Постанова

від 14.08.2013 по справі 911/1990/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" серпня 2013 р. Справа№ 911/1990/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Рябухи В.І.

суддів: Кондес Л.О.

Ропій Л.М.

при секретарі: Цюман Т.В.

за участю представників:

від позивача не з'явився,

від відповідача не з'явився,

розглянувши апеляційну скаргу Державного спеціалізованого підприємства "Чорнобильська АЕС"

на рішення Господарського суду Київської області від 25.06.13 (дата підписання - 02.07.13)

у справі №911/1990/13 (суддя Кошик А.Ю.)

за позовом Державного спеціалізованого підприємства "Чорнобильська АЕС"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "УкрЗІЗ"

про стягнення 5517,05 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Київської області від 25.06.13 позов Державного спеціалізованого підприємства "Чорнобильська АЕС" (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "УкрЗІЗ" (далі - відповідач) про стягнення 5517,05 грн. задоволено частково.

Стягнуто з відповідача на користь позивача 2970,72 грн. штрафу та 1720,50 грн. судового збору.

В задоволенні решти позову відмовлено.

Не погодившись з вказаним рішенням, позивач звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення Господарського суду Київської області від 25.06.13 скасувати в частині відмови в задоволенні 2546,33 грн. пені, постановити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Вважає, що при прийнятті рішення, судом першої інстанції порушено норми матеріального права, а саме не застосовано ст.231 Господарського кодексу України (далі - ГК України).

Розпорядженням Заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 30.07.13 для розгляду апеляційної скарги сформовано колегію суддів у складі: головуючий-суддя Рябуха В.І., судді Калатай Н.Ф., Руденко М.А.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.07.13 прийнято апеляційну скаргу до розгляду та порушено апеляційне провадження, розгляд справи призначено на 14.08.13. Доказами належного повідомлення сторін про час і місце розгляду справи є повідомлення про вручення поштового відправлення (ухвали від 30.07.13), долучені до матеріалів справи.

Розпорядженням Заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 12.08.13 в зв'язку з перебуванням суддів Калатай Н.Ф та Руденко М.А. у відпустці для розгляду апеляційної скарги сформовано колегію суддів у складі: головуючий-суддя Рябуха В.І., судді Кондес Л.О., Ропій Л.М.

14.08.13 у судове засідання представники сторін не з'явились, про причини неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що сторони були належним чином повідомлені про час та місце проведення судового засідання з розгляду апеляційної скарги позивача, а матеріали справи дозволяють розглянути апеляційну скаргу без участі представників сторін, відсутні підстави для відкладення розгляду справи.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.

Згідно зі ст.101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

У ст.526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зазначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (ч.1 ст. 530 ЦК України).

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Як вбачається з матеріалів справи, 22.07.12 між позивачем (покупець) та відповідачем (постачальник) укладено договір поставки №12-0907-2 (далі - договір), відповідно до якого постачальник зобов'язується у 2012 році поставити та передати у власність покупцю на умовах договору товари, зазначені у п.1.2 договору (взуття: напівчеревики жіночі, шкіряні - 76 пар; напівчеревики чоловічі, шкіряні - 82 пар), а покупець зобов'язується прийняти та оплатити такі товари за рахунок коштів Державного бюджету (п.1.1 договору).

Відповідно до п.п.3.1, 3.2 сума договору становить 42438,80 грн. Закупівля товару здійснюється відповідно до Рамкової угоди між Україною та ЄБРР стосовно діяльності Чорнобильського Фонду "Укриття" в Україні від 20.11.97 та підлягає пільговому оподаткуванню згідно з п.154.4 ст.154 та ст.211 Податкового кодексу України.

Розрахунки проводяться шляхом безготівкового перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника протягом 20 банківських днів після доставки товару в місце поставки (п.4.1 договору).

Згідно п.5.1 договору товару повинен бути поставлений постачальником у строк до 20.08.12.

Матеріалами справи підтверджується, що товар був поставлений відповідачем та отриманий позивачем 19.10.12, що підтверджується видатковою накладною №УЗ-000118, тобто з порушенням строків поставки, встановлених п.5.1 договору.

29.10.12 позивач надіслав відповідачу претензію №4385/39/7-445, в якій вимагав сплатити 5517,05 грн. штрафних санкцій (2546,33 грн. пені та 2970,72 грн. 7% штрафу) за порушення строків поставки.

Відповідач на претензію відповіді не надав, штрафних санкцій не сплатив.

В статті 610 ЦК України зазначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частина 1 ст. 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.231 ГК України законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Згідно ч.2 ст.231 ГК України у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1% вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної вартості.

