Постанова

від 25.06.2013 по справі 2а-10925/12/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-10925/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Пащенко К.С.

Суддя-доповідач: Собків Я.М.

ПОСТАНОВА

Іменем України

25 червня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді: Собківа Я.М.,

суддів: Борисюк Л.П., Василенка Я.М.,

за участю секретаря: Присяжної Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 жовтня 2012 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ем-Ай Свако Україна» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2012 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Ем-Ай Свако Україна» звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва Державної податкової служби, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 30.03.2012 року № 0000082290 про збільшення ТОВ «Ем-Ай Свако Україна» грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 427 612,50 грн. (у тому числі 342 090,00 грн. - за основним платежем та 85 522,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями) та № 0000072290 про збільшення ТОВ «Ем-Ай Свако Україна» грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 190 763,80 (у тому числі 152 611,00 грн. - за основним платежем та 38 152,80 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями).

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 жовтня 2012 року даний позов задоволено.

Відповідач не погоджуючись з прийнятим рішенням суду звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні вимог даного позову.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції - скасуванню, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні постанови судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглянув справу.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС було проведено планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Ем-Ай Свако Україна» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2009 р. по 31.12.2011 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009 р. по 31.12.2011 р. відповідно до затвердженого плану перевірки.

В ході проведення перевірки податковим органом було встановлено порушення позивачем вимог п. 4.1 ст. 4, п. 5.1, абз. 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, пп. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та, як наслідок, заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток на 152 611,00 грн., а також порушення пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п. 4.1 ст. 4, пп. 7.2.3 п. 7.2, пп. 7.3.1 п. 7.3, пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та, як наслідок, заниження податку на додану вартість на суму 342 090,00 грн.

За результатами проведеної перевірки відповідачем було складено акт перевірки від 12.03.2012 № 291/23-03/33833870 на підставі якого винесено податкові повідомлення-рішення:

№ 0000082290, яким у зв'язку з порушенням пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п. 4.1 ст. 4, пп. 7.2.3 п. 7.2, пп. 7.3.1 п. 7.3, пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 342 090,00 грн., а також застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 85 522,50 грн.;

№ 0000072290, яким у зв'язку з порушенням п. 4.1 ст. 4, п. 5.1, абз. 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, пп. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 152 611,00 грн., а також застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 38 152,80 грн.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до п. 4.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валовий дохід - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Згідно пп. 4.1.1 п. 4.1. ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валовий доход включає загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (за винятком операцій з їх первинного випуску (розміщення), операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) та операцій з консолідованим іпотечним боргом відповідно до закону).

Датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівку - дата її оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку.

Дослідженням матеріалів справи встановлено, що за період з 01.04.2009 р. по 31.12.2011 р. позивачем було задекларовано скоригований валовий дохід в сумі 80 600 269,00 грн.

Перевіркою повноти визначення скоригованого валового доходу за період з 01.04.2009 р. по 31.12.2011 р. встановлено його заниження за І півріччя 2010 року на суму 288 175,00 грн.

Перевіркою відображених у рядку 02 Декларацій «Коригування валового доходу» показників за період з 01.04.2009 р. по 31.03.2011 р. у загальній сумі (-) 4 314 229 грн. встановлено, що на формування цих показників мало вплив: зміна суми компенсації вартості товарів (робіт, послуг) на загальну суму (-) 3 968 274 грн.; самостійно виявлені помилки за результатами минулих податкових періодів на суму 120 836 грн.; врегулювання сумнівної заборгованості на суму 74 823,00 грн.

Проведеною вибірковою перевіркою відображеного показника за період з 01.04.2008 р. по 31.03.2011 р. у загальній сумі (-) 4 314 229 грн. на підставі договорів, виписків банку, відомостей обліку господарських операцій, головних книг, відомості «Валовий доход», було встановлено заниження зедекларованих суб'єктом господарювання показників у рядку 02 Декларацій «Коригування валових доходів».

Перевіркою достовірності відображених показників за рядком 02 Декларацій «Коригування валових доходів» у поданих Деклараціях з податку на додану вартість за період з 01.04.2009 р. по 31.12.2011 р. у загальній сумі 990 079,00 грн. встановлено, що позивачем безпідставно відкориговано (зменшено) валові доходи на суму 2 881 175,00 грн. в І півріччі 2010 року. Підприємством було відкориговано в декларації за І півріччя 2010 року наступні податкові періоди: І півріччя 2007 року, 2008 рік, І квартал 2009 року, а саме, період, який закритий попереднім актом планової виїзної перевірки. Слід також зазначити, що в попередньому акті планової виїзної перевірки підтверджено валові доходи та податкові зобов'язання по ПДВ в задекларованих обсягах.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що в порушення вимог п. 4.1 ст. 4, пп. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» позивачем було безпідставно відкориговано валові доходи за І півріччя 2010 року на суму 288 175,00 грн.

