Рішення

від 03.07.2013 по справі 926/591/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"03" липня 2013 р. Справа № 926/591/13

За позовом Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"

до відповідача Комунального підприємства "Ком-сервіс" Вижницької районної ради

про стягнення заборгованості та штрафних санкцій - 245291,77 грн.

Суддя Тинок О.С.

Секретар судового засідання Дарчук О.І.

Представники:

від позивача - Мандрик А.М. (довіреність № 7/10 від 28 березня 2013 року)

від відповідача - Саманчук В.В. - директор

СУТЬ СПОРУ: Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" звернулась з позовом до Комунального підприємства "Ком-сервіс" Вижницької районної ради про стягнення заборгованості та штрафних санкцій у сумі 245291,77 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на те, що 20 грудня 2010 року між сторонами було укладено договір № 06/10-2628-БО-38 про закупівлю природного газу за державні кошти, згідно умов якого позивач передав у власність відповідачу протягом січня-квітня 2011 року природний газ на загальну суму 478633,11 грн., що підтверджується актами прийому-передачі природного газу від 31 січня 2011 року, 28 лютого 2011 року, 31 березня 2011 року, 30 квітня 2011 року. Далі позивач стверджує, що відповідач свої зобов'язання згідно вищевказаного договору в частині оплати за отриманий природний газ належним чином не виконував, в результаті чого у нього існує заборгованість у сумі 198633,11 грн., а також нараховані пеня у сумі 22619,85 грн., три проценти річних у сумі 14075,04 грн. та інфляційні у сумі 9963,77 грн., які позивач просить стягнути на його користь.

Відповідач подав суду відзив на позов, в якому просить суд не враховувати при прийнятті рішення штрафні санкції, а існуючу заборгованість у сумі 198633,11 грн. розстрочити на п'ять років.

Так, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про задоволення позову виходячи з наступного:

20 грудня 2010 року між сторонами було укладено договір № 06/10-2628-БО-28 про закупівлю природного газу за державні кошти. Також, між сторонами було укладено 28 січня 2011 року додаткову угоду № 1, 04 квітня 2011 року додаткову угоду № 2, 11 липня 2011 року додаткову угоду № 3, 30 серпня 2011 року додаткову угоду № 4 та 03 жовтня 2011 року додаткову угоду № 5 до договору № 06/10-2628-БО-28 від 20 грудня 2010 року.

Пунктом 1.1. договору № 06/10-2628-БО-28 від 20 грудня 2010 року встановлено, що постачальник зобов'язується поставити покупцеві імпортний природний газ, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити природний газ в обсязі, зазначеному у п. 1.2. цього договору.

Згідно з пунктом 2.2. додатку № 1 до договору № 06/10-2628-БО-28 від 20 грудня 2010 року приймання-передача газу, поставленого постачальником покупцеві у відповідному місяці поставки, оформлюється актом приймання-передачі газу, в якому зазначаються фактичні обсяги спожитого газу, його ціна та вартість.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме актів прийому-передачі природного газу від 31 січня 2011 року, 28 лютого 2011 року, 31 березня 2011 року, 30 квітня 2011 року на виконання умов договору № 06/10-2628-БО-28 від 20 грудня 2010 року позивач передав, а відповідач прийняв природний газ в кількості 154,151 тис.м.куб. на загальну суму 478633,11 грн. Означені акти прийому-передачі природного газу підписані уповноваженими представниками та скріплені печатками.

Однак, відповідач зобов'язання згідно укладеного між сторонами договору № 06/10-2628-БО-28 від 20 грудня 2010 року належним чином не виконав, сплатив лише частково за прийнятий природний газ кошти у сумі 280000,00 грн., в результаті чого у нього перед позивачем існує заборгованість у сумі 198633,11 грн.

