Постанова

від 11.06.2013 по справі 818/3823/13-а

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 Копія

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 червня 2013 р. Справа №818/3823/13-a

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Кравченка Є.Д.,

за участю секретаря судового засідання - Олійника А.В.,

представників позивача - Кашутіної Г.О., Рудь Я.О.,

представника відповідача - Сіренко І.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумський торгово-промисловий Альянс" до Сумської міжрайонної державної податкової інспекції про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Сумський торгово-промисловий Альянс" (далі - позивач) звернулося до суду з позовом до Сумської міжрайонної державної податкової інспекції (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень:

- від 17.04.2013 № 0000561500, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 14 241 грн., у тому числі за основним платежем - 11 393 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 2 848 грн.;

- від 17.04.2013 № 0000551500, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 13 741 грн., у тому числі за основним платежем - 12 709 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 1 032 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 28.03.2013 відповідачем проведено документальну невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумський торгово-промисловий Альянс" з питань достовірності та повноти нарахування та сплати податку на додану вартість за період жовтень 2011 року, листопад 2011 року, січень 2012 року та податку на прибуток за період 2-4 квартали 2011 року та І квартал 2012 року по взаємовідносинам з підприємством ТОВ "Вуд Індастрі", за результатами якої складено акт від 28.03.2013 № 62/15-042/34362730.

В акті перевірки податковий орган прийшов до висновку про безтоварність господарських операцій між позивачем та ТОВ "Вуд Індастрі", внаслідок чого встановлено заниження податку на додану вартість, який підлягає сплаті до бюджету, на суму 11 393, 00 грн. та заниження податку на прибуток на суму 12 709, 00 грн.

17.04.2013 відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення № 0000561500, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 14 241 грн., у тому числі за основним платежем - 11 393 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 2 848 грн. та № 0000551500, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 13 741 грн., у тому числі за основним платежем - 12 709 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 1 032 грн.

Позивач не погоджується із оскаржуваними податковими-повідомленнями рішеннями та зазначає, що на підтвердження реальності вчинення господарських операцій з контрагентом ТОВ "Вуд Індастрі" позивачем надано усі необхідні документи, а саме: договір купівлі-продажу, податкові накладні, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, банківські виписки.

У матеріалах справи наявне письмове заперечення на адміністративний позов (а.с. 88-90), в якому відповідач зазначає, що проведеною перевіркою встановлено, що ТОВ «СТП Альянс» здійснювало операції з придбання електротоварів у ТОВ «Вуд Індастрі» з метою формування податкового кредиту для мінімізації податкових зобов'язань з ПДВ і завищення витрат з податку на прибуток.

За результатами перевірки первинних документів підприємства не підтверджено факт формування податкового кредиту від контрагента ТОВ «Вуд Індастрі» у періодах зазначених вище. Встановлено порушення при заповненні специфікацій до договору, видаткових накладних: не скріплено печаткою покупця постачальника. Не надано витяги із журналу реєстрації виданих довіреностей (ф. М-3, затверджена Наказом Міністерства фінансів України від 16 травня 1996 року № 99 «Про затвердження Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 червня 1996 року за №293/1318). Допущено порушення при складанні товарно - транспортних накладаих: не зазначено автопідприємство, не заповнено відомості про вантаж графи 8-14, не підписано водієм-експедитором про прийняття товару. За даними податкової звітності у ТОВ «Вуд Індастрі» та ТОВ «СТП Альянс» відсутні транспортні засоби. Для перевірки не надано договори на перевезення товару. У товарно-транспортних накладних зазначено пункт розвантаження товару - м. Суми, у договорі купівлі-продажу зазначено адресу ТОВ «СТП Альянс» - Сумський район, смт. Степанівка. Платником не надано документів щодо узгодження місця розвантаження товару. Допущено порушення при заповненні номерів податкових накладних. Також включено до податкового кредиту податкову накладну з відміткою копія, що залишається у продавця, від 05.01.2012 № 63 на загальну суму поставки 23 574, 00 грн. в т.ч. ПДВ 3 929, 00 грн., чим порушено вимоги п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України. Не надано документів, що підтверджують факт оплати за придбаний товар у січні 2012 року. Таким чином, позивачем занижений податок на додану вартість, який підлягає сплаті до бюджету, на суму 11 393, 00 грн. та податок на прибуток на суму 12 709, 00 грн.

