Постанова

від 02.07.2013 по справі 804/8007/13-а

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2013 р. Справа № 804/8007/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Юркова Е.О.

при секретарі - Сап'яні С.А.

за участю: представники позивача - Кулик Д.В., Кулик В.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпропетровську адміністративну справу за позовом Приватного підприємства «Топавтотрейд» до Криворізької центральної міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень та зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Приватного підприємства «Топавтотрейд» до Криворізької центральної міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень та зобов'язання вчинити певні дії у якому позивач з урахуванням змінених вимог просить:

- скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000551502 від 29 березня 2013 року Криворізької центральної міжрайонної ДПІ Дніпропетровській області Державної податкової служби;

- скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000541502 від 29 березня 2013 року Криворізької центральної міжрайонної ДПІ Дніпропетровській області Державної податкової служби;

- зобов'язати Криворізьку центральну міжрайонну державну податкову інспекцію Дніпропетровської області Державної податкової служби відновити показники податкової звітності Приватного підприємства «Топавтотрейд» (код ЄДРПОУ 37196177) за період з лютого 2012 року по листопад 2012 року, в тому числі зобов'язати відобразити в електронній базі даних «Деталізована інформація по платнику податку на додану вартість щодо результатів автоматичного співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПС України» суми податкового кредиту та податкових зобов'язань з податку на додану вартість, які визначені та включені Приватним підприємством «Топавтотрейд» (код ЄДРПОУ 37196177) до податкових декларацій з податку на додану вартість у період з лютого 2012 року по листопад 2012 року.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на безпідставність та необґрунтованість висновків у акті перевірки від 04.03.2013р. за № 517/220/37196177 «Про результати позапланової невиїзної перевірки приватного підприємства «Топавтотрейд» (код за ЄДРПОУ 37196177) щодо документального підтвердження господарських відносин із суб'єктами господарської діяльності за період з 01.02.2012р. по 30.11.2012р.», на підставі якого прийнято спірні податкові повідомлення-рішення, які винесено без урахування фактичних обставин справи та в порушення приписів податкового законодавства.

В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги із викладених вище підстав підтримали у повному обсязі та просили позов задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце проведення якого був належним чином повідомлений, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до ч.4 ст. 128 КАС України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Вислухавши пояснення представників позивача та дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає часткове задоволенню.

Судом встановлено, що відповідно до матеріалів акту позапланової невиїзної перевірки приватного підприємства «Топавтотрейд» (код за ЄДРПОУ 37196177) від 04.03.2013р. за № 517/220/37196177 - ПП «Топавтотрейд» зареєстроване 07.10.2010р. Софіївскою державной районной адміністрацієй Дніпропетровської області, свідоцтво про державну реєстрацію від 07.10.2010р. за №12171020000000494. Код суб'єкта господарювання за ЄДРПОУ: 37196177. Місцезнаходження суб'єкта господарювання відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію: 53100 Софіївка, вул. Карпенка, буд. 5. Взято на податковий облік до Криворізької центральної МДПІ (Софіївське відділення) від 08.10.2010р. №6058, станом на 25.02.2013р. перебуває на обліку в Криворізькій центральній МДПІ (Софіївське відділення). У періоді, за який проводилась перевірка, відповідно до Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 15.10.2010р. №100305927, індивідуальний податковий номер 371961704312.

Як зазначено в акті перевірки від 04.03.2013р. за № 517/220/37196177, перевірка ПП «Топавтотрейд» була проведена згідно з п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, абз.1,3,5 п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75, п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755, на підставі Наказу Криворізької центральної міжрайонної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби від 18.02.2013 № 200 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ПП «Топавтотрейд» (код за ЄДРПОУ 37196177)».

За результатами перевірки, було складено акт перевірки від 04.03.2013р. за № 517/220/37196177 «Про результати позапланової невиїзної перевірки приватного підприємства «Топавтотрейд» (код за ЄДРПОУ 37196177) щодо документального підтвердження господарських відносин із суб'єктами господарської діяльності за період з 01.02.2012р. по 30.11.2012р.».

