Постанова

від 02.07.2013 по справі 820/3108/13-а

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

02 липня 2013 р. № 820/3108/13-а

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді - Севастьяненко К.О.,

при секретарі судового засідання - Романенко Т.С.,

за участю представника позивача - Чегодаєвої В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Українська пивна компанія Львів" до Державної податкової інспекції у Жовківському районі Львівської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Українська пивна компанія Львів", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Жовківському районі Львівської області Державної податкової служби, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 07.03.2013р. №0000042200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "податок на прибуток підприємств" на 76 053,00 грн., з яких за основним платежем 50 702,00 грн. і за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 25 351,00 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив наступне. На підставі акту Державної податкової інспекції у Жовківському районі Львівської області Державної податкової служби від 07.03.2013 року № 255/2200/33572610 відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення: №0000042200 від 07.03.2013р. Позивач вважає необґрунтованими висновки відповідача, зроблені в акті перевірки, у зв'язку з чим просив суд визнати протиправним та скасувати прийняте на його підставі податкове повідомлення-рішення, оскільки воно не відповідає фактичним обставинам справи та вимогам чинного законодавства. На думку позивача, відображення ТОВ "Українська пивна компанія Львів" складу валових витрат, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, за перевіряємий період підтверджено належним чином складеними первинними документами, які відображають реальність господарських операцій позивача з контрагентом ТОВ «Лайм-Крафт».

Представник відповідача надав письмові заперечення проти позову, в яких послався на обґрунтованість висновків акту Державної податкової інспекції у Жовківському районі Львівської області Державної податкової служби від 07.03.2013 року № 255/2200/33572610 та прийнятого на підставі зазначеного акту податкового повідомлення-рішення. Зазначив, що, позивач, ТОВ «Українська пивна компанія Львів», завищив валові витрати на суму 202 808,00 грн. по взаємовідносинам з контрагентом ТОВ «Лайм-Крафт» за період з 01.01.2010 р. по 31.03.2010 р., оскільки, зокрема, з акту перевірки Харківської ОДПІ Харківської області ДПС встановлено відсутність реального вчинення господарських операцій за перевіряємий період вказаним контрагентом позивача.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити позов в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, про час, дату та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Відповідно до ч. 4 ст. 128 КАС України у разі неприбуття відповідача - суб'єкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.

За матеріалами справи судом встановлено, що позивач, товариство з обмеженою відповідальністю "Українська пивна компанія Львів", пройшов передбачену чинним законодавством процедуру державної реєстрації, набув статусу юридичної особи, код 33572610, місцезнаходження: вул. Харківська, буд. 127, оф. 660, м. Чугуїв, Харківська обл., що підтверджується копією свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи, Випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с. 62, 130) та зареєстрований як платник податку на додану вартість (а.с. 125-128). Відповідно до копії витягу, наданого Державною податковою інспекцією у Жовківському районі Львівської області Державної податкової служби, позивач станом на дату проведення спірної перевірки перебував на обліку як платник податків в Державній податковій інспекції у Жовківському районі Львівської області Державної податкової служби (далі - ДПІ у Жовківському районі Львівської області ДПС), що представником позивача в судовому засіданні не заперечувалось (а.с. 114, 124).

Вказані обставини визнані сторонами по справі в ході судового засідання, у суду не має сумнівів в добровільності визнання перелічених обставин та їх достовірності, стосовно вказаних обставин відсутній спір, а тому перелічені обставини перед судом не доказуються.

Судом встановлено, що відповідачем було проведено позапланову невиїзну перевірку

ТОВ «Українська пивна компанія Львів» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 року по 31.01.2010 року.

Результати проведеної перевірки оформлені актом № 255/2200/33572610 від 07.03.2013 року (а.с. 16-34).

Згідно висновків акту перевірки ТОВ «Українська пивна компанія Львів» відповідачем встановлено наступні порушення:

- п. 5.1., п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР, в результаті чого занижено податок на прибуток за період з 01.01.2010 року по 31.01.2010 року в розмірі 50 702,10 грн., в тому числі за 1 квартал 2010 року - 50 702,10 грн.;

- п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» в редакції від 03.04.1997 року № 168/97-ВР встановлено завищення податкового кредиту по безтоварних операціях всього на суму 40 562,00 грн., в тому числі за січень 2010 року в сумі 40 562,00 грн.