Отже, на думку відповідача, оскаржувані податкові повідомлення-рішення відповідають вимогам чинного законодавства і підстави для їх скасування відсутні.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, зазначених у позовній заяві, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засідання проти позовних вимог заперечував з мотивів, наведених у письмовому запереченні, та просив суд відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

28.03.2013 відповідачем проведено документальну невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумський торгово-промисловий Альянс" з питань достовірності та повноти нарахування та сплати податку на додану вартість за період жовтень 2011 року, листопад 2011 року, січень 2012 року та податку на прибуток за період 2-4 квартали 2011 року та І квартал 2012 року по взаємовідносинам з підприємством ТОВ "Вуд Індастрі", за результатами якої складено акт від 28.03.2013 № 62/15-042/34362730 (а.с. 56-74, т. 1).

10.04.2013 позивач подав до Сумської МДПІ заперечення до акту перевірки від 28.03.2013 № 62/15-042/34362730 (а.с. 75-77).

12.04.2013 відповідачем надано відповідь № 3030/10/15-042, якою заперечення від 10.04.2013 залишено без задоволення (а.с. 79-83).

17.04.2013 Сумською МДПІ прийняті податкові повідомлення-рішення № 0000561500, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 14 241 грн., у тому числі за основним платежем - 11 393 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 2 848 грн. (а.с. 12) та № 0000551500, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 13 741 грн., у тому числі за основним платежем - 12 709 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 1 032 грн. (а.с. 13).

Як вбачається із акту перевірки від 28.03.2013, для проведення перевірки та підтвердження реального характеру здійсненню господарських операцій в перевіряємому періоді ТОВ СТП «Альянс» не надано: документи, які підтверджують транспортування товарів (договори на перевезенню товару, подорожні листи, наказ на відрядження); документи, які підтверджують виконання договору (акти приймання-передачі по кількості та якості); документи, які підтверджують наявність власних або орендованих виробничих потужностей, складських приміщень; складських документів на оприбуткування товарів на складі.

Крім того відповідач вважає господарські операції між позивачем та ТОВ "Вуд Індастрі» безтоварними, оскільки в акті позапланової перевірки Охтирської ОДПІ від 27.02.2012 № 31/2332/36635814 ТОВ "Вуд Індастрі" під час перевірки матеріалів податкової звітності та інших документів, встановлено відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського та технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень транспортних засобів. ТОВ «Вуд Індастрі» за період листопад 2011 року та січень 2012 року до Охтирської ОДПІ не подано податкові декларації з податку на додану вартість, відповідно не задекларовано податкові зобов'язання та не сплачено належні суми податку до Державного бюджету. Під час проведення перевірки встановлено формування податкових зобов'язань, спрямованих на здійснення операцій з надання податкової вигоди покупцям підприємства з метою штучного формування податкового кредиту.

Суд не погоджується із даними висновками відповідача з огляду на наступне.

03.10.2011 між ТОВ «Вуд Індастрі» ("Постачальник") та ТОВ "Сумський торгово-промисловий Альянс" ("Покупець") укладено договір купівлі-продажу № 0310, відповідно до якого постачальник зобов'язується відпустити електротовари, а покупець прийняти та оплатити товар в асортименті та кількості відповідно до видаткових накладних та специфікації до договору. (а.с. 14, т. 1).

На підтвердження виконання вказаного договору позивачем надано специфікації (а.с. 17, 22, 27, 32, т.1), видаткові накладні (а.с. 15, 20, 25, 30, т. 1), рахунки (а.с. 19, 24, 29, 34, т. 1), податкові накладні (а.с. 16, 21, 26, т. 1, а.с. 65, т. 2).