Перевіркою приватного підприємства «Топавтотрейд» встановлено порушення: п.185.1 ст. 185 ПК України в частині оподаткування податком на додану вартість безтоварних операцій по ланцюгу постачання товару, робіт/послуг з контрагентами покупцями на загальну суму 346021,32грн.; п.134.1 ст. 134 ПК України в частині оподаткування податком на прибуток безтоварних операцій по ланцюгу постачання товару, робіт/послуг з контрагентами покупцями на загальну суму 1425458,07грн.; п.44.1 ст.44, п.198.6 п.198.2ст.198; п.185.1 ст.185, п.193.1 ст.193, п.201.1 ст.201 Податкового Кодексу України від 02.12.2010р. №2755-УІ п.1, п.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999р. №996-ХІ та п.п.2.1..2.2.,2.4,п.2.15,п.2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене Наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року N 88 в результаті чого занижено податок на додану вартість у сумі 3486,87 грн. у таких періодах: червень 2012 року - 160,00 грн., серпень 2012 року - 1 912 грн., листопад 2012 року - 1 414 грн.; п.п.14.1.13 ст.14, п.п.135.5.4 ст.135, п.137.10 ст.137 Податкового кодексу України ПП «Топавтотрейд» занижено доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування (інші доходи) на загальну суму 17434,43грн. в т.ч. по періодам: 3 квартал 2012р. в сумі 10363,30грн, 4каратл 2012 - 7071,13грн.

За результатами розгляду акту перевірки Криворізькою центральною міжрайонною ДПІ Дніпропетровської області ДПС винесені податкові повідомлення-рішення № 0000551502 та № 0000541502 від 29 березня 2013 року, якими визначено ПП «Топавтотрейд» податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій) за платежем: податок на прибуток підприємств, у сумі 4 576,00 грн., в тому числі 3 661,00 грн. за основним платежем, 915 грн. -за штрафними санкціями та за платежем: податок на додану вартість, у сумі 4 359,00 грн., в тому числі 3 487,00 грн. за основним платежем, 872,00 грн. - за штрафними санкціями.

Позивач оскаржив вищезазначені рішення до Державної податкової служби в Дніпропетровській області. Проте, 04.06.2013 року на адресу позивача надійшло рішення № 138/10/10-25 від 31.05.2013 року про результати розгляду скарги Державної податкової служби в Дніпропетровській області, яким залишено без задоволення скаргу ПП «Топавтотрейд».

Суд вважає, що податкові повідомлення-рішення № 0000551502 та № 0000541502 від 29 березня 2013 року винесені Криворізькою центральною міжрайонною ДПІ Дніпропетровської області ДПС є необгрунтованими з огляду на наступне.

Згідно зі ст. 3 Господарського кодексу України господарська діяльність - діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Частиною 1 ст. 9 вказаного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно із ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до ч. 1 ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Отже, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Судом встановлено, що ПП «Топавтотрейд» (ЄДРПОУ 37196177) мало взаємовідносини з ТОВ «Ферріт-Д» (ЄДРПОУ 36441206) згідно договору поставки від 27.02.2012 № 25, відповідно до якого ТОВ «Ферріт-Д» (Постачальник), в особі директора Кобелєва О.А. з однієї сторони та ПП «Топавтотрейд» (Покупець) в особі директора Кулика Д.В., з другої сторони уклали договір поставки товару, а саме деталі та приладдя для автотранспортних засобів відповідно до видаткових накладних.

Згідно наданих до перевірки документів за лютий-листопад 2012 року встановлено, що на виконання умов договору, ТОВ «Ферріт-Д» (ЄДРПОУ 36441206) виписано на адресу ПП «Топавтотрейд» (код ЄДРПОУ 37196177) податкові накладні, видаткові накладні на загальну суму 1815740,00грн., у тому числі ПДВ 302623,33 грн. (список накладних наведено в додатку 1 до акту перевірки).

Суми податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними було включено до податкового кредиту.

Також, реальність виконання вказаних договорів підтверджується наявними в матеріалах справи належним чином оформленими первинними документами, а саме: договором від 27.02.2012 № 25, видатковими накладними, рахунками, податковими накладними за період лютий-листопад 2012 року.