За період з 01.04.2009 р. по 31.12.2011 р. TOB «Ем-Ай Свако Україна» задекларовано валові витрати у сумі 63 062 750,00 грн.

Перевіркою повноти визначення скоригованих валових витрат за період з 01.04.2009 р. по 31.12.2011 р. встановлено їх завищення на загальну суму 322 270,00 грн., в т.ч. по періодам: 1 півр. 2009 р. на суму 109 575,00 грн., 3 кв. 2009 р. на суму 145 953,00 грн., 2009 р. на суму 145 953,00 грн., 1 півр. 2010 р. на суму 24 433,00 грн., 3 кв. 2010 р. на суму 151 256,00 грн., 2010 р. на суму 176 337,00 грн.

Перевіркою відображених у рядку 04.1 Декларацій «витрати на придбання товарів (робіт, послуг), крім визначених у 04.11» показників за період з 01.04.2009 р. по 31.03.2011 р. у загальній сумі 20 599 958 грн. встановлено, що на формування цих показників мало вплив здійснення підприємством витрат, що супроводжують надання послуг з виготовлення, супроводження та контролю параметрів промивочних рідин, а також витрати на придбання хімічних реагентів для бурового розчину.

Проведеною перевіркою відображеного показника за період з 01.04.2009 р. по 31.03.2011 р. в сумі 20 599 958 грн. на підставі укладених договорів, рахунків-фактур, актів виконаних робіт, накладних, відомостей обліку господарських операцій, головних книг, виписків банку задекларованих TOB «Ем-Ай Свако Україна» показників у рядку 04.1 Декларацій про прибуток «Витрати на придбання товарів (робіт, послуг), крім визначених у 04.11» було встановлено завищення валових витрат на загальну суму 322 270,00 грн., в т.ч. по періодам: 1 півр. 2009 р. на суму 109 575,00 грн., 3 кв. 2009 р. на суму 145 953,00 грн., 2009 р. на суму 145 953,00 грн., 1 півр. 2010 р. на суму 24 433,00 грн., 3 кв. 2010 р. на суму 151 256,00 грн., 2010 р. на суму 176 337,00 грн.

Згідно ч. 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Отже, за змістом наведених норм для формування валових витрат обов'язковою передумовою, за виключенням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 ст. 5 Закону, є фактичне подальше використання таких витрат у власній господарській діяльності позивача та документальне підтвердження належності таких витрат складу валових витрат.

Так, під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (стаття 3 ГК України) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

У розумінні пункту 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі, коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Ознаками господарської діяльності у розумінні приписів статті 3 Господарського кодексу України, пункту 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» є здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва; вона спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження.

Господарська діяльність здійснюється у загальній економічній сфері, а тому має суто економічні властивості, що неможливе без вартісної оцінки і взаємооцінки, еквівалентності обміну, відповідних обчислень і розрахунків. Тому така ознака результатів господарської діяльності, як цінова визначеність, наявна в абсолютній більшості випадків, хоча в некомерційній господарській діяльності можливе безкоштовне надання результатів останньої.

Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:

-неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

-відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

-облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій;

-здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

Як вбачається з матеріалів справи, між TOB «Ем-Ай Свако Україна» (комітент) та Московським філіалом Компанії «Єм-Ай Дриблінг Флуідз ЮК Лтд» (Великобританія) було укладено договір комісії № 01-01/09 від 30.12.2008 № 170/10ІС від 01.01.2010.

В порушення вимог пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» TOB «Ем-Ай Свако Україна» було віднесено до складу валових витрат витрати у сумі 322 270,00 грн. понесені у зв'язку зі сплатою послуг згідно договору комісії без належним чином оформлених первинних документів, а саме: в актах здачі-прийняття послуг не зазначено з якого питання проведено професіональну підготовку, навчання, сертифікати, скільки годин проходило навчання, кому надано послуги з медичного обслуговування, страхування, транспортування, хто проходив навчання, професійну підготовку. До перевірки було надано заявки на проведення професійної підготовки співробітників філії компанії «Єм Ай Дрилинг Флуидз Ю.К. ЛТД» Великобританія, де не міститься відомостей про співробітників TOB «Ем-Ай Свако Україна» та було надано рахунки-фактури на вартість наданих послуг з проведення професійної підготовки, що не дає можливості підтвердити зв'язок таких витрат з господарською діяльністю позивача.

