Постанова

від 20.06.2013 по справі 816/2470/13-а

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 червня 2013 року м. ПолтаваСправа №816/2470/13-а

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Петрової Л.М.,

при секретарі - Сировні Я.А.,

за участю:

представника позивача - Безніщенка І.П.,

представника відповідача - Вербицької І.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтаваресурсінвест" до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

30 квітня 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Полтаваресурсінвест" звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення від 26 квітня 2013 року №0000472312.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач порушив права та інтереси позивача у сфері публічно-правових відносин через безпідставне збільшення суми грошових зобов'язань за платежем з податку на додану вартість.

Підставою прийняття оспорюваного у справі податкового повідомлення-рішення став Акт перевірки від 15 квітня 2013 року №2104/22.1-11/36792717, складений на підставі проведеної Державною податковою інспекцією у м. Полтаві позапланової документальної виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтаваресурсінвест" (код ЄДРПОУ 36792717) з питань взаємовідносин з ПП "Евіт" за період з 01 липня 2012 року по 31 грудня 2012 року. За результатами перевірки, відповідачем прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

Позивач не погоджується з висновками податкової інспекції, викладеними в Акті перевірки про заниження податку на додану вартість за вересень-грудень 2012 року у сумі 80880,00 грн., вважає їх необґрунтованими та такими, що спростовуються належним виконанням сторонами умов договору і первинними бухгалтерськими документами. Зауважує, що ПП "Евіт" на момент здійснення господарських операцій було включено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та мало свідоцтво платника податку на додану вартість. Господарські операції із вказаним контрагентом носили реальний характер та повністю відображені в бухгалтерському та податковому обліку на підставі первинних документів, оформлених у відповідності до чинного законодавства. Позивач, не погоджуючись з висновками податкової інспекції викладеними в Акті перевірки, зауважує, що чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити позовні вимоги.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, просив суд відмовити у його задоволенні.

У своїх письмових запереченнях зазначав, що за результатами проведеної перевірки контрагента позивача ПП "Евіт" ДПІ у Оболонському районі м. Київ не підтверджено реальність здійснення господарських операцій з платниками податків, у тому числі і з підприємством позивача. Контрагент позивача ПП "Евіт" відсутнє за місцезнаходженням а керівник ПП "Евіт" помер ІНФОРМАЦІЯ_1. Податковой орган вбачає у спірних господарських операціях проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій, надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, які не мають реального товарного характеру. У зв'язку з цим, за результатами перевірки, позивачу було збільшено суму грошових зобов'язань за платежем з податку на додану вартість у розмірі на суму 101100,00 грн., у тому числі 80880,00 грн. за основним платежем, 20220,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступні факти та відповідні до них правовідносини.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Полтаваресурсінвест" зареєстроване як юридична особа, ідентифікаційний код 36792717, що підтверджується матеріалами справи.

У період з 08 квітня 2013 року по 12 квітня 2013 року працівниками ДПІ у м. Полтаві проведено позапланову документальну виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтаваресурсінвест" (код ЄДРПОУ 36792717) з питань взаємовідносин з ПП "Евіт" за період з 01 липня 2012 року по 31 грудня 2012 року.

Правомірність підстав та порядку проведення перевірки позивачем не оспорюється.

За результатами перевірки складено Акт від 15 квітня 2013 року №2104/22.1-11/36792717 /том І, а.с. 15-21/, у якому зафіксовано порушення пункту 44.1 статті 44, пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено ПДВ на суму 80880,00 грн., у тому числі за вересень 2012 року на суму 4313,00 грн., за жовтень 2012 року на суму 37065,00 грн., за листопад 2012 року на суму 24773,00 грн., за грудень 2012 року на суму 14729,00 грн.

Відповідно висновків Акту перевірки, порушення податкового законодавства виникло у зв'язку із тим, що за результатами проведеної перевірки контрагента позивача ПП "Евіт" ДПІ у Оболонському районі м. Київ не підтверджено реальність здійснення господарських операцій з платниками податків, у тому числі і з підприємством позивача. Контрагент позивача ПП "Евіт" відсутнє за місцезнаходженням, керівник ПП "Евіт" помер ІНФОРМАЦІЯ_1 /том І, а.с. 17, зворотній бік/.

Контрагент позивача ПП "Евіт", на думку податкового органу, відповідає критеріям "податкова яма", оскільки на підприємстві працює менше 10 осіб, на балансі підприємства відсутні основні засоби, директором, бухгалтером є одна особа, у діяльності підприємства чітко прослідковується безтоварність задекларованих операцій /том І, а.с. 17/.

