Постанова

від 27.06.2013 по справі 801/4463/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ПОСТАНОВА

Іменем України

27 червня 2013 р. (11:08) Справа №801/4463/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Сидоренка Д.В.,при секретарі Леоновій В.В.,

розглянувши за участю представників:

позивача - Смолякова І.В.,довіреність №б/н від 01.12.2012 року,

відповідача - Лук’янець О.Ю., довіреність № 27/10.25 від 25.04.2013 року,

у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Приватного підприємства «Виробнича фірма «Кримська лінія»

до Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування наказу,

Обставини справи: До Окружного адміністративного суду АР Крим надійшов адміністративний позов Приватного підприємства «Виробнича фірма «Кримська лінія» до Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування наказу від 27.03.2013 року № 262 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ПП «Виробнича фірма «Кримська лінія».

Позовні вимоги мотивовано тим, що наказ на проведення перевірки видано податковим органом за відсутності підстав, визначених Податковим кодексом України.

Представник позивача, присутній у судовому засіданні 27.06.2013 року, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечував, посилаючись на те, що наказ на перевірку прийнято у відповідності до закону. Фактичною підставою для прийняття наказу про проведення перевірки позивача стало подання останнім декларації з податку на додану вартість із визначенням у ній суми податкового кредиту вже після проведення анулювання реєстрації підприємства як платника податку на додану вартість, що суперечить положенням п.184.5 ст. 184 Податкового кодексу України.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до п. 1 ч.2 статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Пунктом 7 ч. 1 ст. 3 КАС України визначено поняття суб'єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 3 КАС України визначено поняття справи адміністративної юрисдикції, - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з п.п. 41.1.1 ст. 41 Податкового кодексу України органи державної податкової служби є контролюючими органами щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.

Інші державні органи не мають права проводити перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків, у тому числі на запит правоохоронних органів.

Враховуючи зазначене, Сімферопольська міжрайонна державна податкова інспекція АР Крим ДПС, здійснюючи свої повноваження у спірних відносинах є суб'єктом владних повноважень, спір що виник між сторонами пов'язаний із захистом прав позивача у сфері публічно-правових відносин і є справою адміністративної юрисдикції, його належить розглядати в порядку, встановленому Кодексом адміністративного судочинства України.

Сімферопольською районною державною адміністрацією АР Крим 18.07.1994 року було проведено державну реєстрацію юридичної особи - Приватного підприємства «Виробнича фірма «Кримська лінія», що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію серії А01 №116549 від 10.09.2008 року (а.с.8).

Згідно з довідкою № 1432 від 10.08.2011 року (а.с.7) позивач з 10.08.1994 року узятий на облік в органах державної податкової служби за №408.

Позивачем 10.10.2008 року отримано свідоцтво платника податку на додану вартість № 100144520 (а.с.61).

На підставі наданої позивачем до податкового органу заяви 19.06.2013 року анульовано реєстрацію ПП «Виробнича фірма «Кримська лінія» як платника податку на додану вартість, про що на заяві проставлено відповідну відмітку (а.с.60).

Наказом начальника Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції від 27.03.2013 року № 262 (а.с.16) у відповідності з п.п.20.1.4 п.20.1 ст. 20, ст.75, п.п.78.1.4 п.78.1 ст. 78, ст. 86, п.184.7 ст. 184 Податкового кодексу України призначено проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ПП «Виробнича фірма «Кримська лінія» (код ЄДРПОУ 22247327) щодо визнання умовного продажу на товарні залишки та основні фонди протягом податкового періоду, у якому відбувається анулювання свідоцтва платника ПДВ.

Не погодившись з цим наказом, позивачем у судовому порядку було його оскаржено до Окружного адміністративного суду АР Крим.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органу власних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта, встановлюючи чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

З огляду на зазначене вище, під час розгляду справи судом оцінено правомірність та обґрунтованість прийнятого відповідачем рішення, а також його відповідність вимогам чинного законодавства і встановлено наступне.

Пунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України визначено, що органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Згідно із пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Порядок проведення документальних позапланових перевірок платників податків визначений статтею 78 Податкового кодексу України.

Як зазначалось вище, підставою проведення перевірки позивача у наказі від 27.03.2013 року № 262 було зазначено п.п.78.1.4 п.78.1 ст. 78 Податкового кодексу України.

