору позивачем на вимогу суду долучено до матеріалів справи належним чином завірені копії наступних документів:

- накладна від 21.07.2010 року № 2/2107 (а.с. 113, т.2);

- рахунок від 21.07.2010 року № 1/2107 (а.с. 112, т.2).

В ході виконання поставки позивачу видано податкову накладну від 21.07.2010 року № 5 щодо поставки ячменю на загальну суму 127989 грн, в тому числі ПДВ - 21331,65 грн (а.с. 115, т.2).

Зазначена податкова накладна відповідає вимогам п. 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, підписані та скріплені печаткою ТОВ "Спецпродсервіс", яке на момент її видачі було зареєстроване як юридична особа та мало статус платника ПДВ, що підтверджується наявними у справі документами та не заперечується сторонами.

Оплата послуг здійснювалась ТОВ "Оверком" у безготівковій формі шляхом перерахування коштів, що підтверджується наявними на підприємстві платіжними дорученнями (а.с. 116-117, т.2). Згідно матеріалів справи станом на час перевірки кредиторська заборгованість по розрахунках з ТОВ "Спецпродсервіс" відсутня у ТОВ "Оверком".

Товар, отриманий у результаті поставки спірним контрагентом, зберігався на ДП ДАК "Хліб України" "Кременчуцький КХП", що підтверджується наданими на вимогу суду належним чином завіреними копіями наступних документів: складська квитанція на зерно № 7 від 21.07.2010 року, договір складського зберігання зерна, укладений позивачем з ДП ДАК "Хліб України" "Кременчуцький КХП" від 19.07.2010 року № 300000009, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), рахунок-фактура (а.с. 114, 119-123, 128-130, т.2).

В подальшому придбаний товар буд реалізований ПІІ "Сєрна", що підтверджено договором від 10.08.2010 року, видатковою та податковою накладними, довіреністю на отримання товару, складською квитанцією, а також листом, відповідно до якого позивач просив ДП ДАК "Хліб України" "Кременчуцький КХП" дозволити переоформлення зберігання на ПІІ "Сєрна" (а.с. 131-136, т.2).

Судом критично оцінюється посилання відповідача в акті перевірки на те, що у вказаних вище спірних контрагентів відсутні трудові ресурси та виробничі потужності, у зв'язку з тим, що такий вид діяльності, як оптова торгівля, не завжди вимагає від суб'єкта господарської діяльності наявності сировини, матеріалів, виробничого обладнання, оскільки торгівля може здійснюватися готовою продукцією, а трудові ресурси можуть залучатися за необхідністю на підставі цивільно-правових угод, або самостійно.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем не було доведено, що позивачем не було вчинено дії та досягнуто конкретних результатів, які визначають саме поняття господарської операції - факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на майновий стан майна, капіталу, зобов'язань та фінансових ресурсів, оскільки факт отримання позивачем відповідного товару та подальше його використання у своїй господарській діяльності, шляхом реалізації своєму контрагенту за ціною вищою, ніж було придбано позивачем підтверджується матеріалами справи.

Крім того, у перевіряємий період ТОВ "Оверком" у податковій звітності відображено взаємовідносини з ТОВ "Інтексторг Промислова група".

Відповідно до наявної в матеріалах справи копії договору надання послуг від 01.12.2010 року № 18/1, укладеного між позивачем (по тексту договору - Замовник) та вказаним контрагентом (по тексту договору - Виконавець) визначено, що Замовник доручає, а Виконавець зобов'язується надати останньому послуги з пошуку продавців ячменю, організації зустрічей для підписання договорів на закупівлю. Виконавець зобов'язується провести попередні переговори з продавцями ячменю, з метою визначення можливості укладення договорів на продаж на зацікавлених Замовника умовах. Замовник виплачує Виконавцю винагороду у сумі, вказаній в акті здачі-прийняття робіт після повного завершення та документального оформлення угоди з продавцями ячменю та з наданням наступних документів: оригінал рахунку-фактури; оригінал податкової накладної; оригінал підписаного Сторонами акту здачі-приймання робіт (а.с. 137, т.2).

Дослідивши в судовому засіданні копія долученої позивачем до матеріалів справи податкової накладної судом встановлено, що вони формально відповідають вказаним вимогам Закону України "Про податок на додану вартість" (а.с. 140, т.2).

Разом з тим, суд вважає за доцільне наголосити на тому, що наявність податкової накладної є обов'язковою, але не вичерпною підставою для визначення правильності формування податкового кредиту, оскільки, як зазначалося судом вище, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів (робіт, послуг) із метою використання таких товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства, а не саме лише оформлення відповідних документів.

