Рішення

від 03.07.2013 по справі 119/1512/13-ц, 2/119/1042/13

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ (М. ФЕОДОСІЯ)

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №: 22-ц/191/753/13Головуючий суду першої інстанції:Блейз І.Г. Доповідач суду апеляційної інстанції:Самойлова О. В.

"03" липня 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим в м. Феодосія у складі:

Головуючого суддіСамойлової О.В., СуддівАвраміді Т.С., Приходченко А.П., При секретаріБогданович О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Феодосії цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Феодосіякурорт -плюс», Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві в м. Феодосія про встановлення юридичного факту, стягнення матеріальної та моральної шкоди, зобов'язання вчинити певні дії, за апеляційними скаргами ОСОБА_6 та Товариства з обмеженою відповідальністю «Феодосіякурорт - плюс» на рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 30 квітня 2013 року,

ВСТАНОВИЛА:

У березні 2013 року ОСОБА_6 звернулася до суду із позовом до ТОВ «Феодосіякурорт - плюс», Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві в м. Феодосія, в якому, з урахуванням уточнень, просила суд встановити факт її трудових відносин з ТОВ «Феодосіякурорт - плюс» в період з 01 червня 2009 року по 01.11.2009 року, з 01.06.2010 року по 01.10.2010 року, з 01.05.2011 року по 01.11.2011 року на посаді екскурсовода, зобов'язати відповідача внести записи про працю у вказані періоди у трудову книжку (про прийом та звільнення), зобов'язати відповідача надати відомості про середню заробітну плату екскурсовода за указаний період, зобов'язати відповідача нарахувати середню заробітну плату позивачці у розмірі 5400 грн. щомісячно за указаний вище період, стягнути з ТОВ "Феодосіякурот-плюс" матеріальну шкоду у розмірі 141729 грн., моральну шкоду у розмірі 51000 грн., та зобов'язати Фонд соціального страхування від нещасних випадків здійснити виплату одноразової допомоги і щомісячних страхових виплат.

Вимоги мотивовані тим, що 22 серпня 2011 року під час виконання позивачкою трудових обов'язків стався нещасний випадок - ДТП, у зв'язку із чим вона стала інвалідом І групи. Працюючи на посаді екскурсовода у літній період 2009 - 2010 роки, з травня 2011 року по 22 серпня 2011 року у ТОВ "Феодосіякурорт-плюс", вона не була офіційно працевлаштована, однак вона фактично була допущена до роботи і виконувала свої обов'язки, підкорялася внутрішньому трудовому розпорядку підприємства. Зараз з вини відповідача - ТОВ «Феодосіякурорт - плюс» ОСОБА_6 опинилася у скрутній життєвій ситуації, оскільки Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві відмовляється виплатити одноразову допомогу та щомісячні платежі, у зв'язку із тим, що позивачка не може надати довідку про середньомісячну заробітну плату і трудову книжку із записом про роботу у відповідача.

ОСОБА_6 неодноразово зверталася до керівництва товариства з проханням надати довідку про середньомісячну заробітну плату та внести записи у трудову книжку, однак їй у цьому було відмовлено. Після ДТП позивачка довгий час перебувала у лікарні, знаходилася у комі, понесла значних матеріальних витрат на лікування, перенесла чисельні операції на трахеї. Крім того, позивачка зазнала дуже великих моральних страждань, що виражені у фізичному болі та тривалих фізичних стражданнях. Моральну шкоду позивачка не обґрунтовує злочином, оскільки у наступний час вирок відсутній. Роботодавцем протягом 1,5 років з дня аварії створюються перепони в офіційному працевлаштуванні та отриманні допомоги від фонду, у зв'язку із чим ОСОБА_6 опинилася соціально незахищеною, не може далі працювати, вести активне суспільне життя. Вказані вище обставини стали підставою для звернення до суду.