Інших порушень відповідачем в акті перевірки не встановлено.

Зазначені висновки відповідачем були зроблені, зокрема, на підставі акту перевірки ТОВ «Лайм-Крафт» Харківською ОДПІ Харківської області ДПС, за висновками якого встановлено неможливість зазначеного контрагента позивача реально здійснювати господарську діяльність за перевіряємий період.

На підставі встановленого в акті перевірки порушення позивачем п. 5.1., п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000042200 від 07.03.2013р., яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 76 053, 00 грн., з яких за основним платежем 50 702,00 грн. та за штрафними санкціями 25 351,00 грн. (а.с. 35).

Інших податкових повідомлень-рішень на підставі вказаного акту перевірки відповідачем прийнято не було.

Суд, перевіряючи висновки вищевказаного акту перевірки, а відтак і прийняте на їх підставі спірне податкове повідомлення-рішення на відповідність вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, приходить до наступного.

Відповідно до Довідки з ЄДРПОУ основними видами діяльності ТОВ «Українська пивна компанія Львів» за КВЕД є: 51.17.0 - посередництво в торгівлі харчовими продуктами, напоями та тютюновими виробами; 51.39.0 - неспеціалізована оптова торгівля продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами; 52.25.0 - роздрібна торгівля напоями (а.с. 122).

Судом з матеріалів справи та пояснень представника відповідача встановлено, що в ході позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Українська пивна компанія Львів» досліджувались взаємовідносини позивача з ТОВ «Лайм-Крафт» за вказаний в акті перевірки період.

Судом встановлено, що між ТОВ «Українська пивна компанія Львів» (покупець) та ТОВ «Лайм-Крафт» (постачальник) був укладений договір поставки від 04.01.2010 року, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити вартість товару (а.с. 56-57).

На виконання умов вказаного договору ТОВ «Лайм-Крафт» у перевіряємому періоді передав у власність позивача товар - безалкогольні напої відповідно до переліку, зазначеному у видаткових накладних: № ЛА-0105.006 від 05.01.2010 року на загальну суму 122 898,24 грн., в т.ч. ПДВ 20 483,04 грн.; № ЛА-0121.010 від 21.01.2010 року на загальну суму 120 471,84 грн., в т.ч. ПДВ 20 078,64 грн. та податкових накладних: № 0105006 від 05.01.2010 року на загальну суму 122 898,24 грн., в т.ч. ПДВ 20 483,04 грн.; № 0121010 від 21.01.2010 року на загальну суму 120 471,84 грн., в т.ч. ПДВ 20 078,64 грн. (а.с. 58, 59, 60, 61).

Відповідно до умов вищевказаного договору перевезення придбаного товару здійснювалось за рахунок та силами ТОВ «Українська пивна компанія Львів».

Судом встановлено, що між ТОВ «Українська пивна компанія Львів» (наймач) та ОСОБА_2 (наймодавець) був укладений договір найму (оренди) автомобіля від 20.09.2007 року, відповідно до умов якого наймодавець передає, а наймач бере у тимчасове платне користування автомобіль марки MERCEDES-BENZ 611D, випуску 1996 року, кузов № НОМЕР_2, колір - жовтий, тип - ТЗ - вантажний фургон, реєстраційний номер НОМЕР_1, що належить наймачу на праві власності. Згідно п. 3.1 вказаного договору - строк дії договору три роки - з 20.09.2007 р. по 20.09.2010 р. Відповідно до п. 4.1 - оплата оренди автомобіля проводиться щомісячно в сумі 50,00 грн. (а.с. 136-137). Відповідно до копії видаткового касового ордера від 29.01.2010 року була здійснена оплата ОСОБА_2 за оренду автомобіля за січень 2010 року (а.с. 161).

