Постанова

від 20.06.2013 по справі 816/2903/13-а

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 червня 2013 року м. ПолтаваСправа № 816/2903/13-а

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Молодецького Р.І.,

при секретарі - Лі Н. А.,

за участю:

представників позивача - Попенко Б. В., Денисенко В. В.,

представника відповідача - Міньків С. М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Приватного підприємства "НВО "Промгазсервіс" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

22 травня 2013 року Приватне підприємство "НВО "Промгазсервіс" звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0002562202 від 23 квітня 2013 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що вказані в акті перевірки порушення є безпідставними та такими, що не відповідають дійсності, оскільки сума податку на додану вартість (далі - ПДВ) на підставі податкових накладних, отриманих від підприємства "Спецбуд-Інвест", ТОВ "Технорес" та ПП "Кас-Капітал" у 2011 році, на законних підставах віднесена позивачем до складу податкового кредиту, порушення вимог Податкового кодексу України з боку позивача відсутні.

В судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги, просили їх задовольнити в повному обсязі.

Відповідач надав до суду письмові заперечення, в яких, зокрема, вважає, що спірне податкове повідомлення - рішення, винесене за результатами виявлених порушень за наслідками проведеної перевірки позивача, повністю відповідає нормам чинного законодавства та є таким, що не підлягає скасуванню.

Представник відповідача просив у задоволенні позовних вимог ПП "НВО "Промгазсервіс" відмовити.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що ПП "НВО "Промгазсервіс" (ідентифікаційний код 37260980) зареєстроване як юридична особа, Кременчуцькою районною державною адміністрацією Полтавської області 03.11.2010 року та перебуває на обліку в Кременчуцькій ОДПІ.

ПП "НВО "Промгазсервіс" є платником податку на додану вартість з 23.12.2010 року, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість № 100315914, копія якого знаходиться в матеріалах справи.

Згідно довідки з ЄДРПОУ АБ № 399607 видами діяльності позивача за КВЕД є, зокрема, виробництво промислових газів, виробництво будівельних металевих виробів, виробництво парових котлів, інші види оптової торгівлі, організація перевезення вантажів, технічні випробування та дослідження.

У період з 25 березня 2013 року по 29 березня 2013 року відповідачем проведено позапланову виїзну документальну перевірку ПП "НВО "Промгазсервіс" з питань дотримання вимог податкового законодавства по питанню взаємовідносин з ПП ВКФ "Украгропродукт", ТОВ "Профіль-Стиль", ПП "Троян-СВ", ПП "Сатурн-СВ", ПП "Нафтобудком", ТОВ "Технорес", ПП "Кас-Капітал", "Спецбуд-інвест" Світловодської міської організації "Злагода", ПП "Дніпрогес-сервіс" за період з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2012 року у зв'язку з надходженням постанови старшого слідчого з ОВС СУ ДПС у Полтавській області підполковника податкової міліції Сєрякова О. А. від 18 червня 2012 року.

За результатами перевірки складено акт від 05 квітня 2013 року № 399/22.4-09/37260980 /а. с. 25-33/, у якому відображено порушення позивачем пункту 201.1 статті 201, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження ПДВ на загальну суму 11 822 грн., в т.ч. за квітень 2011 року в сумі 3 526 грн., за травень 2011 року - 8 296 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки Кременчуцькою ОДПІ винесено податкове повідомлення-рішення від 23 квітня 2013 року № 0002562202/86, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість у загальному розмірі 11 823 грн., у т.ч. 11 822 грн. - за основним платежем, 1 грн. - штрафних (фінансових) санкцій.

Позивач не погодився із зазначеним податковим повідомленням-рішенням у зв'язку з чим оскаржив його до суду.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з пунктом 75.1 статті 75 ПКУ органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби.

Відповідно до підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин, зокрема, за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту;

Пунктом 78.4 статті 78 Податкового кодексу України визначено, що про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Статтею 81 Податкового кодексу України закріплено, що посадові особи органу державної податкової служби мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:

- направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування органу державної податкової служби, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника органу державної податкової служби або його заступника, що скріплений печаткою органу державної податкової служби;

- копії наказу про проведення перевірки;

- службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб органу державної податкової служби до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п'ятому цього пункту, не дозволяється.