Обговорюючи питання правомірності винесення відповідачем податкового повідомлення-рішення за порушенням позивачем вимог пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п. 4.1 ст. 4, пп. 7.2.3 п. 7.2, пп. 7.3.1 п. 7.3, пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», колегія суддів виходить з наступного.

Як вбачається з висновків акту перевірки, в період з 01.04.2009 р. по 31.12.2011 р. відповідачем було занижено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 57 635,0 грн., в т.ч. по періодам: червень 2010 р. на суму 6 010,00 грн., липень 2010 р. на суму 1 835,00 грн., жовтень 2010 р. на суму 3 756,00 грн., грудень 2010 р. на суму 46 034,00 грн. Коригування податкових зобов'язань здійснювалось у зв'язку з поверненням грошових коштів, зміною кількості товару, поверненням товару, зміною умов договору. Перевіркою достовірності відображених показників за рядком 8 «Коригування податкового зобов'язання» у поданих Деклараціях з податку на додану вартість за період з 01.04.2009 по 31.12.2011 у загальній сумі - 990 079,0 грн. встановлено, що підприємством було занижено суму податкового зобов'язання в результаті безпідставного коригування (зменшення) податкового зобов'язання на загальну суму 57 635,00 грн., в т.ч. по періодам: червень 2010 р. на суму 6 010,00 грн., липень 2010 р. на суму 1 835,00 грн., жовтень 2010 р. на суму 3 756,00 грн., грудень 2010 р. на суму 46 034,00 грн. за період, який закритий попереднім актом планової виїзної перевірки. Слід зазначити, що в попередньому акті планової виїзної перевірки підтверджено валові доходи та податкові зобов'язання по ПДВ в задекларованих обсягах.

Відповідно до пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість», об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України, в тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу у користування лізингоотримувачу (орендарю).

Відповідно до п. 4.1. ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість», база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг).

Підпунктом 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Аналізуючи норми діючого законодавства, колегія суддів вважає, що позивачем в порушення вимог пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п. 4.1 ст. 4, пп. 7.3.1 п. 7.3 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» було занижено податкове зобов'язання на загальну суму 57 635,00 грн., в т.ч. по періодам: червень 2010 р. на суму 6 010,00 грн., липень 2010 р. на суму 1 835,00 грн., жовтень 2010 р. на суму 3 756,00 грн., грудень 2010 р. на суму 46 034,00 грн.

Крім цього, перевіркою повноти визначення податкового кредиту за період з 01.04.2009 р. по 31.12.2011 р. було встановлено завищення податкового кредиту з податку на додану вартість на загальну суму 284 455,00 грн., в т.ч. по періодах: за грудень 2009 року на суму 114 247,00 грн., серпень 2011 р. на суму 170 208,00 грн.

Так, TOB «Ем-Ай Свако Україна» до складу податкового кредиту декларацій з ПДВ за період серпень 2011 р., у рядку 10.1 Декларацій «Придбання (виготовлення, будівництво, спорудження) з податком на додану вартість на митній території України товарів (послуг) та основних фондів з метою їх використання у межах господарської діяльності» було віднесено суму ПДВ у розмірі 170 208,00 грн., по операціях з придбанням товарів (хімічний реагент для буріння - калій хлористий) від TOB «Донбас-Калій», код за ЄДРПОУ 33181722).

Згідно документів, наданих підприємством до перевірки, ПП «Донбас-Калій» в особі директора Сурженко М.В. (продавець) було укладено договір від 04.10.2010 № 1287/10U з TOB «ЕМ-АЙ-СВАКО УКРАЇНА» (покупець), в особі директора Жука Р.В. на поставку товару (хімічний реагент для буріння - калій хлористий).

На виконання умов вказаного договору, Приватним підприємством «Донбас-Калій» на адресу TOB «Ем-Ай Свако Україна» були виписані накладні та податкові накладні на загальну суму 1 021 248 грн., в т.ч. ПДВ 170 208,00 грн.

Суми податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними включено TOB «Ем-Ай Свако Україна» до складу податкового кредиту відповідного періоду, відображених у реєстрі отриманих податкових накладних, які відповідають даним додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість та даним декларації з ПДВ за серпень 2011 року.

