Рішення

від 04.07.2013 по справі 922/2018/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" липня 2013 р.Справа № 922/2018/13

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Лавренюк Т.А.

при секретарі судового засідання Трофименко С.В.

розглянувши справу

за позовом ТОВ "АТД "Українська генетична компанія", м. Харків до ПСП "Феона", смт. Білий Колодязь про стягнення 98 590,77грн. за участю представників сторін:

позивача - Тамазликар Л.Й., дов. б/н від 27.05.13р.

відповідача - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Позивач після зменшення розміру позовних вимог просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 74 787,00грн., 0,01% за користування товарним кредитом у розмірі 351,49грн., збитки від інфляції в розмірі 10 470,18грн., 3% річних в розмірі 7 388,50грн., пеню в розмірі 5 593,60грн. за неналежне виконання відповідачем договору купівлі-продажу на умовах товарного кредиту № 213 від 07.05.09р., а також покласти на відповідача понесені витрати зі сплати судового збору.

Представник позивача позовні вимоги підтримує повністю, окрім того, надав суду пояснення, в яких уточнив період нарахування пені та просить вважати вірним період з 01.01.10р. по 07.06.10р., посилаючись на допущену у розрахунку помилку.

Суд приймає дане виправлення, оскільки воно відповідає чинному законодавству та не порушує процесуальні права сторін.

Представник відповідача у призначене судове засідання не з`явився, витребуваних судом документів не надав, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, з відміткою отримання ухвали про порушення провадження у справі відповідачем, яке міститься в матеріалах справи.

Враховуючи те, що судом вжито всі заходи для належного повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи, проте відповідач не скористався своїм правом, передбаченим ст. 22 ГПК України, оскільки в судові засідання не з`являвся, витребувані судом докази не подавав, не повідомив суд про причини своєї неявки, тому суд вважає за можливе розглядати справу за відсутності представника відповідача за наявними в справі матеріалами, відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

07.05.09р. між позивачем ("Агроторговельний дім "Українська генетична компанія" Товариство з обмеженою відповідальністю) та відповідачем (Приватне сільськогосподарське підприємство "Феона") було укладено договір купівлі-продажу на умовах товарного кредиту № 213 (далі договір), відповідно до умов якого позивач зобов'язався передати у власність відповідача товар, а саме: насіння вівса "Райдужний", еліта у кількості 5,5т., насіння еспарцету у кількості 3,0т., насіння ячменю ярового "Водограй", 1-ї репродукції у кількості 11,470т., насіння ячменю ярового "Казковий", 1-ї репродукції у кількості 11,470т., насіння ячменю ярового "Вакула", еліта у кількості 26,5т., відповідач прийняти та оплатити його на умовах даного договору.

Відповідно до розділу 2 договору загальна сума договору складає 120 915,00грн., остаточна сума визначається по видатковим накладним (рахункам-фактур). Відповідач розрахунки за товар здійснює на підставі рахунків, пред'явлених позивачем шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача. Дата кінцевого розрахунку за поставлений товар визначена сторонами 31.12.09р., за наданий кредит нараховуються проценти в розмірі 0,01% суми договору за кожен місяць відстрочки, сума процентів сплачується одночасно з розрахунком за товар.

За правовою природою даний договір є договором поставки і відповідає вимогам статті 712 Цивільного кодексу України, якою встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Включення до умов договору плати за товарний кредит не суперечить чинному законодавству, оскільки це передбачено ст.694 ЦК України.

Загальні умови виконання господарських зобов'язань визначені статтею 193 Господарського кодексу України, згідно з якою суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначена стаття узгоджується з приписами статті 526 Цивільного кодексу України, якою встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Позивач на виконання умов договору поставив відповідачу товар на загальну суму 120 915,00грн., що підтверджується копіями накладних № 200 та № 201 від 07.05.09р. та довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей серія ЯОВ № 051925 від 07.05.09р., оформленими належним чином та наявними у матеріалах справи.

Як зазначає позивач відповідач на підставі накладної на повернення № 46 від 30.09.09р. повернув частину товару на суму 1 904,00грн. Таким чином, позивачем було здійснено поставку товару відповідачу на загальну суму 119 011,00грн.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що 21.12.12р. між сторонами було укладено угоду про зарахування зустрічних однорідних вимог № ЗЗОВ-21-12-2012/1, відповідно до умов якої суму боргу було зменшено на 44 224,00грн., у зв'язку з чим загальна сума основного боргу за договором на даний час становить 74 787,00грн.

Відповідно до ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Як зазначено вище, відповідач зобов'язався оплатити поставлений позивачем товар до 31.12.09р. (п.2.6 договору).