Рішенням Феодосійського міського суду від 30 квітня 2013 року позовні вимоги ОСОБА_6 задоволено частково: зобов'язано ТОВ «Феодосіякурорт-плюс» внести запис у трудову книжку ОСОБА_6 про прийняття на роботу на підприємство ТОВ «Феодосіякурорт-плюс» на посаду екскурсовода 22 серпня 2011 року. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Не погодившись з рішенням суду в частині відмови у позові, ОСОБА_6 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, просить його скасувати, постановити нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.

Так апелянт, зазначає, що суд першої інстанції при розгляді справи виявив упередженість до неї та її представника.

Також апелянт зазначає, що для правильного вирішення спору, та ухвалення вірного рішення суд першої інстанції повинен був керуватися ст. 24 КЗпП України, постановою Пленуму Верховного Суду України № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів». У вказаній Постанові зазначено, що фактичний допуск до роботи вважається фактом укладення трудового договору, незалежно від того чи був прийом на роботу належним чином оформлений, робота повинна проводитися з відома власника чи уповноваженого ним органу. Судом не було враховано те, що позивачка фактично була допущена до роботи.

Також апелянт вказує, що помилковим є висновок суду стосовно того, що ОСОБА_6 фактично не отримувала заробітну плату, а брала належний їй прибуток, а в дійсності, це були гроші на відрядження.

Також апелянт зазначає, що при прийомі її на роботу роботодавцем або його уповноваженим органом з нею не було проведено інструктаж по техніці безпеки, не застраховано від нещасного випадку, роботодавець створював перепони в оформленні трудових відносин.

Апелянт, посилаючись на зміст ст.ст. 23, 1167 ЦК України зазначає, що моральна шкода, спричинена внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, відшкодовується не залежно від провини, а з урахуванням того, що після нещасного випадку, позивачка отримала дуже тяжкі травми, то її вимоги про стягнення матеріальної та моральної шкоди є обґрунтованими.

Відповідач ТОВ «Феодосія курорт-плюс» також, не погодившись з рішенням суду в частині задоволення позову про зобов'язання внести запис в трудову книжку ОСОБА_6про прийняття на роботу на посаду екскурсовода 22 серпня 2011 року, подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права та невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення суду в цій частині скасувати та ухвалити нове про відмову у позові.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на помилковість висновку суду про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині встановлення факту трудових відносин.

Так, на думку апелянта, суд правильно прийшов до висновку, що за період з 01.05.2009 р. по 01.11.2009 р., з 01.05.2010 р. по 01.11.2010 р., з 01.05.2011 р. по 21.08.2011 р. з правовідносин, які склались між сторонами не вбачається наявність домовленості з усіх існуючих умов трудового договору. Тому наявність вказаних умов виключає можливість задоволення вимог позивачки про зобов'язання внести запис до трудової книжки про її прийом на роботу.

Проте, суд всупереч наведеному, посилаючись на акт, що підписаний представником Товариства і складений після нещасного випадку, помилково прийшов до висновку про наявність трудових відносин між сторонами, саме 22.08.2011 року, не встановивши факт наявності трудових відносин між сторонами.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення позивачки та її представника, представників відповідачів, обговоривши доводи апеляційних скарг, перевіривши матеріали справи, оглянувши матеріали кримінальної справи № 12011012020174 по факту ДТП, колегія судів дійшла висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_6 підлягає відхиленню, а апеляційна скарга ТОВ «Феодосіякурорт-плюс» - задоволенню.

Згідно з вимогами частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Судом першої інстанції встановлено, що 22 серпня 2011 року приблизно в 14 годин 30 хвилин водій ОСОБА_7, керуючи автомобілем НОМЕР_1, рухаючись по автошляху «Ялта - Севастополь» 26 км+700 м, зі швидкістю, що перевищує дозволену на даної ділянці дороги, не врахував дорожні обставини, не правильно вибрав безпечну швидкість руху, пересік сполошну смугу дорожньої розмітки 1.1, виїхав на смугу зустрічного руху, де скоїв зіткнення із зустрічним автомобілем НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_8 і торкане зіткнення з попутним автомобілем НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_9 В результаті ДТП водій ОСОБА_7 і пасажир ОСОБА_10 загинули, а водію ОСОБА_8 і пасажирам автомобілю «Мерседес-Бенц», в тому числі і ОСОБА_6 спричинені тілесні ушкодження. По даному факту ВР ДТП СУ ГУ МВС України в АР Крим 22 .08.2011 року порушена кримінальна справа за ознаками ст. 286 ч. 3 КК України. Постановою від 14.12.2011 року ОСОБА_6 визнана потерпілою по справі, їй були спричинені тяжкі тілесні ушкодження, що підтверджується висновком експерта № 1103 від 12.12.2011 року.