При пред'явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення.

У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленні на перевірку посадовими (службовими) особами органу державної податкової служби складається акт, який засвідчує факт відмови. У такому випадку акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки.

У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) у допуску посадових (службових) осіб органу державної податкової служби до проведення перевірки складається акт, який засвідчує факт відмови.

Під час проведення перевірок посадові (службові) особи органів державної служби повинні діяти у межах повноважень, визначених цим Кодексом.

Керівники і відповідні посадові особи юридичних осіб та фізичні особи - платники податків під час перевірки, що проводиться органами державної податкової служби, зобов'язані виконувати вимоги органів державної податкової служби щодо усунення виявлених порушень законів про оподаткування і підписати акт (довідку) про проведення перевірки та мають право надати заперечення на цей акт (довідку).

З матеріалів акту перевірки вбачається, що 26 березня 2013 року посадовими особами Кременчуцької ОДПІ було здійснено вихід за юридичною адресою підприємства ПП "НВО "Промгазсервіс": Кременчуцький район, с. Степівка, вул. Степова, 70 для пред'явлення направлень № 1646/001646, № 1645/001645, № 1644/001644 від 25 березня 2013 року та вручення наказу № 1260 від 25 березня 2013 року. Направлення та наказ, за твердженням відповідача, не були вручені посадовим особам позивача, про складено акт № 2782/22.4-09/37260980 у зв'язку з тим, що директор/головний бухгалтер Павлінська Олена Володимирівна згідно наказу № 260313 від 26 березня 2013 року знаходиться у відрядженні в м. Києві з 26 березня 2013 року по 14 квітня 2013 року.

Позивачем на підтвердження того, що директор ПП "НВО "Промгазсервіс" Павлінська О. В., яка одночасно виконує обов'язки головного бухгалтера підприємства /а.с. 185/, під час проведення перевірки податковим органом перебувала у відрядженні з 26 березня по 14 квітня 2013 року підтверджується копіями наказу № 260313 від 26 березня 2013 року, посвідчення про відрядження № 1 від 26 березня 2013 року /а. с. 64, 186/.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що твердження відповідача про відмову від отримання наказу та направлень на перевірку посадовими особами позивача є безпідставним, у зв'язку з перебуванням посадових осіб позивача у відрядженні до початку проведення перевірки, що не заперечувалось відповідачем, а, отже, податковим органом при проведенні перевірки ПП "НВО "Промгазсервіс" не дотримано вимог статті 81 Податкового кодексу України в частині вручення до початку проведення перевірки платнику податків наказу та направлень на перевірку.

Відповідно до пункту 1.1 статті 1 Податкового кодексу України Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

В пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Згідно пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Із системного аналізу вказаних правових норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Відповідачем документальну виїзну перевірку ПП "НВО "Промгазсервіс" було зроблено виключено на підставі баз даних АІС "Реєстр платників податків" Кременчуцької ОДПІ АІС ОР ДПА у м. Києві, ЦБД ПДС ДПА України, АРМ "Бест-Звіт" ДПІ, АІС "Співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту на рівні ДПА України" з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість /а. с. 26/.

Згідно акту перевірки та пояснень відповідача, збільшення позивачу податкового зобов`язання з ПДВ у сумі 11 823 грн. податковий орган обґрунтовував сумнівністю господарських операцій між позивачем та "Спецбуд-Інвест", ТОВ "Технорес" та ПП "Кас-Капітал", що виникли у 2011 році.

Як вже було зазначено вище, документи первинного бухгалтерського обліку по господарським операціям позивача з вказаними контрагентами відповідачем не досліджувалось, будь-яких зауважень до їх оформлення та змісту під час перевірки та у ході судового розгляду справи не було надано.

Так, відповідачем в акті перевірки зазначено, що Управлінням оподаткування юридичних осіб проведено перевірку ПП "НВО "Промгазсервіс", оформлену актом № 8843/15-322/37260980 від 30 грудня 2011 року. В ході проведення вказаної перевірки сума взаємовідносин ПП "НВО "Промгазсервіс" з підприємством "Спецбуд-Інвест" Світловодської міської організації інвалідів "Злагода" та ПП "Кас-Капітал" в розмірі 18 248 грн. була досліджена та донарахована.