Оплата товару, придбаного за договором від 03.10.2011 № 0310, підтверджується банківськими виписками по рахунку позивача (а.с. 45-55, т. 1).

Транспортування товару підтверджується товарно-транспортними накладними (а.с. 18, 23, 28, 31, 33, т. 1), договором про використання власного автомобіля в службових цілях від 01.01.2011 № 0101-11 (а.с. 243, т. 1).

Оприбуткування товару, придбаного у ТОВ "Вуд Індастрі", на складі позивача підтверджується накладними на внутрішнє переміщення (а.с. 245, 250, т.1, а.с. 3, 8, 15, 23, 25, т. 2) оборотно-сальдовими відомостями (а.с. 244, 246, 246а, 247-249, т.1, а.с. 1, 2,4,5,6,7,9,10-14, 16, 17, 18-21, 22, 24, 26, 27-30, 31-35, 36-40, 41-45, 46-51, 52-56, т. 2).

Як вбачається із пояснень представника позивача та підтверджується матеріалами справи придбаний товар надано в розпорядження позивача і в подальшому здійснено реалізацію товару, придбаного у ТОВ "Вуд Індастрі» наступним cуб'єктам господарювання:

- ПАТ "Команія Райз", що підтверджується видатковими накладними (а.с. 114, 124, 151, т. 1), податковими накладними (а.с. 115, 125-126, 152-153, т. 1), довіреностями на отримання товару (а.с. 116, 127, 155, т. 1), специфікацією (а.с. 154, т.1);

- ПФ "Суми-Зевс" що підтверджується видатковими накладними (а.с. 117, 144, т. 1), податковими накладними (а.с. 118, 145, т. 1), довіреностями на отримання товару (а.с. 119, 146, т. 1);

- ТОВ "Сумитеплоенерго", що підтверджується видатковими накладними (а.с. 120, 128, 167, 170, т. 1), податковими накладними (а.с. 121, 129, 168, 171, т. 1), довіреностями на отримання товару (а.с. 122-123, 130, 169, 172, т. 1);

- Управління державної служби охорони при УМВС України в Сумській області, що підтверджується видатковою накладною (а.с. 131, т. 1), податковою накладною (а.с. 132, т. 1), довіреністю на отримання товару (а.с. 133, т. 1);

- АТ "Сумський завод "Насосенергомаш", що підтверджується видатковими накладними (а.с. 134, 137, 139, 142, 173, т. 1), податковими накладними (а.с. 135, 138, 140, 143, 174, т. 1), довіреностями на отримання товару (а.с. 136, 141, 176, т. 1), товарно-транспортною накладною (а.с.175, т.1);

- ДП "Завод обважених бурильних та ведучих труб", що підтверджується видатковими накладними (а.с. 147, 161, 177, т.1), податковими накладними (а.с. 148, 162, 178, т. 1), довіреностями на отримання товару (а.с. 149-150, 163-164, 179, т. 1);

- ТОВ "Дім, сад та город", що підтверджується видатковою накладною (а.с. 156, т. 1), податковою накладною (а.с. 157, т. 1), довіреністю на отримання товару (а.с. 158, т. 1);

- ТДВ "Маяк", що підтверджується видатковою накладною (а.с. 159, т. 1), податковою накладною (а.с. 16, т. 1);

- Боромлянська сільська рада, що підтверджується видатковою накладною (а.с.165, т.1), податковою накладною (а.с. 166, т.1);

- Управління житлово-комунального господарства Охтирської міської ради, що підтверджується видатковою накладною (а.с. 180, т. 1), податковою накладною (а.с. 181, т.1).

Оплата, отримана за товар, реалізований позивачем вищезазначеним контрагентам, підтверджується банківськими виписками по рахунку (а.с. 182-211, т. 1).