Указані вище обставини також підтверджуються постановою про припинення кримінальної справи від 09.11.2012 року, якою провадження по цій справі припинено на підставі п. 8 ст. 6 УПК України у зв'язку зі смертю особи, що скоїла злочин.

Як слідує з довідки до Акту огляду МСЕК від 04.10.2012 року (а.с. 4), ОСОБА_6 встановлена 1 група інвалідності внаслідок загального захворювання, пов'язаного з ДТП, на строк до квітня 2013 року.

14.12.2012 року комісією по розслідуванню нещасного випадку у складі: заступника директора ТОВ «Феодосіякурорт-плюс» ОСОБА_11, головного спеціаліста - страхового експерта по охороні праці Відділення ВДЛ ФССНВП і ПЗ України в м. Феодосії АР Крим ОСОБА_12, уповноваженого найманими працівниками з питань охорони праці ТОВ «Феодосіякурорт-плюс» ОСОБА_13, складений Акт № 1 про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом (а.с. 9-12), яким встановлено, що 22.08.2011 року ОСОБА_6 була екскурсоводом по маршруту «Южнобережное ожерелье», який виконувався на автобусі «Мерседес Бенц» під керуванням водія ОСОБА_8, приблизно в 14 годин 30 хвилин на автошляху «Ялта-Севастополь» трапилося ДТП, в результаті якого ОСОБА_6 викинуло у відкриті двері на дорогу, вона була доставлена в Ялтинську міську лікарню, де знаходилася на стаціонарному лікуванні з 22.08.2011 року по 19.09.2011 року. На час нещасного випадку ОСОБА_6 офіційно не була працевлаштована на підприємстві ТОВ «Феодосіякурорт-плюс».

Також комісією у тому ж складі 14.12.2012 року складений Акт по формі Н-5 проведення розслідування нещасного випадку, що трапився 22.08.2011 року о 14 години 30 хвилин, з якого слідує, що ОСОБА_6 стажу роботи на підприємстві не має, на час нещасного випадку офіційно не була працевлаштована на підприємстві ТОВ «Феодосіякурорт-плюс», але зроблено висновок про те, що нещасний випадок вважати пов'язаним з виробництвом і скласти на нього Акт по формі Н-1 (а.с. 13-16).

Одночасно, член комісії - головний спеціаліст - страховий експерт по охороні праці Відділення ВДЛ ФССНВП і ПЗ України в м. Феодосії АР Крим ОСОБА_12 склав особу думку (а.с. 17), де висловив свою незгоду з висновком комісії і зазначив, що вважає, що нещасний випадок, який трапився з екскурсоводом ОСОБА_6 не пов'язаний з виробництвом, оскільки остання не знаходилася у трудових відносинах з підприємством ТОВ «Феодосіякурорт-плюс», підтверджуючих документів про те, що ОСОБА_6 була або є працівником підприємства немає, записи в трудовій книжки та накази про прийом на роботу відсутні.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено, що вона працювала на підприємстві у відповідача у літні періоди з 01 червня 2009 р. по 01.11.2009 р., з 01.06.2010 р. по 01.10.2010 р., з 01.05.2011 р. по 01.11.2011 р., проте наявність актів за формою Н-1 та Н-5, підписаних представником "Феодосіякурорт - плюс" свідчить проте що відповідачем визнано факт перебування із позивачкою у трудових відносинах на момент дорожньо-транспортної пригоди, а тому є підстави для зобов'язання внесення запису про прийняття на роботу 22.08.2011 року.

