Рішення

від 03.07.2013 по справі 919/504/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2013 року справа № 919/504/13

Господарський суд міста Севастополя в складі: судді Лотової Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Севастополі господарську справу за позовом

Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради

(вул. Луначарського, 5, м. Севастополь, 99011),

до Малого приватного підприємства "СПЛ"

(вул. Горпищенка, буд. 62, кв. 37, м. Севастополь, 99022)

про стягнення 81 972,55 грн,

за участю представників:

від позивача - не з'явився;

від відповідача - не з'явився.

Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради звернувся

до господарського суду міста Севастополя із позовною заявою до Малого приватного підприємства "СПЛ" про стягнення 86 885,24 грн, з яких: 4 796,79 грн - заборгованість

з орендної плати за період з 01.02.2012 по 31.03.2013, 565,04 грн - пеня, 1 531,05 грн - 30% річних, 79 992,36 грн - штраф; про розірвання договору оренди нерухомого майна від 10.11.2011 №416-11 та зобов'язання звільнити нерухоме майно - окремо стоячу будівлю магазину літ. «А» з прибудовами літ. «а», «а1», загальною площею 62,70 кв.м., з навісом літ. «Б» зовнішньою площею 82,80 кв.м., мощенням І, загальною площею 113,30 кв.м., підпірними стінками №1 (площею 2,7 кв.м.) та №2 (площею 5,9 кв.м.), розташовану за адресою м. Севастополь, вул. Геловані, 1-а, - та передати майно позивачу за актом прийому передачі.

Ухвалою суду від 05.06.2013 справа прийнята до провадження Лотовою Ю.В.

Ухвалою суду від 13.06.2013 провадження у справі №919/504/13 в частині вимог про стягнення 4 796,79 грн основного боргу та 115,90 грн пені припинено.

Ухвалою суду від 03.07.2013 провадження у справі №919/504/13 в частині вимог про розірвання договору оренди нерухомого майна від 10.11.2011 №416-11 та зобов'язання звільнити нерухоме майно - окремо стоячу будівлю магазину літ. «А» з прибудовами літ. «а», «а1», загальною площею 62,70 кв.м., з навісом літ. «Б» зовнішньою площею 82,80 кв.м., мощенням І, загальною площею 113,30 кв.м., підпірними стінками №1 (площею 2,7 кв.м.) та №2 (площею 5,9 кв.м.), розташовану за адресою м. Севастополь, вул. Геловані, 1-а, - та передати майно позивачу за актом прийому передачі, припинено.

Позивач та відповідач явку своїх представників у судове засідання не забезпечили, про причини неявки суд не повідомили, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Відповідно до частини 1 пункту 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Суд дійшов висновку, що матеріали справи у достатній мipi характеризують правовідносини сторін у справі, у зв'язку з чим вважає можливим розглянути за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні у справі докази, суд

ВСТАНОВИВ :

10.11.2011 між Фондом комунального майна Севастопольської міської Ради (далі - Орендодавець) та Малим приватним підприємством "СПЛ" (далі - Орендар) укладено договір № 416-11 оренди нерухомого майна (далі - Договір), відповідно до умов якого, з метою ефективного використання комунального майна та досягнення найвищих результатів господарської діяльності Орендодавець передає, а Орендар приймає в оренду майно - окремо стоячу будівлю магазину літ. «А» з прибудовами літ. «а», «а1», загальною площею 62,70 кв.м., з навісом літ. «Б» зовнішньою площею 82,80 кв.м., мощенням І, загальною площею 113,30 кв.м., підпірними стінками №1 (площею 2,7 кв.м.) та №2 (площею 5,9 кв.м.), розташовану за адресою м. Севастополь, вул. Геловані, 1-а, які перебувають на балансі КП СМР "Аррікон", вартість яких складає, згідно незалежної оцінки станом на 30.06.2010 - 148 134 (сто сорок вісім тисяч сто тридцять чотири) гривень без ПДВ (п 1.1 Договору).

Відповідно до пункту 2.5 Договору вступ орендодавця у користування майном настає одночасно з підписанням акту прийому-передачі об'єкту оренди (Додаток №2).

Згідно з пунктом 3.1 Договору розмір орендної плати визначається на підставі рішення Севастопольської міської Ради № 1617 від 13.03.2007 і складає 26 664,12 грн на рік. Орендна плата встановлена виходячи із орендної ставки - 18 % від вартості об'єкта оренди, визначеною незалежною оцінкою станом на 30.06.2010( Додаток № 3). Амортизаційні відрахування і вартість послуг орендодавця не включаються до орендної плати.

Пунктом 3.2 Договору передбачено, що орендна плата складає 2 443,60 грн (без ПДВ) за місяць оренди (із застосуванням індексів інфляції станом на серпень 2011 року) і перераховується Орендарем Орендодавцю з 01.08.2011 не пізніше 20 числа поточного місяця на рахунок місцевого бюджету міста Севастополя р/р 33213870700001 в ДУДК міста Севастополя, МФО 824509, код ЗКПО 23895637, код платежу 22080400. Орендна плата сплачується Орендарем щомісячно.

