Ухвала

від 19.06.2013 по справі 2а/1570/10921/2011

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 червня 2013 р.Справа № 2а/1570/10921/2011

Категорія: 8.1.1 Головуючий в 1 інстанції: Левчук О. А.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого Золотнікова О.С.,

суддів: Осіпова Ю.В. та Скрипченка В.О.,

при секретарі Сівєлькіній С.Є.,

за участю представника позивача Камінської Н.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 31 травня 2012 року по справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «РКМ Сервіс» до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправними дій, -

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2011 року ТОВ «РКМ Сервіс» звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси про визнання протиправними дій щодо складання довідки від 08 вересня 2011 року № 6233/23-5/37059935 та висновків про нікчемність договорів поставки, укладених позивачем з ТОВ «Макош-Агро» та ТОВ «Волари», нікчемність податкового кредиту в сумі 230565 грн. 65 коп. та нікчемність податкових зобов'язань в сумі 230098 грн. 11 коп.. Позивач також просив зобов'язати ДПІ у Приморському районі м. Одеси визнати податковий кредит з ПДВ за травень 2011 року в розмірі 230565 грн. 65 коп. та податкові зобов'язання з ПДВ за травень 2011 року в розмірі 230098 грн. 11 коп., а також зобов'язати відповідача внести необхідні зміни до бази даних податкової інспекції щодо податкових зобов'язань і податкового кредиту з ПДВ за травень 2011 року у відповідності з податковою декларацією з ПДВ за травень 2011 року.

В обґрунтування позову зазначалось, що 08 вересня 2011 року ДПІ у Приморському районі м. Одеси складено довідку за № 6233/23-5/37059935 «Про проведення невиїзної позапланової перевірки ТОВ «РКМ Сервіс» з питань підтвердження взаємовідносин з ТОВ «Макош-Агро» за травень 2011 року». У висновку довідки відповідачем зазначено, що правочини, укладені підприємством з ТОВ «Макош-Агро», мають ознаки нікчемності. На думку позивача, висновки акта перевірки щодо нікчемності правочинів зроблено без достатніх на те фактичних та правових підстав.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 31 травня 2012 року позовні вимоги ТОВ «РКМ Сервіс» задоволено частково. Визнано протиправними дії ДПІ у Приморському районі м. Одеси щодо включення до довідки від 08 вересня 2011 року № 6233/23-5/37059935 висновків щодо нікчемності правочинів (ч. ч. 1 та 5 ст. 203, ч. ч. 1 та 2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України), укладених ТОВ «РКМ Сервіс» з ТОВ «Макош-Агро» за травень 2011 року, за якими ТОВ «РКМ Сервіс» були сформовані податкові зобов'язання в сумі 230098 грн. 11 коп. та податковий кредит в сумі 230565 грн. 65 коп.. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з постановленим по справі судовим рішенням, представник ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС в апеляційній скарзі зазначає, що судом першої інстанції при вирішенні справи порушено норми матеріального та процесуального права. Так, судом не прийнято до уваги, що в ході позапланової перевірки встановлено фактичну відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг) у квітні - травні 2011 року, що відповідно до ст. ст. 44 та 185 Податкового кодексу України, ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» виключає можливість формування підприємством податкового зобов'язання та податкового кредиту за такими фіктивними угодами. У зв'язку з викладеним в апеляційній скарзі ставиться питання про скасування постанови суду першої інстанції з винесенням нової постанови про відмову у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, виступ представника позивача про залишення оскарженого судового рішення без змін, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Судом встановлено, що 08 вересня 2011 року ДПІ у Приморському районі м. Одеси складено довідку за № 6233/23-5/37059935 «Про проведення невиїзної позапланової перевірки ТОВ «РКМ Сервіс» з питань підтвердження взаємовідносин з ТОВ «Макош-Агро» за травень 2011 року».

У висновку довідки відповідачем зазначено, що оскільки «у ТОВ «РКМ Сервіс» відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні трудові ресурси, основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, а також те, що між ТОВ «РКМ Сервіс» та його єдиним постачальником ТОВ «Макош-Агро» правочини за травень 2011 року визнані нікчемними встановлено, згідно ч. ч. 1 та 5 ст. 203, п. п. 1 та 2 ст. 215, ст. 218 Цивільного кодексу України правочини за травень 2011 року мають ознаки нікчемності: податковий кредит у сумі - 230565 грн. 65 коп., податкові зобов'язання - у сумі 230098 грн. 11 коп.».

Постанова суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог в апеляційному порядку не оскаржена.

