Рішення

від 09.07.2013 по справі 905/3711/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

09.07.2013р. Справа № 905/3711/13

за позовом Публічного акціонерного товариства «Енергомашспецсталь», ЄДРПОУ 00210602,

м.Краматорськ

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Никтехлизинг»,

ЄДРПОУ 33310875, м.Миколаїв

про визнання договору №15/613 від 05.05.2011р. недійсним

Суддя Г.В.Левшина

Представники:

від позивача: не з'явився

від відповідача: Паніотов К.О.-по дов.

В засіданні суду брали участь:

СУТЬ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство «Енергомашспецсталь», м.Краматорськ, позивач, звернувся до господарського суду з позовною заявою до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Никтехлизинг», м.Миколаїв, про визнання договору купівлі-продажу №15/613 від 05.05.2011р. недійсним.

В обгрунтування своїх вимог позивач посилається на неузгодження сторонами при укладанні договору купівлі-подажу №15/613 від 05.05.2011р. всіх істотних умов, внаслідок ненадання відповідачем рахунку та сертифікату якості товару.

Відповідач надав відзив на позовну заяву від 05.06.2013р. №71, в якому проти позовних вимог заперечує, посилаючись на досягнення сторонами згоди за всіма істотними умовами оспорюваного правочину, внаслідок чого відсутні підстави для визнання його недійсним. Також відповідач зазначив, що наказом №28 від 01.02.2005р., виданим Державним комітетом України з питань технічного регулювання та споживчої політики, затверджено перелік відповідної продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації в Україні, до якого продукція (товар) не включена. Крім того, ТОВ «Никтехлизинг», м.Миколаїв було отримано рішення органу з сертифікації продукції і послуг в державній Системі сертифікації УкрСЕПРО ТОВ «ДП «Житомирстандарт» №1904 від 18.10.2012р., згідно якого продкуція відповідача не належить до контрольованих товарів, тобто не підлягає обов'язковій сертифікації.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення відповідача, господарський суд встановив:

05.05.2011р. між сторонами був підписаний договір купівлі-подажу №15/613, відповідно до умов якого відповідач (продавець) зобов'язався передати у власність покупця товар, а позивач (покупець) - прийняти цей товар та оплатити його у відповідності з вимогами даного договору.

Відповідно до п.7.2 вказаного договору постачальник зобов'язаний надати покупцю одночасно з товаром наступні документи:

- рахунок;

- сертифікат якості (паспорт, технічний паспорт, сертифікат відповідності);

- накладну;

- податкову накладну.

Виходячи зі змісту позовної заяви, відповідачем свої зобов'язання за договором №15/613 від 05.05.2011р. в частині передачі позивачу рахунку та сертифікату якості товару належним чином не виконані, внаслідок чого, за твердженням позивача, сторонами не було досягнуто згоди щодо предмету договору купівлі-продажу №15/613 від 05.05.2011р.

За таких обставин, позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про визнання договору купівлі-продажу №15/613 від 05.05.2011р. недійсним.

Відповідач проти позовних вимог заперечує з підстав, викладених у відзиві на позов від 05.06.2013р. №71.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає позовні вимоги неправомірними, такими, що підлягають залишенню без задоволення, враховуючи наступне:

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання згідно із ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору.

За приписом ст.638 Цивільного кодексу України, ст.180 Господарського кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Як встановлено судом, 05.05.2011р. між сторонами був підписаний договір купівлі-подажу №15/613, відповідно до умов якого відповідач (продавець) зобов'язався передати у власність покупця товар, а позивач (покупець) - прийняти цей товар та оплатити його у відповідності з вимогами даного договору.

Згідно з п.1.2 вказаного договору найменування, номенклатура (асортимент), кількість, якісні та інші характеристики товару, його ціна, строки та умови передачі вказуються у специфікаціях, які є невід'ємними частинами даного договору.

За приписом п.2.2 договору №15/613 від 05.05.2011р. (з урахуванням договору №2 від 22.02.2011р. про внесення змін в договір купівлі-продажу №15/613 від 05.05.2011р.) сума договору без ПДВ складає 1000000,00 грн. (один мільйон грн. 00 коп.). Сума ПДВ складає 200000,00 грн. (двісті тисяч грн. 00 коп.). Сума договору на момент укладення з урахуванням ПДВ складає 1200000,00 грн. (один мільйон двісті тисяч грн. 00 коп.).

Розділом 10 «Умови оплати» договору встановлено, що оплата проводиться шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок продавця в національній валюті України. Умови оплати - відповідно до специфікацій.

Відповідними пунктами специфікацій визначено умови оплати: 50% передплата, 50% по факту поставки на склад покупця на протязі 10 банківських днів.

Сторонами також узгоджено, що договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (п.14.2 договору №15/613 від 05.05.2011р.).

Відповідно до ст.628 Цивільного кодексу України, ст.180 Господарського кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За приписом ст.638 Цивільного кодексу України, ст.180 Господарського кодексу України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

При цьому, за змістом п.3 ст.180 Господарського кодексу України при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Пунктом 4 статті 180 Господарського кодексу України передбачено, що умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості.

Згідно із ст.266 Господарського кодексу України предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками.

Як вказувалося вище, відповідно до п.1.2. договору №15/613 від 05.05.2011р. найменування, номенклатура (асортимент), кількість, якісні та інші характеристики товару, його ціна, строки та умови передачі вказуються у специфікаціях, які є невід'ємними частинами даного договору.

