Постанова

від 04.07.2013 по справі 815/1542/13-а

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

    ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД —————————————————————— П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И 04 липня 2013 р.Справа № 815/1542/13-а Категорія: 8.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Свида Л. І. Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії: доповідача – судді Турецької І.О. суддів – Стас Л.В., Косцової І.П. за участю секретаря – Скоріної Т.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Одеський коровай» на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2013 року у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Одеський коровай» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, - В С Т А Н О В И В: У березні 2013 року Публічне акціонерне товариство «Одеський коровай» (надалі – ПАТ «Одеський коровай», позивач) звернулося до Одеського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі Державної податкової служби (надалі – СДПІ по роботі з ВПП, відповідач) від 21 лютого 2013 року за №0000192200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 149 987 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 74 993,5 грн., а також за №0000202200, яким зменшено суму від'ємного значення з податку на прибуток у розмірі 749 227 грн. В обґрунтування позивач зазначив, що оскільки даними податкового та бухгалтерського обліку підтверджується реальність здійснення ним господарських операцій з контрагентом ТОВ «Іпсум», висновки податкового органу, викладені в акті перевірки не відповідають дійсності, а податкові повідомлення-рішення винесені неправомірно та підлягають скасуванню. Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2013 року в задоволенні адміністративного позову – відмовлено. Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції погодився з висновками податкового органу та зазначив, що позивач не довів первинними документами здійснення господарських операцій між ним та ТОВ «Іпсум», що свідчить про неправомірність формування за цими документами валових витрат та податкового кредиту. В апеляційній скарзі ПАТ «Одеський коровай» ставиться питання про скасування судового рішення у зв'язку з порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. У суді апеляційної інстанції представники апелянтів підтримали доводи апеляційної скарги та просили її задовольнити. Представник СДПІ по роботі з ВПП заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, просила рішення суду залишити без змін. З'ясувавши обставини справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню на наступних підставах.   Так, судом першої інстанції було встановлено, що позивач є платником податку на додану вартість і основним видом його діяльності за КВЕД є виробництво хліба та хлібобулочних виробів; виробництво борошняних кондитерських виробів, тортів і тістечок нетривалого зберігання; виробництво сухарів і сухого печива; виробництво борошняних кондитерських виробів, тортів і тістечок тривалого зберігання, оптова торгівля іншими продуктами харчування, у тому числі рибою, ракоподібними і молюсками; роздрібна торгівля хлібобулочними виробами, борошняними та цукровими кондитерськими виробами в спеціалізованих магазинах, надання в оренду власного й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна, вантажний автомобільний транспорт (а.с. 38). СДПІ по роботі з ВПП проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПАТ «Одеський коровай» з питань достовірності визначення об'єкту оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Іпсум» за період з 01 лютого 2012 року по 29 лютого 2012 року. Зазначеною перевіркою встановлено порушення позивачем п. п. 138.1, 138.2, 138.4, п. п. 138.10.3 п. 138.10 ст. 138, п. п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України (надалі - ПК України), в результаті чого, на думку відповідача, завищено від'ємне значення об'єкту оподаткування з податку на прибуток за 1 квартал 2012 року у розмірі 749 227 грн., п. п. 198.1, 198.3, 198.5, 198.6 ст. 198 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість за лютий 2012 року у розмірі 149 987 грн. На підставі виявлених порушень, 21 лютого 2013 року СДПІ по роботі з ВПП винесено податкове повідомлення-рішення №0000192200, яким збільшено позивачу суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 149 987 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 74 993,5 грн., а також податкове повідомлення-рішення №0000202200, яким зменшено суму від'ємного значення з податку на прибуток у розмірі 749 227 грн. (а.с. 11, 12). З акту перевірки вбачається, що підставами для висновку податкового органу про завищення від'ємного значення з податку на прибуток та заниження податку на додану вартість по операціям із ТОВ «Іпсум» стала відсутність фактичного перевезення товару, відсутність у контрагента позивача транспортних засобів зазначених в товарно-транспортних накладних, складення товарно-транспортних накладних не належним чином, відсутність документів, складання яких, передбачено умовами договору та наявність акту №32625/7/22-5/12 від 23 серпня 2012 року «Про проведення позапланової невиїзної документальної перевірки ТОВ «Іпсум» щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ «Тел-Сервіс» їх реальності та повноти відображення в обліку за період лютий 2012 року». Проаналізувавши фактичні обставини справи, колегія суддів вважає неправильним висновок суду першої інстанції про відсутність господарських операції між ПАТ «Одеський коровай» та ТОВ «Іпсум». Так, згідно з вимогами ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Колегія суддів вважає, що при постановленні рішення, судом першої інстанції не було дотримано вимоги ст. 159 КАС України у зв'язку з наступним. З матеріалів справи вбачається, що ПАТ «Одеський коровай» придбавав у контрагента ТОВ «Іпсум» послуги по перевезенню хлібобулочних виробів, відповідно до договору від 31 жовтня 2011 року №31/10/11. На підтвердження виконання транспортних послуг та компенсації транспортних витрат, ПАТ «Одеський коровай» до перевірки, яка проводилася СДПІ по роботі з ВПП були надані товарно – транспортні накладні, перелік яких зазначений в додатку №1 до акту перевірки. Оплату за вищевказані послуги здійснено у безготівковій формі, шляхом перерахування ПАТ «Одеський коровай» коштів на рахунок ТОВ «Іпсум», про що були надані платіжні доручення (а.с. 62-67). На підтвердження реалізації продукції позивач надав договір комісії №2-10300 від 31 грудня 2011 року укладений між ним та ТОВ «Іпсум», за яким контрагент позивача зобов'язується здійснити продаж хлібобулочних та кондитерських виробів (а.с. 75-81). Також, ПАТ «Одеський коровай» в підтвердження здійснення господарської операції надав податковому органу акт виконаних робіт та звіт комісіонера, які складені за умовами виконання зазначеного договору (а.с. 82, 83). Як вбачається з акту перевірки, посадовими особами податкового органу при проведенні перевірки позивача через велику кількість товарно – транспортних накладних, був зроблений їх вибірковий аналіз. Також, позивачем для підтвердження заявлених вимог до суду першої інстанції був наданий реєстр виписаних товарно – транспортних накладних за лютий 2012 року. Судом першої інстанції при розгляді справи вибірково було досліджено товарно – транспортні накладні за 22 лютого 2012 року, які містилися у 2 томі прошитому та пронумерованому. При їх дослідженні було встановлено, що по деяким товарно-транспортним накладним замовником товару було ТОВ «Вікторія», проте, зазначені накладні не заповнені належним чином, не містять посилання на номери та дати подорожніх листів, не містять підписів жодної особи при прийнятті товару, отриманні товару, особи яка відпустила товар, відсутні дані про номери та дати довіреностей за якими особи приймали та передавали товар, тощо, а тому суд першої інстанції не взяв їх до уваги як доказ перевезення товару. Між тим, як правильно зазначає апелянт, його господарські взаємовідносини з ТОВ «Вікторія» не були предметом перевірки і договори, які укладалися з даним товариством, нікім не досліджувалися. З матеріалів справи, також, слідує, що в процесі судового розгляду сторонами були визнані обставини того, що ПАТ «Одеський коровай» мало право включити до складу податкового кредиту з податку на додану вартість суми по податковим накладним від 29 лютого 2012 року за №№ 5,7,8, 9, 12, оскільки: -           ці податкові накладні були належним чином оформлені, тобто відповідно до вимог п.п.201.1, 201.2 ПК України; -           контрагент, що їх виписав, був зареєстрований як платник податку на додану вартість, що відповідає ст.183 ПК України; -           вазані податкові накладні були зареєстровані у Єдиному реєстрі податкових накладних, що відповідає п.п.201.1 ПК України; -          зазначені документи податкового обліку були відображені у податковому обліку у реєстрі отриманих та виданих податкових накладних, у податковому обліку у звітному (податковому) періоді і цим самим виконані вимоги ст.202, п.п.198.2-198.6 ПК України. -          відповідно до ст.200 ПК України відсутня розбіжність між податковим кредитом сформованим платником податку за придбаними послугами та податковими зобов'язаннями його контрагента. Колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про те, що окремі недоліки товарно – транспортних накладних можуть бути підставою для позбавлення суб'єкта господарювання на формування валових витрат та формування податкового кредиту. Слід зазначити, що СДПІ по роботі з ВПП при проведенні перевірки досліджувала правовідносини позивача з ТОВ «Іпсум» лише за лютий 2012 року, тобто за період у якому ТОВ «Іпсум» мало певні договірні та фінансові відносини з ТОВ «Тел – сервіс». На думку суду апеляційної інстанції, вірним є посилання апелянта на те, що ПАТ «Одеський коровай» не повинно і не може контролювати правильність нарахування та сплати податку між першим та другим ланцюгами надання послуг. Як вбачається з матеріалів справи, ПАТ «Одеський коровай» раніше працювало і до цього часу працює з контрагентом ТОВ «Іпсум» щодо перевезення товару і його реалізації за договором комісії, але нарікань з боку податкового органу щодо здійснення зазначених господарських операцій не має. Суд першої інстанції, відмовляючи ПАТ «Одеський коровай» у задоволенні позову враховував акт перевірки ДПІ в Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС №32625/7/22-5/12 від 23 серпня 2012 року про проведення позапланової перевірки ТОВ «Іпсум» щодо документального підтвердження господарських відносин по операціям за лютий 2012 року, яким встановлено відсутність можливості цього підприємства здійснювати транспортні послуги, відсутність майна, складських приміщень, технічного персоналу, виробничих активів, засобів для транспортування, необхідних для здійснення господарських операцій (а.