За змістом частини 1 статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

При цьому, відповідно до вимог статті 1 Закону № 996-XIV первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Підпунктом 1.2 пункту 1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704 визначено, що господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Відповідно до пунктів 2.1, 2.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення.

Підпунктом 2.4 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку передбачено, що первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

На підтвердження виконання вказаного договору позивачем до матеріалів справи долучено належним чином завірені копії акту здачі-прийняття виконаних робіт (послуг) по вказаному договору та рахунок (а.с. 138-139, т.2).

Однак, позивачем на вимогу суду не надано доказів фактичного надання визначених договором послуг, а саме: фактичної взаємодії та відображення спірного контрагента в укладених договорах між позивачем та продавцями, ніби то знайденими ТОВ "Інтексторг Промислова група", а також розрахунки задіяних працівників чи інших доказів реального виконання умов вказаного договору. Також, суд звертає увагу, що наявність рахунку на маркетингові послуги не є належним доказом їх фактичного виконання.

Умови договору передбачають обов'язок виконавця провести попередні переговори з продавцями ячменю, з метою визначення можливості укладення договорів на продаж на зацікавлених Замовника умовах (п.2.2.). Однак, на вимогу суду позивачем не було надано підтвердження того, на яких саме умовах виконавець (контрагент позивача - ТОВ "Інтексторг Промислова Група") мав проводити переговори, сторонами не було визначено орієнтовної вартості товару, продавців якого мав знайти контрагент позивача. Не було визначено, яка кількість товару цікавить позивача, тобто на який об'єм купівлі-продажу товару був уповноважений контрагент позивача проводити відповідні переговори. Також не визначено, на яких умовах мав укладатися договір купівлі-продажу товару із позивачем, зокрема не визначено термінів та умов оплати за такий товар, термінів та умов доставки такого товару, обсягу, вартості, строку дії договору та інші істотні умови договору купівлі-продажу. Таким чином, позивачем не було надано належних та допустимих доказів, які підтверджують мету укладення вказаного договору, його необхідність у господарській діяльності та реальність вчиненої операції.

Надані на підтвердження оплати виконаних робіт та наданих послуг позивачем до матеріалів адміністративної справи платіжне доручення (а.с. 141, т.2), судом оцінюються критично з огляду на те, що сам лише факт перерахування коштів не може бути беззаперечним доказом виконання сторонами договірних зобов'язань.

У контексті вищенаведеного, слід зазначити, що правильність формування валових витрат та податкового кредиту залежить від наявності зв'язку витрат платника податків на придбання товарів (робіт, послуг) з його господарською діяльністю, який (зв'язок) зокрема, полягає і у наявності розумних економічних причин (ділової мети) для вчинення господарських операцій.

Відсутність сукупності зазначених чинників, які визначають зв'язок витрат платника податків з його господарською діяльністю, виключають можливість формування валових витрат навіть за наявності належним чином оформлених первинних та розрахункових документів.

Перевіряючи реальність здійснення господарських операцій, суд з'ясовує чи мали місце фактичний рух активів або зміни у власному капіталі/зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю.

Суд вважає за необхідне зазначити, що наявність податкових накладних дійсно є обов'язковою обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту, але не вичерпною. Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

Зокрема, якщо наведені у договорах товари чи послуги фактично не поставлялися, то придбання таких товарів або послуг не відбулося. Відповідно право на податковий кредит у такого платника податків не виникає, оскільки при цьому не дотримано обов'язкових умов для виникнення такого права придбання товарів (послуг) з метою їх використання у господарській діяльності. Зазначене стосується також і випадків, коли певні товари чи послуги придбаваються не в межах господарської діяльності платника податків.

Так, позивачем не надано пояснень щодо доцільності залучення контрагента з іншої області для надання подібних послуг чи відсутності можливості самостійного пошуку необхідних продавців. Не надано доказів узгодження всіх необхідних умов для виконання такого договору. З огляду на вищезазначене, суд дійшов висновку, що наявність у позивача первинних документів бухгалтерського обліку, що формально відповідають вимогам закону не є безумовним підтвердженням реальності господарських операцій, здійснених з вказаним контрагентом, оскільки матеріалами справи не підтверджено наявність руху активів платника, наслідком чого було б отримання останнім економічної вигоди в результаті вчинення таких операцій.