Відповідачем до матеріалів справи надано, зокрема, специфікації: №1 від 05.05.2011р., №2 від 07.12.2011р., №3 від 05.01.2012р., №4 від 06.02.2012р., №5 від 10.02.2012р., №6 від 22.02.2012р., №7 від 05.06.2012р., №8 від 12.06.2012р. до договору №15/613 від 05.05.2011р., згідно з якими сторонами було узгоджено найменування товару, його кількість та вартість, строки постачання, умови оплати.

Крім того, відповідачем до кожної специфікації надано декларацію відповідності товару.

Таким чином, за висновками суду, сторонами було погоджено предмет договору №15/613 від 05.05.2011р.

Одночасно, судом також встановлено факт узгодженості сторонами ціни договору №15/613 від 05.05.2011р.

Так, згідно п.2.2 договору №15/613 від 05.05.2011р. (з урахуванням договору №2 від 22.02.2011р. про внесення змін в договір купівлі-продажу №15/613 від 05.05.2011р.) сума договору без ПДВ складає 1000000,00 грн. (один мільйон грн. 00 коп.). Сума ПДВ складає 200000,00 грн. (двісті тисяч грн. 00 коп.). Сума договору на момент укладення з урахуванням ПДВ складає 1200000,00 грн. (один мільйон двісті тисяч грн. 00 коп.).

За приписом ст.180 Господарського кодексу України строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору.

Відповідно до ст.631 Цивільного кодексу України час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору, є строком дії останнього.

Як встановлено судом, договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань, що закріплено в п.14.2. договору.

Таким чином, за висновками суду, сторонами також було узгоджено таку істотну умову господарського договору як строк його дії.

Як встановлено судом, згідно з наданими до матеріалів справи видатковими накладними: №РН-0000014 від 20.06.2011р., №4 від 01.03.2012р., №11 від 09.07.2012р., №РН-0000002 від 01.02.2012р., №7 від 20.04.2012р., №9 від 21.05.2012р., №14 від 19.07.2012р., №17 від 01.08.2012р., №28 від 19.10.2012р., копії яких надані до матеріалів справи відповідачем, за договором №15/613 від 05.05.2011р. відповідачем здійснювалось постачання товару позивачу. Одночасно, відповідачем також надано докази, що підтверджують проведення позивачем платежів за оспорюваним правочином (банківська виписка по рахунку ТОВ «Никтехлизинг» за період з 01.05.2011р. по 31.12.2012р.).

Зазначені документи відповідно до вимог Закону України „Про бухгалтерській облік та фінансову звітність" є первинним документами, підставою для бухгалтерського обліку та відповідно до приписів ст.ст.32, 33 Господарського процесуального кодексу України приймаються судом в якості належних та допустимих доказів по справі. Тобто, товар за оспорюваним правочином постачався відповідачем позивачу.

З урахуванням викладеного, за висновками суду, сторонами виконувались свої зобов'язання за укладеним договором №15/613 від 05.05.2011р.

Відповідно до ст.ст.4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України встановлений принцип господарського судочинства, згідно з яким кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обгрунтування своїх вимог або заперечень.

Обгрунтовуючи свої вимоги про визнання недійсним договору купівлі-продажу №15/613 від 05.05.2011р. позивач посилається на неузгодженість сторонами таких істотних умов вказаного договору, як його предмет та якість. Зокрема, як вказує позивач, вказані умови договору є неузгодженими внаслідок ненадання відповідачем відповідних рахунків та сертифікатів якості товару.

Проте, згідно із ст.666 Цивільного кодексу України якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.

Тобто, невиконання або неналежне виконання однією із сторін договору не тягне за собою правових наслідків у вигляді визнання його недійсним.

Крім цього, виходячи зі змісту ст.638 Цивільного кодексу України, ст.180 Господарського кодексу України у разі недосягнення сторонами згоди за всіма істотними умовами договору, такий правочин буде тільки підтвердженням наміру сторін укласти відповідний договір.

Неукладений сторонами договір є неіснуючим у часі, пространстві та по відношенню до невизначеного кола осіб.

Тобто, наслідком неузгодження сторонами всіх істотних умов договору є неукладення цього договору.

Відсутність всіх істотних умов не може бути підставою для визнання договору недійсним.

За приписом ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

З урахуванням викладеного, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб'єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.

Всупереч вимог ст.ст.4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України позивачем наявності підстав для визнання спірного договору купівлі-продажу №15/613 від 05.05.2011р. недійсним не доведено (зокрема, позивачем не доведено ані незаконність змісту правочину, ані недотримання форми, ані невідповідність волі та волевиявлення).

За таких обставин, враховуючи викладене, позов про визнання недійсним договору купівлі-продажу №15/613 від 05.05.2011р. підлягає залишенню без задоволення.

Судовий збір підлягає віднесенню на позивача повністю.

Клопотання від 26.06.2013р. №17/926-2765 Публічного акціонерного товариства «Енергомашспецсталь», м.Краматорськ про відкладення та продовження строків розгляду справи судом залишено без задоволення як безпідставне.

Зокрема, позивачем не доведено наявності обставин, які є перешкодою для явки представника підприємства в друге судове засідання. Крім цього, за висновками суду, з моменту порушення провадження по справі у позивача було достатньо часу для надання суду пояснень, доказів по справі тощо.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

Відмовити повністю в задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Енергомашспецсталь», м.Краматорськ до Товариства з обмеженою відповідальністю «Никтехлизинг», м.Миколаїв про визнання договору купівлі-продажу №15/613 від 05.05.2011р. недійсним.

В судовому засіданні 09.07.2013р. оголошено повний текст рішення.

Суддя Г.В. Левшина