Згідно із п.п. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється якщо виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту.

Судом встановлено, що фактичною підставою для призначення проведення перевірки позивача став факт виявлення недостовірних даних у наданій ним 10.07.2012 року до податкового органу податковій декларації з податку на додану вартість за червень 2012 року (а.с.55-57).

Як зазначалось вище, за ініціативою ПП «Виробнича фірма «Кримська лінія» його реєстрацію як платника податку на додану вартість було анульовано 19.06.2012 року.

Таким чином, податкову декларацію за червень 2012 року позивачем було подано вже після його анулювання як платника ПДВ.

Необхідність визначення податкових зобов'язань на дату анулювання реєстрації платника ПДВ передбачено положеннями статті 184 Податкового кодексу України.

Так, у відповідності до п.184.7 ст. 184 ПК України якщо в останньому звітному (податковому) періоді на обліку у платника податку залишаються товари та необоротні активи, при придбанні яких суми податку були включені до податкового кредиту, платник податку не пізніше дати анулювання його реєстрації як платника податку зобов'язаний визнати умовне постачання таких товарів та необоротних активів та нарахувати податкові зобов'язання виходячи із звичайної ціни відповідних товарів чи необоротних активів, крім випадків реорганізації платника податку шляхом приєднання, злиття, перетворення, поділу та виділення відповідно до закону.

Аналогічні положення визначені п.5.8 Розділу V Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, який затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 07.11.2011 року № 1394 (далі по тексту - Наказ).

Згідно з п.184.6 ПК України у разі анулювання реєстрації особи як платника податку останнім звітним (податковим) періодом є період, який розпочинається від дня, що настає за останнім днем попереднього податкового періоду, та закінчується днем анулювання реєстрації.

Таким чином, для позивача останнім звітним періодом є червень 2012 року.

При цьому, відповідно до п.184.5 ст. 184 ПК України з моменту анулювання реєстрації особи як платника податку така особа позбавляється права на віднесення сум податку до податкового кредиту, виписку податкових накладних.

Всупереч цьому, позивачем у декларації з податку на додану вартість, яка була подана вже після анулювання його реєстрації як платника ПДВ, було визначено суму податкового кредиту за червень 2012 року у розмірі 2394,00 грн. (а.с.56).

Зазначене вище і стало підставою для прийняття відповідачем рішення про проведення документальної позапланової перевірки позивача згідно з положеннями п.п.78.1.4 п.78.1 ст.78 ПК України.

Проте, у відповідності до п.п.78.1.4 п.78.1 ст.78 ПК України підставою для проведення позапланової перевірки платника є не тільки виявлення недостовірних даних у поданих ним звітних документах, а й відсутність пояснень такого платника податків на письмовий запит органу державної податкової служби.

Матеріали справи свідчать про те, що 26.11.2012 року податковим органом на адресу позивача було направлено письмовий запит за вих.№3194/10/15-02 (а.с.29) про надання документів з метою дотримання пункту 184.7 статті 184 ПК України протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Названий запит отримано позивачем 30.11.2012 року, про що свідчить відмітка на повідомленні про вручення поштового відправлення №9750300107771 (зворотній бік а.с.29).

Крім того, 09.01.2013 року цей запит повторно було направлено на адресу позивача за вих.№12/10/22 (а.с.28) та отримано останнім 12.01.2013 року, про що свідчить відмітка на повідомленні про вручення поштового відправлення №9500014352401 (зворотній бік а.с.28).

Загальний порядок отримання податкової інформації органами державної податкової служби встановлений статтею 73 ПК України.

Згідно з п.73.3 ст. 73 ПК України органи державної податкової служби мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій, завдань, та її документального підтвердження.

Такий запит підписується керівником (заступником керівника) органу державної податкової служби і повинен містити перелік інформації, яка запитується, та документів, що її підтверджують, а також підстави для надіслання запиту.

Письмовий запит про подання інформації надсилається платнику податків або іншим суб'єктам інформаційних відносин за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема якщо виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків

Порядок періодичного подання інформації органам державної податкової служби та отримання інформації зазначеними органами за письмовим запитом затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 року № 1245 (далі по тексту - Постанова № 1245).