Крім того, як зазначено в акті перевірки від 04.03.2013р. за № 517/220/37196177 - товар, який був придбаний в ТОВ «Ферріт-Д» реалізовано наступним контрагентам-покупцям, а сааме ПП «Топавтотрейд» уклав договори:

- №20 від 04.01.2012р. на поставку товару (деталі та приладдя для автотранспортних засобів) з ПАТ «Ресурси Кривбасу» (код ЄДРПОУ 19428798);

- №26 від 04.01.2012р. з ТОВ «Спеціалізоване виробниче підприємство «Криворіждорвибухпром» (код ЄДРПОУ 34440022) на поставку товару (деталі та приладдя для автотранспортних засобів);

- №28 від 04.01.2012р. з ТОВ «Днепрспецремонт» (код ЄДРПОУ 31256586) на поставку товару (деталі та приладдя для автотранспортних засобів);

- №15/01 від 04.01.2012р. з ТОВ «Екоспецтранс» (код ЄДРПОУ 33265283) на поставку товару (деталі та приладдя для автотранспортних засобів);

- №388-08 від 06.01.2012р. з ПАТ «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат» (код ЄДРПОУ 00190905) на поставку товару (деталі та приладдя для автотранспортних засобів);

- №38 від 11.06.2012р. з ЗАО «МАСП» (код ЄДРПОУ 01241450) на поставку товару (деталі та приладдя для автотранспортних засобів);

- №2796-43-01 від 14.11.2011р. з ПАТ «Центарльний гірничо-збагачувальний комбінат» (код ЄДРПОУ 00190977) на поставку товару (деталі та приладдя для автотранспортних засобів);

- №17 від 10.01.2012р. з ПАО «ППП» Кривбассвзривпром» (код ЄДРПОУ 000190934) на поставку товару (деталі та приладдя для автотранспортних засобів);

- №17-12гок від 12.01.2012р. з ПАТ «Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча» (код ЄДРПОУ 33653605) на поставку товару (деталі та приладдя для автотранспортних засобів);

- №22/27 від 27.01.2012р. з ПАТ «Балаклавське рудоуправління ім. О.М. Горького» (код ЄДРПОУ 00191906) на поставку товару (продукцію виробничо-технічного призначення та товари народного вжитку);

- Уклав договір №765 від 25.02.2012р. з ПАТ «ЄВРАЗ Суха балка» (код ЄДРПОУ 00191329) на поставку товару (запчастини до автомобіля);

- №19-5 від 25.11.2011р. з ПАТ «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» (код ЄДРПОУ 00191023) на поставку товару (матеріально-технічні засоби).

Проте, з урахуванням вищезазначеного відповідачем зроблено висновок, що перевіркою отриманих матеріалів не підтверджено реальність здійснення господарських відносин ПП «Топавтотрейд» із контрагентом - постачальником ТОВ «Ферріт-Д», їх вид, обсяг, якість та розрахунки, а саме встановлено дефектність первинних документів та відсутність об'єктів оподаткування, та неможливість реального здійснення платником податків операцій по ланцюгу постачання із контрагентами-постачальниками та контрагентами-покунцями.

Суд вважає, що видаткові накладні, рахунками, податкові накладні надані до перевірки у повному обсязі та по своїй суті та оформленню відповідають нормам Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-IV, Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-ХIV, Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженому наказом МФУ від 24.05.95р. № 88 та зареєстрованого Міністерстві юстиції України 05.06.95р. за №168/704.

Як свідчить договір поставки від 27.02.2012 № 25, укладений позивачем з ТОВ «Ферріт-Д», його зміст не суперечить законодавству України. Більш того, відповідачем в акті перевірки від 04.03.2013р. за № 517/220/37196177 не було зазначено, що зміст цього договорів суперечить будь-якій нормі діючого законодавства, що він спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Таким чином, сам відповідач не вважає, що договір укладений позивачем будь-яким чином суперечать нормам чинного законодавства України.

Фактичне отримання позивачем товарів від ТОВ «Ферріт-Д» за укладеним договором підтверджується наявними при проведені перевірки та описаними в акті перевірки накладними, податковими накладними, платіжними дорученнями, та первинними документами які долучені до матеріалів справи.

Враховуючи вищевикладене суд вважає, що проведені господарські операції є цілком прозорими та фактично здійсненими, мають реальний цикл походження товару, у повному обсязі підтверджена необхідними бухгалтерськими документами, які відповідають чинному законодавству України, використані в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, з метою отримання економічної вигоди та прибутку, що фактично і досягнуто, мали як базу так і об'єкт оподаткування податком на додану вартість.

Також, не може бути підставою для висновків відповідача про відсутність об'єктів оподаткування по операціях з придбання товару у ТОВ «Ферріт-Д», саме не надання до перевірки товаро-транспортних накладних, тому що в розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», як уже зазначалось раніше, первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Таким чином, відсутність саме товаро-транспортних накладних не свідчити про відсутності об'єктів оподаткування по операціях з придбання товару у ТОВ «Ферріт-Д».