Відповідно до товарно-транспортних накладних: від 05.01.2010 року та від 21.01.2010 року - перевезення здійснювалось ТОВ «Українська пивна компанія Львів», водій - ОСОБА_2, автомобіль - MERCEDES-BENZ 611D НОМЕР_1, вантажовідправник: ТОВ «Лайм-Крафт», вантажоодержувач: ТОВ «Українська пивна компанія Львів», пункт навантаження - Харківська обл., Харківський р-н, смт. Пісочин, пункт розвантаження - м. Чернівці, вул. Коломийська, буд. 13-Б (а.с. 132, 133). Судом встановлено, що позивач відповідно до договорів оренди нежитлового приміщення від 29.12.2007 року, укладеного між ТОВ "Українська пивна компанія Львів" (орендар) та Чернівецьким обласним гуртово-роздрібним торговельним об'єднанням ОСС (орендодавець), позивач орендує офісне та складське приміщення за адресою: м. Чернівці, вул. Коломийська, буд. 13-Б (а.с. 138-140, 141-143). Відповідно до додатку до вказаних договорів від 29.12.2007 р. дія договорів продовжена на тих же умовах до 31.12.2010 року (а.с. 144). Оплата за оренду вказаного приміщення здійснювалась позивачем шляхом безготівкових розрахунків, а саме шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Чернівецького обласного гуртово-роздрібного торговельного об'єднання ОСС, про що свідчать долучені до матеріалів справи копія довідки АТ «СБЕРБАНК РОСІЇ» вих. № 118/5/07-3\3 від 26.06.2013 року (а.с. 177-180).

Судом встановлено, що товар за вищевказаним договором поставки було отримано уповноваженою особою ТОВ «Українська пивна компанія Львів» ОСОБА_3 на підставі довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей від 04.01.2010 р. (а.с. 131). З письмових пояснень представника позивача та матеріалів справи вбачається, що розвантаження товару здійснювалось працівниками ТОВ «Українська пивна компанія Львів» ОСОБА_4 та ОСОБА_5, товар на складі приймав комірник - ОСОБА_6 Трудові відносини ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 з позивачем підтверджені долученими до матеріалів справи належним чином завіреними копіями наказів про прийняття на роботу вказаних осіб, копією звіту про суми нарахованої заробітної плати (грошового забезпечення, доходу) застрахованих осіб та суми нарахованих внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до органів Пенсійного фонду України за січень 2010 року (а.с. 163-175).

Доказів фізичної відсутності товару у спірних правовідносинах, використання позивачем придбаного товару не за призначенням, несумісності товару з напрямом господарської діяльності відповідач в ході розгляду справи до суду не надав.

Відповідно до п. 5.1 вищевказаного договору поставки допускається вексельна форма розрахунків за поставлені товари. Судом встановлено, що вартість придбаного товару була сплачена позивачем ТОВ «Лайм-Крафт» простими векселями - серії АА № 1024063 на суму 50 000,0 грн., серії АА № 1024066 на суму 50 000,0 грн., серії АА № 1024067 на суму 40 000,0 грн., серії АА № 1024068 на суму 40 000,0 грн., серії АА № 1024069 на суму 20 000,0 грн., серії АА № 1024070 на суму 20 000,0 грн., строком погашення 28.02.2016р., які 19.03.2010 р. були передані позивачем ТОВ «Лайм-Крафт», про що свідчить долучена до матеріалів справи копія акту прийому-передачі векселів в забезпечення заборгованості за отримані товари на загальну суму 243 370,08 грн. (а.с. 134-135).

Судом з матеріалів справи та пояснень представника позивача встановлено, що замовлений за договором поставки від 04.01.2010 року товар необхідний позивачу для здійснення власної господарської діяльності, а саме: з метою вивчення та просування якісних та конкурентноздібних товарів на внутрішній ринок України та з метою отримання прибутку від реалізації товарів нової торгової марки у майбутньому.

Щодо проведення позивачем розрахунку за отриманий товар у вексельній формі суд зазначає, що правовідносини з приводу обігу векселів унормовані Законом України «Про обіг векселів в Україні», відповідно до ст.4 якого видавати переказні і прості векселі можна лише для оформлення грошового боргу за фактично поставлені товари, виконані роботи, надані послуги (крім фінансових векселів) (ч. 1 ст.4); на момент видачі переказного векселя особа, зазначена у векселі як трасат, або векселедавець простого векселя повинні мати перед трасантом та/або особою, якій чи за наказом якої повинен бути здійснений платіж, зобов'язання, сума якого має бути не меншою, ніж сума платежу за векселем (ч. 2 ст.4). Судом встановлено, що розмір оплати за отримані послуги саме векселями було передбачено договором поставки від 04.01.2010 року, факт розрахунку векселями підтверджується актом акту прийому-передачі векселів.