Також, у перевіряємий період ТОВ "Оверком" у податковій звітності відображено взаємовідносини з ТОВ "Чєнгун", на підтвердження яких позивачем долучено до матеріалів справи копії договору на експедиторське обслуговування від 05.01.2012 року № 12/44/е, відповідно до умов якого вказаний контрагент (по тексту договору - Експедитор) від свого імені та за рахунок позивача (по тексту договору - Замовника) забезпечує здійснення перевезення вантажів Замовника автомобільним транспортом Замовника у міському, приміському та міжміському сполученні. Експедитор організовує перевезення вантажів на підставі заявок, підписаних уповноваженим представником Замовника. Остаточний розрахунок за платежами за експедиторські послуги проводиться Замовником на підставі рахунку-фактури Експедитора і акту виконання експедиторських послуг. Підставою для виставляння рахунку-фактури та акту за надані транспортно-експедиторські послуги слугують дані подорожніх листів, завірені Замовником, а також відмітки Замовника в супровідних документах (а.с. 151-155, т. 2).

Дослідивши в судовому засіданні копії долучених позивачем до матеріалів справи податкових накладних судом встановлено, що вони формально відповідають вказаним вимогам Закону України "Про податок на додану вартість" (а.с. 157-159, т.2).

Разом з тим, як зазначалось вище, наявність податкової накладної є обов'язковою, але не вичерпною підставою для визначення правильності формування податкового кредиту, оскільки, як зазначалося судом вище, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів (робіт, послуг) із метою використання таких товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства, а не саме лише оформлення відповідних документів

На підтвердження виконання вказаного договору позивачем до матеріалів справи долучено належним чином завірені копії акту виконаних послуг та рахунок (а.с. 156,160, т. 2).

Однак, позивачем на вимогу суду не надано документів, визначених умовами вищевикладеного договору, зокрема, заявок, подорожніх листів та документів про реальність надання зазначених послуг від імені ТОВ "Чєнгун" чи задіяння його уповноважених представників при транспортуванні товару, на підтвердження якого надано товарно-транспортні та інші первинні документи (а.с. 172-177, т.2). Крім того, не надано належних доказів фактичного направлення співробітників або інших найманих робітників спірного контрагенту для надання експедиторських послуг, визначених договором (відряджень, договорів про найм, наказів на прийняття на роботу та інших супроводжувальних документів стосовно відношення цих осіб до вказаного підприємства, в тому числі оплати переїзду та перебування), оскільки враховуючи місцезнаходження ТОВ "Чєнгун" (м. Київ - відповідно до укладених договорів) направлення співробітників для надання послуг такого обсягу суду не видається можливим без належного їх матеріального забезпечення.

Надані на підтвердження оплати виконаних робіт та наданих послуг позивачем до матеріалів адміністративної справи копії платіжних доручень (162-166, т.2), судом оцінюються критично з огляду на те, що сам лише факт перерахування коштів не може бути беззаперечним доказом виконання сторонами договірних зобов'язань.

На вимогу суду, позивачем не було надано заявок на експедиторське обслуговування, яке за твердженнями мало місце по договору із контрагентом ТОВ "Ченгун". Також не було надано подорожніх листів, пропусків на право проїзду до місця завантаження та вивантаження вантажів, товарно-транспортних накладних, які вимагаються умовами вказаного договору (п.п. 2.1., 2.3., 3.2.2., 3.2.4.).

В акті про виконання експедиторських послуг № 1 від 15.01.2012 року (а.с.156, т. 2) зазначено, що ТОВ "Чєнгун" розробив маршрут перевезення ячменю ТОВ "Оверком" в кількості 158,756т. з с. Пре'яслівське Київської області до ПАТ "Оболонь" м. Київ; організував забезпечення відправлення ячменю Замовником та прийняття вантажу одержувачем. Однак, на вимогу суду, позивачем не було надано пояснень - яким чином було надано послугу: "розроблення маршруту", також не було надано належних та допустимих доказів, які б підтвердили реальність надання вказаних в акті послуг в момент складання такого акту.

У контексті вищенаведеного, слід зазначити, що правильність формування валових витрат та податкового кредиту залежить від наявності зв'язку витрат платника податків на придбання товарів (робіт, послуг) з його господарською діяльністю, який (зв'язок) зокрема, полягає і у наявності розумних економічних причин (ділової мети) для вчинення господарських операцій.

Відсутність сукупності зазначених чинників, які визначають зв'язок витрат платника податків з його господарською діяльністю, виключають можливість формування валових витрат навіть за наявності належним чином оформлених первинних та розрахункових документів.