Відповідач, обґрунтовуючи висновки Акту перевірки від 05 квітня 2013 року № 399/22.4-09/37260980 по операціям позивача з ПП "Кас-Капітал" за період липень 2011 року, підприємством "Спецбуд-Інвест" СМОІ "Злагода" за період травень, червень 2011 року, посилався на висновки попередньої перевірки ПП "НВО "Промгазсервіс", оформленої актом № 8843/15-322/37260980 від 30 грудня 2011 року.

За наслідками перевірки (акт перевірки № 8843/15-322/37260980 від 30 грудня 2011 року) винесено податкове повідомлення - рішення від 25.01.2012 року: № 0000521502/197, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість у загальному розмірі 22 810 грн., у т.ч. 18 248 грн. - за основним платежем, 4 562 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями за період червень-липень 2011 року.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 19 березня 2012 року у справі № 2а-1670/888/12, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 21 серпня 2012 року, адміністративний позов ПП "НВО "Промгазсервіс" задоволено. Визнано протиправним та протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській області від 25.01.2012 року № 0000521502/197.

Відповідно до частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Судовими рішеннями Полтавського окружного адміністративного суду від 19 березня 2012 року та Харківського апеляційного адміністративного суду від 21 серпня 2012 року у справі № 2а-1670/888/12 підтверджено здійснення господарських операцій позивача з ПП "Кас-Капітал", підприємством "Спецбуд-Інвест" СМОІ "Злагода" та правомірність формування ПДВ за вказаними операціями за період червень, липень 2011 року. Отже зазначені обставини згідно вимог статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказуванню не підлягають.

Також, позивачем на підтвердження здійснення господарських операцій з підприємством "Спецбуд-Інвест" СМОІ "Злагода" за період травень 2011 року надано документи первинного бухгалтерського обліку: договори, податкові, видаткові накладні, рахунки-фактури, накладні, виписки з банківського рахунку, товарно-транспортні накладні, докази подальшої реалізації товарів /а. с. 86-96, 106-125/.

Інших доказів наявності підстав та мотивів для нарахування зобов'язань з податку на додану вартість ПП "НВО "Промгазсервіс" відповідачем не наведено.

Також, згідно наданого представником відповідача на вимогу суду розрахунку здійснених нарахувань позивачу /а. с. 187/ господарські операції з ПП "Кас-Капітал" взагалі не входять до розрахунку податкових зобов'язань, нарахованих позивачу відповідно до оскаржуваного податкового - повідомлення рішення.

Таким чином, здійснення господарських операцій між позивачем та ПП "Кас-Капітал", "Підприємство "Спецбуд-Інвест" СМОІ "Злагода" підтверджується відповідними рішеннями судів, первинними документами бухгалтерського обліку та податкової звітності, доказами використання товару у господарській діяльності позивача.

З огляду на зазначене, податковий кредит позивачем сформовано на підставі, виписаних ПП "Кас-Капітал" та "Підприємство "Спецбуд-Інвест" СМОІ "Злагода" податкових накладних, отриманих в ході виконання господарських операцій, підтверджених належними первинними документами, що ґрунтується на вимогах Податкового кодексу України.

Відповідачем в акті перевірки також заперечується здійснення господарських операцій ПП "НВО "Промгазсервіс" з ТОВ "Технорес" у зв'язку з наступним.

Згідно автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів декларацій з ПДВ встановлено розбіжності у розмірі 4 080 грн., відповідно до даних бази "Контрагенти" Кременчуцької ОДПІ відносно ТОВ "Технорес" внесено запис про відсутність за місцезнаходженням, відсутність основних фондів та найманих працівників.

Позивачем на підтвердження позовних вимог щодо здійснення господарських операцій з ТОВ "Технорес", реальність яких ставиться під сумнів вищезгаданим актом перевірки, надано первинну бухгалтерську документацію.

Між позивачем (покупець) та ТОВ "Технорес" (постачальник) 29 квітня 2011 року було укладено договір постачання товарів б/н, відповідно до якого постачальник зобов'язується поставити і передати у власність покупцю балони вуглекислотні, кисневі, аргонові та для зварювальній суміші, а покупець зобов'язується прийняти цей товар та здійснити його оплату /а. с. 97-98/.

