Рішення

від 08.07.2013 по справі 914/1711/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.07.2013 р. Справа №914/1711/13

за позовом : Приватного підприємства «Сом-плюс», м. Львів

до відповідача : Товариства з обмеженою відповідальністю «Мальви-Маркет», м.Львів

про стягнення заборгованості у сумі 5' 061,74 грн.

Суддя Яворський Б.І.

при секретарі Квик Т.І.

Представники :

від позивача: Спорняк М.О.;

від відповідача: не з'явився.

На розгляд господарського суду Львівської області Приватним підприємством «Сом-плюс» подано позов до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мальви-Маркет» про стягнення заборгованості у сумі 5' 061,74 грн.

Ухвалою суду від 08.05.2013р. порушено провадження у справі, яку призначено до розгляду на 28.05.2013р. Рух справи відображено у відповідних ухвалах суду.

У судовому засіданні 08.07.2013р. представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві та письмових поясненнях, просить їх задоволити та стягнути з відповідача на свою користь 4'522,36 грн. - основного боргу, 162,61 грн. - відсотків річних за користування чужими коштами, 346,77 грн. - пені та 1720,50 грн. - судового збору.

У судове засідання 08.07.2013р. відповідач явки повноважного представника не забезпечив, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, про причини неявки суд не повідомив. У поданих через канцелярію суду відзивах на позовну заяву від 11.06.2013р. та від 05.07.2013р. зазначив про наступне. Генеральний директор «Мальви-Маркет» договір поставки №11/11 від 04.01.2011р. не підписував. Хто підписав договір та видаткові накладні, дав вказівку на проведення оплати по договору не відомо. З огляду на зазначене, просив призначити почеркознавчу і технічну експертизу, строк розгляду справи продовжити на 15 днів. Представник позивача проти клопотання про продовження строку розгляду справи усно заперечив.

З даного приводу суд вважає за необхідне зазначити про наступне. Відповідно до ст.69 ГПК України спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви. У виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на 15 днів.

У п.3.14 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України» від 26.12.2011р. №18 зазначено, що під затягуванням судового процесу розуміють дії або бездіяльність учасника судового процесу, спрямовані на неможливість прийняття судом рішення в даному судовому засіданні та створення інших перешкод у вирішенні спору по суті з метою недосягнення результатів такого вирішення протягом установлених законом процесуальних строків. Нез'явлення учасників судового процесу в судові засідання без поважних причин та без повідомлення причин, якщо їх явку судом визнано обов'язковою, також може розцінюватися судом як зловживання процесуальними правами. З урахуванням обставин справи господарський суд може залишити відповідне клопотання (заяву, скаргу) без задоволення, приєднавши його (її) до матеріалів справи і зазначивши про це в описовій частині рішення, прийнятого по суті справи (або в ухвалі, якою закінчується розгляд справи). Ухвалами суду від 08.05.2013р., 28.05.2013р., 11.06.2013р., 25.06.2013р. участь представників сторін в судовому засіданні було визнано судом обов'язковою. Проте, відповідач протягом 2 місяців у жодне судове засідання явки повноважного представника не забезпечив. Враховуючи наведене вище, суд відмовляє у задоволенні клопотання представника відповідача про продовження строку розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, повно, всебічно і об'єктивно з'ясувавши усі обставини справи в їх сукупності, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, судом встановлено таке.

04.01.2011р. між Приватним підприємством «Сом-плюс» (постачальник, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Мальви-Маркет» (покупець, відповідач у справі) було укладено договір поставки №11/11 (надалі по тексту - договір), відповідно до п.1.1 якого постачальник зобов'язується поставити у власність покупця в обумовлений договором строк товари, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і оплатити його. Договір є укладеним з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін, скріплення печатками та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань, передбачених ним (п.9.1 договору).

Згідно п.1.2 договору виконання договору відбувається поетапно. Найменування, одиниця виміру, загальна кількість товару, ціна за одиницю товару, що підлягає поставці за договором, на кожному етапі узгоджуються сторонами та визначаються відповідною видатковою накладною, що є додатком до договору та його невід'ємною частиною.

Відповідно до п.2.2 договору розрахунки за поставку товару здійснюються у безготівковій формі протягом 14 банківських днів з моменту поставки товару у повному обсязі, що підтверджується видатковими накладними, підписаними обома сторонами та виставленим рахунком-фактурою. Згідно п.3.2 договору поставка товару здійснюється транспортом постачальника на склад покупця.

