Постанова

від 14.12.2006 по справі ас3/672-06

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АС3/672-06

ГОСПОДАРСЬКИЙ   СУД   СУМСЬКОЇ  ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.12.06           Справа №АС3/672-06.

Господарський суд Сумської області, у складі судді Левченко П.І., розглянувши матеріали справи  

за позовом Державної податкової інспекції в м. Суми

до 1-го відповідача : Науково виробничо-комерційного приватного підприємства « Укртехмонтажбуд », м. Суми

до 2-го відповідача : Спільної українсько-російської будівельної компанії

«Спецмонтаж» у формі ТОВ , м. Суми

Про визнання правочину та господарських зобов'язань недійсними .

За участю представників сторін:

від позивача –  Устименко О.М.

від1-го  відповідача – не з'явився

від 2-го відповідача – не з'явився

В засіданні приймала участь секретар судового засідання Ю.В.Литвиненко .

         Суть спору: Позивач подав позовну заяву про визнання нечинним з моменту укладення правочину у формі письмового договору № 22 від 04.05.2005 року на виконання робіт на загальну суму 90 000 грн. 00 коп. , укладеного між першим та другим відповідачами по ст. 215 ЦК України , як такий , що укладений не уповноваженою особою ; визнати господарські зобов'язання між першим та другим відповідачами за договором № 22 від 04.05.2005 року на загальну суму 90 000 грн. 00 коп. недійсними з моменту їх виникнення по ст. 207 ГК України , як такі що суперечать інтересам держави і суспільства ; стягнути з НВКПП "Укртехмонтажбуд"  в доход держави вартість виконаних робіт в розмірі 90 000,00 грн., одержані за оспорюваним господарським зобов'язанням - відповідно до ст. 208 Господарського кодексу України ; стягнути з СУРБК "Спецмонтаж"  в доход держави грошові кошти в сумі 90 000,00 грн., сплачені за оспорюваним господарським зобов'язанням - відповідно до ст. 208 Господарського кодексу України.

        Відповідачі в судове засідання не з'явились, відзиву на позов не подали , хоча були  належним чином судом повідомлені про місце і час проведення судового засідання.                 

        Відповідно до ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує справу на основі наявних доказів.

         Розглянувши матеріали справи заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд встановив:

         Перший відповідач - Наукове виробничо-комерційне приватне підприємство "Укртехмонтажбуд" , зареєстроване Виконавчим комітетом Сумської міської ради 31.08.1995 року, включене до ЄДРПОУ, взято на податковий облік у ДПІ в м. Суми 21.09.1995 року за № 2064, ідентифікаційний код 23291796, свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість № 25724161 від 06.11.1997 року.

         Другий відповідач - Спільна українсько-російська будівельна компанія "Спецмонтаж" у формі Товариства з обмеженою відповідальності -  зареєстроване виконавчим комітетом Сумської міської ради 20.12.1995 року, включене до ЄДРПОУ, взято на податковий облік у ДПІ в м. Суми 03.01.1996 року за №1647, ідентифікаційний код 23632292.

        Державною податковою інспекцією в м. Суми було проведено позапланову документальну перевірку з питань дотримання вимог податкового законодавства НВКПП "Укртехмонтажбуд".

        В ході перевірки встановлено, що НВКПП "Укртехмонтажбуд" (виконавець) уклало договір № 22 від 04.05.2005 року з СУРБК "Спецмонтаж" (замовник), у відповідності до якого виконавець зобов'язаний був виконати роботи по випробуванню холодильника абсорбуючого розчину (далі - роботи) на загальну суму 90000,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 15000,00 грн.). На дане виконання робіт були виписані податкові накладні на загальну суму 90000,00 грн. в т.ч. ПДВ 15000,00 грн.:

-  від 01.07.2005 року № 230/2 на суму 50000,00 грн. (ПДВ - 8333,33 грн.);

-  від 12.07.2005 року № 233/2 на суму 40000,00 грн. (ПДВ - 6666,67 грн.).

        22 березня 2006 року Буринським районним судом Сумської області було винесено постанову по справі № 2-143/2006 року (додається), якою позов ДПІ в м. Суми до Заєць О.М., третя особа НВКПП "Укртехмонтажбуд" задоволено. Визнано недійсним статут НВКПП "Укртехмонтажбуд" з моменту державної реєстрації змін № 1 до статуту, тобто з 13.04.2004 року. Визнано недійсним свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість № 25724161 з 13.04.2004 року. Також визнано недійсними всі фінансово-господарські та податкові документи підписані Заєць О.М. від імені НВКПП "Укртехмонтажбуд" з моменту їх складання. При розгляді справи в судовому засіданні було встановлено, що рішенням виконавчого комітету Сумської міської ради від 21.09.1995 року було зареєстровано НВКПП "Укртехмонтажбуд", яке було взято на податковий облік. 13.04.2004 року до статутних документів підприємства були внесені зміни, відповідно до яких засновником (власником) підприємства є Заєць О.М. Але в ході перевірки було встановлено, що Заєць О.М. ніякого відношення до фінансово-господарської діяльності цього підприємства не мав, а лише за винагороду погодився підписати реєстраційні документи не маючи наміру фактично займатися господарською діяльністю. Зі змістом статутних та реєстраційних документів він не знайомий. За юридичною адресою підприємство фактично відсутнє. В судовому засіданні відповідач Заєць О.М. позов визнав, пояснивши, що в кінці 2003 року до нього звернувся незнайомий чоловік, як потім йому стало відомо, що це Сіньов С.М., який запропонував за грошову винагороду в сумі 2500 грн. зареєструвати на нього НВКПП "Укртехмонтажбуд". Він погодився, документи, які потрібні були дія реєстрації не складав, хоча підписував їх, при цьому він не мав на меті брати участь та здійснювати фінансово-господарську діяльність та підприємницьку діяльність НВКПП "Укртехмонтажбуд", отримувати якісь прибутки, зміст статутних документів йому не відомий. Не уповноважував він на такі дії і інших осіб. Хто займався господарською діяльністю на підприємстві не знає (пояснення Заєць О.М. додаються).