У пункті 3.3 Договору сторони домовились, що розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом корегування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції, що відповідає попередньому місяцю.

Пунктом 4.4.3 Договору передбачено, що орендар зобов'язаний своєчасно вносити орендну плату, а також здійснювати інші платежі передбачені п 4.4.4 договору оренди пов'язані з використанням об'єкта оренди, в тому числі оплату комунальних та експлуатаційних послуг.

Зазначений договір діє з моменту підписання до 20.01.2012 (пункт 7.1 Договору).

У разі відсутності заяви жодної із сторін про припинення чи зміну умов договору протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на той же строк та на тих же умовах, які були передбачені договором. Орендар визнає, що заява про припинення чи зміну договору вважається отриманою орендарем, якщо вона надіслана рекомендованим або цінним листом на адресу орендаря, яка зазначена у договорі. При цьому реєстр відправлення визнається сторонами як належний доказ направлення заяв про зміну або припинення договору (п. 7.2. Договору).

01.02.2012 сторони підписали протокол узгоджень змін до договору оренди № 416-11 від 10.11.2011, яким внесли зміни до договору оренди, зокрема до пункту 3.5 Договору, в якому зазначили, що перегляд орендної плати у випадках визначених п 3.4 договору, здійснюється шляхом підписання сторонами додаткової угоди до договору. Орендна плата за новою ставкою розраховується в додатковій угоді і вноситься Орендарем з моменту внесення змін до Методики. Крім того, сторони внесли зміни до пункту 7.1 Договору, згідно чому продовжили строк дії договору до 20.01.2015 (а.с 21).

Отже, на час розгляду справи, договір оренди нерухомого майна є чинним.

Актом прийому передачі орендованого майна від 10.11.2011, складеним сторонами, підтверджується передача в оренду нерухомого майна, яке є предметом договору оренди № 416-11 від 10.11.2011 (а.с. 17).

Неналежне виконання умов договору щодо внесення орендної плати за період з 01.02.2012 року по 31.03.2013 року стало підставою для звернення позивача до суду з вимогами про стягнення з відповідача 86 885,24 грн, з яких: 4 796,79 грн - заборгованість

з орендної плати за період з 01.02.2012 по 31.03.2013, 565,04 грн - пеня, 1 531,05 грн - 30% річних, 79 992,36 грн - штраф; про розірвання договору оренди нерухомого майна від 10.11.2011 №416-11 та зобов'язання звільнити нерухоме майно - окремо стоячу будівлю магазину літ. «А» з прибудовами літ. «а», «а1», загальною площею 62,70 кв.м., з навісом літ. «Б» зовнішньою площею 82,80 кв.м., мощенням І, загальною площею 113,30 кв.м., підпірними стінками №1 (площею 2,7 кв.м.) та №2 (площею 5,9 кв.м.), розташовану за адресою м. Севастополь, вул. Геловані, 1-а, - та передати майно позивачу за актом прийому передачі.

У зв'язку з припиненням провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення 4 796,79 грн основного боргу та 115,90 грн пені та в частині вимог про розірвання договору оренди нерухомого майна від 10.11.2011 №416-11 та зобов'язання звільнити нерухоме майно - окремо стоячу будівлю магазину літ. «А» з прибудовами літ. «а», «а1», загальною площею 62,70 кв.м., з навісом літ. «Б» зовнішньою площею 82,80 кв.м., мощенням І, загальною площею 113,30 кв.м., підпірними стінками №1 (площею 2,7 кв.м.) та №2 (площею 5,9 кв.м.), розташовану за адресою м. Севастополь, вул. Геловані, 1-а, - та передати майно позивачу за актом прийому передачі, предметом спору по справі є стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості у розмірі 81 972,55 грн, з яких: 449,14 грн - пеня, 1 531,05 грн - 30% річних, 79 992,36 грн - штраф.

Bceбiчно i повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав

Стаття 509 Цивільного кодексу України та стаття 173 Господарського кодексу України визначають зобов'язання (в тому числі господарське зобов'язання) як правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити кошти тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та статтею 174 Господарського кодексу України, зокрема, з договорів та інших правочинів (угод).

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

З наведеною нормою узгоджується стаття 283 Господарського кодексу України, згідно з якою за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Частиною шостою статті 283 Господарського кодексу України встановлено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Статтями 10, 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", статтями 284, 286 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата -це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності, та є однією з істотних умов договору оренди.

Обов'язок орендаря своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату встановлений також частиною третьою статті 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та частиною третьою статті 285 Господарського кодексу України.

Згідно з частиною п'ятою статті 762 Цивільного кодексу України, плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

За умовами Договору, внесення орендної плати здійснюється Орендодавцю щомісячно не пізніше 20 числа поточного місяця (пункт 3.2 Договору).