На виконання своїх зобов'язань за договором, позивач передав, а відповідач прийняв товар, що підтверджується видатковими накладними №3055 від 30.11.2011р. на суму 356,28 грн., №3128 від 07.12.2011р. на суму 833,64 грн., №3204 від 14.12.2011р. на суму 647,52 грн., №3282 від 22.12.2011р. на суму 442,32 грн., №432 від 22.02.2012р. на суму 453,84 грн., №470 від 27.02.2012р. на суму 367,20 грн., №568 від 06.03.2012р. на суму 337,20 грн., №629 від 14.03.2012р. на суму 631,14 грн., №699 від 21.03.2012р. на суму 598,98 грн. Загальна вартість поставленого товару за накладними становить 4'668,12 грн.

Факт поставки товару підтверджується також податковими накладними №290 від 30.11.2011р. на суму 356,28 грн, №61 від 07.12.2011р. на суму 833,64 грн., №136 від 14.12.2011р. на суму 647,52 грн., №214 від 22.12.2011р. на суму 442,32 грн., №202 від 22.02.2012р. на суму 453,84 грн., №240 від 27.02.2012р. на суму 367,20 грн., №58 від 06.03.2012р. на суму 337,20 грн., №120 від 14.03.2012р. на суму 631,14 грн., №191 від 21.03.2012р. на суму 598,98 грн.

Крім того, у матеріалах справи наявні докази повної оплати відповідачем отриманого товару згідно видаткових накладних від 11.03.2010р., 21.10.2010р., тобто, за договором поставки, що діяв до моменту укладення договору поставки №11/11 від 04.01.2011р., та отриманого товару згідно видаткових накладних від 10.01.2011р., 21.06.2011р., 11.07.2011р., 15.07.2011р., від 08.08.2011р., 19.08.2011р., тобто за договором поставки №11/11 від 04.01.2011р., стягнення заборгованості за поставку товару в межах якого є предметом спору у даній справі.

05.03.2013р. позивач надіслав на адресу відповідача претензію з вимогою негайно виконати зобов'язання з оплати вартості отриманого товару. Відправка претензії підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення з відміткою про отримання уповноваженою особою відповідача. Претензія була залишена відповідачем без відповіді.

Відповідач не виконав взяті на себе договірні зобов'язання по оплаті товару, тому позивач, на підставі ст.625 ЦК України, нарахував відповідачу три відсотки річних за користування чужими коштами у розмірі 162,61 грн. Однак при здійсненні розрахунку позивач не врахував, що у 2012р. було 366 днів. Провівши перерахунок, суд встановив, що розмір трьох відсотків річних за користування чужими коштами становить 162,27 грн.

Відповідно до п.5.3 договору у випадку порушення з вини покупця строків оплати, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України від неоплаченої суми за кожний календарний день прострочення виконання зобов'язань. Згідно з п.5.3 договору позивач нарахував відповідачу 376,77 грн. - пені (розрахунок наявний в матеріалах справи). Оскільки в договорі не має вказівки на встановлення іншого строку припинення нарахування пені, ніж встановлено ст.232 ГК України, то нарахування штрафних санкцій припиняється зі спливом шести місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Тому розрахунок позивача, проведений за період більший ніж 183 дні, є не правильний. Крім того, при здійсненні розрахунку позивач не врахував, що у 2012р. було 366 днів. Провівши перерахунок, суд встановив, що розмір пені становить 344,25 грн.

Доказів погашення суми заборгованості та штрафних санкцій станом на день розгляду справи відповідачем в суд не надано.

При прийнятті рішення суд з наступного.

Відповідно до ст.41 ГПК України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу. Пленум Вищого господарського суду України у п.2 постанови від 23.03.2012р. №4 «Про деякі питання практики призначення судової експертизи» звертає увагу на те, що відповідно до статті 1 Закону судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні, зокрема, суду.

У клопотанні про призначення експертизи відповідач просив поставити на вирішення експертизи наступні питання: а) чи виконано підпис у 1) договорі поставки №11/11 від 04.01.2011р.; 2) видатковій накладній №3055 від 30.11.2011р.; 3) видаткові накладній №3128 від 07.12.2011р.; 4) видатковій накладній №3204 від 14.12.2011р.; 5) видатковій накладній №470 від 27.02.2012р. Олійником Святославом Ярославовичем (генеральним директором позивача); б) чи нанесено відтиск печатки в зазначених вище документах та додатково видаткових накладних №3282 від 22.12.2011р., №432 від 22.02.2012р., №568 від 06.03.2012р., №629 від 14.03.2012р., №699 від 21.03.2012р. печаткою, що перебуває у власності відповідача.

З даного приводу суд відзначає наступне.