На підставі Акту перевірки, ДПІ у м. Полтаві винесено податкове повідомлення-рішення від 26 квітня 2013 року №0000472312, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 101100,00 грн грн., у тому числі 80880,00 грн. за основним платежем, 20220,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) /том І, а.с. 14/.

Позивач не погодився із зазначеним податковим повідомленням-рішенням та оскаржив його до суду.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи оцінку оскаржуваному податковому повідомленню-рішенню від 26 квітня 2013 року №0000472312, суд виходить з наступного.

Відповідно до підпункту "а " пункту 198.1. статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку /пункт 198.1. статті 198 Податкового кодексу України/.

Згідно пункту 187.1. статті 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно пункту 198.6. статті 198 цього ж Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

З огляду на викладені положення Кодексу, для отримання права сформувати податковий кредит із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Господарські відносини позивача (Покупець) з ПП "Евіт" (Продавець) ґрунтувалися на підставі договірних відносин з купівлі-продажу товарів.

Так, судом встановлено, що 03 вересня 2012 року між ПП "Евіт" та ТОВ "Полтаваресурсінвест" укладено договір №39 /том І, а.с. 22-23/, згідно пункту 1.1. умов якого Продавець зобов'язується передати у власність Покупцеві Товарно-матеріальні цінності, визначені у рахунках та накладних (далі - Товар), а Покупець зобов'язується прийняти Товар та оплатити його вартість.

Комплектність Товару за цим Договором визначається в накладних /пункт 2.2. Договору/.

Відповідно до пункту 3.1. загальна вартість товару складається з вартості, вказаної в рахунках та накладних.

Пунктом 3.2. Договору передбачено, що товар за Даним Договором постачається на умовах DDP "Інкотермс" (в редакції 2010 року).

Згідно пункту 3.3. право власності на Товар переходить до Покупця в момент підписання акту прийому-передачі цього товару або накладних.

За наслідками здійснення господарських операцій із ПП "Евіт", позивачу виписано:

- податкову накладну від 09 вересня 2012 року №26 на загальну суму 25878,00 грн., у тому числі ПДВ 4313,00 грн. /том І, а.с. 24 зворотній бік/, накладну від 09 вересня 2012 року №26 на загальну суму 25878,00 грн., у тому числі ПДВ 4313,00 грн. /том І, а.с. 24/, рахунок від 09 вересня 2012 року №122 на загальну суму 25878,00 грн., у тому числі ПДВ 4313,00 грн. /том ІІ, а.с. 4/;

- податкову накладну від 07 жовтня 2012 року №12 на загальну суму 58248,00 грн., у тому числі ПДВ 9708,00 грн. /том І, а.с. 95, зворотній бік/, накладну від 07 жовтня 2012 року №12 на загальну суму 58248,00 грн., у тому числі ПДВ 9708,00 грн. /том І, а.с. 95/, рахунок від 07 жовтня 2012 року №142/1 на загальну суму 58248,00 грн., у тому числі ПДВ 9708,00 грн. /том ІІ, а.с. 5/;

- податкову накладну від 08 жовтня 2012 року №14 на загальну суму 58243,20 грн., у тому числі ПДВ 9707,20 грн. /том І, а.с. 96, зворотній бік/, накладну від 08 жовтня 2012 року №14 на загальну суму 58243,20 грн., у тому числі ПДВ 9707,20 грн. /том І, а.с. 96/, рахунок від 08 жовтня 2012 року №147 на загальну суму 58243,20 грн., у тому числі ПДВ 9707,20 грн. /том ІІ, а.с. 6/;

- податкову накладну від 09 жовтня 2012 року №15 на загальну суму 50172,00 грн., у тому числі ПДВ 8362,00 грн. /том І, а.с. 97, зворотній бік/; накладну від 09 жовтня 2012 року №15 на загальну суму 50172,00 грн., у тому числі ПДВ 8362,00 грн. /том І, а.с. 97/, рахунок від 09 жовтня 2012 року №151 на загальну суму 50172,00 грн., у тому числі ПДВ 8362,00 грн. /том ІІ, а.с. 7/;

