Постанова

від 04.07.2013 по справі 904/2948/13

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.07.2013 року Справа № 904/2948/13

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: Головуючого Прокопенко А.Є. -доповідач ,

суддів: Дмитренко А.К., Крутовських В.І.

При секретарі судового засідання Лазаренко П.М.

За участю представників сторін:

від позивача: Покотило С.Г. начальник, розпорядження голови Магдалинівської районної державної адміністрації №46-К від 06.12.11;

від відповідача: Єрмолов Є.М. представник, довіреність №114 від 14.02.12;

розглянувши апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк", м. Дніпропетровськ на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 25.04.2013 року у справі №904/2948/13

за позовом: прокурора Магдалинівського району Дніпропетровської області в інтересах держави в особі відділу культури, туризму, національностей та релігій Магдалинівської районної державної адміністрації, смт. Магдалинівка

до: публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк", м.Дніпропетровськ

про стягнення безпідставно набутих грошових коштів у сумі 1 519 грн. 90 коп.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 25.04.2013р. у справі №904/2948/13 (суддя Коваль Л.А.) позов задоволено у повному обсязі. Стягнуто з публічного акціонерного товариства Комерційного банку "ПриватБанк" на користь відділу культури, туризму, національностей та релігій Магдалинівської районної державної адміністрації 1 519 грн. 90 коп.. Стягнуто з публічного акціонерного товариства Комерційного банку "ПриватБанк" до спеціального фонду Державного бюджету України судовий збір у сумі 1 720 грн. 50 коп.,

Не погодившись з зазначеним рішенням, публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" звернулось до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

У відзиві на апеляційну скаргу прокурор просить рішення господарського суду Дніпропетровської області залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись на необґрунтованість доводів скаржника.

Перевіривши матеріали справи, заслухавши доводи представників сторін, апеляційний господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

26.03.2009р. на рахунок відділу культури, туризму, національностей та релігій Магдалинівської районної державної адміністрації в„–35426025001633 , відкритий в Управлінні Державного казначейства у Магдалинівському районі Головного управління Державного казначейства України у Дніпропетровській області, від закритого акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк", яке змінило найменування на публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк", надійшли грошові кошти у сумі 1 519 грн. 90 коп., оплачені документом: @2РІ.925271 з призначенням платежу: *;101;2103700845;11010100, оплата за дарування, ОСОБА_3, що підтверджується наявною в матеріалах справи випискою по вказаному банківському рахунку позивача від наведеної дати (а.с. 33-34, т. 1).

10.04.2009р. відповідач (його відділення №117 Дніпропетровського регіонального управління) звернувся до позивача листом №143/04/09, в якому зазначено, що 26.03.2009р. у результаті збою в роботі програмного комплексу з рахунку каси № 10022806010902 відділення 117 ДРУ ПриватБанку на рахунок позивача № 35426025001633 були помилково перераховані кошти у сумі 1 519 грн. 90 коп. платника ОСОБА_3 У листі викладене прохання повернути помилково перераховані кошти у зазначеній сумі відповідачу за реквізитами: МФО 305299, код 14360570, р/р 29029799262903.

Відповідно до платіжного доручення №378 від 15.04.2009р. позивач перерахував відповідачу на вказаний ним у листі рахунок відповідача та у відповідності з іншими зазначеними реквізитами кошти у сумі 1 519 грн. 90 коп., пославшись у призначенні платежу: повернення помилково зарахованих коштів від 26.03.2009р. згідно листа ПриватБанку № 143/04/09 від 15.04.2009р.

22.06.2009р. відповідач (його відділення "Дніпропетровське Регіональне Управління") звернувся до позивача листом-факсом №080200001/2-5714, в якому зазначено, що внаслідок технічного збою програмного комплексу у ПриватБанку на розрахунковий рахунок позивача були помилково перераховані кошти у загальній сумі 1 878 грн. 50 коп., у тому числі 26.03.2009р. у сумі 1 519 грн. 90 коп. платника ОСОБА_3, призначення платежу: *;101;2103700845;11010100, оплата за дарування, номер платіжного документу: @2РІ.925271. В листі також міститься прохання повернути помилково перераховані суми на наступні реквізити: р/р 29023866100110, назва рахунку "Транз сч DN DG DZ", МФО 305299, ЗКПО 14360570, банк комерційний банк «ПриватБанк».

