Ухвала

від 17.09.2013 по справі 816/2470/13-а

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2013 р.Справа № 816/2470/13-а Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: П'янової Я.В.

Суддів: Зеленського В.В. , Чалого І.С.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 20.06.2013р. по справі № 816/2470/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтаваресурсінвест"

до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Полтаваресурсінвест", звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення від 26 квітня 2013 року №0000472312.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 20.06.2013 р. адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтаваресурсінвест" задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби від 26 квітня 2013 року №0000472312.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтаваресурсінвест" витрати зі сплати судового збору у розмірі 1011,00 грн. (одна тисяча одинадцять гривень 00 копійок).

Не погодившись з прийнятою постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог позивача, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, судом неповно з'ясовані обставини справи, що в сукупності призвело до неправильного вирішення справи.

Суд апеляційної інстанції розглядає справу відповідно до ст. 197 КАС України в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 17.09.2013 року здійснено заміну відповідача - Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби на її правонаступника - Державну податкову інспекцію у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Судом першої інстанції встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Полтаваресурсінвест" зареєстроване як юридична особа, ідентифікаційний код 36792717.

У період з 08 квітня 2013 року по 12 квітня 2013 року працівниками ДПІ у м. Полтаві проведено позапланову документальну виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтаваресурсінвест" (код ЄДРПОУ 36792717) з питань взаємовідносин з ПП "Евіт" за період з 01 липня 2012 року по 31 грудня 2012 року.

За результатами перевірки складено Акт від 15 квітня 2013 року №2104/22.1-11/36792717 (том І, а.с. 15-21), у якому зафіксовано порушення пункту 44.1 статті 44, пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено ПДВ на суму 80880,00 грн., у тому числі за вересень 2012 року на суму 4313,00 грн., за жовтень 2012 року на суму 37065,00 грн., за листопад 2012 року на суму 24773,00 грн., за грудень 2012 року на суму 14729,00 грн.

На підставі висновків вказаного Акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 26 квітня 2013 року №0000472312, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 101100,00 грн., у тому числі 80880,00 грн. за основним платежем, 20220,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) (том І, а.с. 14).

Не погодившись із зазначеним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що в даному випадку відповідна сторона, як суб'єкт владних повноважень, не довела суду правомірність прийнятого нею податкового повідомлення-рішення, що дає суду підстави для задоволення адміністративного позову.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Відповідно до п.п. 14.1.181. п. 14.1. ст. 4 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1. ст. 198 Податкового кодексу передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з п. 198.2. ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3. ст. 198 ПКУ встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

При цьому, відповідно до п. 201.1. ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, в якій зазначаються в окремих рядках певні обов'язкові реквізити.

Відповідно до пункту 201.4. ст. 201 ПКУ податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу). У разі, якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

З огляду на викладені норми Податкового кодексу України можна дійти висновку про існування декількох підстав для формування податкового кредиту, а саме: наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, а також фактичне виконання господарської операції, за наслідками якої у платника ПДВ виникає право на податковий кредит.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено при розгляді апеляційної скарги, що 03 вересня 2012 року між ПП "Евіт" та ТОВ "Полтаваресурсінвест" укладено договір №39 (том І, а.с. 22-23), згідно з пунктом 1.1. умов якого Продавець зобов'язується передати у власність Покупцеві Товарно-матеріальні цінності, визначені у рахунках та накладних (далі - Товар), а Покупець зобов'язується прийняти Товар та оплатити його вартість.

Комплектність Товару за цим Договором визначається в накладних (пункт 2.2. Договору).

Відповідно до пункту 3.1. загальна вартість товару складається з вартості, вказаної в рахунках та накладних.

Пунктом 3.2. Договору передбачено, що товар за Даним Договором постачається на умовах DDP "Інкотермс" (в редакції 2010 року).

Згідно з п. 3.3. право власності на Товар переходить до Покупця в момент підписання акту прийому-передачі цього товару або накладних.