Проте з таким висновком суду першої інстанції колегія суддів повністю погодитися не може, оскільки він не відповідає вимогам ст.ст. 24, 29 КЗпП України.

Відповідно до ст. 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним лдоговорм і угодою сторін.

Згідно із ст. 24 КЗпП України трудовий договір укладається, як правило, у письмовій формі. При укладенні трудового договору громадянин зобов'язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров'я та інші документи. Укладення трудового договору оформляється наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу про зарахування працівника на роботу. Трудовий договір вважається укладеним і тоді, коли наказ чи розпорядження не були видані, але працівника фактично було допущено до роботи.

Фактичний допуск до роботи вважається укладенням трудового договору незалежно від того, чи було прийняття на роботу належним чином оформлене, якщо робота провадилась за розпорядженням чи з відома власника або уповноваженого ним органу.

У відповідності до ст. 29 КЗпП України до початку роботи за укладеним трудовим договором власник або уповноважений ним орган зобов'язаний: роз'яснити працівникові його права і обов'язки та проінформувати під розписку про умови праці, наявність на робочому місці, де він буде працювати, небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, та можливі наслідки їх впливу на здоров'я, його права на пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до чинного законодавства і колективного договору; ознайомити працівника з правилами внутрішнього трудового розпорядку; визначити працівникові робоче місце, забезпечити його необхідними для роботи засобами та проінструктувати працівника з техніки безпеки виробничої санітарії, гігієни праці і протипожежної охорони.

Тобто, у будь-якому випадку заборонено допускати працівника до роботи до того, як будуть виконані вимоги ст. 29 КЗпП України.

Судом першої інстанції встановлено, що з письмовою заявою про укладення трудового договору позивачка не зверталася, трудову книжку та паспорт відповідачу не представляла, заробітну плату не отримувала, накази про прийняття та звільнення ОСОБА_6 в спірний період не приймалися, облік робочого часу позивачки не вівся, права та обов'язки, умови праці під розписку позивачці не роз'яснювалися.

Доводи апелянта ОСОБА_6 стосовно того, що вона була фактично допущена до виконання роботи, що на її думку підтверджується списками туристів, де зазначене її прізвище, як екскурсовода, колегією суддів не приймаються, оскільки такі списки не є безспірним доказом виконання трудових обов'язків позивачкою, вони свідчать лише про маршрут екскурсії, кількість екскурсантів, назву транспортного засобу, прізвища екскурсовода та водія, який до того ж не знаходиться в трудових відносинах з відповідачем, а виконує роботу за договором про надання послуг, що підтверджується наявними в матеріалах кримінальної справи документами, які витребувані і оглянуті судом апеляційної інстанції.

Так, водій ОСОБА_8 виконував перевезення пасажирів 22.08.2011 року по маршруту Феодосія - Ялта - Бахчисарай - Феодосія («Южнобережное ожерелье») на підставі договору і шляхового листа № 000110, виданого ФОП ОСОБА_14 Цивільно-правова відповідальність водія ОСОБА_8 застрахована Українською пожежно-страховою компанією.

Отже, наявність прізвища позивачки в списках екскурсантів ТОВ «Феодосіякурорт - плюс», як і наявність складених актів за формою Н-1 та Н-5 не є достатнім доказом наявності трудових відносин між ОСОБА_6 та відповідачем за відсутності доказів про виконання вимог ст. 29 КЗпП України.

Крім того, в судових засіданнях при розгляді справи судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції, ОСОБА_6 пояснила, що вона не писала заяв про прийняття її на роботу в 2009, 2010, 2011 роках, трудову книжку не представляла, гроші за роботу отримувала в конверті, при цьому вона, з урахуванням того, що раніше займала посаду директора школи і мала досвід в прийомі та звільненні підлеглих осіб, усвідомлювала те, що при таких обставинах, трудові відносини з відповідачем у неї не оформлені, але це її влаштовувало, оскільки розмір винагороди в такому випадку був значно більший, ніж заробітна плата при офіційному оформленні трудових відносин.