Згідно 198.2 ст.198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, та складається з сум податків, нарахованих у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу)

Відповідно до п.201.8 ст.201 Податкового кодексу України, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку. Згідно п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно п. 201.10 ст. 201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Пунктом 201.6 ст. 201 ПК України встановлено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Виходячи із вищезазначеної норми, податкова накладна є документом, який підтверджує факт сплати покупцем ПДВ у ціні товару.

Як вбачається з матеріалів справи, факт здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ "Вуд Індастрі" у перевіряємий період підтверджується документально, судом встановлено відповідність даних податкових накладних фактичним обставинам. За результатами дослідження матеріалів справи, судом не встановлено наміру отримати за вищевказаним договором інший результат, ніж придбання товару.

Досліджуючи витребувані та приєднані до справи документи, суд зазначає, що матеріали справи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентом при укладанні і виконанні договору взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів відповідачем не надано, а судом, відповідно до вимог ст. 11 КАС України, не виявлено. При цьому, суд бере до уваги, що доказів, які б вказували на відсутність реальності господарських операцій за цим договором, за правилами ч. 2 ст. 71 КАС України відповідач до суду не надав.

З матеріалів справи, а саме з акту перевірки, вбачається, що позивач виконав вимоги ПК України, сплативши податок на додану вартість в ціні товару, придбаного у безпосереднього продавця, який, в свою чергу, виконав вимоги п. 201.10 ст. 201 ПК України - видав покупцеві, яким є позивач, належним чином оформлені податкові накладні на визначені та сплачені покупцем суми податку.

Згідно ст. 61 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Тому, якщо контрагент позивача не виконав свого зобов'язання зі сплати ПДВ до бюджету, настає відповідальність та відповідні негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови та має документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Податковий орган не надав суду безпосередніх доказів і того що вказані операції по придбанню ТМЦ мали фіктивний чи безтоварний характер, всі первинні документи були досліджені при проведенні перевірки, податковим органом не надані суду також докази того, що безпосередній контрагент позивача, був виключений з реєстру платників податку на додану вартість, а його свідоцтво платників податку на додану вартість було анульоване у встановленому чинним законодавством порядку.

Оскільки податок на додану вартість є непрямим податком, то обов'язком покупця є сплата податку на додану вартість у ціні товару продавцю товару, а обов'язок утримання такого непрямого податку із вартості проданого товару та перерахування його до бюджету несе продавець такого товару. Обов'язок покупця товару в сплаті непрямого податку завершується із сплатою вартості придбаного товару, обов'язку покупця при включенні сум податку, сплаченого в ціні товару або послуги, до податкового кредиту пересвідчитися у фактичному надходженні таких сум до бюджету та не наділено її відповідними повноваженнями для таких дій. Незважаючи на це, відповідачем право позивача на формування податкового кредиту поставлено в залежність від добросовісності осіб, з деякими позивач навіть не перебував у правовідносинах.

Невиконання такими особами свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, тягне негативні наслідки саме для цих осіб. На переконання суду, своїми рішеннями відповідач встановив для позивача додаткові обмеження, що суперечить вимогам ст. 19 ч. 2 Конституції України, яка зобов`язує органи державної влади, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідачем не наведено жодних доводів та не подано будь-яких доказів, які б могли свідчити про недобросовісність позивача як платника податків або про наявність обставин, що виключають обґрунтованість заявленої позивачем податкової вигоди.

Згідно вимог ст.ст.15, 16 ПК України платники податку відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону. Статтею 61 цього Кодексу встановлено, що контроль за правильністю нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів до бюджету здійснюється контролюючим (податковим) органом.

Тобто, обов'язки з контролю за дотримання достовірності та своєчасністю визначення сум податку, за правильністю нарахування та сплати податку на додану вартість контрагентами позивача, відповідно до Закону, покладаються на податкові ограни, а не на позивача.

Дані висновки узгоджуються із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності".

Отже, судом встановлено, що позивач виконав всі вимоги Податкового кодексу України щодо документального оформлення податкового обліку, під час перевірок надав всі передбачені діючим законодавством Україні документи.

