Постанова

від 15.10.2013 по справі 904/4493/13

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.10.2013 року Справа № 904/4493/13

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Сизько І.А. (доповідач),

суддів: Герасименко І.М., Кузнецової І.Л.,

при секретарі судового засідання: Турбуєвій А.О.,

за участю представників сторін:

від позивача: Рябчук С.В. представник, довіреність №130321-СБ-01 від 21.03.2013р.;

від відповідача: Кітченков М.О. представник, довіреність №б/н від 12.01.2009р.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Майстер-Каркас" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 03.07.2013р. по справі №904/4493/13

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю торговельно-виробничого підприємства "Зінга Метал і Компанія", м. Дніпропетровськ

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю "Майстер-Каркас", м.Дніпропетровськ

про стягнення 26 734, 24 грн.

ВСТАНОВИВ:

В червні 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю торговельно-виробниче підприємство "Зінга Метал і Компанія" (далі ТОВ ТВП "Зінга Метал і Компанія") звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Майстер-Каркас" (далі ТОВ "Майстер-Каркас") про стягнення 21 576, 00 грн. основного боргу, 2 344, 65 грн. пені, 2 344, 65 грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами, 468, 94 грн. 3% річних та 1 720, 50 грн. витрат по сплаті судового збору.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 03.07.2013р. по справі №904/4493/13 (суддя Крижний О.М.) позов задоволено частково: стягнуто з ТОВ "Майстер-Каркас" на користь ТОВ ТВП "Зінга Метал і Компанія" 21 576, 00 грн. основного боргу, 468, 39 грн. 3% річних та 1 418, 68 грн. витрат по сплаті судового збору. В задоволенні решті позовних вимог відмовлено.

Рішення господарського суду мотивоване неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов'язань щодо оплати за поставлений товар в сумі 21 576, 00 грн.

Не погодившись з рішенням суду, ТОВ "Майстер-Каркас" звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 03.07.2013р. по справі №904/4493/13 в частині задоволення позовних вимог ТОВ ТВП "Зінга Метал і Компанія" про стягнення з ТОВ "Майстер-Каркас" основного боргу у розмірі 21 576, 00 грн., 468, 39 грн. 3% річних та 1 418, 68 грн. витрат по сплаті судового збору.

В апеляційній скарзі скаржник посилається на те, що між ТОВ "Майстер-Каркас" та ТОВ ТВП "Зінга Метал і Компанія" не укладалися договори на поставку продукції та відсутня домовленість щодо такої поставки; по справі №41/904/258/2013 позивачем було заявлено позовні вимоги про стягнення заборгованості в розмірі 21 576, 00 грн. за спірними накладними, рахунками та товарно-транспортними накладними з тими ж номерами та датами з ТОВ "Завод Майстер-Профі Україна"; товарно-транспортні накладні є неналежним доказом по справі, оскільки не містять підпису отримувача та не завірені печаткою ТОВ "Майстер-Каркас"; в накладних здійснено виправлення в найменуванні покупця з ТОВ "Завод Майстер-Профі Україна" на ТОВ "Майстер-Каркас" та виправлено договір поставки на номера рахунків; в накладній №157 від 29.08.2012р. підроблено підпис Воєводіна О.М., що підтверджується рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 21.03.2013р. та постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13.05.2013р. по справі №41/904/258/2013.

В запереченні на апеляційну скаргу ТОВ ТВП "Зінга Метал і Компанія" просить рішення господарського суду Дніпропетровської області від 03.07.2013р. у справі №904/4493/13 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ ТВП "Зінга Метал і Компанія" здійснена поставка ТОВ "Майстер-Каркас" товару „Ґрунтовка антикорозійна „ZіngaMetall Primer" та „Антікорозійний цинкований склад „Ликвид ЗИНГАльваник" на загальну суму 21 576, 00 грн. за видатковими накладними №РН-0157 від 29.08.2012р. на суму 7 176,00 грн., №РН-0177 від 17.09.2012р. на суму 6 000,00 грн., №РН-0178 від 19.09.2012р. на суму 6 000,00 грн., №РН-0180 від 20.09.2012р. на суму 2 400,00 грн., що отриманий Воєводиним О.М. по довіреностям №593 від 29.08.2012р., №624 від 17.09.2012р., №628 від 19.09.2012р., №630 від 20.09.2012р.

На оплату товару відповідачу виставлені рахунки: №РФ-0185 від 29.08.2012р. на суму 7 176,00 грн.; №РФ-0207 від 17.09.2012р. на суму 6 000,00 грн.; №РФ-0209 від 18.09.2012р. на суму 6 000, 00 грн.; №РФ-0212 від 20.09.2012р. на суму 2 400,00 грн.

Позивач направив відповідачу 23.05.2013р. вимогу за вих. № 130522-СБ-01 від 22.05.2013р. про погашення заборгованості за поставлений товар в розмірі 21 576, 00 грн., що отримана відповідачем 03.06.2013р. відповідно до повідомлення про вручення поштового відправлення, та залишена відповідачем без виконання.

Згідно ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку; майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 639 Цивільного кодексу України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

З огляду на наявні в матеріалах справи докази, судом встановлено, що між сторонами виникли певні взаємовідносини, що випливають з договору поставки, в результаті чого у відповідача виникли зобов'язання по оплаті поставленої позивачем продукції.

Згідно ч. 1 та ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст. 525, ст. 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошових зобов'язань на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Докази оплати ТОВ "Майстер-Каркас" заборгованості в сумі 21 576, 00 грн. суду не надані, в матеріалах справи відсутні.