Допитана судом першої інстанції свідок ОСОБА_13 пояснила, що ОСОБА_6 було запропоновано написати заяву про прийняття на роботу і надати трудову книжку, вона ознайомлена із розміром заробітної плати відповідно до штатного розкладу і їй роз'яснені наслідки роботи без оформлення трудового договору, але позивачка відмовилася офіційно укладати трудовий договір.

З довідок Податкової інспекції у м. Феодосії від 13.03.2013 року, від 25.03.2013 року (а.с. 161, 164) слідує, що ОСОБА_6 зареєстрована як фізична особа-підприємець 04.12.2008 року, державна реєстрація припинена 14.09.2012 року (а.с. 153).

При таких обставинах, доводи апелянта ОСОБА_6 стосовно наявності ознак трудових відносин між нею та відповідачем, який фактично допустив її до виконання трудових обов'язків, є необґрунтованими і не підтверджуються матеріалами справи.

До того ж доводи апелянта стосовно того, що відповідач не провів з нею інструктажу, не застрахував її і умисно спричиняє їй моральні страждання, перешкоджаючи в оформленні трудових відносин, не приймаються колегією суддів, оскільки не підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами і є суперечливими.

Помилковими є твердження апелянта і стосовно того, що ТОВ «Феодосіякурорт-плюс» повинно відшкодувати їй матеріальну шкоду, сума якої підтверджена чеками та квитанціями і моральну шкоду незалежно від наявності вини, оскільки така шкода завдана каліцтвом внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки. Так, ч. 2 ст. 1187 ЦК України передбачає, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір оренди, підряду тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Як вбачається з матеріалів цивільної справи та матеріалів кримінальної справи за фактом ДТП за участю водія ОСОБА_7, що оглянута судом апеляційної інстанції, ТОВ «Феодосіякурорт-плюс» не є володільцем або користувачем транспортного засобу «Мерседес-Бенц» державний номер НОМЕР_4, пасажиром якого була ОСОБА_6 22.08.2011 року під час ДТП, отже суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для покладення на відповідача обов'язків щодо відшкодування матеріальної та моральної шкоди, спричиненої ОСОБА_6 в межах заявлених нею позовних вимог.

Доводи апелянта ОСОБА_6 щодо упередженості суду першої інстанції при розгляді справи матеріалами справи не підтверджені.

Також є безпідставними і доводи апелянта стосовно того, що суд першої інстанції, відмовляючи їй у задоволенні позову, не врахував те, що відшкодування шкоди, спричиненої працівнику, здійснюється Фондом соціального страхування від нещасних випадків, оскільки дія Закону України «Про загальнообов'язкове соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві і професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» відповідно до ст.2 поширюється на осіб, які працюють на умовах трудового договору (контракту) на підприємствах, в установах, організаціях, незалежно від їх форм власності та господарювання (далі - підприємства), у фізичних осіб, на осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, та громадян - суб'єктів підприємницької діяльності, а ОСОБА_6 до таких осіб не віднесена, тому її вимоги до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві про зобов'язання нарахування та виплати страхової допомоги, є передчасними.

Одночасно, колегія суддів вважає, що доводи апелянта ТОВ «Феодосіякурорт-плюс» стосовно того, що підписання актів по формі Н-1 та Н-5 не може безспірно свідчити про наявність трудових відносин між підприємством та ОСОБА_6, заслуговують на увагу, оскільки виникнення трудових відносин не залежить від їх визнання сторонами, для цього необхідно встановити фактичні взаємовідносини сторін і виконання вимог ст. 29 КЗпП України, відповідно до якої у будь-якому випадку заборонено допускати працівника до роботи до того, як: - будуть роз'яснені працівникові його права та обов'язки та проінформований під розписку про умови праці, наявність на робочому місці, де він буде працювати, небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, та можливі наслідки їх впливу на здоров'я, його права на пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до чинного законодавства і колективного договору; - працівник буде ознайомлений з правилами внутрішнього розпорядку та колективним договором; - працівникові буде визначено робоче місце, він буде забезпечений необхідними для роботи засобами; - працівник буде проінструктований з техніки безпеки, виробничої санітарії, гігієни праці і протипожежної охорони. Відомості про виконання вищезазначених вимог закону матеріали справи не містять.

