Ухвала

від 02.07.2013 по справі 2а-11058/12/0170/7

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Ухвала

Іменем України

Справа № 2а-11058/12/0170/7

02.07.13 м. Севастополь Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Дугаренко О.В.,

суддів Мунтян О.І. ,

Омельченка В. А.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Ялті АР Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Маргарітов М.В. ) від 05.11.12 у справі № 2а-11058/12/0170/7

за позовом Фірма "Альтфатер Крим" 3 100% іноземним капіталом (вул. Блюхера, 28/30,Ялта,Автономна Республіка Крим,98600)

до Державна податкова інспекція у м. Ялті АР Крим Державної податкової служби (вул. Васильєва, 16,Ялта,Автономна Республіка Крим,98600)

про визнання протиправним та скасування наказу №643 від 11.09.2012, про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення №0004282301 від 04.10.2012 р.,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 05.11.12 у справі № 2а-11058/12/0170/7 позов задоволено: визнано протиправним та скасовано наказ Державної податкової інспекції у м. Ялта Автономної Республіки Крим Державної податкової служби від 11.09.2012 №643 "Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки фірми "Альтфатер Крим" з 100% іноземним капіталом"; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Ялта Автономної Республіки Крим Державної податкової служби від 04.10.2012 №0004282301, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 826389,00грн., в т.ч. основний платіж - 689933грн. та штрафні (фінансові) санкції - 136456грн.; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Ялта Автономної Республіки Крим Державної податкової служби від 04.10.2012 №0004272301, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 711811грн., в т.ч. основний платіж - 612561грн. та штрафні (фінансові) санкції - 99250грн. Вирішено питання щодо судового збору.

Не погодившись з постановою суду, представник Державної податкової інспекції у м. Ялті АР Крим Державної податкової служби звернувся до Севастопольського апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

У судове засідання 02.07.2013 сторони, їх представники не з'явились, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені в встановленому законом порядку.

Суд, керуючись положеннями пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, визнав за можливе перейти до письмового провадження по справі.

Судом першої інстанції встановлено, що на підставі наказу Державної податкової інспекції у м. Ялта Автономної Республіки Крим Державної податкової служби від 11.09.2012р. №643 (т.1 а.с.13) відповідачем проведено перевірку позивача, за результатом якої складено акт від 24.09.2012у №1509/22- 03/24693841/13 про порушення позивачем п. 7.4.1, п. п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.97р. № 168/97 - ВР «Про податок на додану вартість» зі змінами та доповненнями та п. 198.1., п. 198.3, п. 198.6. ст. 198, п. 200.4 ст. 200 Податкового Кодексу України від 02.12.10р. № 2756-VI (зі змінами та доповненнями) в результаті чого, встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 731 353 грн. та п. п. 5.2.1 п. 5.2, п. п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, пп.8.1.2. пп.8.1. ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» № 334/94 - ВР від 28.12.94, зі змінами та п. 138.4, п. 138.6 ст.138, п. п. 139.1.9 п.139.1 ст.139, п. 144.1 ст. 144 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI із змінами та доповненнями, заниження податку на прибуток в на прибуток в сумі 612561 грн.

За результатами перевірки прийняті податкові - повідомлення рішення: №0004282301 від 04 жовтня 2012 року про збільшення грошового зобов'язання з ПДВ на суму 826389,00 грн. (689 933,00 грн. - основного платежу та 136456,00грн. - фінансових санкції) (т.1 а.с.52) та №0004272301 від 04 жовтня 2012р. на суму 711811,00 грн. про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток (612 561,00грн. - основного платежу та 99250,00 грн. - фінансових санкції).

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач безпідставно нарахував позивачеві податкові зобов'язання з податку на прибуток та податку на додану вартість, оскільки помилково дійшов висновку про нікчемність господарських операцій позивача з його контрагентами та як наслідок, безпідставно виніс податкові повідомлення - рішення щодо позивача, нарахувавши податкові зобов'язання та штрафні санкції.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з наступних підстав. Апеляційним розглядом встановлено, що підставою збільшення органом державної податкової служби сум грошових зобов'язань Фірми "Альтфатер Крим" 3 100% іноземним капіталом з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість є те, що на думку відповідача, позивачем необґрунтовано завищені валові витрати та необґрунтовано включені до складу податкового кредиту податкові накладні, оскільки операції із контрагентами позивача не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже, є нікчемними.

Колегія суддів, перевіряючи правильність висновків податкового органу стосовно вимог щодо визнання протиправним та скасування наказу Державної податкової інспекції у м. Ялта Автономної Республіки Крим Державної податкової служби від 11.09.2012р. №643 (т.1 а.с.13) колегія судді зазначає наступне.