При цьому, за несвоєчасне виконання взятих на себе зобов'язань, відповідно до укладеного між сторонами договору № 06/10-2628-БО-28 від 20 грудня 2010 року, позивачем нараховані відповідачу пеня у сумі 22619,85 грн., три проценти річних у сумі 14075,04 грн. та інфляційні у сумі 9963,77 грн.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачає, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Так, частина 1 та пункт 2 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України встановлюють, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 пункту 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Пунктом 4.1. договору № 06/10-2628-БО-28 від 20 грудня 2010 року передбачено, що остаточний розрахунок за фактично спожиті обсяги газу здійснюється на підставі акта приймання-передачі природного газу до 10 числа наступного за місяцем поставки газу.

Тобто, відповідач порушуючи умови вищевказаного договору не оплатив у встановлений строк повну вартість прийнятого від позивача природного газу, а тому зобов'язаний сплатити позивачу заборгованість у сумі 198633,11 грн.

Частинами 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно пункту 7.3.1. договору № 06/10-2628-БО-28 від 20 грудня 2010 року у разі порушення покупцем умов п. 4.1. цього договору, покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Пунктом 9.3. договору № 06/10-2628-БО-28 від 20 грудня 2010 передбачено, що строк позовної давності за цим договором та до вимог про стягнення неустойки встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідач неналежно та несвоєчасно виконував грошові зобов'язання по оплаті за поставлений йому газ згідно договору № 06/10-2628-БО-28 від 20 грудня 2010, а тому має сплатити позивачу пеню у сумі 22619,85 грн., в тому числі 3747,32 грн. за період з 11.02.2011 року по 11.08.2011 року по акту прийому-передачі природного газу від 31 січня 2011 року; 5816,58 грн. за період з 11.03.2011 року по 11.09.2011 року по акту прийому-передачі природного газу від 28 лютого 2011 року; 9524,39 грн. за період з 11.04.2011 року по 11.10.2011 року по акту прийому-передачі природного газу від 31 березня 2011 року; 3531,16 грн. за період з 11.05.2011 року по 11.11.2011 року по акту прийому-передачі природного газу від 30 квітня 2011 року.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, відповідач за прострочення виконання грошового зобов'язання має сплатити позивачу за період з 11.02.2011 року по 31.05.2013 року три проценти річних у сумі 14075,04 грн. та за період з лютого 2011 року по січень 2013 року індекс інфляції у сумі 9963,77 грн.

Також, суд відмовляє відповідачу у його проханні щодо звільнення від сплати неустойки, яка підлягає стягненню з нього, а також у розстроченні виконання рішення на п'ять років, з наступних підстав.

Пунктами 3, 6 статті 83 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання; відстрочити або розстрочити рішення.

При цьому, вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Підставою для розстрочки виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк та встановлений господарським судом спосіб. Обставини, які унеможливлюють або ускладнюють виконання рішення, повинні підтверджуватися відповідними доказами.

Однак, як вбачається з вищевикладеного, матеріалів справи та поданого відповідачем відзиву на позов, останній не надав суду жодного належного, допустимого та беззаперечного доказу щодо винятковості випадку, на підставі якого суд має звільнити відповідача від сплати неустойки. Також, відповідач не надав суду жодного належного, допустимого та беззаперечного доказу наявності обставин, що ускладнюють виконання ним рішення або роблять його неможливим.

Судові витрати покласти на відповідача.

Керуючись статтями 4 2 , 4 3 , 22, 43, 49, 82, 82 1 , 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Комунального підприємства "Ком-сервіс" Вижницької районної ради - Чернівецька область, місто Вижниця, вулиця Українська, 88, корпус А, код 34446270 на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" - місто Київ, вулиця Шолуденка, 1, код 31301827 - основний борг у сумі 198633,11 грн., пеню у сумі 22619,85 грн., три проценти річних у сумі 14075,04 грн., індекс інфляції у сумі 9963,77 грн. та судовий збір у сумі 4907,00 грн.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні 03 червня 2013 року було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення підписане та оформлене відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України 08 червня 2013 року.

Суддя О.С. Тинок