Відповідно до ст.ст. 46-49 Податкового кодексу України ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. При цьому такий платник несе само стійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповід альність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Отже, норми Податкового кодексу України в якості підстави для не включення до складу валових витрат передбачають тільки випадки повної відсутності будь-яких розрахункових, платіжних та інших документів, передбачених законодавством.

Таким чином, суд приходить до висновку, що правовідносини за спірним правочином в повній мірі відображені в бухгалтерському та податковому обліку позивача, тобто позивачем дотримано принцип превалювання сутності над формою, який закріплений в ст. 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми).

Відповідно до ст. 215 Цивільного Кодексу України від 16.01.2003 № 435 (далі - ЦК України) підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин) - у цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно із ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 203 Цивільного кодексу України передбачено загальні вимоги, додержання яких є необхідними для чинності правочину. Зокрема зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановлений законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (стаття 204 ЦК України).

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). До оспорюваних правочинів належить зокрема фіктивний правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим право чином (фіктивний правочин). Фіктивний правочин визнається судом недійсним (ст. 234 ЦК України).

Згідно із ч. 1 ст. 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Відповідно до п.18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.12.2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини. спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Частиною 1 ст. 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно із ч. 1 ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Умовою для визнання недійсним правочину, який суперечить інтересам держави та суспільства, є встановлення умислу в діях осіб, що уклали такий правочин. При цьому носіями протиправного умислу юридичних осіб-сторін такого правочину є посадові особи цих юридичних осіб.

Головною підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не актами, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в акті висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

Так, підставою для висновку про збільшення грошового зобов'язання позивача з податку на додану вартість та з податку на прибуток в акті перевірки № 517/220/37196177 від 04 березня 2013 року відповідачем зазначено те, що перевіркою встановлено відсутність об'єктів оподаткування за цими податками по операціях з придбання позивачем товарів (робіт, послуг) у ТОВ «Ферріт-Д» у лютому-листопаді 2012 року, що доводилося актом перевірки вказаного товариства Криворізької центральної МДПІ від 21.12.2012р. за № 7210/224/36441206 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Ферріт-Д» щодо документального підтвердження певних господарських відносин, їх реальності та повноти відображення в обліку» від 21.12.2012 року.

Проте, такі посилання судом не приймаються до уваги зважаючи на наступне.

При дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні, перш за все, відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Крім того, суд вважає за доцільне зазначити, що чинним податковим законодавством не передбачено право відповідача при складанні акта перевірки одного платника податків приймати за основу акт перевірки іншого платника податків, як підставу для висновку про наявність порушень з боку першого.

Водночас податковий орган не подав жодних доказів на підтвердження того, що позивач діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускав його контрагент, а також не зазначено інших обставин, які могли б свідчити про недобросовісність позивача. Також не доведено та не надано доказів, які б свідчили про безтоварний або фіктивний характер здійснених операцій.

Отже, такі посилання відповідача судом не приймаються до уваги, оскільки позивачем в повній мірі документально підтверджено реальність виконання правочинів позивача з контрагентами.

Крім того, постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2013 року у справі № 804/1263/13-а було частково задоволено адміністративний позов ТОВ «Ферріт-Д» до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська та визнано протиправними дії Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області ДПС України, які полягають у проведенні перевірки ТОВ «Ферріт-Д» в результаті яких було складено акт перевірки № 7210/224/36441206 від 21.12.2012 року, також визнано протиправними дії Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області ДПС України щодо коригування показників податкової звітності ТОВ «Ферріт-Д» за період з грудня 2011 року по жовтень 2012 року, яке відбулося на підставі акту перевірки № 7210/224/36441206 від 21.12.2012 року, а також зобов'язано Державну податкову інспекцію у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області ДПС України відновити відповідні показники податкової звітності ТОВ «Ферріт-Д» за період з грудня 2011 року по жовтень 2012 року.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 08 травня 2013 року у справі № 804/1263/13-а було залишено без задоволення апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області ДПС України на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2013 року у справі № 804/1263/13-а та залишено без змін постанову суду першої інстанції у вищезазначеній частині.

Відповідно до ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Суд звертає увагу на те, що на момент здійснення правовідносин з позивачем ТОВ «Ферріт-Д» було зареєстровано як юридична особа та платник податку на додану вартість.