Оскаржуваний наказ обґрунтований посиланням на норми п.п.20.1.4 п.20.1 ст. 20, п.п.75.1.2 ст. 75, п.п. 78.1.1 п.78 ст.78 ПК України, фірмою «Альтфатер Крим» з 100% іноземним капіталом не було надано до ДПІ у м. Ялті АРК ДПС копії документів та не надані пояснень щодо включення операції до податкового обліку на запит ДПІ у м. Ялті від 31.07.2012р. №7544/10/22-03 про надання інформації та документального підтвердження з питань взаємовідносин з рядом підприємств за період з 01.01.2009р. по 31.03.2012р.

Вказаний запит ДПІ у м. Ялті АРК ДПС №7544/10/22-03 від 31.07.2012, отримано позивачем 20.08.2012.

В запиті ДПІ у м. Ялті АРК ДПС №7544/10/22-03 від 31.07.2012 року (т.1 а.с.64) зазначено, що на підставі п.п. 20.1.6 п. 20.1 ст. 20, п.п.73.3, 73.5 ст.73 та п.78.1 ст. 78 ПК України ДПІ у м. Ялті просить протягом 10 робочих днів надати інформацію та її документальне підтвердження щодо господарських відносин з певними підприємствами.

Позивачем відповідачу направлено відповідь на запит (вих. №114 від 31.08.2012) (т.1 а.с.63), згідно якої позивач просив надати іншій строк для виконання запиту №7544/10/22-03 відповідно до ст. 73.3 ПК України.

Відповідно до положень п.п. 78.1.1. п. 78. 1 ст. 78 ПК України (на яку посилається відповідач у запиті та оскаржуваному наказі) документальна позапланова перевірка здійснюється, якщо за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Положеннями п. 73.3 ст. 73 ПК України встановлено, що органи державної податкової служби мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій, завдань, та її документального підтвердження.

У запиті, який направлений позивачу, відповідач посилається на норми закону, які регулюють різні відносини, встановлюють різні строки обов'язку подачі платниками податків відповідей на запити податкового органу, та встановлюють різні підстави у разі не надання такої відповіді платником податків.

Зазначення в запиті на прохання надати інформацію та її документальне підтвердження протягом 10 робочих днів не відповідає положенням п. 73.3 ст. 73 ПК України вказаними у запиті.

Такі обставини свідчать про те, що позивач, отримавши такий запит відповідача не мав можливості достовірно визначити, у який спосіб він повинен діяти для його виконання та виконання вказаних у ньому норм ПК України.

Позивач повідомив відповідача про виконання запиту у строк встановлений п. 73.3 ст. 73 ПК України.

Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що наказ прийнятий необґрунтовано.

Судом першої інстанції та при апеляційному розгляді ретельно досліджені матеріали справи та встановлено, що у період з 01.08.2009р. по 31.03.2012р, позивач придбав товарно - матеріальні цінності, послуги (роботи) у контрагентів: КП «Альянс»; Фірми «Капітель Плюс»; ТОВ «БК «Акрополь»; ПП «Базис-Торг»; ПП «Комманд»; Будівельно - виробничого підприємства «Строітель - Плюс»; ПП «Кримспецтехнолоджи»; ПП «Севелітстрой»; ПП "Візіт Торг"; ПП «Скипер»; ПП «Ротонда торг»; ПП «Пан-буд»; ТОВ «ВТК «Окнополь»; ПП «Габарит-Груп»; ПП «Укрторгпартнер»; ПП "МАСТЕР ТОРГ".

Також матеріали справи свідчать, що позивачем та його контрагентами у ході господарських операцій складені документи податкового обліку - реєстри отриманих податкових накладних, документи бухгалтерського обліку - журнали - ордери, акти приймання - здачі робіт, видаткові накладні, платіжні документи та податкові накладні. Порядок обчислення та сплати податку на додану вартість визначений у ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" .

Так, відповідно до п.п.7.3.1. п. 7.3 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

У п.п. 7.4.1. п. 7.4. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" зазначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін.

Відповідно до п.п.7.4.5. п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), які не підтверджувались податковими накладними чи митними деклараціями.

Підпунктом 7.5.1 пункту 7.5. статті 5 вказаного Закону встановлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до положень п.п.7.2.1 . п.7.2. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах утримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до п.п. 7.2.3. п.7.2. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.п. 7.2.4. п.7.2. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Відповідно до п.п. 7.2.6. п.7.2. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Підпунктом 14.1.191 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

Статтею 185 ПК України встановлено визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість.