Пунктом 9 цієї Постанови передбачено, що органи державної податкової служби мають право звернутися до суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій, завдань, та документального підтвердження такої інформації. В окремих випадках зазначений запит може надсилатися з використанням засобів телекомунікаційного зв'язку з накладенням електронного цифрового підпису органу державної податкової служби.

Згідно з пунктом 10 Постанови № 1245 запит щодо отримання податкової інформації від платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин оформляється на бланку органу державної податкової служби та підписується керівником (заступником керівника) зазначеного органу.

У запиті зазначаються:

- посилання на норми закону, відповідно до яких орган державної податкової служби має право на отримання такої інформації;

- підстави для надіслання запиту;

- опис інформації, що запитується, та в разі потреби перелік документів, що її підтверджують.

Розглянувши копії запитів про надання інформації, що направлялись податковим органом на адресу позивача, суд дійшов висновку про їх повну відповідність вимогам податкового законодавства, оскільки ці запити містять всі необхідні дані, підписані уповноваженими особами та оформлені належним чином.

Відносно посилання позивача на те, що у запиті не міститься вичерпний перелік документів, які необхідно надати, то суд зазначає, що нормами податкового законодавства не передбачено обов'язок податкового органу вказувати у запитах повний та вичерпний перелік документів, які необхідно надати платнику податків. Такий перелік зазначається тільки у випадку необхідності, про що свідчать норми Постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 року № 1245.

Що стосується строків надання платником податків інформації на запит податкового органу, суд зазначає наступне.

У відповідності до п.73.3 ст. 73 ПК України платники податків та інші суб'єкти інформаційних відносин зобов'язані подавати інформацію, визначену у запиті органу державної податкової служби, та її документальне підтвердження протягом одного місяця з дня, що настає за днем надходження запиту (якщо інше не передбачено цим Кодексом).

Посилаючись на цю норму закону, позивач вказав на те, що відповідачем у запиті необґрунтовано було зазначено про необхідність надання відповіді на запит протягом 10 днів з дня його отримання.

Однак, суд не може погодитися з такою позицією позивача, враховуючи наступне.

Як зазначалось вище, стаття 73 ПК України передбачає лише загальний порядок отримання податковими органами інформації, у тому числі в частині, що стосується строків надання такої інформації.

Положеннями п.73.3 ст. 73 ПК України встановлено місячний строк надання платником податку відповіді на запит податкового органу. Однак, ця норма передбачає виключення, а саме: якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Так, згідно з п.78.1.4 п.78.1 ст. 78 ПК України підставою для проведення документальної позапланової перевірки є, у тому числі ненадання платником податку протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту пояснень та їх документального підтвердження на цей запит.

Отже, вказана норма передбачає десятиденний строк надання відповіді на письмовий запит податкового органу, який здійснюється з метою отримання інформації про недостовірні дані, що містяться в податкових деклараціях.

Враховуючи, зазначене вище, суд дійшов висновку, що податковим органом правомірно, на підставі та в межах закону, було вказано про необхідність надання позивачем інформації протягом десяти днів з дня отримання запиту.

Як свідчать матеріали справи, на запит від 26.11.2012 року за вих.№3194/10/15-02 позивачем до податкового органу було направлено документальне підтвердження придбання основних фондів, товарних запасів, які залишились на дату анулювання реєстрації платника ПДВ.

Проте, на запит податкового органу позивачем не було надано пояснень з питання не декларування умовного продажу основних фондів та товарних залишків, що й стало підставою для призначення проведення перевірки ПП «Виробнича фірма «Кримська лінія» у відповідності до п.п.78.1.4 п.78 ст. 78 ПК України.

Отже, підсумовуючи обставини, встановлені під час розгляду справи, суд дійшов висновку про те, що наказ № 261 від 27.03.2013 року прийнято відповідачем правомірно, за наявності достатніх підстав та в межах закону.

У зв'язку з зазначеним, відсутні підстави для визнання цього наказу протиправним та його скасування.

Відтак, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог та, як наслідок, необхідність відмови у їх задоволенні.

У судовому засіданні, яке відбулось 27.06.2013 оголошені вступна та резолютивна частини постанови.

Відповідно до вимог ст. 163 КАСУ постанова оформлена та підписана 02.07.2013 року.

Керуючись ст.ст. 160-163,167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Сидоренко Д.В.