Рішення

від 25.06.2013 по справі 911/1990/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"25" червня 2013 р. Справа № 911/1990/13

Розглянувши матеріали справи за позовом Державного спеціалізованого підприємства «Чорнобильська АЕС», м.Славутич

до Товариства з обмеженою відповідальністю «УкрЗІЗ», м.Вишневе

про стягнення 5517,05 грн.

Суддя А.Ю.Кошик

Представники:

Від позивача: Рубан Ю.А.

Від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна Державного спеціалізованого підприємства «Чорнобильська АЕС» (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «УкрЗІЗ» (далі - відповідач) про стягнення 5517,05 грн.

Провадження у справі №911/1990/13 порушено відповідно до ухвали суду від 29.05.2013 року та призначено справу до розгляду на 11.06.2013 року.

Відповідач, належним чино повідомлений про час і місце розгляду спору, у судове засідання 11.06.2013 року без поважних причин не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, відзив на позов не подав. Розгляд справи відкладався до 25.06.2013 року.

В судовому засіданні 25.06.2013 року позивач позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду спору, в судове засідання 25.06.2013 року не з'явився, вимоги суду не виконав, відзив на позов не надав, про причини неявки суд не повідомив.

За таких обставин суд розглядає справу у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та дослідивши наявні у справі докази, суд встановив.

22.07.2012 між Державним спеціалізованим підприємством «Чорнобильська АЕС» (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «УкрЗІЗ» (відповідач) був укладений Договір поставки товару за № 12-0907-2 відповідно до якого відповідач зобов'язався поставити та передати у власність позивача товари, зазначені в п.1.2. Договору, а позивач прийняти й оплатити такі товари за рахунок коштів Державного бюджету відповідно до умов даного Договору. Загальна сума договору становила 42438,80 грн.

Відповідно до п.5.1. Договору товар повинен бути поставлений відповідачем до 20.08.2012 року. Фактичне постачання товару відбулось 19.10.2012 року, що підтверджується відповідною видатковою накладною №УЗ-0000118 від 19.10.2012 року на суму 42438,80 грн., тобто з порушенням умов п.5.1. Договору № 12-0907-2 від 22.07.2012 року.

Згідно з ч.1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п.1 ч.2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст. 202 Господарського кодексу України, ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання, зокрема, припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п. 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 2 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Оскільки, товар було поставлено в порушення п. 5.1. Договору з простроченням на 60 днів, позивач на підставі п. 7.2. Договору просить стягнути з відповідача 2546,33 грн. пені в розмірі 0,1% за кожен день прострочення зобов'язання та 2970,72 грн. штрафу в розмірі 7%, всього 5517,05 грн. пені та штрафу.

Пунктом 7.2 Договору передбачено, що за порушення строків виконання зобов'язання з Постачальника стягується пеня в розмірі 0,1 відсотка вартості товарів, з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад 20 днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вартості недопоставлених товарів.

29.10.2012 року ДСП ЧАЕС направило на адресу відповідача претензію з вимогою перерахувати суму штрафних санкцій ДСП ЧАЕС, яка залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

З огляду на норму вищенаведеної ст. 549 Цивільного кодексу України, нарахування пені, як різновиду неустойки передбачено лише за порушення грошового зобов'язання, в той час, як предметом спору є застосування відповідальності за порушення строків поставки товару. При цьому, п. 7.2. Договору не може змінювати змісту відповідної норми ст. 549 Цивільного кодексу України.

Таким чином, оскільки нарахування пені за порушення іншого, крім грошового зобов'язання є неправомірним, вимога позивача про стягнення 2546,33 грн. пені задоволенню не підлягає.

Крім того, відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, що передбачено ст. 3 зазначеного Закону.

Вимога про стягнення передбаченого п. 7.2. Договору штрафу в розмірі 7% в сумі 2970,72 грн. підлягає задоволенню, оскільки відповідачем допущено прострочення поставки товару більше ніж на 20 днів.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень.

За наслідками розгляду спору суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивачем доведені та обґрунтовані і підлягають задоволенню в частині стягнення 2970,72 грн. штрафу. В решті позов задоволенню не підлягає.

Відшкодування судових витрат відповідно до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача в сумі сплаченого позивачем судового збору,оскільки з позову підлягає сплаті мінімальна ставка судового збору.

Керуючись ст. ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Київської області, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «УкрЗІЗ» (08132, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, м. Вишневе, вул. Південна, 17, кв. 81, код 35411301) на користь Державного спеціалізованого підприємства «Чорнобильська АЕС» (07100, Київська обл. м. Славутич, вул. 77-ї Гвардійської дивізії, 7/1, а/с 10, 11, код 14310862) 2970,72 грн . 3штрафу та 1720,50 грн. витрат по сплаті судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

3. В задоволенні решти позову відмовити.

Суддя Кошик А.Ю.