Згідно платіжного доручення №577 від 23.06.2009р. позивач перерахував на користь одержувача - відповідача на вказаний у листі-факсі рахунок відповідача та у відповідності з іншими вказаними реквізитами грошові кошти у сумі 1 878 грн. 50 коп. У призначенні платежу зазначено: повернення помилково зарахованих коштів згідно листа ПриватБанку від 22.06.2009р. №080200001/2-5714.

В період з 11.06.2012р. по 16.07.2012р. Державною фінансовою інспекцією в Дніпропетровській області проведено ревізію фінансово-господарської діяльності позивача за період з 01.01.2009р. по 01.06.2012р., результати якої оформлені актом від 16.07.2012р. №04-20-51.

Ревізією встановлено, що відповідно до листа комерційного банку "ПриватБанк" від 15.04.2009р. №143/04/09 про повернення помилково перерахованих грошових коштів від платника ОСОБА_3, позивачем перераховано кошти до комерційного банку "ПриватБанк" платіжним дорученням від 15.04.2009р. №378 у сумі 1 519 грн. 90 коп.

В свою чергу, на підставі листа комерційного банку "ПриватБанк" від 22.06.2009р. №080200001/2-5714 про повернення помилково перерахованих грошових коштів від семи платників на загальну суму 1 878 грн. 50 коп., у тому числі гр. ОСОБА_3 на суму 1 519 грн. 90 коп., позивачем перераховано кошти до комерційного банку "ПриватБанк" платіжним дорученням від 23.06.2009р. №577 у сумі 1 878 грн. 50 коп., що призвело до подвійної оплати та зайво проведених витрат на загальну суму 1 519 грн. 90 коп. і є порушенням п.п. 1, 5 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". Вказане порушення призвело до матеріальної шкоди (збитків) позивача на суму 1 519 грн. 90 коп.

Листами від 13.08.2012р. №186/03-14, від 21.08.2012р., №197/13-14 позивач звертався до відповідача з вимогою повернути помилково перераховані кошти у сумі 1 519 грн. 90 коп., які відповідачем залишені без задоволення.

Отже, позивач на вимоги відповідача двічі повернув відповідачу грошові кошти у сумі 1 519 грн. 90 коп. як помилково зараховані 26.03.2009р. на його рахунок у сумі 1 519 грн. 90 коп. платника ОСОБА_3, оплата за дарування.

Таким чином відповідач набув кошти у сумі 1 519 грн. 90 коп., вдруге повернуті позивачем на рахунок відповідача, за відсутності для цього правових підстав.

Як встановлено матеріалами справи, 13.08.2012р. №186/03-14 позивач звернувся до відповідача з проханням повернути помилково перераховані кошти у сумі 1 519 грн. 90 коп. на рахунок в„–35426025001633 в ГУДКСУ у Дніпропетровській області, МФО 805012, код 02227512, згідно направлених вимог Державної фінансової інспекції у Дніпропетровській області щодо усунення порушень.

У відповідь на зазначене звернення позивача відповідач повідомив, що не має можливості виконати запит позивача, оскільки необхідне уточнення номеру рахунку, на який кошти надійшли від банку (лист відповідача від 15.08.2012р. №38.0.0.0.0/41-20120814/2728).