Пунктом 7.2 договору передбачено, що у разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов'язань при закупівлі товарів за державні кошти постачальник сплачує покупцю штрафні санкції, зокрема, за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1% вартості товарів, з яких допущено прострочення виконання за кожен день прострочення, а за прострочення понад двадцять днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вартості недопоставлених товарів.

Позивачем наведено розрахунок сум пені та 7% штрафу, згідно якого він просить стягнути з відповідача 2546,33 грн. пені та 2970,72 грн.7% штрафу.

Перевіривши розрахунок позивача, суд першої інстанції задовольнив вимогу позивача про стягнення з відповідача 7% штрафу в сумі 2970,72 грн., з чим погоджується колегія суддів.

Однак, місцевим господарським судом відмовлено у задоволенні позовної вимоги про стягнення 2546,33 грн. пені. Рішення мотивоване тим, що ст.549 ЦК України та ст.1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" не передбачають стягнення пені за порушення строків поставки, а лише за порушення грошового зобов'язання.

Проте, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для стягнення з відповідача пені з огляду на наступне.

Стаття 231 ГК України регулює відносини стосовно окремих предметів неустойки та щодо кола господарських правовідносин, де застосовуються уніфіковані штрафні санкції.

Застосування до боржника, який порушив господарське зобов'язання, штрафних санкцій у вигляді пені та штрафу, передбачених абз. 3 ч. 2 ст. 231 ГК України, можливо при сукупності відповідних умов, а саме: якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачений договором або законом; якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення, пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України, якщо допущено прострочення виконання не грошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товарів, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір пені за кожний день прострочення виконання такого зобов'язання та за прострочення його виконання понад тридцять днів додатково вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафу з вказаної вартості

Аналогічно правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові від 26.01.12 у справі №18/137.

Розмір штрафної санкції, передбачений абз.3 ч.2 ст.231 ГК України, застосовується за допущене прострочення виконання зобов'язання, пов'язаного з виконанням робіт, наданням послуг, тощо, з вартості яких й вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафної санкції.

З матеріалів справи вбачається, що позивач - ДСП "Чорнобильська АЕС" є державним спеціалізованим підприємством, заснованим на державній власності та належить до сфери управління Міністерства України з витань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи (загальні положення Статуту ДСП "Чорнобильська АЕС"); договір поставки від 22.07.12 №12-0907-2 фінансується з Державного бюджету України та пов'язаний з виконанням державного замовлення.

З огляду на викладене вище, колегія суддів дійшла висновку, що розрахунок позивачем суми пені (2546,33 грн.) з посиланням на ч.2 ст.231 ГК України є обґрунтованим та правомірним, а отже підлягає задоволенню.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна особа повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України встановлено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Отже, з огляду на викладене вище, колегія Київського апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Київської області від 25.06.13 підлягає скасуванню в частині відмови позивачу у задоволенні вимоги про стягнення з відповідача 2546,33 грн. пені, як таке, що прийняте з порушенням норм матеріального права.

Керуючись ст.ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державного спеціалізованого підприємства "Чорнобильська АЕС" задовольнити.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 25.06.13 у справі №911/1990/13 скасувати в частині відмови позивачу у задоволенні вимоги про стягнення з відповідача 2546,33 грн. пені, виклавши його резолютивну частину в наступній редакції:

"Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "УкрЗІЗ" (08132, Київська обл.., Києво-Святошинський р-н, м. Вишневе, вул. Південна, 17, кв.81, код 35411301) на користь Державного спеціалізованого підприємства "Чорнобильська АЕС" (07100, Київська обл.., м. Славутич, вул.77-ї Гвардійської девізії, 7/1, а/с 10,11, код 14310862) 2970 (дві тисячі дев'ятсот сімдесят) грн. 72 коп. 7% штрафу, 2546 (дві тисячі п'ятсот сорок шість) грн. 33 коп. пені та 1720 (тисячу сімсот двадцять) грн. 50 коп. судового збору."

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "УкрЗІЗ" (08132, Київська обл.., Києво-Святошинський р-н, м. Вишневе, вул. Південна, 17, кв.81, код 35411301) на користь Державного спеціалізованого підприємства "Чорнобильська АЕС" (07100, Київська обл.., м. Славутич, вул.77-ї Гвардійської девізії, 7/1, а/с 10,11, код 14310862) 860 (вісімсот шістдесят) грн. 25 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.

4. Видачу наказу доручити Господарському суду Київської області.

5. Матеріали справи №911/1990/13 повернути до Господарського суду Київської області.

Дану постанову може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий суддя Рябуха В.І.

Судді Кондес Л.О.

Ропій Л.М.