На виконання постанови старшого слідчого по ОВС СВ ПМ ДПА Луганській області старшого лейтенанта податкової міліції Шершенькова Д.М. від 09.11.2011 р., працівниками Ленінською МДПІ у м. Луганську було проведено документальну позапланову виїзну перевірку Приватного підприємства «Донбас-Калій» (код за ЄДРПОУ 33181722) з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю «Латифа» (код за ЄДРПОУ 36810950) за період з 01.12.2010 р. по 30.09.2011 р., за результатами якої складено Акт від 19.12.2011 № 984/23-33181722.

З метою встановлення фактичного місцезнаходження TOB «Латифа» (код ЄДРПОУ 36810920) фахівцями ДПІ в Артемівському районі у м. Луганську разом із співробітниками ГВІГМ СДПІ по роботі з ВПП у м. Луганську неодноразово були здійснені виходи за юридичною адресою підприємства: м. Луганськ, вул. Лутугінська, буд.1 та встановлено відсутність посадових осіб TOB «Латифа» за місцезнаходженням. Вивіска, реклама, або інша інформація про підприємство за зазначеною адресою відсутня.

У зв'язку з цим були складені акти про відсутність за місцезнаходженням посадових осіб TOB «Латифа», а саме: від 25.08.2011 р. № 230, від 31.08.2011 р. № 262, від 01.11.2011 р. № 413. Державною податковою інспекцією в Артемівському районі у м. Луганську було надіслано запит за № 7264/1//7/15-20 від 02.11.2011 р. до ГВПМ СДПІ ВПП у м. Луганську щодо проведення оперативно-розшукових заходів TOB «Латифа».

Стан підприємства згідно бази АІС «РПП» - 10 стан «запит на встановлення місцезнаходження».

Чисельність працюючих відповідно до бази даних 1 - ДФ загальна чисельність працюючих на TOB «Латифа» склала 1 особа.

Згідно реєстраційної картки підприємства основним видом діяльності TOB «Латифа» є будівництво будівель. Однак, до перевірки не було надано ліцензії, яка надає дозвіл на здійснення зазначеного виду діяльності.

Згідно декларації з податку на прибуток за ІІ квартал 2011 року, амортизаційні відрахування, витрати на поліпшення основних фондів не здійснювались, що свідчить про відсутність основних засобів на підприємстві.

Крім цього, TOB «Латифа» не сплачувався збір за забруднення навколишнього середовища та податок з власників транспортних засобів за перевіряємий період, що вказує на відсутність автомобільного чи іншого виду транспорту. Також до перевірки не були надані документи (пояснення), які б підтверджували місце фактичного знаходження майна (товарів), місця та умови зберігання товарів, місця надання послуг.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про відсутність у TOB «Латифа» необхідних умов для здійснення господарської діяльності в частині купівлі, продажу, реалізації, зберігання та відвантаження товарно-матеріальних цінностей та надання послуг чи здійснення робіт в силу відсутності відповідного персоналу, транспортних засобів, приміщень та матеріальних ресурсів, що свідчить про відсутність у TOB «Латифа» адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань та відсутності фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань.

Господарські операції між TOB «Латифа» та контрагентами не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, транспортних засобів та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення такої діяльності.

Статтею 203 Цивільного Кодексу України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Так, відповідно до ст. 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (ч. 1 ст. 215 ЦК України).

Крім того, частиною 1 статті 228 ЦК України встановлено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

З аналізу зазначених положень вбачається, що необхідними ознаками недійсності господарського зобов'язання та нікчемності правочину є невідповідність вимогам закону, вчинення з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, укладення учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), порушення публічного порядку, спрямованість на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Згідно ч. 3 ст. 228 ЦК України у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

За правилами ч. 3 ст. 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.

Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Правові наслідки визнання фіктивного правочину недійсним встановлюються законами.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що позивачем відображені в податковій звітності взаємовідносини з вищевказаними суб'єктами господарювання без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкта оподаткування, несплати податків в результаті чого безпідставно сформовано податковий кредит за рахунок сум ПДВ по податкових накладних, отриманих від ТОВ «Донбас - Калій» всього в сумі 170 208,00 грн. та завищено суму податкового кредиту з податку на додану вартість в розмірі 170 208 грн. в т.ч. за серпень 2011 р. на суму 170 208 грн.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, TOB «Ем-Ай Свако Україна» в грудні 2009 року отримано від ТОВ «Донбас - Калій» податкові накладні.