21.08.2012р. листом №197/13-14 позивач, враховуючи відповідь відповідача на своє попереднє звернення, повторно звернувся до відповідача з уточненими даними, а саме зазначив, що кошти перераховано з реєстраційного рахунку відділу культури і туризму Магдалинівської райдержадміністрації в„–35426025001633 в ГУДКСУ у Дніпропетровській області, МФО 805012, код 02227512, на рахунок одержувача коштів комерційного банку "ПриватБанк" №29029799262903 "ПриватБанк", м. Дніпропетровськ, МФО 305299, код 14360570, у сумі 1 519 грн. 90 коп. 15.04.2009р. та на рахунок №29023866100110 "ПриватБанк", м. Дніпропетровськ, МФО 305299, код 14360570, у сумі 1 878 грн. 50 коп. 23.06.2009р.

05.08.2012р. листом №38.0.0.0.0/41-20120823/245 у відповідь на лист позивача від 21.08.2012р. №197/13-14 відповідач зазначив, що не має змоги перерахувати кошти, які були зараховані 15.04.2009р. та 23.06.2009р. на рахунки відповідача (а.с. 27).

В обґрунтування відмови задовольнити вимогу позивача про повернення помилково повернутих позивачем відповідачу коштів у сумі 1 519 грн. 90 коп. внаслідок помилкового подвійного повернення коштів у цій сумі, відповідач послався на статтю 1066 Цивільного кодексу України, відповідно до якої за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

Як зазначив відповідач у листі від 05.08.2012р. №38.0.0.0.0/41-20120823/245, у відповідності зі статтею 1071 Цивільного кодексу України банк може списати грошові кошти з рахунку клієнта на підставі його розпорядження. Грошові кошти можуть бути списані з рахунку клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених договором між банком і клієнтом.

Пунктом 2.29. Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 року №22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 року за №377/8976 передбачено, що платник має право в будь-який час до списання платежу з рахунку відкликати з банку, що його обслуговує, платіжні доручення.

Оскільки 23.04.2009р. та 24.06.2009р. кошти були перераховані на рахунки інших організацій, то банк не може самостійно списати і повернути кошти на вказаний позивачем рахунок.

За наведеного, відповідач зазначив, що при перерахуванні коштів банк діяв відповідно до реквізитів, які були надані позивачем, тобто в межах чинного законодавства.

Відповідно до п. 32.3. ст. 32 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" банки зобов'язані виконувати доручення клієнтів, що містяться в документах на переказ, відповідно до реквізитів цих документів та з урахуванням положень, встановлених пунктом 22.6 статті 22 цього Закону.

У разі помилкового переказу суми переказу на рахунок неналежного отримувача, що стався з вини банку, цей банк-порушник зобов'язаний негайно після виявлення помилки переказати за рахунок власних коштів суму переказу отримувачу. У противному разі отримувач має право у встановленому законом порядку вимагати від банку-порушника ініціювання йому суми переказу за рахунок власних коштів, сплати пені в розмірі 0,1 відсотка суми простроченого платежу за кожний день прострочення починаючи від дати завершення помилкового переказу, яка не може перевищувати 10 відсотків суми переказу. Одночасно банк-порушник зобов'язаний після виявлення помилки негайно повідомити неналежного отримувача про здійснення помилкового переказу і про необхідність ініціювання ним переказу еквівалентної суми коштів цьому банку протягом трьох робочих днів від дати надходження такого повідомлення. Форма повідомлення банку про здійснення помилкового переказу встановлюється Національним банком України (п. 32.3.1. ст. 32 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні").

Також, відповідно до п. 2.36. Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 року №22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 року за №377/8976, якщо з вини банку кошти зараховані на рахунок неналежного отримувача, то банк зобов'язаний одразу після виявлення своєї помилки перерахувати ці кошти на рахунок отримувача, якому вони призначалися, але внаслідок помилки банку не були зараховані. У разі невиконання банком цієї вимоги отримувач, якому призначалися кошти, має право в порядку, установленому законодавством України, вимагати від банку-порушника сплати пені в розмірі, визначеному законодавством України. Суму цих коштів банк відображає за рахунками дебіторської заборгованості до часу її відшкодування неналежним отримувачем. Одночасно банк, який помилково переказав кошти, зобов'язаний негайно надіслати повідомлення неналежному отримувачу (безпосередньо або через банк, що обслуговує цього отримувача) про здійснення йому помилкового переказу та про потребу повернути зазначену суму протягом трьох робочих днів з дати надходження такого повідомлення.