Так, відповідно до п.п. "а", "б", п.п. 185.1. встановлено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Податкове зобов'язання для цілей розділу V цього Кодексу - загальна сума податку на додану вартість, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, що встановлено п.п. 14.1.179 ст.14 ПК України.

У відповідності до п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту згідно п. 198.1 ст. 198 ПК України виникає у разі здійснення операцій в т.ч. з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно п. 198.2. ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно п. 198.3. ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку в т.ч. з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Відповідно до п. 201.8 ст. 201 ПК України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Згідно п. 201.1 ст. 201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, з необхідними реквізитами.

Пунктом 201.6 ст. 201 ПК України встановлено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу. Податкова накладна згідно п. 201.7 ПКУ виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Згідно п. 201.10 ст. 201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Статтею 2 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 1 вказаного Закону встановлено, що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до положень ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Операції в іноземній валюті відображаються також у валюті розрахунків та платежів по кожній іноземній валюті окремо. Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на перше число кожного місяця.

При дослідженні документів вбачається, що вони оформлені відповідно до вимог чинного законодавства, та є підтвердженням формування позивачем, у періоді, що перевірявся, матеріальних витрат та податкового кредиту з ПДВ.

Документи створені у ході виконання укладених між позивачем та контрагентами договорів, які вказані вище, в силу норм Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» є первинними документами, що фіксують факти здійснення господарських операцій, та є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій.

З урахуванням того факту, що законодавцем прямо не визначено конкретні документи, а також їх кількість або індивідуальні ознаки, для виникнення у платника податку права на віднесення таких сум до витрат, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність у позивача достатніх підстав для формування на основі таких документів матеріальних витрат.

Ні Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств», ні Податковий кодекс України, ані Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" не передбачають вичерпного переліку документів, що підтверджують зв'язок понесених витрат платника податку з господарською діяльністю, а лише вказують на необхідність мати первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Для віднесення сум до витрат, такі витрати мають бути підтверджені розрахунковими та іншими документами. Документи, що залучені до матеріалів справи, мають реквізити, необхідні для підтвердження здійснення господарської операції по оприбуткуванню, та ведення бухгалтерського обліку.

Реальність виконання господарських операцій підтверджується первинними бухгалтерськими документами, копії яких наявні у матеріалах справи. Зауваження до бухгалтерських документів у податкового органу відсутні.

Також, суд, вважає за необхідне зазначити, що ані Закон України «Про податок на додану вартість», ані Податковий кодекс України не ставлять право платника ПДВ на податковий кредит в залежність від виконання його постачальниками вимог податкового законодавства щодо відображення своїх податкових зобов'язань у своїй податковій звітності, а також від наявності в них будь-яких виробничих або трудових ресурсів. Право на податковий кредит обумовлено тільки двома законодавчими вимогами: зв'язок придбання товарів з господарською діяльністю платника та наявність належно оформлених податкових накладних (ВМД або чеків).

Стосовно нікчемності правочинів, укладених позивачем з зазначеними контрагентами, колегія суддів вказує на таке.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст.204 ЦК ).

Згідно з частинами 2, 3 статті 215 Цивільного кодексу України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, - але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Визнання правочину недійсним судом не вимагається лише у тому випадку, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Відповідно до статті 228 Цивільного кодексу України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Згідно зі статтею 216 Цивільного кодексу України, до моменту визнання правочину недійсним або нікчемним правові наслідки, а саме те, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю - не настають.

Належними та допустимими доказами відповідач не довів нікчемність угод, укладених між позивачем та контрагентами, як цього вимагають приписи ст.69, 71 КАС України, а лише виклав в акті перевірки свою суб'єктивну думку, оскільки власних повноважень на визнання угод нікчемними податковий орган не має.

З урахуванням вищезазначеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що наказ та податкові-повідомлення рішення - є такими, що винесені у порушенням вимог чинного податкового та цивільного законодавства.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку про безпідставність доводів апеляційної скарги в зв'язку з їх спростування матеріалами справи і встановленими обставинами, а тому, відповідно до частини 1 статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, оскільки судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, отже підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення не вбачається.

Керуючись статтями 195, 197, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Ялті АР Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 05.11.12 у справі № 2а-11058/12/0170/7 залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 05.11.12 у справі № 2а-11058/12/0170/7 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Ухвалу може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя підпис О.В.Дугаренко

Судді підпис О.І. Мунтян

підпис В.А.Омельченко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя О.В.Дугаренко