Господарський суд дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення 21 576, 00 грн. основного боргу та 468, 39 грн. 3% річних за загальний період з 29.08.2012р. по 03.06.2013р. розраховані по кожній видатковій накладній окремо, відмовивши в позові про стягнення 2 344, 65 грн. пені, оскільки нарахування пені можливе лише на підставі договору, та 2 344,65 грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами, оскільки ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено розмір відсотків у розмірі 3% річних, а сторони не передбачили інший розмір процентів.

Стосовно доводів скаржника слід зазначити, що:

по-перше, термін виконання зобов'язання, що випливає з правовідносин поставки (купівлі-продажу), встановлений ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України - покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього. Відповідно до ч. 1 ст. 222 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду. Обов'язок відповідача оплатити переданий товар виник з моменту підписання видаткових накладних: №РН-0157 від 29.08.2012р., №РН-0177 від 17.09.2012р., №РН-0178 від 19.09.2012р., №РН-0180 від 20.09.2012р.;

по-друге, щодо видаткових накладних, які містять виправлення, то за поясненнями позивача, не спростованими відповідачем, початково була домовленість про поставку товару ТОВ "Завод Майстер-Профі Україна", однак при поставці цього товару було визначено отримувачем товару ТОВ "Майстер-Каркас". Позивачем надано суду додатки №2 до податкових накладних, відповідно яких позивач здійснив коригування кількісних і вартісних показників до податкових накладних стосовно товару, який поставлено за спірними видатковими накладними, а саме, знято податковий кредит з ТОВ "Завод Майстер-Профі Україна" на користь ТОВ "Майстер-Каркас";

по-третє, по справі №41/904/258/2013 за позовом ТОВ ТВП "Зінга Метал і Компанія" до ТОВ "Завод Майстер-Профі Україна" про стягнення 37 975, 73 грн. в обгрунтування позовних вимог позивач посилався на невиконання належним чином відповідачем зобов'язання з оплати за договором підряду №09/0712Р від 09.07.2012р. Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 21.03.2013р. по справі №41/904/258/2013, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13.05.2013р., позивачу відмовлено в позові в частині стягнення заборгованості в сумі 21 576, 00 грн. по спірним видатковим накладним: №РН-0157 від 29.08.12р., №РН-0177 від 17.09.12р., №РН-0178 від 19.09.12р., №РН-0180 від 20.09.12р., враховуючи, що зазначені документи не є належними доказами отримання ТОВ "Завод Майстер-Профі Україна" товару. Таким чином, судами встановлено, що ТОВ "Завод Майстер-Профі Україна" не отримувало товар по спірним видатковим накладним;

в четверте, ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони. Тобто, для рішень господарських судів важливою умовою преюдиціальності фактів, що містяться в рішенні господарського суду, є суб'єктний склад спору. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі сторони, що й у справі, яка розглядається. По справі №41/904/258/2013 відповідачем є ТОВ "Завод Майстер-Профі Україна", тоді як по даній справі відповідачем є ТОВ "Майстер-Каркас";

в п'яте, особою, яка отримала товар за видатковими накладними відповідно до довіреностей №624 від 17.09.2012р., №628 від 19.09.2012р., №630 від 20.09.2012р. №593 від 29.08.2012р. є Воєводин Олександр Миколайович. Відповідач не заперечує факт знаходження Воєводина О.М. в трудових відносинах з ТОВ "Майстер-Каркас" та факт видачі Воєводину О.М. довіреностей на отримання товару. Порядок використання доручень регулюється наказом Міністерства фінансів України №99 від 16.05.1996р. "Про затвердження Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих та використаних доручень на отримання цінностей" (зареєстровано в Мін'юсті України 12.06.1996р. за №293/1318). Пунктом 2 Інструкції визначено, що товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів, а в п. 3 Інструкції вказано, що бланки довіреностей є документами суворої звітності. Отже, довіреність на одержання цінностей є первинним документом, що фіксує рішення уповноваженої особи (керівника) підприємства про уповноваження конкретної фізичної особи одержати для підприємства визначені перелік та кількість цінностей. Назва товару, його кількість та одиниця виміру, зазначені в довіреностях, виданих відповідачем, повністю співпадають з найменуванням товару, його кількістю та одиницею виміру, зазначеними в спірних видаткових накладних. Позивачем надано довіреності відповідача на отримання товарно-матеріальних цінностей, які відповідно п. 13 Інструкції, незалежно від строку їх дії, залишаються у постачальника при першому відпуску цінностей. Відповідно п. 10 Інструкції невикористані довіреності повинні бути повернуті працівнику підприємства, який здійснює виписування і реєстрацію довіреностей, не пізніше наступного дня після закінчення строку дії довіреності, при цьому повернуті невикористані довіреності гасяться надписом "невикористана" і зберігаються протягом строку, встановленого для зберігання первинних документів. Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог та заперечень, покладається на сторону. Відповідачем не надано докази повернення невикористаних довіреностей, направлення позивачу у встановленому Інструкцією порядку повідомлення про анулювання довіреностей, тощо.

Доводи апеляційної скарги не спростовують встановлений господарським судом факт наявності заборгованості відповідача перед позивачем, та не звільняють відповідача від виконання зобов'язання по оплаті товару.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 102, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Майстер-Каркас", м. Дніпропетровськ залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 03.07.2013р. по справі №904/4493/13 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України через апеляційний господарський суд.

Головуючий суддя І.А. Сизько

Суддя І.М. Герасименко

Суддя І.Л. Кузнецова

(Повний текст постанови складений 18.10.2013р.)