Ухвала

від 14.12.2006 по справі 5/1649-13/282а

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

5/1649-13/282А

       ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

14.12.06                                                                                           Справа  № 5/1649-13/282А

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

Головуючого судді                              Юрченка Я.О.

суддів                                                  Процик Т.С.

                                                            Галушко Н.А.

розглянув апеляційну скаргу Приватного підприємства „Будпостачоб”єт”, м.Львів

на постанову Господарського суду Львівської області від 26.10.2006р.

у справі № 5/1649-13/282А

за позовом Державної податкової інспекції у Галицькому районі м.Львова, м.Львів

до Приватного підприємства „Будпостачоб”єт”, м.Львів

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий дім Маркет Мега”, м.Київ

про визнання недійсним договору та застосування юридичних наслідків, передбачених ст.208 ГК України

За участю представників сторін:

від позивача: Демідюк В.В. –старший державний податковий інспектор.

від відповідача 1: не з”явився.

від відповідача 2: не з”явився.

Особам, які беруть участь у справі, права та обов'язки, передбачені ст.ст. 49,51 Кодексу адміністративного судочинства України, роз'яснено. Заява про відвід суддів не поступало.

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду Львівської області від 26.10.2006р. у справі № 5/1649-13/282А задоволено повністю позов Державної податкової інспекції у Галицькому районі м.Львова, м.Львів до Приватного підприємства „Будпостачоб”єт”, м.Львів та Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий дім Маркет Мега”, м.Київ про визнання недійсним договору про виконання робіт від 01.09.2004р. № 149-018 та застосування юридичних наслідків, передбачених ст.208 ГК України і стягнуто з ТзОВ "Торговий дім Маркет Мега" на користь ПП "Будпостачоб"ект" 449816,28грн., з ПП "Будпостачоб"ект" в доход державного бюджету - 449816,28грн.

При прийнятті постанови місцевий господарський суд виходив із змісту приписів ст.ст.173, 174, 207, 208 Господарського кодексу України та того, що завідомо суперечна інтересам держави та суспільства мета полягає в укладенні господарських зобов'язань не підкріплених реальними фінансово-господарськими взаємовідносинами, у зв'язку із фіктивністю одного із контрагентів.

Скаржник, відповідач 1 у справі, з постановою місцевого господарського суду не погоджується, подав апеляційну скаргу, просить постанову суду скасувати, у задоволенні позовних вимог відмовити, мотивуючи тим, що висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи, при прийнятті судового рішення судом першої інстанції допущено порушення норм матеріального та процесуального права.

Відповідач 1, як і відповідач 2, уповноважених представників у судове засідання не скерували, , хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи.

Виходячи з приписів ч.4 ст.196 КАС України, апеляційний господарський суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників відповідачів.

Позивач письмового заперечення на апеляційну скаргу не подав. Представник позивача у судовому засіданні проти вимог та доводів апеляційної скарги заперечив, просив постанову суду залишити без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення.

Розглянувши доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши наявні матеріали справи, апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами першої і апеляційної інстанцій, між ПП „Будпостачоб'єкт", відповідачем 1 у справі, та ТзОВ „Торговий Дім Маркет Мега", відповідачем 2 у справі, укладено договір про виконання робіт від 01.09.2004р. № 149-018, за яким відповідач 2 виконує роботи обумовлені договором, а відповідач 1 приймає і оплачує їх відповідно до актів виконаних робіт. Всього, згідно з актами виконаних робіт, надано послуг на суму 449816,28 грн. Позивач вважає, що вищезазначений договір повинен бути визнаний недійсним відповідно до ст.207 ГК України, як такий, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, оскільки під час проведення перевірки ПП „Будпостачоб'єкт", було виявлено взаєморозрахунки з ТзОВ „Торговий Дім Маркет Мега", щодо якого рішенням Солом'янського районного суду м.Києва у справі № 2-3381-1/05 від 19.12.2005р. визнано недійсними установчі документи від 09.06.2004р. та свідоцтво платника ПДВ від дати внесення до реєстру платників податку на додану вартість.

Як поінформовано п.11 роз'яснення президії ВАС України від 12.03.1999р. № 02-5/111 (із змінами) "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов"язаних з визнанням угод недійсними" до угод, що підпадають під ознаки ст.49 ЦК України, що рівнозначна ст.ст.207,208 ГК України, належать, зокрема, угоди, спрямовані на приховування підприємствами, установами, організаціями чи громадянами, які набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, від оподаткування доходів або використання майна, що знаходиться у їх власності (користуванні), на шкоду інтересам суспільства, правам, свободі і гідності громадян.

Стаття 173 Господарського кодексу України визначає поняття "господарського зобов'язння": господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Однією з підстав виникнення господарського зобов'язання, передбачених ст.174 ГК України є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Статтею 207 Господарського кодексу України передбачено право та підстави визнання господарського зобов'язання недійсним, а саме - якщо господарське зобов'язання вчинене з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то таке зобов'язання на вимогу відповідного органу державної влади може бути визнано судом недійсним повністю або в частині.

В даному випадку, завідомо суперечна інтересам держави та суспільства мета полягає в укладенні господарських зобов'язань не підкріплених реальними фінансово-господарськими взаємовідносинами, у зв'язку із фіктивністю одного із контрагентів, оскільки, як вбачається з рішення Солом'янського районного суду м.Києва у справі № 2-3381-1/05 від 19.12.2005р., яким визнано недійсним установчі документи ТзОВ „Торговий Дім „Маркет Мега” від 09.06.2004р. та свідоцтво платника ПДВ від дати внесення до реєстру платників податку на додану вартість, підприємство створено на підставних осіб, оскільки Рубан Л.В., яка вказана засновником в установчих документах ТзОВ „Торговий дім „Маркет Мега”, товариства не реєструвала та не мала наміру це робити, а в середині 2004 року в неї було викрадено паспорт.

Згідно з п.11 ст.10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" органи державної податкової служби уповноважені подавати до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними.

Підставою виникнення господарського зобов'язання, у відповідності до ст.174 ГК України, є господарський договір та інша угода.

Відповідно до ст.208 ГК України, якщо господарське зобов'язання визнане недійсним як таке, що вчинене з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї сторони усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується в доход держави.

За таких обставин, місцевий господарський суд правомірно обґрунтовано дійшов висновку про наявність підстав для визнання договору недійним та застосування наслідків його недійсності і задоволив позов, стягнувши з відповідача 2 на користь відповідача 1 449816,28грн. та з відповідача 1 в доход державного бюджету - 449816,28грн.

Доводами апеляційної скарги висновків суду першої інстанції щодо задоволення позову не спростовано, безпідставності позовних вимог не доведено.

З огляду на викладене, підстави для скасування постанови місцевого господарського суду та задоволення апеляційної скарги відсутні.

Керуючись ст.ст.195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства, -

Львівський апеляційний господарський суд УХВАЛИВ:

Постанову Господарського суду Львівської області від 26.10.2006р. у справі № 5/1649-13/282А залишити без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку відповідно до ст.212 КАС України.

Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд.

Головуючий суддя                                                                                Юрченко Я.О.

Суддя                                                                                                    Процик Т.С.

Суддя                                                                                                    Галушко Н.А.