с. 119-129). Між тим, проаналізувавши даний акт податкового органу, колегія суддів вважає, що висновки, викладені в ньому не підтверджені належною доказовою базою. Так, із зазначеного акту перевірки вбачається, що на підприємстві ТОВ «Іпсум» працює 8 штатних осіб, одним із видів діяльності даного підприємства є посередництво у допоміжній діяльності у сфері транспорту. Факт відсутності права власності на транспортні засоби не виключає можливості використання транспортних засобів у власній діяльності на умовах оренди, на умовах укладення з власниками транспортних засобів тимчасових трудових договорів. Дані обставини не були перевірені податковим органом, а тому, його висновок про нікчемність правочинів між ТОВ «Іпсум» та ПАТ «Одеський коровай» є припущенням. Крім того, як було встановлено у суді апеляційної інстанції ТОВ «Іпсум», у періоді, що не був охоплений перевіркою, придбало на умовах фінансового лізингу транспорті засоби, що свідчить про те, що дане підприємство займалося та продовжує займатися транспортними послугами. Відповідно до п. п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п. п. 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, яка складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду, в тому числі, у зв'язку з придбанням, виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями. Згідно із п. 201.1, п. 201.4, п. 201.6, п. 201.7, п. 201.10 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю на його вимогу податкову накладну, яка відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця, виписується  на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Таким чином, право на віднесення сум податку на додану вартість, сплачених при придбанні товару, до податкового кредиту виникає у суб'єкта господарювання в разі фактичного придбання товару, наявність первинних документів та використання в господарській діяльності придбаного товару чи послуг. Поняття господарської діяльності міститься в  п. п. 14.1.36, п. п. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України, де зазначено, що це - діяльність, яка  пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу. Витрати - сума будь-яких витрат платника податку, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу. Згідно із положеннями ст. 138, ст. 139 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат. До складу витрат не включається витрати, які не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку. При цьому, відповідно до ст. 1, ч. 1, 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» №996-XIV від 16 липня 1999 року господарська операція - дія або подія,  яка викликає зміни  в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій та складаються під час здійснення господарської операції, або безпосередньо після її закінчення. Первинні документи повинні мати назву; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Позивачем, при здійсненні господарської діяльності, було дотримано вищевикладені норми податкового законодавства, а тому його позов підлягає задоволенню. Враховуючи, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини справи, що мають значення для її вирішення, а також висновки, зроблені судом не відповідають обставинам справи, його рішення, на підставі ч.1 п.1, 3 ст.202 КАС України підлягає скасуванню. Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Так, позивачем понесені судові витрати по сплаті судового збору при подачі позову до суду першої інстанції у розмірі 2   294 грн. та за подачу апеляційної скарги у сумі 1   147 грн., які підлягають стягненню з Державного бюджету України. Керуючись ст.ст.195 - 196, 198, 202, ч.2 ст. 205, 207, 254 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Одеський коровай» на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2013 року – задовольнити. Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2013 року - скасувати. Прийняти у справі нову постанову, якою адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Одеський коровай» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень – задовольнити. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення – рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі Державної податкової служби від 21 лютого 2013 року №0000192200, яким Публічному акціонерному товариству «Одеський коровай» визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 149   987 грн. та штрафними санкціями 74   993, 50 грн. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення – рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі Державної податкової служби від 21 лютого 2013 року №0000202200, яким Публічному акціонерному товариству «Одеський коровай» визначено суму завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 749   227 грн. Зобов'язати Державну казначейську службу України стягнути на користь публічного акціонерного товариства «Одеський коровай» (код ЕДРПОУ 00376886, вул. Генерала Петрова, 14, м. Одеса, 65078) судові витрати у розмірі 3   441 грн. (три тисячі чотириста сорок одна гривня) із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунку Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі Державної податкової служби (код ЄДРПОУ 26054200, пр-т. Шевченка буд. 15/1, м. Одеса, 65058). Постанова суду набирає законної сили негайно після її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня виготовлення повного тексту. Повний текст складено та підписано 09.07.2013 року. Доповідач - суддя                                                   І.О.Турецька                                             суддя                                                   Л.В. Стас          суддя                                                   І.П. Косцова