З огляду на наявні документи в матеріалах справи по взаємовідносинам позивача з ТОВ "Чєнгун" та ТОВ "ПГ "Інтексторг", суд приходить висновку про правомірність висновків відповідача про те, що взаємовідносини між ТОВ "Оверком" та його контрагентами ТОВ "ПГ "Інтексторг" та ТОВ "Чєнгун" не спричиняють реального настання правових наслідків, оскільки відсутні документи, які підтверджують реальність надання останніми послуг позивачу по пошуку продавців ячменю, організації зустрічі для підписання договорів на покупку цього ячменю та послуг по розробці маршруту перевезення ячменю.

Беручи до уваги наведене, суд приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення від 29.03.2013 року за № 0001822204/648, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (роботах, послугах) за основним платежем на суму 41879 грн та за штрафними санкціями на суму 12305,75 грн, підлягає скасуванню в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 46019 грн, в тому числі за основним платежем - 36213 грн та за штрафними санкціями - 9806 грн.

Також, беручи до уваги вищенаведене, суд приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення від 29.03.2013 року за № 000183220, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 16123 грн, підлягає скасуванню в частині зменшення суми від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 14340 грн.

Надаючи оцінку оскаржуваному податковому повідомленню-рішенню від 29.03.2013 року № 0001802204/647, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств за основним платежем на суму 26664 грн та за штрафними санкціями на суму 6666 грн, суд виходить з наступного.

Відповідно до п. 5.1. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно пп. 5.2.1. п. 5.2. ст. 5 Закону до складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Підпунктом 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

З матеріалів акту перевірки позивача вбачається, що Кременчуцька ОДПІ дійшла висновку про отримання позивачем від спірного контрагента - ТОВ "Спецпродсервіс" безоплатно товару, вартість якого підлягає включенню до валових доходів ТОВ "Овером" згідно пп. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні врегульовані Законом № 996-XIV. Відповідно до ст. 9 розділу 3 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Господарські операції, як зазначено в п. 5 ст. 9 цього Закону, повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені. Відповідно до ст. 11 Закону, на основі даних бухгалтерського обліку підприємства зобов'язані складати фінансову звітність.

Як зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємства або податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудження основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Згідно ч. 1 ст. 3 Закону № 996-ХІV метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону № 996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Визначення терміну "первинний документ" наведено у статті 1 Закону № 996-ХІV: первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частиною 2 ст. 9 даного Закону передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Однак, судом встановлено, що товар був придбаний позивачем відповідно до договорів поставки, виконання яких мало реальний характер, викликаючи зміни в структурі активів позивача, підтверджено документами первинного бухгалтерського обліку (які досліджувались вище).

Оплату товарів позивачем проведено у повному обсязі шляхом перерахування коштів на розрахункові рахунки, що підтверджується платіжними дорученнями, наявними у матеріалах справи.

Відповідачем ні під час проведення перевірки, ні під час судового розгляду зауважень щодо даних документів не надано.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем не було доведено, що позивачем не було вчинено дії та досягнуто конкретних результатів, які визначають саме поняття господарської операції - факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на майновий стан майна, капіталу, зобов'язань та фінансових ресурсів, оскільки факт отримання позивачем відповідного товару та подальше його використання у своїй господарській діяльності, шляхом реалізації своєму контрагенту за ціною вищою, ніж було придбано позивачем підтверджується матеріалами справи.

Зважаючи на викладене, Кременчуцька ОДПІ дійшла помилкового висновку про заниження позивачем податку на прибуток в розмірі 26664 грн за перевіряємий період.

За таких обставин податкове повідомлення-рішення від 29.03.2013 року № 0001802204/647, яким визначене податкове зобов`язання з податку на прибуток в розмірі 26664 грн, є необґрунтованим та підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Стосовно посилання представника Відповідача на протоколи допиту свідків, про які зазначено в актах перевірки контрагентів позивача, то суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до статті 84 Кримінально-процесуального кодексу України при провадженні слідчих дій під час досудового слідства і дізнання, в судових засіданнях суду першої інстанції та апеляційного суду ведуться протоколи. Відповідно до ч.1 ст. 104 КПК України, діючого з 20.11.2012 року у випадках, передбачених цим Кодексом, хід і результати проведення процесуальної дії фіксуються у протоколі.

Статтею 170 Кримінально-процесуального кодексу України (діючого на момент допиту свідків) визначено, що про допит свідка складається протокол з додержанням правил, зазначених у статті 85 Кодексу.

Згідно з статтею 65 Кримінально-процесуального кодексу України доказами в кримінальній справі є всякі фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган дізнання, слідчий і суд встановлюють наявність або відсутність суспільно небезпечного діяння, винність особи, яка вчинила це діяння, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються: показаннями свідка, показаннями потерпілого, показаннями підозрюваного, показаннями обвинуваченого, висновком експерта, речовими доказами, протоколами слідчих і судових дій, протоколами з відповідними додатками, складеними уповноваженими органами за результатами оперативно-розшукових заходів, та іншими документами.