ТОВ "Технорес" були виписані податкові накладні, рахунки-фактури, накладні /а. с. 99-101/.

В подальшому вказаний товар був реалізований позивачем ТОВ "Глобинський м'ясокомбінат" та ПАТ "Кременчуцький завод металевих виробів", що підтверджується матеріалами справи /а. с. 106-125/.

Також, між позивачем (замовник) та ТОВ "Технорес" (виконавець) укладено договір № 26 про надання будівельних послуг від 28 березня 2011 року, відповідно до якого виконавець зобов'язаний здійснити будівництво душової кімнати з санвузлом під ключ з матеріалів замовника /а. с. 103-104/.

Позивач надав суду докази придбання товару для будівництва душової кімнати з санвузлом, а саме: податкові накладні, видаткові накладні, оборотно-сальдові відомості, рахунки, картки рахунку, виписки з банківського рахунку, фіскальні чеки /а. с. 150-183/.

ТОВ "Технорес" виписана податкова накладна/а. с. 101/. Факт прийняття виконаних робіт підтверджується актом здачі-прийняття робіт № 1 від 29 квітня 2011 року.

Оплата за договором проводилась у безготівковій формі, на підтвердження чого позивачем надана виписка з банківського рахунку /а. с. 105/.

Таким чином, наявні у справі докази в їх сукупності, надають підстави для висновку про реальність господарських взаємовідносин між ПП "НВО "Промгазсервіс" та ТОВ "Технорес" з придбання товарів та виконання робіт.

Податковий орган, роблячи висновок про порушення позивачем норм податкового законодавства під час здійснення господарських операцій з ТОВ "Технорес", "Підприємства "Спецбуд-інвест" СМОІ "Злагода", ПП "КАС Капітал", посилався в акті перевірки на протоколи допитів свідків ОСОБА_6 (засновника ТОВ "Технорес"), ОСОБА_7 (директора "Підприємства "Спецбуд-інвест" СМОІ "Злагода"), ОСОБА_8 (директора і бухгалтера ПП "КАС Капітал"), відповідно до яких вказані свідки без мети зайняття господарською діяльністю зареєстрували на себе підприємства, первинні бухгалтерські та податкові документи підприємства не підписували, діяти від свого імені нікого не уповноважували, товарно-матеріальні цінності не поставляли, робіт не виконували, послуг не надавали.

Надаючи оцінку вказаним посиланням відповідача, як на доказ відсутності реальності господарської операції та на підставу для відмови у задоволенні позову, суд виходить з наступного.

Сам по собі Акт перевірки містить факти, на які посилається відповідна посадова особа органу Державної податкової служби України при складанні відповідних висновків перевірки, проте ці факти повинні підтверджуватися певними засобами доказування, в порядку визначеному Кодексом адміністративного судочинства.

За змістом норми частини 1 статті 138 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини (факти), якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду, розмір судових витрат тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Відповідно до статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Статтею 70 Кодексу адміністративного судочинства України встановлені правила належності доказів, які визначають об'єктивну можливість доказу підтверджувати обставину, що має значення для вирішення справи, а також правила допустимості доказів, що визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину у справі. Зокрема, нормою зазначеної статті визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування; суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування; докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги; обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Таким чином наведені норми встановлюють обсяг доказування, порядок надання та дослідження доказів.

Відповідно до статті 3 Конституції України утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.

17 липня 1997 року Верховна Рада України ратифікувала Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). 11 вересня 1997 року Конвенція набула чинності для України, після чого в України виникло міжнародно-правове зобов'язання забезпечити додержання конвенційних гарантій, зокрема і тих, які передбачені статтею 6 Конвенції, на національному рівні.

Пункт 2 статті 6 Конвенції проголошує, що "кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку". Таким чином, дане положення встановлює презумпцію невинуватості обвинуваченої особи.

Тобто пункт 2 статті 6 Конвенції захищає будь-яку особу від поводження з нею як з винною не лише з боку судді або суду, а й з боку посадових осіб до винесення вироку.

Отже, відомості, які містяться в протоколах допиту вказаних свідків не можуть бути визнані належними та допустимими доказами відсутності господарської операції без відповідного судового рішення.