Згідно додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість ТОВ «Донбас - Калій» постачальником товару по 2 ланцюгу є ТОВ «ВЕСТАПРОМ ЛТД» (код ЄДРПОУ 36810950), яке знаходиться на обліку в Алчевській ОДПІ.

ТОВ «ВЕСТАПРОМ ЛТД» не звітує до Алчевської ОДПІ з червня 2011 року. В декларації з податку на прибуток за 2010 рік задекларовано валовий дохід у сумі 82 115,00 грн. Відповідно до бази даних 1 - ДФ загальна чисельність працюючих склала 0 осіб.

Згідно декларації з податку на прибуток за 2010 рік амортизаційні відрахування, витрати на поліпшення основних фондів не здійснювались, що свідчить про відсутність основних засобів на підприємстві. Даним підприємством не сплачувався збір за забруднення навколишнього середовища та податок з власників транспортних засобів за перевіряємий період, що вказує на відсутність автомобільного чи іншого транспорту.

Згідно пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену цим підпунктом документами.

У відповідності до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати податковий кредит та валові витрати у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) та на підставі відповідних розрахункових, платіжних та інших документів, які відповідають вимогам чинного законодавства, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разіфактичного здійснення господарської операції, якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками акту перевірку про порушення позивачем вимог пп. 7.2.3 п. 7.2, пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до завищення підприємством податкового кредиту на загальну суму 114 247,00 грн., в т.ч. по періодах: за грудень 2009 року.

Що стосується оподаткування у сфері зовнішньоекономічної діяльності, колегія суддів зважає на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, перевіркою проведеною за період з 01.04.2009 р. по 31.12.2011 р. TOB «Ем-Ай Свако Україна» було встановлено здійснення виплат доходу нерезиденту із джерелом походження з України, а саме: нерезиденту Компанії «Baltik Forwarding Corporation» (Співдружність Багамських островів) по Договору від 24.01.2008 № 532/08 про надання транспортно-експедиційних послуг.

Предмет договору: нерезидент Компанії «Baltik Forwarding Corporation» (Співдружність Багамських островів) далі «Експедитор» зобов'язується надати транспортно-експедиційні послуги, пов'язані з перевезенням вантажів.

Відповідно п. 1.2 p. 1 Договору, під транспортно-експедиційними послугами розуміється: повний спектр транспортно-експедиційних послуг, необхідних для перевезення вантажів від пункту відправки в пункт доставки, зазначених в договорі, в тому числі, але не виключно: фрахт, перевезення, перевалка, перевантаження, зберігання, підготовлення і оформлення необхідних перевізних і інших документів.

У періоді що перевірявся, ТОВ «Ем-Ай Свако Україна» в оплату за отримані послуги Договору від 24.01.2008 № 532/08 перерахувало нерезиденту Компанії «Baltik Forwarding Corporation» (Співдружність Багамських островів) кошти у загальній сумі 36 260,21 дол. США (що в перерахунку по курсу НБУ на дати відповідних перерахувань становило 279 49135 грн.), вт.ч.: 1 475,21 дол. США (11 248,77 грн.) за страхування вантажів; 34 785,01 дол. США (265 242,65 грн.) за транспортно-експедиційні послуги.

Згідно п. 1.35 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», фрахт - винагорода (компенсація), що сплачується за договорами перевезення, найму або піднайму судна або транспортного засобу (їх частин) для цілей: перевезення вантажів та пасажирів морським або повітряними суднами; перевезення вантажів залізничним або автомобільним транспортом.

Відповідно до вимог п. 13.1, ст. 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», будь-які доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, від провадження господарської діяльності (у т.ч. на рахунку нерезидента, що ведуться в гривнях) оподатковується в порядку і за ставками, визначених цією статтею.

Згідно з абз. «в» п. 13.1 ст. 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», під доходами, отриманими нерезидентом із джерелом їх походження з України слід розуміти роялті, фрахт та доходи від послуг типу «інжиніринг».

Оподаткування фрахту здійснюється відповідно до п. 13.5. ст. 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» за ставкою у розмірі 6 відсотків від їх суми та за їх рахунок, якщо інше не передбачено нормами міжнародних угод, які набрали чинності.