Факт реєстрації контрагента позивача як юридичної особи, а також той факт, що вказане підприємство на момент складання зазначених вище податкових та видаткових накладних було зареєстровано органами державної податкової служби у встановленому законодавством порядку в якості платника податку на додану вартість матеріалами справи не спростовується. Доказів зворотнього представником відповідача до суду не надано.

Матеріали справи не містять жодних доказів наявності між позивачем та ТОВ «Лайм-Крафт» при укладанні і виконанні зазначеного вище договору взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог ст.11 КАС України не встановлено.

За таких умов, суд приходить до висновку, що ТОВ «Українська пивна компанія Львів» та його контрагент ТОВ «Лайм-Крафт» вищевказаний договір поставки був виконаний у повному обсязі, як результат його реального виконання, отриманий товар був використаний позивачем відповідно до основного виду діяльності, отже, усі витрати позивача з оплати вартості придбаних товарів були об'єктивно необхідні позивачу для забезпечення власної господарської діяльності, що підтверджується відповідними документами.

Правовідносини щодо визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, складу валового доходу та валових витрат платника податку врегульовані Податковим кодексом України, зокрема, розділом III "Податок на прибуток підприємств".

Згідно з п.1 підрозділу 4 "Особливості справляння податку на прибуток підприємств" розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України, розділ III "Податок на прибуток" цього Кодексу застосовується під час розрахунків з бюджетом, починаючи з доходів і витрат, що отримані і проведені з 1 квітня 2011р., якщо інше не встановлено цим підрозділом. При цьому, відповідно до розділу XIX "Прикінцеві положення" Податкового кодексу України, Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств" втрачає чинність лише 1 квітня 2011 року.

Аналіз викладених положень Податкового кодексу України свідчить про те, що до 31.03.2011р. правовідносини щодо визначення об'єкту оподаткування податком на прибуток, складу валового доходу та валових витрат платника цього податку регулювалися Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Згідно з п. 5.1. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрати платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п. 5.2.1. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою організацією, веденням виробництва, реалізацією продукції (робіт, послуг) і охороною праці, з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Згідно з ч. 4 п. 5.3.9. ст. 5 вказаного Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, мають були фактично здійснені і підтверджуватися належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарських операцій.

Нереальність господарських операцій з придбання платником податку товару, укладення покупцем товару договору з метою безпідставного формування валових витрат з понесених витрат за придбання товару має підтверджуватися належними та допустимими доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд зазначає, що згідно ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Відповідно до ч.1, 2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, що повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Пунктом 2.1 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за №168/704, визначено, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Пунктом 2.4 вказаного положення встановлено, що первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Оцінивши зазначені вище первинні документи за правилами ст.86 КАС України, суд зазначає, що зміст оглянутих документів містить назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції; первинні документи виписані реально існуючими суб'єктами права.

Таким чином, суд приходить до висновку, що оглянуті документи не мають дефектів форми або змісту, які в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (який діяв до 01.01.2011 року), ст. 44, ст.201 ПК України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом - Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій. У ході розгляду справи відповідачем за правилами ч.2 ст.71 КАС України не спростовано достовірності відомостей цих первинних документів.

Враховуючи викладене, суд вважає висновки акту перевірки № 255/2200/33572610 від 07.03.2013 року щодо порушення ТОВ «Українська пивна компанія Львів» положень податкового законодавства при визначенні об'єкту оподаткування з податку на прибуток, формуванні валових витрат підприємства необґрунтованими.