Згідно з положеннями п. 2.37. зазначеної Інструкції банк, що обслуговує неналежного отримувача, отримавши повідомлення, передає його (у день отримання, але не пізніше наступного робочого дня) отримувачу під підпис або надсилає рекомендованим листом. Переказану неналежним отримувачем згідно з повідомленням суму коштів банк направляє на погашення дебіторської заборгованості. У разі несвоєчасного повернення неналежним отримувачем коштів банк, що надсилав повідомлення, має право вимагати в установленому законодавством України порядку сплати цим отримувачем пені у визначеному законодавством України розмірі.

За приписами п. 35.1. ст. 35 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" неналежний отримувач зобов'язаний протягом трьох робочих днів від дати надходження повідомлення банку-порушника про здійснення помилкового переказу ініціювати переказ еквівалентної суми коштів банку-порушнику, за умови отримання повідомлення цього банку про здійснення помилкового переказу.

Відповідно ч. ч. 1, 2 ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави (глава 83 "Набуття, збереження майна без достатньої правової підстави") застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

За приписами ч. 3 ст. 1212 Цивільного кодексу України положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Господарський суд правомірно не прийняв до уваги посилання відповідача на те, що 23.04.2009р та 24.06.2009р. отримані від позивача згідно зазначених вище платіжних доручень кошти були перераховані на рахунки інших організацій, а відтак банк не може самостійно списати і повернути кошти на вказаний позивачем рахунок, оскільки відповідальною особою за заявленими вимогами є саме відповідач з врахуванням приписів п. 32.3.1 ст. 32 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні».

Грошові кошти у сумі 1 519 грн. 90 коп. (складова суми 1 878 грн. 50 коп.) позивач на неправомірну вимогу відповідача (після їх повернення згідно платіжного доручення №378 від 15.04.2009р. на вимогу відповідача від 10.04.2009р.), відповідно, за відсутності для цього правових підстав за платіжним дорученням №577 від 23.06.2009р. перерахував на рахунок відповідача, саме відповідач набув їх безпідставно та утримує без достатньої на це правової підстави.

З врахуванням вищевикладеного, доводи апеляційної скарги не спростовують обґрунтованих висновків господарського суду про задоволення позовних вимог.

Посилання скаржника на неправильне застосування судом строків позовної давності по заявленим позивачем вимогам колегія судів вважає необґрунтованими.

Відповідно ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно ст. 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Строк позовної давності щодо повернення помилково перерахованих коштів розпочався 23.06.2009р.

Згідно ч. 2 ст. 267 Цивільного кодексу України заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності.

Частиною 3 цієї статті передбачено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Як зазначає в апеляційній скарзі відповідач, він не отримував судових повісток про дату і час судового розгляду справи, тому був позбавлений можливості подати до суду заяву про застосування позовної давності до заявлених вимог та робить таку заяву в апеляційній скарзі.

Доводи скаржника про його неповідомлення про час та місце розгляду справи спростовуються матеріалами справи.

Ухвалу господарського суду про порушення провадження у справі від 12.04.2013р. отримано відповідачем 18.04.2013р., про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення, на якому міститься штамп з найменуванням отримувача - публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" (а.с. 29). Тобто відповідач був обізнаний про наявність справи у господарському суді, але не скористався своїм процесуальним правом на участь у судовому засіданні.

Отже, вищезазначені висновки господарського суду є законними, обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам та наявним матеріалам справи, нормам матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги їх не спростовують.

Приймаючи до уваги викладене, рішення господарського суду підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга без задоволення.

Керуючись ст.ст. 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк", м. Дніпропетровськ залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 25.04.2013р. у справі №904/2948/13 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий А.Є. Прокопенко

Суддя А.К. Дмитренко

Суддя В.І. Крутовських

Постанова складена 08.07.2013р.