Враховуючи наявність у позивача належним чином оформлених первинних документів, які підтверджують реальність здійснення господарських операцій, в діях позивача відсутнє порушення п.п.14.1.13 ст.14, п.44.1 ст.44, п.134.1 ст. 134, п.п.135.5.4 ст.135, п.137.10 ст.137, п.198.6 п.198.2ст.198; п.185.1 ст.185, п.193.1 ст.193, п.201.1 ст.201 Податкового Кодексу України, п.п.2.1..2.2.,2.4,п.2.15,п.2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене Наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року N 88, в результаті чого були зроблені висновки про несплату (завищення податкового кредиту) податку на додану вартість на суму 3 487,00 грн. у таких періодах: червень 2012 року - 160,00 грн., серпень 2012 року - 1 912 грн., листопад 2012 року - 1 414 грн., а також про заниження доходів, що враховуються при обчисленні об'єктів оподаткування з податку на прибуток на суму 17 434,43 грн. у таких періодах: 3-й квартал 2012 року - 10 363,30 грн., 4-й квартал 2012 року - 7 071,13 грн.

Згідно із п. 198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно із п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11статті 201 цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Згідно із п. 200.1, п. 200.2, п. 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

У податковому обліку податкова накладна є тим документом, який складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця і визначається як розрахунковий документ, що підтверджує вчинення певної господарської операції, за якою виникають податкові зобов'язання, породжує у платника податку обов'язки та права щодо нарахування та сплати ПДВ та підтверджує право покупця на нарахування податкового кредиту.

Суми за вказаним правочином включено позивачем до податкового кредиту в тих звітних періодах, в яких отримано податкові накладні.

Судом встановлено, що позивач має належним чином оформлені податкові накладні, які повністю відповідають вимогам Податкового кодексу України, та відображають зміст господарських операцій, в результаті яких вони складені.

Також, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

В судовому засіданні був повністю доведений представниками позивача факт вчинення господарських операцій, за наслідками яких виникло право позивача на формування податкового кредиту та факт сплати позивачем сум податку своїм контрагентам, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Отже, позивач правомірно включив до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість по вищевказаним податковим накладним.

Також, суд вважає за доцільне зазначити, що відповідно до частини 2 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

З урахуванням вищезазначеного суд вважає, що податкові повідомлення-рішення від 29 березня 2013 року № 0000551502 та № 0000541502, прийняті Криворізькою центральною міжрайонною МДПІ не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з порушенням використаного повноваження з метою, з якою це повноваження надано; необґрунтовано, тобто без врахування усіх обставин, які мають значення для прийняття рішення; не добросовісно та не розсудливо, а тому підлягають скасуванню.

Крім того, суд звертає увагу на те, що відповідачем в оскаржуваних податкових повідомленнях-рішеннях, як на підставу для винесення цих рішень вказано акт перевірки від 04.03.2013р. за № 518/220/37196177, тоді як позивачу було направлено акт перевірки від 04.03.2013р. за № 517/220/37196177.

Проте, вимогу позивача зобов'язати Криворізьку центральну міжрайонну державну податкову інспекцію Дніпропетровської області Державної податкової служби відновити показники податкової звітності Приватного підприємства «Топавтотрейд» (код ЄДРПОУ 37196177) за період з лютого 2012 року по листопад 2012 року, в тому числі зобов'язати відобразити в електронній базі даних «Деталізована інформація по платнику податку на додану вартість щодо результатів автоматичного співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПС України» суми податкового кредиту та податкових зобов'язань з податку на додану вартість, які визначені та включені Приватним підприємством «Топавтотрейд» (код ЄДРПОУ 37196177) до податкових декларацій з податку на додану вартість у період з лютого 2012 року по листопад 2012 року - суд вважає такою, що не підлягає задоволенню з огляду на те, що позивачем не доведено належним чином в судовому засіданні наявності коригування відповідачем показників податкової звітності ПП «Топавтотрейд».

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 9, 11, 70-71, 86, 94, 160-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Приватного підприємства «Топавтотрейд» до Криворізької центральної міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000551502 від 29 березня 2013 року Криворізької центральної міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби.

Скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000541502 від 29 березня 2013 року Криворізької центральної міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Копію постанови направити сторонам по справі.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку та в строки, встановленні статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови викладений 08.07.2013р.

Суддя Е.О. Юрков