Таким чином, пояснення директора ТОВ "Імпекс Продгарант" ОСОБА_5, зафіксовані в протоколі допиту, є лише одним із засобів доказування в кримінальній справі, однак вони не є належними документами, які встановлюють відповідні юридичні факти.

В розумінні кримінально-процесуального законодавства України, належними засобами, які б підтверджували відповідні юридичні факти (зокрема, вину службових осіб ТОВ "Імпекс Продгарант" у фальсифікації бухгалтерських чи інших документів), є відповідні судові рішення, що набрали законної сили.

Відтак, необґрунтованим є посилання представника Відповідача на протокол допиту директора контрагента позивача ТОВ "Імпекс Продгарант" ОСОБА_5, як на доказ нікчемності укладеного між позивачем та його контрагентом правочину.

Крім того, згідно правової позиції Верховного суду України, викладеної в Постанові від 12 лютого 2008 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Метпромсервіс" до ДПІ у Святошинському районі міста Запоріжжя про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення факт порушення контрагентами-постачальниками продавця своїх податкових зобов'язань може бути підставою для висновку про необґрунтованість заявлених платником податку вимог про надання податкової вигоди -відшкодування ПДВ з державного бюджету, якщо податковий орган доведе, що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускали його контрагенти, чого не виявлено Актом перевірки від 12 березня 2013 року № 387/22.4-09/32802574.

Відтак, всупереч вимогам податкового законодавства України, висновки податкового органу у спірних правовідносинах базуються не на аналізі змісту договірних відносин між позивачем та його контрагентами, а на аналізі обставин, які не можуть бути самостійною підставою для нарахування (збільшення) суми грошового зобов'язання за податком на додану вартість, а саме побудовані на аналізі фінансово-господарської діяльності контрагента позивача та на висновках Акту перевірки ТОВ "Імпекс Продгарант", яким встановлено порушення норм податкового законодавства контрагентом позивача. Таким чином, згідно Акту перевірки від 12 березня 2013 року № 387/22.4-09/32802574 відповідач покладає на ТОВ "Оверком" відповідальність, внаслідок порушення норм податкового законодавства його контрагентами, що є неприпустимим відповідно до статті 61 Конституції України.

Відповідно до частини першої статті 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Крім того, суд акцентує увагу на тому, що відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не надано суду належних доказів, як і не зазначено будь-яких інших обґрунтованих обставин, які б спростували фактичне здійснення господарських відносин між позивачем та його контрагентами, як і не надано доказів повторного відображення сум податкового кредиту.

Також не знаходить свого підтвердження у матеріалах справи висновки відповідача щодо невідповідності господарським операцій цілям та завданням підприємницької діяльності позивача, збитковості виконаних послуг, або інших обставин, які б могли свідчити про фіктивність вчинених операцій, відсутність факту виконання послуг, а також про те, що вчинення зазначених послуг не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагентів були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

Згідно з частиною третьою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

За звернення до суду з даним адміністративним позовом ТОВ "Оверком" сплачено судовий збір в розмірі 1037 грн щодо вимог майнового характеру. Таким чином, оскільки за результатами розгляду адміністративної справи суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог підприємця в частині визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 29.03.2013 року № 0001802204/647 повністю, № 0001822204/648 в частині донарахування грошового зобов'язання зі сплати податку на додану вартість у загальному розмірі 46019 грн, в тому числі за основним платежем - 36213 грн, за штрафними санкціями - 9806 грн, № 0001832204 в частині зменшення від'ємного значення суми податку на додану вартість у загальному розмірі 14340 грн, стягненню на користь позивача підлягають витрати зі сплати судового збору в сумі 937,51 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7-11, 71, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Оверком" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби від 29.03.2013 року № 0001802204/647 повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби від 29.03.2013 року № 0001822204/648 в частині донарахування грошового зобов'язання зі сплати податку на додану вартість у загальному розмірі 46019 грн, в тому числі за основним платежем - 36213 грн, за штрафними санкціями - 9806 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби від 29.03.2013 року № 0001832204 в частині зменшення від'ємного значення суми податку на додану вартість у загальному розмірі 14340 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Оверком" витрати у вигляді судового збору у розмірі 937,51 грн.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд.

Повний текст постанови виготовлено 01 липня 2013 року.

Суддя І.Г. Ясиновський