Таким чином, ТОВ «Ем-Ай Свако Україна» при перерахуванні на користь нерезидента Компанії «Baltik Forwarding Corporation» (Співдружність Багамських островів) коштів в іноземній валюті у вигляді фрахту по Договору від 24.01.2008 № 532/08 повинно було утримати податок з доходів нерезидентів із джерелом їх походження з України.

Перевіркою проведеною за період з 01.04.2009 по 31.12.2011 встановлено, що на порушення пункту 13.2 ст. 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» ТОВ «Ем-Ай Свако Україна» при здійсненні у 2009 році на користь нерезидента Компанії «Baltik Forwarding Corporation» (Співдружність Багамських островів) виплати доходів (фрахту) по Договору від 24.01.2008 № 532/08 році, не було нараховано та утримано податок з доходів нерезидента із джерелом їх походження з України за ставкою 6%, а саме: розмір виплаченого доходу у 2009 році - 265 242,65 грн.; сума податку (6 %) - 15 914,56 грн.

Таким чином, при проведенні перевірки правильності нарахування та своєчасності сплати податку з доходів нерезидентів встановлено заниження податку на прибуток іноземних юридичних осіб із джерелом їх походження з України в II кв. 2009 року в загальній сумі 15 914,56 грн.

Також, згідно Акту 03.09.2009 № 1409/23-03/33833870 попередньої планової виїзної перевірки ТОВ «Ем-Ай Свако Україна» (код ЄДРПОУ 33833870) за період з 11.10.2005 по 31.03.2009, встановлено дебіторську заборгованість в сумі 253,33 дол. США по експортному Договору від 01.08.2006 № К001-08/06, укладеному з нерезидентом Московским филиалом Компании «Єм-Ай Дриллинг Флуидз Юк Лтд.» (Російська Федерація).

Граничний термін отримання коштів - 26.09.2009 р.

В періоді, що перевірявся, в погашення вищезазначеної дебіторської заборгованості по Договору від 01.08.2006 № К001-08/06 згідно наданої до перевірки виписки банку Б/Н від 13.10.2009, ТОВ «Ем-Ай Свако Україна» було отримано від нерезидента Московського філіалу Компанії «Єм-Ай Дриллинг Флуидз Юк Лтд.» (Російська Федерація) кошти в іноземній валюті на загальну суму 253,33 дол. США (що в перерахунку по курсу НБУ на дату надходження коштів склало 2 029,17 грн.) з порушенням законодавчо встановлених термінів розрахунків. Прострочення складає 17 днів (з 27.09.2009 по 13.10.2009).

Висновок центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики на перевищення термінів розрахунків по Договору від 01.08.2006 № К 001-08/06, укладеному з нерезидентом Московським філіалом Компанії «Єм-Ай Дриллинг Флуидз Юк Лтд.» (Російська Федерація) до перевірки не надавався.

Таким чином, на порушення статті 1 Закону України від 23 вересня 1994 року № 185/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» із змінами та доповненнями, при здійсненні розрахунків між TOB «Ем-Ай Свако Україна» та нерезидентом Московским филиалом Компании «Єм-Ай Дриллинг Флуидз Юк Лтд.» (Російська Федерація), за Договором від 01.08.2006 № К 001-08/06 було встановлено несвоєчасне надходження коштів в іноземній валюті в загальній сумі 253,33 дол. США.

Відповідно до статті 4 Закону України від 23 вересня 1994 року № 185/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» із змінами та доповненнями, порушення резидентами строків, передбачених статтею 1 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми несвоєчасно отриманої виручки в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості.

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі міста Києва Державної податкової служби, як суб'єктом владних повноважень, повністю доведено правомірність прийнятих ним податкових повідомлень-рішень від 30.03.2012 року № 0000082290 про збільшення ТОВ «Ем-Ай Свако Україна» грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 427 612,50 грн. (у тому числі 342 090,00 грн. - за основним платежем та 85 522,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями) та № 0000072290 про збільшення ТОВ «Ем-Ай Свако Україна» грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 190 763,80 (у тому числі 152 611,00 грн. - за основним платежем та 38 152,80 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями).

Згідно зі ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції не відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції, викладені у зазначеній постанові, у зв'язку з чим є підстави для її скасування з ухваленням нової постанови про відмову в задоволенні позову.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва Державної податкової служби задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 жовтня 2012 року скасувати.

Прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Ем-Ай Свако Україна» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя суддя суддя Я.М. Собків Л.П. Борисюк Я.М. Василенко

Головуючий суддя Собків Я.М.

Судді: Борисюк Л.П.

Василенко Я.М.