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Судом встановлено, що відповідач припустився порушення умов Договору стосовно своєчасного внесення орендної плати, у зв'язку з чим у нього перед Фондом комунального майна Севастопольської міської Ради утворилась заборгованість у розмірі 4 796,79 грн.

Станом на дату винесення судового рішення відповідачем оплачено суму заборгованості з орендної плати в повному обсязі.

Позивач просить стягнути з відповідача 449,14 грн - пені, 1 531,05 грн - 30% річних та 79 992,36 грн - штрафу.

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналогічне положення щодо сплати процентів міститься і в частині третій статті 692 Цивільного кодексу України.

Згідно з пунктом 8.6 Договору, у випадку, якщо прострочення внесення орендної плати буде продовжуватися більш ніж 30 календарних днів, орендодавець вправі вимагати, а орендар зобов'язаний сплатити на користь орендодавця поверх збитків 30% річних від простроченої суми за весь час прострочення (ст. 625 Цивільного кодексу України).

Суд перевірив розрахунок 30% річних (а.с. 14), зроблений позивачем, вважає його вірним та таким, що відповідає вимогам діючого законодавства, а тому позовні вимоги в частині стягнення 30% річних в сумі 1 531,05 грн підлягають задоволенню.

В силу частини другої статті 20 Господарського кодексу України, захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання здійснюється, зокрема, шляхом застосування до особи, яка порушила право, штрафних санкцій, а також іншими способами; передбаченими законом.

Відповідно до частини першої статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ний правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочений виконання, (частини другої та третьої статті 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статей 1, 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасні виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користе одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати розміру подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, пеня є мірою відповідальності боржника за порушення ним строків виконання грошового зобов'язання.

Згідно із пунктом 8.5 Договору, у разі порушення строку внесення орендної плати встановленого пунктом 3.2 Договору, Орендар сплачує на користь Орендодавця пеню у розмірі 200% від облікової ставки НБУ, яка діє у період, за який буде нараховуватися пені; від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Позивач просить стягнути з відповідача на свою користь пеню в сумі 565,04 грн.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені (арк. с. 13), суд визнав його вірним; а тому позовні вимоги в частині стягнення пені в сумі 565,04 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо стягнення штрафу в сумі 79 992,36 грн суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 8.7 Договору, у разі прострочення внесення орендної плати більше 60 календарних днів Орендар сплачує на користь Орендодавця штраф у сумі, що дорівнює трикратному розмірові річної орендної плати за Договором.

Відповідно до пункту 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

У пункті 3.17.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягай стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, якізаслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків тощо. У зазначеній нормі ГПК йдеться про можливість зменшення розміру саме неустойку (штрафу, пені), а тому вона не може застосовуватися у вирішенні спорів, пов'язаних з відшкодуванням сум збитків та шкоди (стаття 22, глава 82 Цивільного кодексу України), Крім того, ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України і статтею 233 Господарського кодексу України. Якщо відповідні санкції застосовуються не у зв'язку з порушенням зобов'язання, а з інших передбачених законом підстав (наприклад, за порушення вимог конкурентного законодавства), їх розмір не може бути зменшено судом.

Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Судом встановлено, що розмір штрафних санкцій (79 992,36 грн) є непомірно великим у порівнянні із розміром загального зобов'язання (4 796,79 грн), крім того відповідачем на день винесення рішення у повному обсязі сплачено суму заборгованості.

З урахуванням вищезазначеного суд дійшов висновку про наявність виняткових обставин для зменшення розміру штрафних санкцій за Договором до - до 5 000,00 грн.

На думку суду, такий розмір відповідальності є адекватним суті вчиненого відповідачем правопорушення та його наслідкам.

За викладених обставин, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума 6 980,19 грн, з яких: 449,14 грн - пеня, 1 531,05 грн - 30% річних, і штраф - 5 000,00 грн.

В частині стягнення штрафу в розмірі 74 992,36 грн (79 992,36-5 000,00) -в позові слід відмовити.

Оскільки спір виник внаслідок неправомірної поведінки відповідача, судовий збір покладається на відповідача відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 32, 33, 34, 49, 75, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути Малого приватного підприємства "СПЛ" (вул. Горпищенка, буд. 62, кв. 37, м. Севастополь, 99022), ідентифікаційний код 22242726) на користь Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради (вул. Луначарського, 5, м. Севастополь, 99011, на р/р місцевого бюджету м. Севастополя № 33213870700001 в ГУ ДКСУ в м. Севастополі, МФО 824509, код в ЄДРПОУ 38022717, код платежу 22080400) заборгованість у розмірі 6 980,19 грн. (шість тисяч дев'ятсот вісімдесят грн. 19 коп.) , з яких: 449,14 грн - пеня, 1 531,05 грн - 30% річних, і штраф - 5 000,00 грн а також 4 031,70 грн (чотири тисячі тридцять одна грн 70 коп.) судового збору. .

3. В частині стягнення штрафу в розмірі 74 992,36 грн в позові відмовити.

Повне рішення складено 08.07.2013.

Суддя Ю.В. Лотова