Відповідно до п.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012р. №4 «Про деякі питання практики призначення судової експертизи» питання про призначення судової експертизи повинно вирішуватися лише після ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін щодо необхідності такого призначення. У вирішенні відповідного клопотання (до призначення судової експертизи) слід у разі потреби забезпечити відібрання зразків, у тому числі за необхідності - з участю спеціаліста. Проте, незважаючи на неодноразові вимоги ухвали суду забезпечити явку повноважного представника, в тому числі, після подання представником відповідача відзиву на позовну заяву з проханням провести експертизу, така явка відповідачем забезпечена не була. Таким чином, суд позбавлений можливості вчинити дії, про які йде мова у постанові Пленуму ВГС України.

Представник відповідача заперечує факти підписання договору та видаткових накладних, за якими було здійснено поставку товару. Проте, в матеріалах справи наявні докази поставки товару за даним договором та їх повної оплати відповідачем, зокрема, згідно видаткових накладних від 10.01.2011р., 21.06.2011р., 11.07.2011р., 15.07.2011р., 08.08.2011р., 19.08.2011р. Таким чином, в момент отримання товару за такими накладними та його повної оплати відповідач не заперечував факт існування між сторонами договірних стосунків згідно договору поставки №11/11 від 04.01.2011р. Банківськими виписками підтверджується факт постійного здійснення оплати відповідачем згідно рахунків, які виставлялися на підставі видаткових накладних, в тому числі, і часткової оплати рахунку за видатковою накладною, стягнення решти заборгованості за якою входить до предмету позовних вимог у спорі. При цьому суд критично оцінює твердження відповідача про те, що йому не відомо хто дав вказівку на проведення такої часткової оплати у розмірі 115,76 грн. за договором.

Відповідно до п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої продавця товарів/послуг;як платник податку на додану вартість, г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса продавця, зареєстрованої як платник податку; фізичної особи д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої покупця (отримувача) як платник податку на додану вартість, товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору. У матеріалах справи наявні податкові накладні №290 від 30.11.2011р. на суму 356,28 грн, №61 від 07.12.2011р. на суму 833,64 грн., №136 від 14.12.2011р. на суму 647,52 грн., №214 від 22.12.2011р. на суму 442,32 грн., №202 від 22.02.2012р. на суму 453,84 грн., №240 від 27.02.2012р. на суму 367,20 грн., №58 від 06.03.2012р. на суму 337,20 грн., №120 від 14.03.2012р. на суму 631,14 грн., №191 від 21.03.2012р. на суму 598,98 грн. Кожна з наведених податкових накладних містить усі необхідні реквізити, що вимагає ПК України, в тому числі у податкових накладних видом цивільно-правового договору зазначено договір поставки від 04.01.2011р. №11/11. Зважаючи на норму ПК України, такі податкові накладні видаються покупцю (відповідачу) на його вимогу. З огляду на все вищезазначене, матеріалами справи підтверджено факт визнання відповідачем наявності між ним та позивачем договірних стосунків згідно договору №11/11 від 04.01.2011р. та отримання товару за видатковими накладними, стягнення за якими є предметом спору.

Зважаючи на наведене та розглядаючи клопотання про призначення експертизи як спосіб затягування судового процесу, оскільки відповідач незважаючи на вимоги ухвали суду не забезпечує явки повноважного представника у судове засідання, чим унеможливлює вчинення необхідних дій для призначення експертизи, суд відмовляє у його задоволенні.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України та ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином згідно умов договору та актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із ч.1 ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно із ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У статті 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Перебіг строку виконання відповідачем обов'язку по оплаті поставленого товару за кожною з видаткових накладних з урахуванням вимог п.2.2 договору настав та був врахований при нарахуванні штрафних санкцій. Проте, такий обов'язок по оплаті поставленого товару в повному обсязі відповідачем виконаний не був.

Відповідно до ч.2 ст.218 ГК України відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов'язання контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від господарсько-правової відповідальності.

Згідно із ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до ст.34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи зазначене вище, суд дійшов висновку про задоволення позову частково.

Відповідно до ч.1 ст.49 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.201 Податкового кодексу України, ст.ст.193, ст.218 Господарського кодексу України, ст.ст.11, 509, 526, 530, 610, 625, 712 Цивільного кодексу України, та ст.ст. 3, 12, 33, 34, 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Мальви-Маркет» (79034, м. Львів, вул.Литвиненка, буд. 3, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 13835841) на користь Приватного підприємства «Сом-плюс» (79020, м.Львів, вул. Малоголосківська, 9, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 31527310) 4'522,36 грн. - основного боргу, 344,25 грн. - пені, 162,27 грн. - три відсотки річних за користування чужими коштами та 1' 709,33 грн. - сплаченого судового збору.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Наказ видати відповідно до ст.116 ГПК України.

У судовому засіданні 08.07.2013р. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення, повний текст складений та підписаний 08.07.2013р.

Суддя Яворський Б.І.