Ухвала

від 27.06.2013 по справі 2а-10265/12/2670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"27" червня 2013 р. м. Київ К/800/10323/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Островича С.Е.

Степашка О.І.

секретар судового засідання Мосійчук І.М.

за участю представників згідно журналу судового засіданні від 27.06.2013 (в матеріалах справи)

розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 30.01.2013

у справі № 2а-10265/12/2670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Дипломат Сервіс"

до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва

Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Дипломат Сервіс" звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень: №0000052270 від 19.07.2012 №0000062270 від 19.07.2012.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 03.10.2012 в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 30.01.2013 постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 03.10.2012 скасовано, Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби: № 0000052270 від 19.07.2012; №0000062270 від 19.07.2012.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в який просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судом апеляційної інстанцій при вирішенні спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, відповідачем проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань правильності нарахування та повноти сплати до бюджету податку на додану вартість та податку на прибуток під час взаємовідносин з ТОВ „Авитек Груп ЛТД", за період з 30.04.2011 по 01.08.2011, та ТОВ „Декос Альянс" за період з 01.01.2011 по 01.02.2012 та складено Акт № 1658/22-719/33107256 від 09.07.2012.

Перевірка проводилась згідно постанов старшого слідчого СВ Печерського РУ ГУ МВС України в м. Києві Дроздова А.Ф. від 27.04.2012 в рамках кримінальної справи № 56-3082 та від 11.05.2012 в рамках кримінальної справи № 56-2894 про призначення позапланової документальної перевірки ТОВ „Дипломат Сервіс".

За результатами перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення - рішення: № 0000052270 від 19.07.2012, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 502958, 25 грн., з якої сума грошового зобов'язання за основним платежем складає 431739 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 71219, 25 грн.; № 0000062270 від 19.07.2012, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 502699, 25 грн., з якої сума грошового зобов'язання за основним платежем складає 492688 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 10011, 25 грн.

Перевіркою встановлено порушення позивачем пп. 14.1.257 ст. 14, п. 137.10 ст. 137 Податкового кодексу України, занижено податок на прибуток підприємств на загальну суму 492688 грн., п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.4, ст. 201 Податкового кодексу України, занижено податок на додану вартість в сумі 431739 грн., надання послуг позивачу саме контрагентами ТОВ „Авитек Груп ЛТД" та ТОВ „Декос Альянс" не підтверджено документально, правочини укладені позивачем з ТОВ „Декос Альянс" та ТОВ „Авитек Груп ЛТД" є нікчемними.

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платників та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв'язку з цим дії платника, результатом яких є отримання податкової вигоди, вважаються економічно виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника, - достовірні.

Подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з ціллю отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах.

Доводи ж податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування податкового кредиту.

Однак у справі, що переглядається, податковим органом не доведено існування таких обставин.

Судом апеляційної інстанції досліджено документи на підтвердження здійснення господарських операцій позивача.

На момент виписки на адресу позивача податкових накладних його контрагенти знаходились в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та були зареєстровані як платники податку на додану вартість, про що мали відповідні Свідоцтва, та мали відповідні ліцензії.

Використання отриманих від контрагентів робіт, послуг та товарно-матеріальних цінностей у господарській діяльності, спрямованій на отримання прибутку, у фінансово-господарських операціях, що оподатковуються податком на додану вартість, підтверджується актами здачі-прийняття робіт (надання послуг).

При дотриманні контрагентом законодавчо встановлених вимог щодо оформлення відповідних документів підстави для висновку про недостовірність або суперечливість відомостей, зазначених у таких податкових накладних, відсутні, якщо не встановлені обставини, що свідчать про обізнаність покупця про зазначення продавцем недостовірних відомостей.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком суду першої та апеляційної інстанції стосовно того, що первинні бухгалтерські документи підтверджують фактичне здійснення позивачем господарських операцій з придбання робіт, послуг у ТОВ „Авитек Груп ЛТД" та ТОВ „Декос Альянс".

Таким чином, з огляду на наведені законодавчі приписи юридичним фактом, який породжує право платника на податкову вигоду (зокрема, у вигляді права на зменшення об'єкта оподаткування податку на додану вартість на суму податкового кредиту та об'єкта оподаткування податком на прибуток на суму здійснених витрат), є реальність господарської операції.

За відсутності факту придбання послуг відповідні суми не можуть включатися до складу валових витрат та податкового кредиту навіть за наявності формально складених первинних документів або сплати грошових коштів.

У справі, що переглядається є факти яки підтверджують реальність виконання спірних операцій.

Реальність виконання вказаних вище господарських зобов'язань, безпосередньо пов'язаних з основною статутною діяльністю позивача, підтверджуються наявними в матеріалах справи первинними документами: договорами, актами виконаних робіт, податковими накладними, платіжними дорученнями.

Із врахуванням викладеного, суд касаційної інстанції знаходить обґрунтованими висновки суду першої інстанції та апеляційної інстанції, що позивачем було додержано встановлений чинним законодавством порядок формування податкового кредиту за спірними господарськими операціями.

При цьому невиконання контрагентом свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету є підставою для відповідальності та тягне негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту у разі, якщо останній виконав весь перелік умов щодо його формування та має належні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем були надані завірені копії договорів на матеріально-технічне обслуговування заходу, кошторисів (додатки) до зазначених договорів, актів здачі-приймання робіт, податкових накладних.

Доводи податкового органу про те, що первинні документи оформлені належним чином, але підписані невідомою особою, колегією суддів не можуть бути прийняті, оскільки вони не підтверджуються належними доказами.

Контрагенти позивача на момент вчинення господарських операцій, видачі податкових накладних були зареєстровані платниками податку на додану вартість, що вбачається з акту перевірки, а отже видача ними податкових накладних є правомірною.

Що ж стосується посилання Державної податкової інспекції на неможливість формування даних податкового обліку на підставі первинних документів, підписаних від імені спірних контрагентів невстановленими особами, то слід зазначити, що платник не має можливості встановлювати автентичність та приналежність підписів на кожному документі, представленому контрагентом, а також проводити почеркознавчу експертизу під час здійснення підприємницької діяльності; на нього не може бути покладено надмірний тягар доказування своєї добросовісності.

При дотриманні контрагентом законодавчо встановлених вимог щодо оформлення відповідних документів підстави для висновку про недостовірність або суперечливість відомостей, зазначених у таких податкових накладних, відсутні, якщо не встановлені обставини, що свідчать про обізнаність покупця про зазначення продавцем недостовірних відомостей. З огляду на недоведеність податковим органом існування відповідних фактів, та обставина, що первинні документи від імені контрагентів підписані невстановленими особами, не є достатньою підставою для позбавлення покупця (позивача у справі) права на відображення у податковому обліку понесених (нарахованих) витрат за наслідками придбання рекламних послуг та матеріалів у спірних постачальників.

З урахуванням викладеного висновок відповідача про безтоварний характер спірних операцій з поставки позивачеві послуг з рекламного обслуговування ґрунтується на неправильній юридичній оцінці, а відтак не може бути визнаний об'єктивним.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

З огляду на вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 30.01.2013 у справі № 2а-10265/12/2670 залишити без задоволення, а судові рішення без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 30.01.2013 у справі № 2а-10265/12/2670 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та порядку, передбачених статтями 236-239 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. Федоров Судді С.Е. Острович О.І. Степашко