-податкову накладну від 10 жовтня 2012 року №18 на загальну суму 55728,00 грн., у тому числі ПДВ 9288,00 грн. /том І, а.с. 98, зворотній бік/, накладну від 10 жовтня 2012 року №18 на загальну суму 55728,00 грн., у тому числі ПДВ 9288,00 грн. /том І, а.с. 98/, рахунок від 10 жовтня 2012 року №158 на загальну суму 55728,00 грн., у тому числі ПДВ 9288,00 грн. /том ІІ, а.с. 8/;

- податкову накладну від 01 листопада 2012 року №1 на загальну суму 52056,00 грн., у тому числі ПДВ 8676,00 грн. /том І, а.с. 68, зворотній бік/, накладну від 01 листопада 2012 року №1 на загальну суму 52056,00 грн., у тому числі ПДВ 8676,00 грн. /том І, а.с. 68/, рахунок від 01 листопада 2012 року №188 на загальну суму 52056,00 грн., у тому числі ПДВ 8676,00 грн. /том ІІ, а.с. 9/;

- податкову накладну від 02 листопада 2012 року №7 на загальну суму 47422,80 грн., у тому числі ПДВ 7903,80 грн. /том І, а.с. 67, зворотній бік/, накладну від 02 листопада 2012 року №7 на загальну суму 47422,80 грн., у тому числі ПДВ 7903,80 грн. /том І, а.с. 67/, рахунок від 02 листопада 2012 року №192 на загальну суму 47422,80 грн., у тому числі ПДВ 7903,80 грн. /том ІІ, а.с. 10/;

- податкову накладну від 05 листопада 2012 року №30 на загальну суму 49161,60 грн., у тому числі ПДВ 8193,60 грн. /том І, а.с. 66, зворотній бік/, накладну від 05 листопада 2012 року №30 на загальну суму 49161,60 грн., у тому числі ПДВ 8193,60 грн. /том І, а.с. 66/, рахунок від 05 листопада 2012 року №202 на загальну суму 49161,60 грн., у тому числі ПДВ 8193,60 грн. /том ІІ, а.с. 11/;

- податкову накладну від 18 грудня 2012 року №57 на загальну суму 41127,60 грн., у тому числі ПДВ 6854,60 грн. /том І, а.с. 37, зворотній бік/, накладну від 18 грудня 2012 року №57 на загальну суму 41127,60 грн., у тому числі ПДВ 6854,60 грн. /том І, а.с. 37/, рахунок від 18 грудня 2012 року №212 на загальну суму 41127,60 грн., у тому числі ПДВ 6854,60 грн. /том ІІ, а.с. 12/;

- податкову накладну від 19 грудня 2012 року №59 на загальну суму 47244,00 грн., у тому числі ПДВ 7874,00 грн. /том І, а.с. 38, зворотній бік/, накладну від 19 грудня 2012 року №59 на загальну суму 47244,00 грн., у тому числі ПДВ 7874,00 грн. /том І, а.с. 38/, рахунок від 19 грудня 2012 року №214 на загальну суму 47244,00 грн., у тому числі ПДВ 7874,00 грн. /том ІІ, а.с. 13/.

Зазначені податкові накладні оформлені згідно із вимогами статті 201 Податкового кодексу України, підписані та скріплені печаткою контрагента позивача ПП "Евіт" (код ЄДРПОУ 32307992), яке на момент їх видачі знаходилося в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців /том І, а.с. 146-147/ та було зареєстровано платником ПДВ /том І, а.с. 148/, із Акту перевірки вбачається, що порушень при їх оформленні перевіряючими у ході проведення перевірки не встановлено.

Із пояснень представника позивача у судовому засіданні встановлено та підтверджено наявними у матеріалах справи договорами поставки, податковими накладними, видатковими накладними, довіреностями, що придбаний товар у подальшому було реалізовано ТОВ "Бурова компанія"Укрбудсервіс", ТОВ "Старобільський елеватор", ТОВ "Голден Деррік", ТОВ "Спецмехсервіс", ДП НАК "Надра України" "Чернігівнафтогазгеологія", ТОВ "Енергоспецтранс", ТОВ НВППТ "Зонд", ПАТ "Дмитрівське зернопереробне підприємство", ДП "Укргазвидобування" НАК "Нафтогаз України" /том І, а.с. 25-36, 42-65, 72-94, 110-131/.

Факт оплати позивачем придбаних товарно-матеріальних цінностей підтверджено залученими до матеріалів справи копіями банківських виписок /том І, а.с. 149-176/.