За наслідками здійснення господарських операцій із ПП "Евіт" позивачу виписано:

- податкову накладну від 09 вересня 2012 року №26 на загальну суму 25878,00 грн., у тому числі ПДВ 4313,00 грн. (том І, а.с. 24 зворотній бік), накладну від 09 вересня 2012 року №26 на загальну суму 25878,00 грн., у тому числі ПДВ 4313,00 грн. (том І, а.с. 24), рахунок від 09 вересня 2012 року №122 на загальну суму 25878,00 грн., у тому числі ПДВ 4313,00 грн. (том ІІ, а.с. 4);

- податкову накладну від 07 жовтня 2012 року №12 на загальну суму 58248,00 грн., у тому числі ПДВ 9708,00 грн. (том І, а.с. 95, зворотній бік), накладну від 07 жовтня 2012 року №12 на загальну суму 58248,00 грн., у тому числі ПДВ 9708,00 грн. (том І, а.с. 95), рахунок від 07 жовтня 2012 року №142/1 на загальну суму 58248,00 грн., у тому числі ПДВ 9708,00 грн. (том ІІ, а.с. 5);

- податкову накладну від 08 жовтня 2012 року №14 на загальну суму 58243,20 грн., у тому числі ПДВ 9707,20 грн. (том І, а.с. 96, зворотній бік), накладну від 08 жовтня 2012 року №14 на загальну суму 58243,20 грн., у тому числі ПДВ 9707,20 грн. (том І, а.с. 96), рахунок від 08 жовтня 2012 року №147 на загальну суму 58243,20 грн., у тому числі ПДВ 9707,20 грн. (том ІІ, а.с. 6);

- податкову накладну від 09 жовтня 2012 року №15 на загальну суму 50172,00 грн., у тому числі ПДВ 8362,00 грн. (том І, а.с. 97, зворотній бік); накладну від 09 жовтня 2012 року №15 на загальну суму 50172,00 грн., у тому числі ПДВ 8362,00 грн. (том І, а.с. 97), рахунок від 09 жовтня 2012 року №151 на загальну суму 50172,00 грн., у тому числі ПДВ 8362,00 грн. (том ІІ, а.с. 7);

- податкову накладну від 10 жовтня 2012 року №18 на загальну суму 55728,00 грн., у тому числі ПДВ 9288,00 грн. (том І, а.с. 98, зворотній бік), накладну від 10 жовтня 2012 року №18 на загальну суму 55728,00 грн., у тому числі ПДВ 9288,00 грн. (том І, а.с. 98), рахунок від 10 жовтня 2012 року №158 на загальну суму 55728,00 грн., у тому числі ПДВ 9288,00 грн. (том ІІ, а.с. 8);

- податкову накладну від 01 листопада 2012 року №1 на загальну суму 52056,00 грн., у тому числі ПДВ 8676,00 грн. (том І, а.с. 68, зворотній бік), накладну від 01 листопада 2012 року №1 на загальну суму 52056,00 грн., у тому числі ПДВ 8676,00 грн. (том І, а.с. 68), рахунок від 01 листопада 2012 року №188 на загальну суму 52056,00 грн., у тому числі ПДВ 8676,00 грн. (том ІІ, а.с. 9);

- податкову накладну від 02 листопада 2012 року №7 на загальну суму 47422,80 грн., у тому числі ПДВ 7903,80 грн. (том І, а.с. 67, зворотній бік), накладну від 02 листопада 2012 року №7 на загальну суму 47422,80 грн., у тому числі ПДВ 7903,80 грн. (том І, а.с. 67), рахунок від 02 листопада 2012 року №192 на загальну суму 47422,80 грн., у тому числі ПДВ 7903,80 грн. (том ІІ, а.с. 10);

- податкову накладну від 05 листопада 2012 року №30 на загальну суму 49161,60 грн., у тому числі ПДВ 8193,60 грн. (том І, а.с. 66, зворотній бік), накладну від 05 листопада 2012 року №30 на загальну суму 49161,60 грн., у тому числі ПДВ 8193,60 грн. (том І, а.с. 66), рахунок від 05 листопада 2012 року №202 на загальну суму 49161,60 грн., у тому числі ПДВ 8193,60 грн. (том ІІ, а.с. 11);

- податкову накладну від 18 грудня 2012 року №57 на загальну суму 41127,60 грн., у тому числі ПДВ 6854,60 грн. (том І, а.с. 37, зворотній бік), накладну від 18 грудня 2012 року №57 на загальну суму 41127,60 грн., у тому числі ПДВ 6854,60 грн. (том І, а.с. 37), рахунок від 18 грудня 2012 року №212 на загальну суму 41127,60 грн., у тому числі ПДВ 6854,60 грн. (том ІІ, а.с. 12);

- податкову накладну від 19 грудня 2012 року №59 на загальну суму 47244,00 грн., у тому числі ПДВ 7874,00 грн. (том І, а.с. 38, зворотній бік), накладну від 19 грудня 2012 року №59 на загальну суму 47244,00 грн., у тому числі ПДВ 7874,00 грн. (том І, а.с. 38), рахунок від 19 грудня 2012 року №214 на загальну суму 47244,00 грн., у тому числі ПДВ 7874,00 грн. (том ІІ, а.с. 13).