Крім того, оскільки висновки відповідача, викладені в спірному акті перевірки ґрунтуються лише на висновках акту перевірки Харківської ОДПІ Харківської області ДПС ТОВ «Лайм-Крафт», то суд зазначає, що в силу закону отримання податковим органом акту перевірки чи довідки зустрічної звірки, в яких викладені висновки про вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, акт перевірки контрагента не має преюдиціального значення та не є документом, що достовірно та безсумнівно підтверджує обставини фактичної дійсності. Відповідачем по справі не надано доказів фактичного нездійснення позивачем господарських операцій.

Таким чином, суд приходить до висновку про недоведеність відповідачем факту вчинення позивачем податкового правопорушення.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд зазначає, що належними та допустимими в розумінні ст.124 Конституції України, ст.70 КАС України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (бо діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст.191 КК України та ст.212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст. 207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (бо відповідно до ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, який суперечить інтересам держави та суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Проте, відповідачем не подано до суду жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб позивача або за викладеними у акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Суд також відмічає, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" позивач та його контрагенти є окремими суб'єктами права, а таким чином за змістом Податкового кодексу України позивач та контрагенти позивача є окремими платниками податку на додану вартість. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка (слід розуміти -відповідальність) відповідно до ст. 61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим.

Податковий орган протиправно не взяв до уваги наявність належним чином оформлених первинних документів, на підтвердження належного укладення та виконання договорів.

З огляду на наведене вище, оцінивши наявні в справі докази, суд приходить до висновку, що позивачем та його контрагентом ТОВ «Лайм-Крафт» за договором поставки від 04.01.2010 р. погоджені всі істотні умови і досягнута домовленість щодо виконання. Виконання договору підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами, тобто договір поставки між позивачем і вказаним контрагентом мав реальний характер, що свідчить про те, що ТОВ «Українська пивна компанія Львів» правомірно було задекларовано суму валових витрат та віднесено до складу податкового кредиту з ПДВ суму податку на додану вартість, яка підтверджена податковими накладними, складеними контрагентом, у зв'язку з придбанням позивачем товарів, які в свою чергу були використані останнім з метою належного та своєчасного виконання своїх зобов'язань перед іншими суб'єктами господарювання та у власній господарській діяльності .

Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Судом встановлено, що під час розгляду відповідачем за правилами ч. 2 ст. 71 КАС України не спростовано достовірності відомостей первинних та розрахункових документів, поданих платником податків на підтвердження факту реальності здійснення господарських операцій за спірними правочинами.

Статтею 86 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч. 1 ст. 86); ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч. 2 ст. 86); суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових та службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Будь-яке рішення чи дії суб'єкта владних повноважень має бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об'єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що прийняте Державною податковою інспекцією у Жовківському районі Львівської області Державної податкової служби податкове повідомлення-рішення від 07.03.2013р. №0000042200 підлягає скасуванню, як таке, що прийняте з порушенням ч. 3 ст. 2 КАС України.

Щодо позовної вимоги про визнання протиправним податкового повідомлення-рішення від 07.03.2013р. №0000042200, суд зазначає наступне.

Вимоги про визнання протиправним та скасування рішення суб'єкта владних повноважень є однорідними. Суд звертає увагу на те, що фактично скасування податкового повідомлення-рішення передбачає, тим самим, визнання його протиправним. Отже у задоволенні позовної вимоги про визнання протиправним податкового повідомлення-рішення від 07.05.2013 року №0000492200, слід відмовити, оскільки дана позовна вимога є похідною та саме вимога про скасування рішення суб'єкта владних повноважень є належним способом захисту порушених прав позивача.

З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 94, 160, 161, 162, 163, 186, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Українська пивна компанія Львів" до Державної податкової інспекції у Жовківському районі Львівської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити частково.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Жовківському районі Львівської області Державної податкової служби від 07.03.2013р. №0000042200.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України в особі УДКСУ у Червонозаводському районі м. Харкова Харківської області (код 37999628) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Українська пивна компанія Львів" (юридична адреса: вул. Харківська, буд. 127, оф. 660, м. Чугуїв, Харківська обл., код: 33572610) витрати по сплаті судового збору в сумі 700 грн. 00 коп. (сімсот грн. 00 коп.).

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги у десятиденний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня отримання копії постанови. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання апеляційної скарги обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлено 08 липня 2013 року.

Суддя К.О. Севастьяненко