        Згідно із чинним на момент реєстрації підприємства законодавством, підприємство діє на підставі статуту, який затверджується його власником та рішенням засновника.

         Відповідно до ст.ст. 62, 63 Господарського кодексу України, установчими документами суб'єкта господарювання є статут та установчий договір, підприємство діє на підставі статуту, який затверджується власником майна (засновником) суб'єкта господарювання.

        Статтею 203 ЦК України встановлено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Не дотримання цих положень є підставою недійсності правочину відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України.

          Також у відповідності до ч. 2 ст. 203 Цивільного кодексу України особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. З цього випливає, що договір № 22 від 04.05.2005 року та податкові накладні підписувались невідомою особою, яка не мала права укладати дану угоду. Тобто підставою недійсності договору на виконання робіт згідно ст. 215 ЦК України є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені ст. 203 ЦК України, зокрема укладання договору особою, яка не має необхідного обсягу цивільної дієздатності.

         Договір на виконання робіт та господарське зобов'язання, що виникло на підставі цього договору не відповідають вимогам ст.ст. 203, 215 ЦК України.

         Наявність умислу у сторін господарського зобов'язання полягає в тому, що вони, виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність вчиненого господарського зобов'язання і суперечність його мети інтересам держави та суспільства і прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків.

           Тому, позовні вимоги позивача в частині визнання нечинним з моменту укладення правочину у формі письмового договору № 22 від 04.05.2005 року на виконання робіт на загальну суму 90 000 грн. 00 коп. , укладеного між першим та другим відповідачами по ст. 215 ЦК України , як такий , що укладений не уповноваженою особою та  визнання  господарських зобов'язаннь між першим та другим відповідачами за договором № 22 від 04.05.2005 року на загальну суму 90 000 грн. 00 коп. недійсними з моменту їх виникнення по ст. 207 ГК України , як такі що суперечать інтересам держави і суспільства, підлягають задоволенню.

          У відповідності до статті 208 ГК України "Якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави".

          Стягнення у доход держави одержаного чи належного за угодою здійснюється лише в тих випадках, коли завідомо суперечна інтересам держави і суспільства угода була повністю або частково виконана хоча б однією з сторін. Якщо за наявності умислу сторін угода не була виконана, вона визнається недійсною без застосування наслідків, передбачених цією статтею .

          Як вбачається з матеріалів справи , позивач не подав доказів виконання повністю або частково першим та другим відповідачами письмового договору № 22 від 04.05.2005 року , тому , вимоги в частині застосування наслідків визнання господарського зобов'язання недійсним, передбачені ст.208 ГПК України  є неправомірними необґрунтованими та такими що не підлягають задоволенню.

Позивач не надав суду ні актів здачі-приймання робіт, ні актів здачі приймання робіт , ні платіжних доручень на перерахування коштів за виконані роботи .

           Згідно ст. 94 КАС України судові витрати не стягуються.

 На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 94, 158, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1.          Позов задовольнити частково .

2.          Визнати нечинним з моменту укладання правочин у формі письмового договору № 22 від 04.05.2005 року на виконання робіт на загальну суму 90000,00 грн., укладеного між НВКПП "Укртехмонтажбуд" та СУРБК "Спецмонтаж" по ст. 215 ЦК України, як такий, що укладений не уповноваженою особою.

3.          Визнати   господарські   зобов'язання   НВКПП   "Укртехмонтажбуд"   та   СУРБК "Спецмонтаж" за договором № 22 від 04.05.2005 року на загальну суму 90000,00 грн. (податкові накладні від 01.07.2005 року № 230/2; від 12.07.2005 року № 233/2) недійсними з моменту їх виникнення по ст. 207 ГК України, як такі, що суперечать інтересам держави і суспільства.

4.           В задоволенні позовних вимог щодо стягнення з НВКПП "Укртехмонтажбуд"  в доход держави вартість виконаних робіт в розмірі 90 000,00 грн., одержані за оспорюваним господарським зобов'язанням та щодо стягнення  з СУРБК "Спецмонтаж"  в доход держави грошові кошти в сумі 90 000,00 грн., сплачені за оспорюваним господарським зобов'язанням – відмовити .

5.          Згідно ст. 186 КАС України заява про апеляційне оскарження постанови подається до суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня її проголошення (з дня складення постанови в повному обсязі). Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

6.          Згідно ст. 254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не буде подана в строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання, апеляційної скарги постанова, якщо її не було скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

         Повний текст постанови підписаний суддею 15 грудня  2006 року.