Згідно з ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідач взяті на себе зобов'язання належним чином не виконав, за поставлений позивачем товар не розрахувався, у зв'язку з чим у нього утворилась заборгованість в розмірі 74 787,00грн., яка до теперішнього часу є несплаченою.

Факт наявності заборгованості на вказану суму підтверджується належними доказами, наявними у справі.

За приписами ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Згідно зі ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вказані обставини та те, що відповідач не надав суду доказів на підтвердження сплати ним заборгованості перед позивачем у сумі 74 787,00грн., суд дійшов висновку про правомірність та обґрунтованість позовних вимог в цій частині.

Щодо стягнення штрафних санкцій за неналежне виконання договірних зобов'язань суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до п.5.2 договору, сторони погодили, що у разі порушення відповідачем термінів виконання грошових зобов'язань, визначених цим договором, останній сплачує позивачу неустойку в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожний день прострочення платежу.

Відповідно до ч.1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно з ч.3 статті 549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивач просить суд стягнути з відповідача неустойку у вигляді пені в розмірі 5 593,60грн.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що позивач надав розрахунок пені, який відповідає вимогам договору та Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Однак, при цьому, сума пені, яка заявлена позивачем до стягнення, є меншою ніж та, на яку позивач має право за заявлений ним період. Враховуючи те, що суд не має право виходити за межі позовних вимог, суд задовольняє позовні вимоги лише у той сумі, що заявлена позивачем до стягнення.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення пені в розмірі 5 593,60грн.

Відповідач, згідно п.2.7 договору, зобов'язався за наданий кредит сплачувати позивачу проценти в розмірі 0,01% суми договору за кожен місяць відстрочки.

Продаж товару в кредит передбачена ст. 694 ЦК України, відповідно до ч. 1 цієї статті договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу.

Якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до ст.536 ЦК України від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати (абз. 1 ч. 5 ст. 694 ЦК України).

Договором купівлі-продажу може бути передбачений обов'язок покупця сплачувати проценти на суму, що відповідає ціні товару, проданого в кредит, починаючи від дня передання товару продавцем (абз. 2 ч. 5 ст. 694 ЦК України).

Стаття 536 ЦК України передбачає сплату боржником процентів за користування чужими грошовими коштами, розмір яких може встановлюватись договором.

На підставі зазначеного, суд дійшов висновку, що сторони правомірно передбачили у договорі обов'язок сплати відповідачем процентів з дня отримання за договором товару. Позивач вірно нарахував відповідачу проценти за користування товарним кредитом у розмірі 351,49грн.

Дане нарахування не суперечить вимогам чинного законодавства України та зроблено на підставі узгоджених сторонами умов договору, воно відповідає наданому розрахунку, тому позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. На підставі зазначеної статті позивач нарахував відповідачеві три відсотки річних в сумі 7 388,50грн. та збитки від інфляції в сумі 10 470,18грн.

Дане нарахування не суперечить вимогам чинного законодавства України, воно відповідає наданому розрахунку, тому позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується ст.49 ГПК України, відповідно до якої при задоволенні позову судові витрати покладаються на відповідача. При цьому, розмір судового збору, що підлягає стягненню з відповідача, відповідно до пп.1 п.2 ч. 2 ст.4 Закону України від 08.07.11р. № 3674-VI "Про судовий збір" становить 2% від суми позову та складає 1 971,82грн.

Керуючись ст.ст.509, 526, 530, 536, 549, 610, 611, 612, 625, 655, 692, 694 ЦК України, ст.ст.193, 230 ГК України, ст.ст.1, 4, 12, 22, 32, 33, 43, 44, 49, 75, ст.ст.82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного сільськогосподарського підприємства "Феона", код ЄДРПОУ 30773196 (62540, Харківська область, Вовчанський район, с. Білий Колодязь, вул. Димитрова, 3-б, відомості про рахунки відсутні) на користь "Агроторговельний Дім "Українська генетична компанія" Товариство з обмеженою відповідальністю, код ЄДРПОУ 31942068 (юридична адреса: 61125, м. Харків, пров. Ващенківський, 2, адреса для поштової кореспонденції: 61037, м. Харків, проспект Московський, 199-Б, оф. 1024-б, відомості про рахунки відсутні) - 74 787,00грн. основного боргу, 351,49грн. процентів за користування товарним кредитом, 5 593,60 грн. пені, 7 388,50грн. 3% річних, 10 470,18грн. збитків від інфляції, 1 971,82 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 08.07.2013 р.

Суддя Лавренюк Т.А.