Відповідно до п. 44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до п.138.1 ст.138 ПК витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до п.138.2 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Враховуючи наведені норми законодавець поставив в залежність право платника податку включити до складу валових витрат звітного періоду, лише ті витрати, які пов'язані з виробничою діяльністю та підтверджені відповідними документальними доказами.

Відсутність однієї із зазначених умов (пов'язаності з виробничою діяльністю та наявність документального підтвердження) не дає платникові податків включати суми витрат до валових витрат бази оподаткування податку на прибуток.

Однак, при цьому судом встановлено, що досліджені первинні документи свідчать про використання придбаного товару у власній господарській діяльності, подальший продаж придбаного товару, та як наслідок правомірне формування валових витрат щодо взаємовідносин по дослідженим періодам з ТОВ «Вуд Індастрі»

Стосовно висновків податкового органу про те, що договір, укладений між позивачем та ТОВ "Вуд Індастрі" не спричиняє реального настання правових наслідків, суд зазначає наступне.

Статтею 203 Цивільного кодексу України передбачені вимоги, додержання сторонами яких є необхідним для чинності правочину, а саме зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з ч.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Крім того, пунктом 3 ст. 215 ЦК України передбачено, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину).

Статтею 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, яка викладені у постанові Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" (далі за текстом Постанова Пленуму ВСУ № 9) суд зауважує наступне. В силу положень п. 18 Постанови Пленуму ВСУ № 9, перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК України: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст. 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за ст. 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо. Наслідки вчинення правочину, що порушує публічний порядок, визначаються загальними правилами (стаття 216 ЦК).

Суд звертає увагу, що відповідачем не надано доказів, що угода, укладена між позивачем та ТОВ "Вуд-Індастрі" визнана судом недійсною, а відтак, відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України та згідно з позицією Верховного Суду України, викладеною в Узагальненнях "Практика розгляду судами цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 24.11.2008 року - законодавцем закріплено презумпцію правомірності правочину. Правомірність є конститутивною ознакою правочину, як юридичного факту.

Згідно з приписами частини 2 статті 215 ЦК України правочин є нікчемним лише, якщо його недійсність встановлена законом.

Таким чином, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з частиною 1 статті 228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Отже, належних та допустимих в розумінні ст.70 КАС України доказів на підтвердження тверджень суб'єкта владних повноважень про порушення позивачем вимог цивільного та податкового законодавства при здійсненні господарської діяльності акт перевірки не містить.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. При цьому слід зазначити, що ч. 1 ст. 72 КАС України зазначений обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

З врахуванням вищезазначеного, судом встановлено, що приймаючи спірні податкові повідомлення-рішення відповідач діяв на не підставі та у не спосіб, що передбачені діючим на час виникнення спірних правовідносин законодавством, в зв'язку із чим позовні вимоги визнаються судом правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумський торгово-промисловий Альянс" до Сумської міжрайонної державної податкової інспекції про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Сумської міжрайонної державної податкової інспекції:

- від 17.04.2013 № 0000561500, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 14 241 грн., у тому числі за основним платежем - 11 393 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 2 848 грн.;

- від 17.04.2013 № 0000551500, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 13 741 грн., у тому числі за основним платежем - 12 709 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 1 032 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумський торгово-промисловий Альянс" (42304, Сумська область, Сумський район, смт. Степанівка, вул. Центральна, 40, код ЄДРПОУ 34362730, розрахунковий рахунок № 2600901899972, МФО 325365, Сумське відділення Центральної філії ПАТ Кредитбанк) судовий збір, сплачений згідно платіжного доручення від 30.04.2013 № 350, у розмірі 279 (двісті сімдесят дев'ять) грн. 82 коп.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя (підпис) Є.Д. Кравченко

З оригіналом згідно

Суддя Є.Д. Кравченко

Постанову складено у повному обсязі та підписано 17 червня 2013 року.