Придбаний товар був доставлений транспортом перевізників ТОВ "Геосинтез Інженірінг" згідно товарно-транспортної накладної від 10 жовтня 2012 року /том І, а.с. 99/ та ФОП ОСОБА_4 згідно товарно-транспортних накладних від 13 листопада 2012 року /том І, а.с. 69/, від 19 грудня 2012 року /том І, а.с. 39, 41/.

Приймання товарно-матеріальних цінностей здійснювалося уповноваженою особою позивача по довіреності Троцьким О.В., що підтверджується витягом з журналу реєстрації довіреностей /а.с. 14-16/.

Оприбуткування придбаних у ПП "Евіт" товарно-матеріальних цінностей на складі позивача підтверджується товарними звітами, копії яких наявні у матеріалах справи /том І, а.с. 132-143/.

Як припущення, суд розцінює висновки відповідача про відсутність у контрагента позивача ПП "Евіт" власних трудових, виробничих, складських торгових приміщень, устаткування та транспортних засобів, трудових ресурсів, необхідних для здійснення господарської діяльності. Відповідачем не проаналізовано, які ресурси потрібні були б підприємству для виконання субпідрядних робіт. По-друге, такі висновки не враховують нічим не обмеженого права підприємства укладати цивільно-правові угоди оренди приміщень, устаткування та автотранспорту та використання залучених за такими цивільно-правовими угодами трудових та інших ресурсів у власній господарській діяльності. Крім того, факт відсутності вказаних ресурсів у підприємства податковим органом не перевірявся, а такий висновок зроблений на підставі податкової звітності, яка не містить достатньої інформації, на підставі якої можливо обґрунтувати такі висновки.

Суд вважає необґрунтованими доводи відповідача щодо встановлення у Акті перевірки факту смерті керівника контрагента позивача ПП "Евіт" ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 з огляду на наступне.

Згідно частини першої статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" від 15 травня 2003 року, №755-IV, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Із наявної у матеріалах справи завіреної належним чином копії витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АБ №374979 судом встановлено, що станом на 24 квітня 2013 року керівником ПП "Евіт" значиться ОСОБА_6 /том І, а.с. 146-147/.

У свою чергу, податковим органом не надано (на неодноразову вимогу суду) доказів на підтвердження припущення щодо смерті керівника контрагента позивача, як і не надано інформації про дату, місяць та рік народження ОСОБА_6, відомостей про те, ким видано свідоцтво про смерть, що дало б змогу суду вжити заходів для направлення відповідних запитів для встановлення місця проживання та/або факту смерті зазначеної особи.

Податковим органом не доведено, що позивачу було відомо про можливу смерть керівника ПП "Евіт", а отже, ТОВ "Полтаваресурсінвест" правомірно використовував відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців під час господарських відносин з ПП "Евіт".

Також, суд вважає необґрунтованими доводи відповідача, що керівник ПП "Евіт" ОСОБА_6 одночасно є і бухгалтером зазначеного підприємства /том І, а.с. 17/, оскільки згідно Акту перевірки ПП "Евіт" ДПІ у Оболонському районі м. Києва від 20 березня 2013 року №1754/7/22.5-18 /том І, а.с. 223-230/ головним бухгалтером підприємства значиться ОСОБА_7 /том І, а.с. 223, зворотній бік/.

Суд наголошує, що під час проведення перевірки та складання Акту перевірки, особами, що проводили перевірку, порушення вимог статті 201 Податкового кодексу України, а саме підписання податкової накладної неуповноваженою платником особою, не зафіксовано.

Також, суд зазначає, що правила податкового обліку не встановлюють конкретного переліку первинних документів, за допомогою яких повинні бути оформлені господарські операції, а також не передбачають будь-яких спеціальних вимог до форми або виду первинних документів, до їх оформлення та заповнення. До документів, які засвідчують факт придбання товару, робіт, послуг, діючим законодавством передбачена лише одна умова: вони повинні засвідчувати фактичне отримання товару або результатів робіт, послуг. Факт отримання товарів, як зазначалося вище, підтверджено податковими накладними, накладними, товарними звітами, витягом з журналу реєстрації доручень, копії яких наявні у матеріалах справи.

Таким чином, виходячи із системного аналізу норм Закону вбачається, що чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди - покупця товару (робіт, послуг), яка є платником податків, не покладено обов'язку при формуванні податкового кредиту здійснювати контроль та перевірку за дотриманням усіма постачальниками вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податку до бюджету і в подальшому за можливі дії порушника або через відсутність документального підтвердження сплати податку зазнавати певних негативних матеріальних наслідків у вигляді зменшення донарахування податку з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності за відповідний період.

При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що порушення податкового законодавства, у разі їх документального доведення, вчинені контрагентами не є свідченням протиправності дій та порушення податкового законодавства позивачем, оскільки за статтею 61 Конституції України юридична відповідальність має індивідуальний характер. Невиконання контрагентами по ланцюгу постачання своїх зобов'язань має наслідком притягнення до відповідальності саме цих суб'єктів господарювання.

Виконання договору характеризується дотриманням кожною стороною його умов, сторони в повному обсязі виконали взяті на себе зобов'язання, один до одного претензій не мають, а отже договір між ними укладений та виконаний у встановленому законом порядку.

Слід зазначити, що Податковий кодекс України не ставить право платника ПДВ на податковий кредит в залежність від дій чи бездіяльності його контрагентів.

Реальність господарських операцій позивача з ПП "Евіт" підтверджується первинними та іншими документами, копії яких наявні у справі та були досліджені судом під час розгляду справи.

З огляду на викладене податковий орган безпідставно та протиправно поставив під сумнів розмір податкового кредиту з ПДВ, задекларований позивачем по взаємовідносинам з ПП "Евіт".

З урахуванням документів, які були надані позивачем під час судового розгляду справи, суд приходить до висновку, що правові наслідки за вищенаведеним договором настали, позивачем та його контрагентом виконані договірні обов'язки, первинні бухгалтерські документи оформлені у відповідності до вимог діючого законодавства, а тому у позивача були всі підстави для формування податкового кредиту по взаємовідносинам з ПП "Евіт".

Суд зазначає, що порушення порядку здійснення господарської діяльності ПП "Евіт" не впливає на результати діяльності позивача і не може бути підставою для притягнення позивача до відповідальності, оскільки у відповідності до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, обов'язок доведення обставин, які стали підставою для прийняття оскаржуваного повідомлення-рішення покладено на податковий орган.

Відповідач не довів суду правомірність прийнятого ним податкового повідомлення-рішення.

З огляду на наведене, суд вважає, що у випадку підтвердження податкового кредиту належним чином оформленими податковими накладними, оплати податку на додану вартість продавцю в ціні товару, дійсної поставки продавцем товарів (робіт, послуг), які підлягають до використання покупцем в господарській діяльності, нікчемність угод, укладених постачальниками по ланцюгу не може бути підставою для зменшення податкового кредиту з податку на додану вартість платнику податків - покупцю, оскільки не ґрунтується на законі.

Таким чином, висновок відповідача про завищення позивачем суми податкового кредиту з податку на додану вартість в сумі 80880,00 грн., є безпідставним, оскільки позивачем в процесі судового розгляду доведено правомірність формування податкового кредиту на зазначену суму.

Враховуючи зміст позовних вимог та заперечень сторін, у ході судового розгляду справи було з'ясовано обставини щодо правомірності формування ТОВ "Полтаваресурсінвест" податкового кредиту з податку на додану вартість за вересень-грудень 2012 року.

З огляду на викладене, необґрунтованим є також висновок податкового органу про застосування до ТОВ "Полтаваресурсінвест" штрафних (фінансових) санкцій у сумі 20220,00 грн.

Системний аналіз вказаних правових норм та оцінка фактичних обставин справи дають підстави суду дійти висновку, що при прийнятті спірного податкового повідомлення-рішення суб'єкт владних повноважень діяв з недотриманням приписів закону, необґрунтовано, упереджено, без з'ясування необхідних обставин, що мали значення для прийняття рішення. Отже, суд вважає, що податкове повідомлення-рішення від 26 квітня 2013 року №0000472312, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 101100,00 грн., є протиправним та підлягає до скасуванню.

Зважаючи на те, що податкове повідомлення-рішення від 26 квітня 2013 року №0000472312 є правовим актом індивідуальної дії, який відповідно до повноважень суду, встановлених частиною другою статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, визнається судом протиправним і скасовується, суд вважає за необхідне згідно з частиною другою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України вийти за межі позовних вимог: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Полтаві від 26 квітня 2013 року №0000472312.

Відповідно до положень частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 10, 11, 71, 94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтаваресурсінвест" до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби від 26 квітня 2013 року №0000472312.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтаваресурсінвест" витрати зі сплати судового збору у розмірі 1011,00 грн. /одна тисяча одинадцять гривень 00 копійок/.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 25 червня 2013 року.

Суддя Л.М. Петрова