Також колегія суддів погоджується з доводами апелянта стосовно того, що за відсутності трудових відносин неможливо внести запис в трудову книжку ОСОБА_6 про прийом на роботу 22.08.2011 року і судом в цій частині прийнято суперечливе рішення.

За правилами ст. 48 КЗпП України основним документом про трудову діяльність працівника є його трудова книжка, а ст. 47 цього Кодексу передбачено обов'язок власника або уповноваженого ним органу видати працівнику в день звільнення належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені у ст. 116 КЗпП України. У разі звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу він зобов'язаний також у день звільнення видати йому копію наказу про звільнення з роботи.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що оскільки ОСОБА_6 із заявою про прийняття її на роботу не зверталася, трудову книжку не надавала, наказ про прийом її на роботу відповідачем не приймався, наявність трудових відносин між сторонами не встановлена, то суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про зобов'язання відповідача внести запис до трудової книжки ОСОБА_6 про прийняття її на роботу 22.08.2011 року.

Крім того, на думку колегії суддів, суд першої інстанції також дійшов помилкового висновку стосовно того, що встановлення факту перебування у трудових відносинах не передбачено законом і не створює правових наслідків, а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог про встановлення факту перебування у трудових відносинах, оскільки такий висновок суду суперечить положенням ст. 256 ЦПК України, яка передбачає, що у судовому порядку можуть бути встановлені інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визнано іншого порядку їх встановлення.

В даному випадку встановлення ОСОБА_6 факту знаходження в трудових відносинах з відповідачем впливає на виникнення права на отримання страхових виплат від Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві, на збільшення страхового стажу роботи, тому з мотивувальної частини рішення підлягає виключенню посилання суду на те, що встановлення факту перебування у трудових відносинах не передбачено законом і не створює правових наслідків, а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог про встановлення факту перебування у трудових відносинах.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 309 ЦПК України, невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи є підставою для скасування рішення суду і ухвалення нового рішення. Частиною 5 ст. 88 ЦПК України передбачено, що якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Отже, рішення Феодосійського міського суду в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_6 про зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Феодосіякурорт -плюс» внести запис в трудову книжку про прийняття на роботу на посаду екскурсовода 22 серпня 2011 року та стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Феодосіякурорт - плюс» на користь держави судового збору в сумі 114,70 грн. підлягає скасуванню. З ухваленням в цій частині нового рішення, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Феодосіякурорт - плюс» про зобов'язання внести запис в трудову книжку - відмовити. Судові витрати підлягають віднесенню за рахунок держави.

На підставі наведеного та керуючись статтею 303, пунктами 2,3 частини 1 статті 307, пунктом 3 частини 1 статті 309, частиною 2 статті 314 та статтею 316 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у місті Феодосії,

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 - відхилити.

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Феодосіякурорт - плюс» - задовольнити.

Рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 30 квітня 2013 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_6 про зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Феодосіякурорт -плюс» внести запис в трудову книжку про прийняття на роботцццюцу на посаду екскурсовода 22 серпня 2011 року та стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Феодосіякурорт - плюс» на користь держави судового збору в сумі 114,70 грн. - скасувати.

Ухвалити в цій частині нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Феодосіякурорт - плюс» про зобов'язання внести запис в трудову книжку - відмовити.

Судові витрати віднести за рахунок держави.

Рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 30 квітня 2013 року в частині вимог ОСОБА_6 про встановлення юридичного факту змінити.

Виключити з мотивувальної частини рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 30 квітня 2013 року посилання на те, що встановлення факту перебування у трудових відносинах не передбачено законом і не створює правових наслідків, а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог про встановлення факту перебування у трудових відносинах.

В решті рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 30 квітня 2013 року суду залишити без змін.

Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржене до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Судді:

О.В.Самойлова Т.С. Авраміді А.П. Приходченко