При цьому, суд зауважує, що в силу закону отримання податковим органом акту перевірки чи довідки зустрічної звірки, в яких викладені висновки про вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, позаяк ані акт перевірки, ані довідка зустрічної звірки не має преюдиціального значення та не є документами, що достовірно та безсумнівно підтверджують обставини фактичної дійсності.

Суд також відмічає, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" позивач та його контрагенти є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак за змістом Закону України "Про податок на додану вартість", Податкового кодексу України позивач та контрагенти позивача є окремими платниками податку на додану вартість. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка (слід розуміти - відповідальність) відповідно до ст.61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим.

Наведений висновок підтверджується правозастосовчою практикою Європейського Суду з прав людини (рішення від 22.01.2009р. у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03), а також правозастосовчою практикою Верховного Суду України (постанова від 09.09.2008р. у справі №21-500во08, постанова від 01.06.2010р. у справі № 21-573во10, постанова від 31.01.2011р. у справі за позовом ЗАТ "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської ОДПІ про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, постанова від 31.01.2011р. у справі за позовом ТОВ "Фірма "ВІК" до ДПІ у м. Херсоні про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень), врахування якої при відправленні правосуддя є обов'язковим в силу приписів ст.244-2 КАС України.

Таким чином, позовні вимоги ПП "НВО "Промгазсервіс" підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання щодо відшкодування витрат на оплату правової допомоги суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Згідно з частиною 1 статті 90 КАС України витрати, пов'язані з оплатою допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, які надають правову допомогу за договором, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги, передбачених законом.

Частиною 3 статті 90 КАС України визначено, що граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.

Граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ було затверджено Постановою Кабінету Міністрів України № 590 від 27.04.2006 року. Постановою Кабінету Міністрів України № 127 від 22.02.3012 виключено положення Постанови Кабінету Міністрів № 590 від 27.04.2006, якою визначався граничний розмір витрат, пов'язаних з правовою допомогою стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Разом з тим, 01.01.2012 набрав чинності Закон України "Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах" № 4191 - VI, ст. 1 якого визначено, що розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

Як встановлено судом, 15 травня 2013 року між ПП "НВО "Промгазсервіс" (замовник) та ПП "Правові економічні системи" (виконавець) укладено договір про надання юридичних послуг /а. с. 35/.

Відповідно до вимог пункту 2.3 Договору послуги надаються виконавцем замовнику шляхом: усного та письмово консультування; складання проектів необхідних процесуальних документів, скарг, претензій та позовних заяв; представництва інтересів замовника в Полтавському обласному адміністративному суді.

Позивачем надано розрахунок суми гонорару за надану правову допомогу, згідно якого ПП "Правові економічні системи" надано правову допомогу ПП "НВО "Промгазсервіс" наступного характеру: попередня консультація (1 година); вивчення та правовий аналіз матеріалів справи (2 години), підготовка позовної заяви з додатками (2 години) та участь у судовому засіданні (3 години). Загальна вартість наданих послуг по договору складає 3 000 грн. Разом з тим, доказів погодження вказаного розрахунку між ПП "Правові економічні системи" та ПП "НВО "Промгазсервіс" позивачем надано не було.

Згідно платіжного доручення № 446 від 16 травня 2013 року позивач сплатив ПП "Правові економічні системи" 3 000 грн.

Слід зазначити, що витрати на правову допомогу можуть бути відшкодовані виключно у випадку підтвердження належними доказами їх понесення.

Інших доказів на підтвердження фактичних витрат робочого часу ПП "Правові економічні системи" на здійснення захисту інтересів позивача у суді, а саме витрат робочого часу, які є підставою для розрахунку компенсації витрат на правову допомогу в адміністративних справах відповідно до Закону України "Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах" суду надано не було.

Згідно з частиною 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 10, 11, 71, 94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Приватного підприємства "Науково-виробниче об'єднання "Промгазсервіс" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби № 0002562202 від 23 квітня 2013 року.

Стягнути з Державного бюджету на користь Приватного підприємства "Науково-виробниче об'єднання "Промгазсервіс" (37260980) витрати по сплаті судового збору в розмірі 118 (сто вісімнадцять) гривень 24 копійки.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 25 червня 2013 року.

Суддя Р.І. Молодецький