Задовольняючи позовні вимоги ТОВ «РКМ Сервіс» в частині визнання протиправними дій відповідача щодо включення до довідки від 08 вересня 2011 року № 6233/23-5/37059935 висновків щодо нікчемності правочинів (ч. ч. 1 та 5 ст. 203, ч. ч. 1 та 2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України), укладених ТОВ «РКМ Сервіс» з ТОВ «Макош-Агро» у травні 2011 року, за якими ТОВ «РКМ Сервіс» були сформовані податкові зобов'язання в сумі 230098 грн. 11 коп. та податковий кредит в сумі 230565 грн. 65 коп., суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що визнання правочину нікчемним відноситься до виключної компетенції суду.

Так, відповідно до положень п. 86.1 ст. 86 Податкового кодексу України результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Порядок оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства затверджено наказом Державної податкової служби України від 22 грудня 2010 року № 984 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12 січня 2011 року за № 34/18772).

Пунктом 3 названого Порядку визначено, що результати документальних перевірок оформлюються у формі акта або довідки. У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт, а у разі відсутності порушень - довідка. Акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

У довідці про проведення невиїзної позапланової перевірки ТОВ «РКМ Сервіс» з питань підтвердження взаємовідносин з ТОВ «Макош-Агро» за травень 2011 року, складеній 08 вересня 2011 року за № 6233/23-5/37059935, зазначено, що ТОВ «Макош-Агро» недодержано вимоги ч. 5 ст. 203, ч. ч. 1 та 2 ст. 215, ст. 216 ЦК України в частині вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків. Крім того, на думку посадових осіб податкового органу, товар (послуги) по правочинах, укладених між ТОВ «РКМ Сервіс» та ТОВ «Макош-Агро», реально не передавався, що є порушенням ст. ст. 662, 655 та 656 ЦК України.

Відповідно до п. 11 ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) державні податкові інспекції подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених Законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.

Згідно ч. 1 ст. 207 та ч. 1 ст. 208 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам Закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Разом з цим, положення ст. 207 та ст. 208 ГК України слід застосовувати з урахуванням того, що правочин, який вчинено з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно ч. 1 ст. 203 та ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Органи державної податкової служби, перелічені в абзаці першому ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», можуть на підставі п. 11 цієї статті звертатись до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, одержаних за правочинами, вчиненими з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність. У разі задоволення позову висновок суду про нікчемність правочину має міститись у мотивувальній частині судового рішення.

Крім того, суд апеляційної інстанції враховує наступне.

Статтею 204 ЦК України встановлена презумпція правомірності правочину.

Загальні вимоги чинності правочину, у разі порушення яких настають правові наслідки, передбачені параграфом 2 глави 16 Кодексу, встановлені статтею 203 названого Кодексу.

Відповідно до приписів статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно зі статтею 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до пункту 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

На підставі частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на приписи наведеної норми процесуального права, при розгляді судом спору щодо правомірності рішення (дій чи бездіяльності) органу державної податкової служби, яким ставляться під сумнів податкові зобов'язання платника податку чи ставиться під сумнів можливість надання податкових вигод, зокрема, бюджетного відшкодування, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

На підставі викладеного, апеляційний суд приходить до висновку, що прийняття рішення про нікчемність правочину відноситься до компетенції суду, а не податкового органу, а тому судом першої інстанції обґрунтовано задоволено вимоги позивача про визнання протиправними дій податкового органу щодо включення до довідки від 08 вересня 2011 року № 6233/23-5/37059935 висновків щодо нікчемності правочинів (ч. ч. 1 та 5 ст. 203, ч. ч. 1 та 2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України), укладених ТОВ «РКМ Сервіс» з ТОВ «Макош-Агро» за травень 2011 року, за якими ТОВ «РКМ Сервіс» були сформовані податкові зобов'язання в сумі 230098 грн. 11 коп. та податковий кредит в сумі 230565 грн. 65 коп..

Крім того, судом апеляційної інстанції під час прийняття рішення враховується, що податковим органом за результатами перевірки ТОВ «РКМ Сервіс» складено довідку, в якій зазначено про порушення норм цивільного законодавства та фактично визнається порушення позивачем податкового законодавства, що суперечить вимогам п. 3 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової служби України від 22 грудня 2010 року № 984, та не прийнято на підставі встановлених в ході перевірки порушень відповідних податкових повідомлень-рішень про визначення позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість, що також суперечить зазначеному вище Порядку.

Враховуючи, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено в оскарженій частині судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції, відповідно до ст. 200 КАС України, залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову окружного адміністративного суду - без змін.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 31 травня 2012 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням апеляційного суду.

Головуючий:

Судді: