Рішення

від 03.07.2013 по справі 904/4493/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

03.07.13р. Справа № 904/4493/13 За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю торгово-виробниче підприємство "Зінга Метал і К", м. Дніпропетровськ

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Майстер-Каркас",

м. Дніпропетровськ

Про: стягнення 26 734,24 грн.

Суддя: Крижний О.М.

Представники:

Від позивача : Бориславський С.Ю., наказ №1-К від 16.11.2005 року, директор

Від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю торгово-виробниче підприємство "Зінга Метал і К" звернулося до господарського суду Дніпропетровської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Майстер-Каркас" про стягнення суми основного боргу у розмірі 21 576,00 грн., відсотків за користування чужими коштами у розмірі 2 344,65 грн., пені у розмірі 2 344,65 грн. та 3% річних у розмірі 468,94 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати поставленого товару.

Відповідач не скористався наданим йому правом на участь представника у судовому засіданні. Судом належним чином повідомлено відповідача про день, час і місце судового засідання за його місцезнаходженням, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення поштового відправлення (ухвали суду), яке отримане відповідачем 20.06.2013 року.

Відзиву на позов Товариство з обмеженою відповідальністю "Майстер-Каркас" до суду не надало, тому справа розглядається за наявними в ній матеріалами (ст. 75 Господарського процесуального кодексу України).

У судовому засіданні 03.07.2013 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

При розгляді справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю торгово-виробниче підприємство "Зінга Метал і К" (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Майстер-Каркас" (покупець) досягнуто домовленості щодо поставки наступного товару: „Ґрунтовка антикорозійна „ZіngaMetall Primer" та „Антікорозійний цинкований склад „Ликвид ЗИНГАльваник".

Позивач виставив відповідачу рахунки-фактури: № РФ-0185 від 29.08.2012 року на суму 7 176,00 грн.; № РФ-0207 від 17.09.2012 року на суму 6 000,00 грн.; № РФ-0209 від 18.09.2012 року на суму 6 000,00 грн.; № РФ-0212 від 20.09.2012 року на суму 2 400,00 грн. (а.с.11,15,19,23).

Як вбачається із матеріалів справи, позивач поставив відповідачу відповідно до вищезазначених рахунків-фактур партію товару, що підтверджується:

- видатковою накладною № РН-0157 від 29.08.2012 року, товарно-транспортною накладною №РРН-0157 від 29.08.2012 року та довіреністю № 593 від 29.08.2012 року - на суму 7 176,00 грн.;

- видатковою накладною № РН-0177 від 17.09.2012 року, товарно-транспортною накладною №РРН-0177 від 17.09.2012 року та довіреністю № 624 від 17.09.2012 року - на суму 6 000,00 грн.;

- видатковою накладною № РН-0178 від 19.09.2012 року, товарно-транспортною накладною № РРН-0178 від 19.09.2012 року та довіреністю № 628 від 19.09.2012 року - на суму 6 000,00 грн.;

- видатковою накладною № РН-0180 від 20.09.2012 року, товарно-транспортною накладною № РРН-0180 від 20.09.2012 року та довіреністю № 630 від 20.09.2012 року - на суму 2 400,00 грн.

Відповідач вартість поставленого товару не оплатив.

Позивачем на адресу відповідача 23.05.2013 року була направлена вимога № 130522-СБ-01 від 22.05.2013 року, в якій просить оплатити рахунки у загальному розмірі 21 576,00 грн. (а.с.27).

Як вбачається із матеріалів справи, відповідач суму заборгованості перед позивачем за поставлений товар не сплатив, що і є причиною виникнення спору.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 Цивільного кодексу України. Якщо обов'язок зводиться до сплати грошей, то він стає грошовим зобов'язанням.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Стосовно дати виникнення у відповідача обов'язку оплатити поставлений товар, суд зазначає наступне.

Згідно ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Відповідно до частини першої статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. Отже, якщо інше не встановлено укладеним сторонами договором або актом цивільного законодавства, перебіг строку виконання грошового зобов'язання, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу, починається з моменту прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього.

При цьому підписання покупцем видаткових накладних , які є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Таким чином, обов'язок відповідача оплатити переданий товар виник з моменту підписання видаткових накладних № РН-0157 від 29.08.2012 року, № РН-0177 від 17.09.2012 року, № РН-0178 від 19.09.2012 року, № РН-0180 від 20.09.2012 року.

Аналогічна правова позиція міститься у постановах Вищого господарського суду України від 28 лютого 2012 року по справі № 5002-8/481-2011, та від 21 квітня 2011 року №252-10, та у Інформаційному листі № 01-06/928/2012 від 17.07.2012 р. "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права".

Також суд зазначає, що позивач 23.05.2013 року звертався до Товариства з обмеженою відповідальністю "Майстер-Каркас" з вимогою погасити заборгованість у розмірі 21 576 грн. у строк до 01.06.2013 року. Названа вимога отримана відповідачем 03.06.2013 року, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення поштового відправлення, копія якого залучена до матеріалів справи.

Між тим, суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що вищезазначені видаткові накладні містять виправлення щодо найменування покупця, а саме товариство з обмеженою відповідальністю "Завод Майстер-Профі Україна" виправлено на товариство з обмеженою відповідальністю "Майстер-Каркас". Згідно усних пояснень позивача, наданих у судовому засіданні, що початково була домовленість про поставку товару товариству з обмеженою відповідальністю "Завод Майстер-Профі Україна", однак при поставці цього товару було визначено отримувачем товару саме товариство з обмеженою відповідальністю "Майстер-Каркас", у зв'язку з чим сторони внесли коригування до видаткових накладних. Крім того, позивачем залучено до матеріалів справи Додатки № 2 до Податкових накладних, відповідно до яких позивач здійснив коригування кількісних і вартісних показників до податкових накладних стосовно товару, який поставлено за спірними видатковими накладними саме відповідачу, а саме знято податковий кредит з ТОВ "Завод Майстер-Профі Україна" на користь ТОВ "Майстер-Каркас".

З огляду на викладене строк оплати переданого товару є таким, що настав.

Позивач просить стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 21 576,00 грн.

Доказів оплати переданого товару в сумі 21 576,00 грн. відповідач не надав, доводи позивача, наведені в обґрунтування позову, не спростував.

За викладеного, є правомірними та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу в сумі 21 576,00 грн.

Крім того, у зв'язку з несвоєчасним виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати поставленого товару, позивач нарахував відповідачу пеню у розмірі 2 344,65 грн.

Відповідно до ст. ст. 546, 547 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

З аналізу вищезазначених норм слідує, що нарахування неустойки, зокрема пені, можливе лише на підставі договору. Оскільки сторони не передбачили стягнення пені, позовні вимоги про стягнення з відповідача пені у розмірі 2 344,65 грн. задоволенню не підлягають.

Стосовно вимог про стягнення відсотків за користування чужими коштами суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 536 ЦК за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошових зобов'язань на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 відсотка річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, законом встановлено розмір відсотків у розмірі 3 % річних. Сторони не передбачили інший розмір процентів.

Посилання позивача на статті 1 та 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" є недоречним, оскільки відсотки за користування чужими грошовими коштами не є пенею.

Таким чином, окрема вимога про стягнення відсотків за користування грошовими коштами у розмірі 2 344,65 грн. задоволенню не підлягає.

У той же час, позивач правомірно заявив окрему вимогу про стягнення 3 % річних.

Відповідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошових зобов'язань на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 відсотка річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов'язання виникають нові додаткові зобов'язання, які тягнуть за собою втрати матеріального характеру.

За своїми ознаками, 3% річних є платою за користування чужими коштами в цей період прострочки виконання відповідачем його договірного зобов'язання, і за своєю правовою природою вони є самостійним способом захисту цивільних прав.

Позивач заявив до стягнення 3% річних за період з 29.08.2012 року по 03.06.2013 року (по кожній видатковій накладній окремо) у розмірі 468,94 грн.

Перевіривши розрахунок позивача, судом виявлено допущення арифметичних помилок, пов'язаних, зокрема, з тим, що 2012 рік має 366 днів, а не 365, а тому вимога про стягнення 3% річних за період з 29.08.2012 року по 03.06.2013 року (по кожній видатковій накладній окремо) підлягає задоволенню частково і з відповідача підлягає стягненню 468,39 грн.

Відповідно до ч.1 ст.1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод : кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Європейський суд з прав людини під терміном "власність" розуміє також грошові кошти, що підлягають оплаті. Невиконанням обов'язку щодо оплати отриманого товару відповідач порушує права позивача, безпідставно не передаючи грошові кошти (вартість товару) у власність позивача.

За викладеного з відповідача підлягає стягненню сума в розмірі 22 044,39 грн. (21 576 грн. - основний борг + 468,39 грн. - 3% річних).

Стосовно неявки у судове засідання представника відповідача суд зазначає наступне.

Відповідно до п.3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 06.06.2013 року відповідач був повідомлений, що у разі неподання відзиву на позовну заяву і витребуваних судом документів, справа згідно зі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

Крім того, розгляд справи може бути відкладений виключно у зв'язку із неможливістю розглянути справу у даному судовому засіданні, а не з формальних підстав - у зв'язку з неявкою відповідача. Суд вважає, що матеріалів справи достатньо для прийняття рішення.

Таким чином, підстави для відкладення розгляду справи відсутні .

Згідно зі статтею 49 Господарського процесуального кодексу України, при частковому задоволенні позову судові витрати у справі покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, сума судового збору, яка підлягає стягненню з відповідача, складає 1 418,68 грн.

На підставі викладеного, керуючись ч.1 ст.1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст.1, 33, 34, 49, 66, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Майстер-Каркас" (49080, м. Дніпропетровськ, вул. Героїв Сталінграду, 139, ідентифікаційний код 34059099) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю торгово-виробниче підприємство "Зінга Метал і К" (місцезнаходження: 49080, м. Дніпропетровськ, Донецьке шосе, 1/42; адреса для листування: 49051, м. Дніпропетровськ, пр. ім. Газети Правда, 40А, оф. 47, ідентифікаційний код 33856332) основний борг у розмірі 21 576,00 грн., 3% річних у розмірі 468,39 коп. та судовий збір у розмірі 1 418, 68 грн.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено - 08.07.2013 року.

Суддя О.М. Крижний