Зазначені податкові накладні оформлені згідно із вимогами статті 201 Податкового кодексу України, підписані та скріплені печаткою контрагента позивача ПП "Евіт" (код ЄДРПОУ 32307992), яке на момент їх видачі знаходилося в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (том І, а.с. 146-147) та було зареєстровано платником ПДВ (том І, а.с. 148).

Факт оплати позивачем придбаних товарно-матеріальних цінностей підтверджено копіями банківських виписок (том І, а.с. 149-176).

Придбаний товар був доставлений транспортом перевізників ТОВ "Геосинтез Інженірінг" відповідно до товарно-транспортної накладної від 10 жовтня 2012 року (том І, а.с. 99) та ФОП ОСОБА_2 відповідно до товарно-транспортних накладних від 13 листопада 2012 року (том І, а.с. 69), від 19 грудня 2012 року (том І, а.с. 39, 41).

Приймання товарно-матеріальних цінностей здійснювалося уповноваженою особою позивача по довіреності Троцьким О.В., що підтверджується витягом з журналу реєстрації довіреностей (а.с. 14-16).

Оприбуткування придбаних у ПП "Евіт" товарно-матеріальних цінностей на складі позивача підтверджується товарними звітами, копії яких містяться в матеріалах справи (том І, а.с. 132-143).

Із пояснень представника позивача в ході розгляду справи встановлено та підтверджено наявними у матеріалах справи договорами поставки, податковими накладними, видатковими накладними, довіреностями, що придбаний товар у подальшому було реалізовано ТОВ "Бурова компанія"Укрбудсервіс", ТОВ "Старобільський елеватор", ТОВ "Голден Деррік", ТОВ "Спецмехсервіс", ДП НАК "Надра України" "Чернігівнафтогазгеологія", ТОВ "Енергоспецтранс", ТОВ НВППТ "Зонд", ПАТ "Дмитрівське зернопереробне підприємство", ДП "Укргазвидобування" НАК "Нафтогаз України" (том І, а.с. 25-36, 42-65, 72-94, 110-131).

Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що вказані первинні документи за своєю формою та змістом відповідають вимогам чинного законодавства, засвідчують факт виконання позивачем зобов'язань з оплати вартості товарів та послуг за вказаним правочином шляхом перерахування грошових коштів.

Таким чином, факт реальності понесення позивачем витрат у спірних правовідносинах підтверджений матеріалами справи.

Також, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне зауважити на той факт, що відповідачем ні під час розгляду в суді першої інстанції, ні до суду апеляційної інстанції не було надано доказів на підтвердження фальшивості зазначених документів, або на невідповідність відомостей, зазначених в цих первинних документах, фактичним обставинам, або на відсутність у контрагента статусу платника ПДВ на момент вчинення та виконання правочину, або на завищення вартості робіт чи послуг, або на несумісність зазначених в документах робіт чи послуг з власною господарською діяльністю ТОВ "Полтаваресурсінвест". У ході перевірки відповідачем не встановлено проведення ТОВ "Полтаваресурсінвест" збиткових операцій, невикористання у власній господарській діяльності товарів, отриманих від ПП "Евіт", взаємопов'язаності позивача та ПП "Евіт", обізнаності щодо обставин господарювання один одного, вчинення ними узгоджених дій щодо отримання будь-якої вигоди (в тому числі і податкової).

З огляду на викладене, матеріалами справи підтверджено факт виконання позивачем та контрагентом позивача зобов'язань за спірним правочином. Копії первинних і розрахункових документів не мають дефектів форми, змісту або походження, які в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст.ст.44, 201 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Колегія суддів вважає необґрунтованими доводи відповідача щодо встановлення у Акті перевірки факту смерті керівника контрагента позивача ПП "Евіт" ОСОБА_4 14 грудня 2012 року, оскільки відповідно до частини першої статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" від 15 травня 2003 року, №755-IV, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Як вбачається із наявної у матеріалах справи завіреної належним чином копії витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АБ №374979, станом на 24 квітня 2013 року керівником ПП "Евіт" значиться ОСОБА_4 (том І, а.с. 146-147).

Податковим органом не доведено, що позивачу було відомо про можливу смерть керівника ПП "Евіт", а отже, ТОВ "Полтаваресурсінвест" правомірно використовував відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців під час господарських відносин з ПП "Евіт".

Також, на думку колегії суддів, є необґрунтованими доводи відповідача про те, що керівник ПП "Евіт" ОСОБА_4 одночасно є і бухгалтером зазначеного підприємства (том І, а.с. 17), оскільки згідно з Актом перевірки ПП "Евіт" ДПІ у Оболонському районі м. Києва від 20 березня 2013 року №1754/7/22.5-18 (том І, а.с. 223-230) головним бухгалтером підприємства значиться Багатько С.М. (том І, а.с. 223, зворотній бік).

З приводу твердження суб'єкта владних повноважень в акті перевірки та в апеляційній скарзі про відсутність факту реального вчинення господарських операцій, колегія суддів зауважує на те, що дане твердження ґрунтується виключно на висновках акту ДПІ у Оболонському районі м. Києва від 04.03.2013 року № 224/22.5-07/32307992 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП "Евіт" щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.01.2012 року по 31.12.2012 року".

Проте, необхідно зауважити на той факт, що належними та допустимими в розумінні ст.124 Конституції України, ст.70 КАС України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (оскільки діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст.191 КК України та ст.212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (оскільки наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст.207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (оскільки відповідно до ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Разом з тим, під час розгляду справи відповідачем не надано до суду жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб платника податків або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочинів недійсними.

Крім того, відповідно до ч. 4 ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Предметом доказування у відповідній категорії спорів є реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування.

Колегія суддів зазначає, що в силу закону отримання податковим органом акту перевірки, довідки зустрічної звірки або акту про неможливість проведення зустрічної звірки, в яких викладені висновки про наявність ознак фіктивної господарської діяльності, відсутність факту реального вчинення господарських операцій, вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, акт перевірки контрагента або акт про неможливість проведення зустрічної звірки тощо, не має преюдиціального значення при розгляді справи судом та не є документом, що достовірно та безсумнівно підтверджують обставини фактичної дійсності.

Крім того, зазначені відповідачем обставини (відсутність технічних та трудових ресурсів у контрагента, транспортного та торгівельного обладнання) не є підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит з ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого права та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. Адже, Податковий кодекс України не ставить право платника ПДВ на податковий кредит в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів чи відсутності їх за місцезнаходженням, так само відсутності у контрагентів основних фондів, кваліфікованого персоналу тощо. І в разі порушення контрагентом податкової дисципліни відповідальність та негативні наслідки мають настати саме для цієї особи, оскільки позивач та його контрагент є окремими суб'єктами господарювання зі статусом юридичної особи, окремими платниками податку на додану вартість, кожен з яких має свої межі юридичної відповідальності, яка є індивідуальною, виходячи з вимог ст. 61 Конституції України.

В силу ст.18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Колегія суддів також акцентує увагу і на тому, що чинне законодавство не покладає на платника податків обов'язку перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства та його безпосередню наявність за місцезнаходженням перед тим, як відносити відповідні суми податку на додану вартість до податкового кредиту.

Враховуючи викладене, оскільки ТОВ "Полтаваресурсінвест" належним чином була підтверджена правомірність віднесення до податкового кредиту суми ПДВ наданими до перевірки належно оформленими податковими накладними, зібрані по справі докази підтверджують виконання зобов'язань між сторонами спірних правочинів, колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість висновків податкового органу щодо заниження позивачем податку на додану вартість у перевіреному періоді.

З наданих позивачем первинних документів вбачається, що господарські операції між ТОВ "Полтаваресурсінвест" та ПП "Евіт" мали реальний характер, у зв'язку з чим у відповідача не було підстав для неприйняття до заліку зазначених документів при визначенні податкового кредиту підприємства у звітному податковому періоді.

Відповідно до вимог частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте, всупереч наведеним положенням, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено правомірність його рішення, що оскаржується.

Враховуючи наведене вище, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що обставини, які викладені відповідачем в акті перевірки та в апеляційній скарзі, неможливо кваліфікувати як порушення, що передбачені п. 44.1 ст. 44, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що відповідачем по справі не доведено правомірності та обґрунтованості прийняття оскаржуваного податкового повідомлення - рішення, а тому воно підлягає скасуванню.

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції підтверджує, що постанова суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а тому посилання відповідача в апеляційній скарзі на порушення судом ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України є безпідставними.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, п. 1 ч. 1 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 20.06.2013р. по справі № 816/2470/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)П’янова Я.В. Судді (підпис) (підпис) Зеленський В.В. Чалий І.С. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: П’янова Я.В.